Рішення

від 20.11.2017 по справі 914/1862/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2017р. Справа № 914/1862/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача ОСОБА_1 організації «Львівської обласної федерації кікбоксінгу» , м. Львів

про розірвання договору оренди, виселення з об»єкта оренди та стягнення заборгованості у розмірі 2 011,57 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2- представник (довіреність від 06.11.17р.)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів до відповідача ОСОБА_1 організації «Львівської обласної федерації кікбоксінгу» , м. Львів про стягнення розірвання договору оренди, виселення з об»єкта оренди та стягнення заборгованості у розмірі 2011,57 грн.

Ухвалою суду від 12.09.2017 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 25.09.2017 року. В судовому засіданні 25.09.17р. розгляд справи відкладався на 06.10.17р., 06.10.17р. на 25.10.17р., 25.10.17р. на 06.11.17р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду у справі не виконав повністю, позовні вимоги підтримав.

06.11.17р. за вх. № 4597/17 позивачем подано в канцелярію Господарського суду клопотання про продовження строків вирішення спору.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав, причини неявки суду не повідомив.

11.10.17р. за вх. № 34539/17 в канцелярію Господарського суду Львівської області відповідачем подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

24.10.17р. за вх. № 35936/17 в канцелярію Господарського суду Львівської області відповідачем подано клопотання про долучення доказів з додатками.

24.10.17р. за вх. № 35935/17 в канцелярію Господарського суду Львівської області відповідачем подано лист.

24.10.17р. за вх. № 35937/17 в канцелярію Господарського суду Львівської області відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про розірвання договору оренди, зобов»язання повернути об»єкт оренди шляхом виселення з об»єкта оренди та стягнення заборгованості в розмірі 2 011,57 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 16.02.2015 року між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди нерухомого майна №С-9416-15, на виконання якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 98,8 м.кв., які розташовані за адресою: м.Львів, вулиця С.Литвиненка,11.

Відповідач належним чином не виконував умови договору щодо сплати орендної плати.

Згідно довідки позивача про заборгованість відповідача в останнього перед позивачем утворилася заборгованість в розмірі 2 011,57 грн. за період з 01.02.2015 року по 01.07.2017 року, враховуючи часткові проплати.

У зв язку з тим, позивач просить суд розірвати договір оренди, зобов язати відповідача звільнити об єкт оренди та стягнути решту суми заборгованості.

Відповідач відзив на позов не подав, проти позовних вимог належним чином не заперечив, під час розгляду справи по суті заборгованість по орендній платі сплатив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, 16.02.2015 року між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди нерухомого майна №С-9416-15, на виконання якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 98,8 м.кв., які розташовані за адресою: м.Львів, вулиця С.Литвиненка,11.

Так, нормами статті 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством .

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , однією із істотних умов договору оренди є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Частинами 1 та 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі .

Згідно з приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач зазначив, що заявлена до стягнення заборгованість виникла за період з 01.02.2015 року по 01.07.2017 року станом на 28.08.2016 року у останнього перед позивачем утворилася заборгованість в розмірі 2 011,57 грн.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача в судовому порядку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Однак, 24.10.2017 року через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про доручення до матеріалів справи копії квитанції №110 від 24.10.2017 на суму 2700,00 грн., оскільки відповідачем сплачена спірна сума в повному обсязі.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи (п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ).

Суд зазначає, що провадження у даній справі було порушено 12.09.2017р., а погашення боргу відповідачем було здійснено 24.10.2017р. Зважаючи на зазначене вище, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення боргу в розмірі 2 011,57 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 ГК України.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас суд зазначає, що орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. (ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» ).

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що вимога позивача про розірвання договору є обгрунтованою та підлягає до задоволення.

Згідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як зазначив Верховний суд України в постанові №3-26гс12 від 08.05.2012р. можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору у позасудовому порядку, передбачена ст. 782 ЦК є правом, а не обов'язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, встановлене ч. 1 ст. 782 ЦК, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Аналогічна правова норма міститься в ч. 1 ст. 785 ЦК України.

З огляду на викладені положення законодавства, враховуючи те, що заборгованість відповідачем сплачена після порушення провадження у справі, тобто, на момент звернення позивача з позовом заборгованість існувала, що в свою чергу є істотним порушенням умов договору, а тому вимоги позивача про розірвання Договору та виселення відповідача з приміщень є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 організації Львівської обласної федерації кікбоксінгу про розірвання договору оренди, зобов»язання відповідача звільнити та повернути об»єкт оренди є обґрунтованими та підлягають до задоволення, а в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 2 011,57 грн. - провадження слід припинити.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги наведене та керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33-35, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1 .Позов задоволити частково.

2.Розірвати Договір оренди №С-9416-15 від 16.02.2015 року нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м.Львів, вулиця С.Литвиненка,11, укладений між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ОСОБА_1 організацією Львівської обласної федерації кікбоксінгу .

3.Зобов язати ОСОБА_1 організацію Львівської обласної федерації кікбоксінгу (79019, м.Львів, вул.Л.Лобачевського,23, код ЄДРПОУ 34167981) повернути нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Львів, вулиця С.Литвиненка,11, загальною площею 98,8 м.кв. Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.

Стягувач: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625).

4. В частині позовних вимог щодо стягнення боргу в розмірі 2 011,57 грн. - провадження припинити

5 .Стягнути з ОСОБА_1 організації Львівської обласної федерації кікбоксінгу (79019, м.Львів, вул.Л.Лобачевського,23, код ЄДРПОУ 34167981) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) - 3 200,00 грн. судового збору.

6.Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 22.11.2017 р.

Суддя Горецька З. В.