Рішення

від 14.11.2017 по справі 910/16454/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017Справа № 910/16454/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-5"

про стягнення 43 525,26 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Півень Д.О. (представник за довіреністю №17092101 від 21.09.2017р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-5" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором № 812277 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 30.06.2014р. в розмірі 43 525,26 грн., з яких 29 876,19 грн. сума основного боргу, 11 658,34 грн. інфляційних втрат та 1 990,73 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині здійснення своєчасної оплати за поставлену теплову енергію, у зв'язку з чим у відповідача за період з 01.02.2015р. по 01.05.2015р. виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 29 876,19 грн., за наявності якої позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання забезпечив частково, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 24.10.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2017р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено до 14.11.2017р.

В судове засідання 14.11.2017р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 14 листопада 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.06.2014р. між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (абонент) було укладено Договір № 812277 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір), предметом якого відповідно до п. 1.1. є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.2.1. Договору енергопостачальна організація зобов'язується, зокрема, постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

За умовами п. 2.3.2. Договору абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Додатками №1, № 2 №3, № 4, №5, № 5а, №6, №7, № 8, № 9, № 12 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії, температурний графік роботи теплових мереж ПАТ Київенерго на 2013/2014р., тарифи на теплову енергію, порядок розрахунків за теплову енергію, схему розподілу балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, технічні характеристики теплових мереж та систем, акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, умови припинення постачання теплової енергії, Довідку даних по будинках (спорудах) КП РЕО-5 , опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж енергопостачальної організації станом на 01.08.2014р., Довідку про теплові навантаження об'єктів теплопостачання КП РЕО-5 станом на 01.08.2014р., умови зберігання вузлів обліку теплової енергії, регуляторів тиску та температури.

Відповідно п. 2 Додатку № 4 до Договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати теплової енергії, що споживається.

Згідно п. 3 Додатку № 4 до Договору в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця, у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Абонентам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим місяця (п. 4 Додатку № 4 до Договору).

За умовами п. 5 Додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у РТМ Святошино за адресою: вул. Краснова, буд. № 3, розрахункова група, тел. 456-33-03 облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РТМ Святошино ), акт виконаних робіт, податкову накладну.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2014р. (п. 8.1. Договору) та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4. Договору).

Свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином, що підтверджується обліковими картками за період лютий 2015р. - квітень 2015р., що містяться в матеріалах справи, а також відомостями обліку споживання теплової енергії за період з 22.01.2015р. по 24.02.2015р. та з 24.02.2015р. по 25.03.2015р. Вказаними доказами підтверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії на загальну суму 66 827,78 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав неналежним чином, оплативши вартість теплової енергії на загальну суму 30 000,00 грн. (виписки по рахунку позивача в матеріалах справи).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що у відповідача за період з 01.02.2015р. по 01.05.2015р. виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 29 876,19 грн. (66 827,78 грн. (загальна вартість поставленої теплової енергії відповідачеві) - 30 000,00 грн. (часткова оплата вартості теплової енергії відповідачем) - 6 951,59 грн. (сальдо на початок періоду), за наявності якої позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

За змістом ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу у період з 01.02.2015р. по 01.05.2015р. теплову енергію на загальну суму 66 827,78 грн. Обсяги, вартість поставленої теплової енергії підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями облікових карток та відомостей обліку споживання теплової енергії за вказаний період.

Проте, відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунків з оплати за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії своєчасно та в повному обсязі не здійснив, сплативши вартість поставленої теплової енергії на суму 30 000,00 грн., у зв'язку з чим та з урахуванням - 6 951,59 грн. (сальдо на початок періоду) за відповідачем рахується борг в розмірі 29 876,19 грн.

Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, доказів її погашення останнім не надано, контррозрахунок не наведено.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, факт поставки позивачем у період з 01.02.2015р. по 01.05.2015р. відповідачу теплової енергії та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати теплової енергії підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 29 876,19 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 11 658,34 грн. інфляційних втрат та 1 990,73 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що він відповідає нормам цивільного законодавства та умовам Договору, позивач проводить нарахування інфляційних втрат з березня 2015 року по травень 2017 року, в тому числі включаючи від'ємні значення інфляційної складової суми боргу, їх розмір не перевищує розрахованого судом таких нарахувань, у зв'язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 11 658,34 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розрахунку 3 % річних, судом встановлено, що він частково не відповідає нормам цивільного законодавства та умовам Договору, що призвело до завищення суми таких нарахувань.

Так, за розрахунком суду в межах заявленого позивачем періоду, а саме з 16.03.2015р по 31.03.2015р. сума 3 % річних, нарахованої на суму 29 870,25 грн. становить 39,28 грн., а за загальний період з 01.04.2015р. по 31.05.2017р., нарахованої на суму 29 876,19 грн. - 1 944,82 грн., з урахуванням чого вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 1 984,10 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/16454/17 підлягають частковому задоволенню та до стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 29 876,19 грн. суми основного боргу, 11 658,34 грн. інфляційних втрат та 1 984,10 грн. 3% річних.

Судовий збір у розмірі 1 599,75 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-5" (ідентифікаційний код 36114025, адреса: 03146, м. Київ, вул. Якуба Колоса, буд. 15-Б) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (ідентифікаційний код 00131305, адреса: 01001, м. Київ, пл. І.Франка, буд. 5) 29 876,19 грн. (двадцять дев'ять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 19 коп.) суми основного боргу, 11 658,34 грн. (одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят вісім гривень 34 коп.) інфляційних втрат, 1 984,10 грн. (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят чотири гривні 10 коп.) 3% річних та 1 599,75 грн. (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 75 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.11.2017р.

Суддя С.М. Морозов