Рішення

від 20.11.2017 по справі 922/3609/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2017 р.Справа № 922/3609/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Укрнафта в особі Нафтогазовидобувного управління Полтаванафтогаз , м. Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнестрейд Інвест", м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 10-658/д від 09.11.2016 р.);

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Укрнафта в особі Нафтогазовидобувного управління Полтаванафтогаз , м. Полтава (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнестрейд Інвест", м. Харків (далі за текстом - відповідач) в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Укрнафта в особі Нафтогазовидобувного управління Полтаванафтогаз у розмірі 38679865,02 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "Бізнестрейд Інвест".

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що відповідач перебуває в процедурі припинення з 30.08.2017 р. в зв'язку з чим, позивач в порядку, визначеному ст. 105 ЦК України звернувся до відповідача з заявою про визнання його грошових вимог та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу, проте, станом на дату подання позовної заяви відповідач не надав відповіді на зазначену заяву, а також доказів визнання вимог позивача та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.10.2017 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.11.2017 р.

На судове засідання 20.11.2017 р. прибув представник позивача, який підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач на судове засідання 20.11.2017 р. свого уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття не повідомив, відзиву на позов не надав.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а саме, направлено на його юридичну адресу копію ухвали від 25.10.2017 р. Проте, дана ухвала повернулась на адресу суду з відміткою «за заявою отримувача» .

В пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , зокрема зазначено, що Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Суд зазначає, що законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема, позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 ЦК України та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

За таких обставин, в розумінні зазначених положень закону та відповідних роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також те, що неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за його відсутності, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено наступні договори поставки нафтопродуктів аналогічного змісту:

№ НП-0054 від 15.01.2016 р. (а. с. 20);

№ НП-0115 від 01.02.2016 р. (а. с. 9-10);

№ НП-0245 від 28.02.2016 р. (а. с. 12);

№ НП-0265 від 29.02.2016 р. (а. с. 14);

№ НП-0311 від 29.02.2016 р. (а. с. 16);

№ НП-0312 від 29.02.2016 р. (а. с. 18).

За умовами зазначених договорів постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору.

Номенклатура, кількість, ціна товару визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною договору (розділ 1 договорів).

Відповідно до розділу 2 договорів постачальник зобов'язується передати покупцю нафтопродукти згідно розділу 1 цього договору за умови оформлення відповідних актів прийому-передачі або інших документів, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.2. договору, покупець зобов'язався своєчасно і в повному об'ємі сплатити вартість товару.

Пунктами 4.1 та 4.5 договорів передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі підписаної сторонами додаткової угоди до договору протягом місяця з дати підписання даної додаткової угоди.

Сторони укладають акти прийому-передачі товару або інші документи, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару. Сторони можуть укладати акти прийому-передачі товару, що переданий протягом визначеному в такому акті часу.

Згідно з п. п. 5.1-5.3 покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника до 31.12.2016 р.

Оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, або на інших умовах, передбачених діючим законодавством України.

Датою здійснення оплати вважається дата перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Як свідчать матеріали справи, сторонами до зазначених договорів укладено відповідні додаткові угоди № 1 в яких останніми узгоджено асортимент, кількість та ціна товару, який сторони узгодили до поставки в рамках договорів.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору здійснив відповідачу поставку товару на наступними актами приймання-передачі:

- № 1 від 01.02.2016 р. до договору № НП-0311 від 29.02.2016 р. на суму 6374718,72 грн. з ПДВ;

- № 1 від 29.02.2016 р. до договору № НП-0245 від 28.02.2016 р. на суму 5227893,38 грн. з ПДВ;

- № 1 від 29.02.2016 р. до договору № НП-0265 від 28.02.2016 р. на суму 5450200,50 грн. з ПДВ;

- № 1 від 29.02.2016 р. до договору № НП-0311 від 29.02.2016 р. на суму 6374718,72 грн. з ПДВ;

- № 1 від 29.02.2016 р. до договору № НП-0312 від 29.02.2016 р. на суму 9600480 грн. з ПДВ;

- № 1 від 15.01.2016 р. до договору № НП-0054 від 15.01.2016 р. на суму 5126400 грн. з ПДВ;

Таким чином, позивачем на виконання умов зазначених вище договорів поставки було поставлено відповідачу товар на загальну суму 38679865,02 грн.

Проте, відповідач, всупереч умов укладених між сторонами договорів, заборгованості за поставлений товар не сплатив.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 25-27), відповідач у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнестрейд Інвест", м. Харків перебуває в стані припинення з 30.08.2017 р.; строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог - до 30.10.2017 р.; головою комісії з припинення або ліквідатора зазначено ОСОБА_2.

В зв'язку з зазначеними обставинами на підставі ст. ст. 105, 110-112 ЦК України, ПАТ Укрнафта в особі Нафтогазовидобувного управління Полтаванафтогаз , м. Полтава 07.09.2017 р. направило на адресу ТОВ Бізнестрейд Інвест , м. Харків, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридична адреса зазначеного товариства, заяву з кредиторськими вимогами № 08-3825 від 07.09.2017 р. (а. с. 22-24), в якій просило визнати грошові вимоги кредитора та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу на загальну суму 38679865,02 грн.

Як зазначає позивач, він не отримував від відповідача жодної відповіді щодо визнання або не визнання його кредиторських вимог та включення їх до ліквідаційного балансу, хоча рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення містить відомості про отримання зазначеної вимоги представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнестрейд Інвест" 14.09.2017 р..

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі, в якому останній просить суд зобов'язати відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до ліквідаційного балансу грошові вимоги позивача у загальному розмірі 38679865,02 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , зокрема, зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Виходячи із наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані Відповідачем.

Пунктами 1-2 ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 105 ЦК України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Згідно з вимогами ст. 110 ЦК України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, уповноважений установчими документами приймати рішення про ліквідацію юридичної особи, можуть бути покладені обов'язки щодо проведення ліквідації юридичної особи.

Статтею 111 ЦК України передбачено порядок ліквідації юридичної особи. Зокрема, даною статтею передбачено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договорами аналогічного змісту № НП-0054 від 15.01.2016 р., № НП-0115 від 01.02.2016 р., № НП-0245 від 28.02.2016 р., № НП-0265 від 29.02.2016 р., № НП-0311 від 29.02.2016 р., № НП-0312 від 29.02.2016 р. в загальній сумі 38679865,02 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.

Оскільки до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про перебування підприємства відповідача в стані припинення з 30.10.2017 р., та створено комісію з припинення (ліквідаційну комісію), зазначені обставини надають позивачу право на звернення до ліквідаційної комісії підприємства відповідача з заявою про визнання кредиторських вимог в загальній сумі 38679865,02 грн. та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу.

Строк заявлення кредиторами свої вимог визначено п. 5 ст. 105 ЦК України, та не може бути меншим ніж 2 місяці.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до ліквідаційної комісії підприємства відповідача з заявою від 07.09.2017 р. № 08-3825 про визнання його кредиторських вимог в строк, визначений п. 5 ст. 105 ЦК України.

Зазначену заяву відповідач отримав 14.09.2017 р., та мав розглянути в місячний строк з моменту такого отримання, та письмово повідомити позивача про результати її розгляду, проте відповідних дій не вчинив

Згідно з вимогами п. п. 3-5 ст. 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Оскільки матеріали даної справи не містять доказів розгляду ліквідаційною комісією підприємства відповідача заяви позивача від 07.09.2017 р. № 08-3825 про визнання кредиторських вимог, суд приходить до висновку про ухилення зазначеної комісії від розгляду зазначеної заяви.

Разом з тим враховуючи, що матеріали даної справи містять докази наявності у відповідача перед позивачем заборгованості в загальній сумі 38679865,02 грн.; що позивач звернувся до суду з даним позовом в строки, визначені ст. 112 ЦК України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, та зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги позивача у розмірі 38679865,02 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1600 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнестрейд Інвест" в особі ліквідаційної комісії (адреса: 61070, м. Харків, вул. Жилярді, буд. 10; код ЄДРПОУ 39756619; голова ліквідаційної комісії ОСОБА_2) визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Укрнафта (адреса: 04053, м. Київ, пров. Нестроівський, буд. 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління Полтаванафтогаз (адреса: 36020, м. Полтава, вул. Монастирська, буд. 12; код ЄДРПОУ 22525915) у загальному розмірі 38679865,02 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнестрейд Інвест" (код ЄДРПОУ 39756619).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнестрейд Інвест" в особі ліквідаційної комісії (адреса: 61070, м. Харків, вул. Жилярді, буд. 10; код ЄДРПОУ 39756619) на користь Публічного акціонерного товариства Укрнафта (адреса: 04053, м. Київ, пров. Нестроівський, буд. 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління Полтаванафтогаз (адреса: 36020, м. Полтава, вул. Монастирська, буд. 12; код ЄДРПОУ 22525915) 1600,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_3