Рішення

від 15.11.2017 по справі 910/18205/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2017Справа №910/18205/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі: Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України до проПриватного підприємства Укрспецоборонсервіс стягнення заборгованості в розмірі 27 945,43 грн. Представники:

від Прокуратури: Дубченко О.В.;

від Позивача: Гогія Ю.С. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Кравченко В.В. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України (надалі також - Позивач ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Укрспецоборонсервіс" (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 27 945,43 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 27.02.2017 між Військовою частиною 1471 Державної прикордонної служби України (Замовник) та Приватним підприємством "Укрспецоборонсервіс" (Постачальник) було укладено Договір №35-17, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати замовнику у власність олію соняшникову, рафіновану виморожену дезодоровану (код 15420000-8 - рафіновані олії та жири) товар, якість, кількість, асортимент і ціна якого зазначені у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (Додаток 1), а замовник зобов'язався прийняти цей товар та оплатити продукцію, вказану у Додатку 1 до цього Договору на умовах, передбачених даним Договором. Як зазначає Прокурор, на виконання умов Договору він надав Відповідачу заявки на постачання продовольства від 05.05.2017 № 722-94 та від 28.02.2017 № 722-46, проте, відповідно до актів приймання - передавання товару для перевезення від 20.03.2017, Постачальник виконав свої зобов'язання з поставки товару несвоєчасно, чим порушив п.5.2 Договору. Окрім того, Відповідач порушив вимоги Договору щодо тари, упаковки та маркування за видатковою накладною № 14 від 20.03.2017. Таким чином, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов Договору, Прокурор просить суд стягнути з Відповідача пеню за порушення строків поставки у розмірі 10 368,20 грн. та штраф у розмірі 16 452,80 грн, а також штраф у розмірі 1 124,43 грн за порушення вимог щодо тари, упаковки та маркування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 року порушено провадження у справі № 910/18205/17, судове засідання призначено на 01.11.2017 року.

01.11.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Прокуратури надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 20.10.2017 року.

01.11.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 20.10.2017 року.

01.11.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 20.10.2017 року та відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

01.11.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представники прокуратури та позивача надали усні пояснення по суті спору, якими підтримали вимоги та доводи позовної заяви. Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти задоволення позовних вимог.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Прокуратуру та Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Приватного підприємства "Укрчпецоборонсервіс".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.11.2017 відкладено розгляд справи на 15.11.2017 у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

13.11.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Прокуратури надійшли заперечення на відзив на позов.

В судовому засіданні 15.11.2017 Прокурор та представник Позивача підтримали доводи та вимоги позовної заяви, просили Суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача заперечив проти задоволення позову, просив відмовити у його задоволенні.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 15.11.2017, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

27.02.2017 між Військовою частиною 1471 Державної прикордонної служби України (Замовник) та Приватним підприємством "Укрспецоборонсервіс" (Постачальник) було укладено Договір №35-17, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати замовнику у власність олію соняшникову, рафіновану виморожену дезодоровану (код 15420000-8 - рафіновані олії та жири) товар, якість, кількість, асортимент і ціна якого зазначені у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (Додаток 1), а замовник зобов'язався прийняти цей товар та оплатити продукцію, вказану у Додатку 1 до цього Договору на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору, якість товару, що поставляється Постачальником повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів на цей вид продукції (товару). Пред'явлення Постачальником документів, що підтверджують якість товару на всю партію є обов'язковим.

Строк придатності товару повинен відповідати строку визначеному у ГОСТ та/або ДСТУ та/або ТУ У на цей вид товару і становити не менше 75% від терміну зберігання даного виду товару з дня поставки його на склад Замовника.

У п. 5.1 Договору визначено, що відвантаження та доставка товару до Товароодержувача проводиться на підставі документів оформлених Замовником з подальшим його перевезенням в місця визначені специфікацією, проводиться за рахунок коштів (або транспортом) Постачальника в строки, передбачені п. 5.2 цього договору.

Строк поставки товару за цим Договором складає двадцять календарних відповідно до заявки Замовника. Заявка замовника подасться шляхом надсилання її на електронну по Постачальника, зазначену в Договорі. Постачальник зобов'язаний в день отримання Заявки Замовника підтвердити отримання шляхом відправлення на електронну пошту Замовника central baza@dpsu.gov.ua з підписом відповідальної особи про дату та час отримання бланку Заявки замовника, з подальшим письмовим підтвердженням на адресу Замовника про початок та кінцевий термін поставки товару відповідно до отриманої заявки Замовника. У разі відсутності письмового підтвердження з боку Постачальника, отриману заявку Замовника вважати недійсною (п. 5.2 Договору).

За приписами п. 5.3 Договору, до кожної партії товару що постачається, Постачальник обов'язково надає Замовнику накладні (не менше двох примірників Замовнику), рахунки - фактури (не менше одного примірника Замовнику), завірені печаткою та підписами уповноваженої особи (осіб) Постачальника, а також надає документи що підтверджують якість товару відповідно до п 2 цього договору.

При цьому, оригінали документів, що підтверджують якість товару, разом з товаром передаються Постачальником товароодержувачу, з подальшою передачею копій Замовнику.

Згідно з п. 5.4 Договору, право власності на товар переходить від Постачальника до Замовника п прийняття товару на склад Замовника і підписання уповноваженими на це особами Постачальника та Замовника накладної.

Відповідно до п. 5.6 Договору, для перевезення товару до товароодержувача уповноваженими особами Замовника оформляється накладна на товар (в двох примірниках), акт приймання-передачі товару на перевезення (додаток 2 до цього Договору, який є невід'ємною частиною Договору ).

Акт приймання-передачі товару на перевезення складається в чотирьох примірниках: перший залишається у Замовника, другий передається товароодержувачу, третій - Постачальнику, четвертий після оформлення товароодержувачем повертається до Замовника.

Згідно з положеннями п. 5.7 Договору, разом з четвертим примірником Акту приймання-передачі товару на перевезення до Замовника Постачальником в термін не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дня прийняття товару товароодержувачем повертаються оформлені належним чином один примірник накладної, довіреність на отриманий товар та копії документів, що підтверджують якість товару.

Датою прийняття товару є дата вказана уповноваженою особою товароодержувача при отриманні товару а акті приймання-передачі товару на перевезення.

За порушення строку поставки товару зазначеного у пункті 5.2 цього Договору Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості недопоставленого товару (п. 7.3 Договору).

У разі поставки товару з порушенням вимог щодо тари, упаковки та маркування відповідно п.5.8. цього Договору Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 2% вартості товару поставленого з порушенням таких вимог, з подальшою заміною такого товару (п. 7.5 Договору).

Згідно з п. 10.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами. Дата закінчення строку дії цього Договору 31 грудня 2017 року.

Специфікацією від 27.02.2017 до Договору №35-17 від 27.02.2017 Сторони узгодили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю, суму товару та місце поставки (в/ч 9937, м. Маріуполь, та в/ч 9951, м. Харків).

На виконання умов Договору Позивач надав Відповідачу заявки на постачання продовольства від 28.02.2017 № 722-46 (період поставки - з 01.01.2017 по 20.03.2017, місце поставки - в/ч 9937, м. Маріуполь та в/ч 9951, м. Харків) та № 722-94 від 05.05.2017 (період поставки - з 05.05.2017 по 24.05.201, місце поставки - в/ч 9937, м. Маріуполь та в/ч 9951, м. Харків).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Відповідач поставив товар, а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується: видатковою накладною №13 від 20.03.2017 на суму 58 760,00 грн та актом № 409 приймання-передавання товару для перевезення від 20.03.2017, видатковою накладною № 14 від 20.03.2017 на суму 235 040,00 грн та актом № 410 приймання-передавання товару для перевезення від 20.03.2017, видатковою накладною № 17 від 24.05.2017 на суму 96 954,00 грн та актом № 736 приймання-передавання товару для перевезення від 24.05.2017.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Прокурор зазначає, що Відповідач виконав свої зобов'язання з поставки товару несвоєчасно, чим порушив п.5.2 Договору, також порушив вимоги Договору щодо тари, упаковки та маркування за видатковою накладною № 14 від 20.03.2017. Таким чином, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов Договору, Прокурор просить суд стягнути з Відповідача пеню за порушення строків поставки у розмірі 10 368,20 грн. та штраф у розмірі 16 452,80 грн, а також штраф у розмірі 1 124,43 грн за порушення вимог щодо тари, упаковки та маркування.

20.07.2017 Позивач направив Відповідачу претензію № 14/1012 від 20.07.2017 про сплату штрафних санкцій за Договором № 35-17 від 27.02.2017, яка залишена без відповіді та реагування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору № 35-17 від 27.02.2017 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Позивач надав Відповідачу заявки на постачання продовольства від 28.02.2017 № 722-46 (період поставки - з 01.01.2017 по 20.03.2017, місце поставки - в/ч 9937, м. Маріуполь та в/ч 9951, м. Харків) та № 722-94 від 05.05.2017 (період поставки - з 05.05.2017 по 24.05.201, місце поставки - в/ч 9937, м. Маріуполь та в/ч 9951, м. Харків), отримання яких підтверджено Відповідачем.

На виконання умов Договору Відповідач поставив товар, а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується: видатковою накладною №13 від 20.03.2017 на суму 58 760,00 грн та актом № 409 приймання-передавання товару для перевезення від 20.03.2017, видатковою накладною № 14 від 20.03.2017 на суму 235 040,00 грн та актом № 410 приймання-передавання товару для перевезення від 20.03.2017, видатковою накладною № 17 від 24.05.2017 на суму 96 954,00 грн та актом № 736 приймання-передавання товару для перевезення від 24.05.2017, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, скріплені печатками юридичних осіб, в добровільному порядку.

Як вбачається з поданих доказів, Акт приймання-передавання товару № 409 від 20.03.2017 підписаний уповноваженими представниками замовника та постачальника 20.03.2017, а представником товароодержувача (Військової частини № 9937) - 24.03.2017; Акт приймання-передавання товару для перевезення № 410 від 20.03.2017 підписаний уповноваженими представниками замовника та постачальника 20.03.2017, а представником товароодержувача (Військової частини № 9951) - 28.04.2017; Акт приймання-передавання товару для перевезення № 736 від 24.05.2017 підписаний уповноваженими представниками замовника та постачальника 24.05.2017, а представником товароодержувача (Військової частини № 9937) - 07.06.2017.

У п. 5.1 Договору визначено, що відвантаження та доставка товару до Товароодержувача проводиться на підставі документів оформлених Замовником з подальшим його перевезенням в місця визначені специфікацією, проводиться за рахунок коштів (або транспортом) Постачальника в строки, передбачені п. 5.2 цього договору.

Строк поставки товару за цим Договором складає двадцять календарних відповідно до заявки Замовника. Заявка замовника подасться шляхом надсилання її на електронну по Постачальника, зазначену в Договорі. Постачальник зобов'язаний в день отримання Заявки Замовника підтвердити отримання шляхом відправлення на електронну пошту Замовника central baza@dpsu.gov.ua з підписом відповідальної особи про дату та час отримання бланку Заявки замовника, з подальшим письмовим підтвердженням на адресу Замовника про початок та кінцевий термін поставки товару відповідно до отриманої заявки Замовника. У разі відсутності письмового підтвердження з боку Постачальника, отриману заявку Замовника вважати недійсною (п. 5.2 Договору).

У п. 5.7 Договору сторони погодили, що датою прийняття товару є дата вказана уповноваженою особою товароодержувача при отриманні товару в акті приймання-передачі товару на перевезення.

Пунктом 1 ст. 664 Цивільного кодексу встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Судом встановлено, що всупереч умовам Договору №35-17 від 27.02.2017 та заявкам замовника Приватне підприємство "Укрспецоборонсервіс" здійснило поставку товару за заявкою від 28.02.2017 № 722-46 на суму 58 760,00 грн з прострочкою - 24.03.2017, за заявкою від 28.02.2017 № 722-46 на суму 235 040,00 грн Військовій частині 9951 з прострочкою - 28.04.2017, за заявкою від 05.05.2017 № 722-94 на суму 96 954,00 грн з прострочкою - 07.06.2017, що підтверджується підписами уповноваженої особи товароодержувача та вказаними ним датами прийняття товару.

Заперечуючи проти позову, Відповідач вказує про вчасну поставку ним товару, оскільки право власності на товар від постачальника до замовника перейшло в момент підписання ними видаткових накладних.

Судом розглянуто та відхилено вказані заперечення Відповідача, з огляду на те, що умовами Договору згідно з нормами законодавства сторонами погоджено обов'язок Відповідача здійснити поставку товару саме в місця, визначені Специфікацією, зокрема, в/ч 9937, м.Маріуполь та в/ч 9951, м. Харків (п. 5.1 Договору) в строки, передбачені п 5.2 Договору.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за порушення строків поставки товару за Актом № 409 на три дні, за Актом № 410 на 38 днів, за Актом № 736 на 13 днів, у загальному розмірі 10 368,20 грн. та 7% штрафу у розмірі 16 452,80 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді пені, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені.

При цьому, штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

У п. 7.3 Договору сторони погодили, що за порушення строку поставки товару зазначеного у пункті 5.2 цього Договору Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов'язання за період прострочки з 21.03.2017 по 23.03.2017 за Актом № 409, за період прострочки з 21.03.2017 по 27.07.2017 за Актом № 410, за період прострочки з 25.05.2017 по 06.06.2017 за Актом № 736, у загальному розмірі 10 368,20 грн. вважає, що ця частина позовних вимог є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі.

У п. 7.3 Договору сторони погодили, що за прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості недопоставленого товару.

Виходячи з того, що сторони умовами Договору передбачили застосування у разі порушення терміну поставки продукції понад 30 календарних днів штрафу від суми недопоставленого товару; спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, штраф, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, Суд вважає, що вимоги Позивача є обґрунтованими.

Крім того, Суд звертає увагу, що з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу на підставі п.7.3 Договору, дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача про стягнення штрафу за прострочення поставки товару на суму 235 040,00 грн за Актом № 410 понад 30 календарних днів, підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 16 452,80 грн.

Окрім того, Прокурор також просив стягнути з Відповідача на його користь штраф у розмірі 1 124,43 грн за порушення вимог Договору щодо тари, упаковки та маркування товару, який було поставлено Відповідачем до Військової частини 9951 в м.Харків у кількості 1 913,6 кг.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору, якість товару, що поставляється Постачальником повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів на цей вид продукції (товару). Пред'явлення Постачальником документів, що підтверджують якість товару на всю партію є обов'язковим.

Строк придатності товару повинен відповідати строку визначеному у ГОСТ та/або ДСТУ та/або ТУ У на цей вид товару і становити не менше 75% від терміну зберігання даного виду товару з дня поставки його на склад Замовника.

У разі поставки товару з порушенням вимог щодо тари, упаковки та маркування відповідно п.5.8. цього Договору Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 2% вартості товару поставленого з порушенням таких вимог, з подальшою заміною такого товару (п. 7.5 Договору).

За приписами ст. 686 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві товар без тари та (або) упаковки чи в неналежних тарі та (або) упаковці, покупець має право вимагати від продавця передання товару у належних тарі та (або) упаковці або заміни неналежних тари та (або) упаковки, якщо інше не випливає із суті зобов'язання чи характеру товару, або пред'явити до нього інші вимоги, що випливають із передання товару неналежної якості (стаття 678 цього Кодексу).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що Прокурором не надано належних та допустимих доказів в розумінні 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження порушення Відповідачем вимог щодо тари, упаковки та маркування.

Так, поданий Прокурором висновок про непридатність продовольства від 07.04.2017, складений в/ч 9951 м. Харків, не приймається Судом як належний доказ вказаних порушень Відповідача, оскільки доказів звернення Позивача до Приватного підприємства Укрспецоборонсервіс з вимогою замінити товар та доказів заміни товару за накладною № 14 від 20.03.2017 в матеріли справи подано не було. Як встановлено вище, накладна № 14 від 20.03.2017 та Акт № 410 приймання-передавання товару для перевезення від 20.03.2017 підписані в двосторонньому порядку, без зауважень та заперечень.

Таким чином, вимога Прокурора про стягнення штрафу на підставі п.7.5 Договору в розмірі 1 124,43 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Що стосується викладеної у відзиві вимоги Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, Суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами статті 233 Господарського кодексу України, якщо штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). (п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011).

Суд, з огляду на матеріали справи, доходить висновку про відмову в задоволенні вимоги Приватного підприємства Укрспецоборонсервіс про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки Відповідачем не доведено належними доказами обставин, які б свідчили про те, що даний випадок є винятковим, та відповідно наявності підстав для зменшення штрафних санкцій.

Таким чином, з Приватного підприємства Укрспецоборонсервіс на користь Позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 10 368,20 грн та штраф у розмірі 16 452,80 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Укрспецоборонсервіс (03134, м.Київ, вул. Жолудєва, 6є, кв. 65, Ідентифікаційний код юридичної особи 35908759) на користь Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України (09610, Київська обл., Рокитнянський район, с. Савинці, Ідентифікаційний код юридичної особи 23311530) пеню у розмірі 10 368 (десять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 20 коп., штраф у розмірі 16 452 (шістнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві) грн. 80 коп. та судовий збір у розмірі 1 535 (одна тисяча п'ятсот тридцять п'ять) грн. 62 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17 листопада 2017 року

Суддя О.В. Чинчин