Рішення

від 16.11.2017 по справі 910/16219/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.11.2017Справа №910/16219/17 За позовом      Приватного підприємства “Фірма Вінтер” до                      Приватного акціонерного товариства “Телесистеми України” про                   стягнення 46937,80 грн. Суддя  Маринченко Я.В. Представники сторін: від позивача                         –     не з'явився; від відповідача          –     не з'явився. ВСТАНОВИВ: У вересні 2017 року Приватне підприємство “Фірма Вінтер” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства “Телесистеми України” про стягнення 46937,80 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що всупереч умов укладеного між сторонами Договору оренди №О-03/0370 від 31.10.2012, відповідач належним чином не виконав зобов'язання зі сплати орендної плати за період з січня 2017 року по 27 липня 2017 року, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 44777,74 грн.           Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2160,06 грн. пені за порушення відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати. Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання розгляд справи за відсутності уповноваженого представника, в якому підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Враховуючи вищевикладене, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами. Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 31.10.2012 між Приватним підприємством “Фірма Вінтер” (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством “Телесистеми України” (орендар) укладено договір оренди №О-03/0370, відповідно п.1.1 якого, орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування (оренду) частину покрівлі (приміщення), розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, 22, загальною площею 80 кв. м, а орендар зобов'язується сплачувати орендодавцю плату за користування (орендну плату) Вартість приміщення з урахуванням  індексації складає 80000 грн.  Приміщення надається в оренду для розміщення телекомунікаційного обладнання стільникового мобільного зв'язку Приватного акціонерного товариства “Телесистеми України” (п.п.1.2,1.3 Договору). Згідно з п.2.4 Договору, приміщення вважається переданим орендарю в користування з моменту підписання акта прийому-передачі уповноваженими представниками сторін. У відповідності до п.3.3.5 Договору, орендар зобов'язується у встановлений термін вносити орендну плату за орендоване приміщення. Пунктом 4.1 Договору визначено, що за орендоване приміщення орендар сплачує орендну плату з розрахунку 32,50 грн. за 1 кв. м., (без ПДВ), за календарний місяць, а всього 2600 грн. Відповідно до п.п.4.2, 4.3 Договору, орендодавець не пізніше 03 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає орендарю рахунки для сплати орендної плати. Орендна плата вноситься один раз на місяць, починаючи з моменту фактично передачі приміщення орендареві за актом прийому-передачі, не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. Розмір орендної плати кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати нарахованої за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць (п.4.4 Договору). Згідно з п.4.6 Договору, за несвоєчасну оплату орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі не більше подвійно облікової ставки НБУ за кожну добу затримки оплати. За умовами п.5.1 Договору, цей договір укладено на строк з 01.11.2012 по 30.11.2014, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань з цим договором. Договір укладено з можливістю його подальшої пролонгації. За 2 (два) місяці до закінчення строку дії договору сторона, яка бажає припинити його дію або продовжити її з коригуванням умов договору, повинна письмово попередити про це іншу сторону. Якщо у вказаний термін зазначене повідомлення не було зроблене, новий договір вважається укладеним сторонами на тих самих умовах на аналогічний строк. З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав умови договору та передав в оренду відповідачеві частину покрівлі (приміщення) обумовленої договором, про що свідчить акт прийому-передачі від 01.11.2012. Проте відповідач свої зобов'язання зі своєчасної сплати орендних платежів належним чином не виконав, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість по орендній платі за період з 01.12.2016 по 26.07.2017 в розмірі 44777,74 грн. Наявність у відповідача заборгованості по орендній платі підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема Додатковою угодою від 27.07.2017 до договору оренди сторони дійшли згоди про розірвання Договору оренди №0-03/0370 від 31.10.2012. Крім того, вказаною додатковою угодою відповідач визнав наявність заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01.12.2016 по 26.07.2012 в розмірі 44777,74 грн. Також визнав нараховану позивачем пеню за несвоєчасну сплату орендних платежів в розмірі 2160,06 грн. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Виходячи із вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За приписами ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Статтею 797 Цивільного кодексу України визначено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою. Відповідно до ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору оренди №О-03/0370 від 31.10.2012 в частині своєчасного виконання зобов'язання по сплаті обумовлених наведеним договором платежів. За таких обставин суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 44777,74 грн. Крім того, за прострочення сплати платежів за договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 2160,06 грн. Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України). Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України). Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Пунктом п.4.6 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі не більше подвійно облікової ставки НБУ за кожну добу затримки оплати. Відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості та відповідності умовам укладеного між сторонами договору та чинного законодавства, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 2160,06 грн. підлягають задоволенню. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі. Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин або на підтвердження факту погашення наявної перед позивачем заборгованості.. Витрати зі сплати судового збору, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в повному обсязі. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –    ВИРІШИВ: Позов задовольнити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» (02154, м. Київ, бул. Русанівський, буд. 7; ідентифікаційний код 22599262) на користь Приватного підприємства “Фірма Вінтер” (69027, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 22; ідентифікаційний код 13606023) 44777 (сорок чотири тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 74 коп. заборгованості з орендної плати, 2160 (дві тисячі сто шістдесят) грн. 06 коп. пені та 1600 (одна тисяча шістсот) грн. витрат по сплаті судового збору. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.            Повний текст рішення підписаний 21.11.2017 Суддя                                                                                             Я.В. Маринченко