Рішення

від 16.11.2017 по справі 920/936/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.11.2017 Справа № 920/936/17

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л.,

за участю секретаря Пономаренко Т.М.,

представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 26.09.2017 № 49)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/936/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго , м. Суми

до Сумської обласної організації Соціалістичної партії України, м. Суми

про стягнення 22789,44 грн.,

встановив:

До господарського суду звернулось ТОВ Сумитеплоенерго з позовом до Сумської обласної організації Соціалістичної партії України про стягнення 22789,44 грн. заборгованості по договірним зобов'язанням за спожиту теплову енергію.

16.11.2017 від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення щодо суми початкового сальдо, яке зазначено у відомості розрахунків, а саме 8479,76 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву відповідач суду не надав. Разом з тим, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

Відповідно до положень п. 3.9.1, п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, статтями 43 та 33 ГПК України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

01.10.2006 між позивачем (виконавцем) та відповідачем (споживачем) був укладений договір №548-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 3.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач до 15 числа розрахункового періоду зобов'язується сплатити Виконавцю вартість зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період (п.3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору , щомісячно 6-го числа Споживач отримує від Виконавця акт прийому передачі теплової енергії, форма якого (Додаток № 3) є невід'ємною частиною договору та рахунок на оплату за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільніє Споживача від відповідальності щодо сплати за надані Виконавцем послуги.

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п.3.5 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, в період з березня 2016 року по квітень 2017 року позивач надавав відповідачу послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі теплової енергії та виставленими рахунками.

Згідно п.10 Додатку №2 до Договору, якщо з боку споживача не було вмотивованої відмови щодо причин не підписання, вважається що акт прийому - передачі послуг є підписаним без заперечень.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав та не оплатив надані в період з березня 2016 року по квітень 2017 року послуги у повному обсязі. Станом на 29.09.2017 відповідач має заборгованість у сумі 18421,86 грн.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначає, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду доказів погашення заявленої до стягнення позивачем суми основного боргу у розмірі 18421,86 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором №548-Т від 01.10.2006 на суму 18421,86 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Умовами укладеного договору (пунктом 5.1.5) сторонами узгоджено, що у разі несвоєчасної сплати споживачем грошових коштів, які передбачені термінами цього договору, за послуги виконавця, споживач сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобов'язання споживачем) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день (враховуючи вихідні і святкові дні) прострочення виконання грошового зобов'язання. Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу виконавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, під пенею розуміється грошова сума, яка встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України Про теплопостачання у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 405,47 грн. трьох відсотків річних, 2465,59 грн. пені, 1496,52 грн. інфляційних збитків, - підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог, як такі, що нараховані відповідно до норм укладеного між сторонами договору та вимог діючого законодавства.

Частиною 7 статті 84 ГПК України встановлено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Тому, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 1600 грн.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Сумської обласної організації Соціалістичної партії України (40000, АДРЕСА_1; ід. код 23055506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10; ід. код 33698892) заборгованість за договором № 548-Т від 01.10.2006 у розмірі 22789,44 грн., в тому числі: 18421,86 грн. основного боргу, 405,47 грн. трьох відсотків річних, 2465,59 грн. пені, 1496,52 грн. інфляційних збитків; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі в сумі 1600 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 21.11.2017.

суддя в.л. котельницька