Ухвала

від 16.11.2017 по справі 755/7669/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

Іменем України

16 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «Курум» - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року,

за участю прокурора ОСОБА_6

представника ТОВ «Курум» адвоката ОСОБА_5 ,

у с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №32017100040000030 від 19.05.2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, було задоволено клопотання слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_7 , погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_8 , про арешт майна та накладено арешт на видаткові операції з грошовими коштами, які знаходяться на поточних рахунках ТОВ «Курум» (код ЄДРПОУ 41223410) рахунок № НОМЕР_1 , в приміщенні АТ «Таскомбанк» (МФО 339500) у зв`язку з чим з моменту оголошення ухвали суду службовими особами банку припинено витратні операції по вказаному рахунку, за винятком видаткових операцій виключно до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів.

Зобов`язано службових осіб АТ «Таскомбанк» (МФО 339500) на момент оголошення ухвали надати в письмовому вигляді інформацію про залишок коштів на поточних рахунках ТОВ «Курум» (код ЄДРПОУ 41223410) рахунок № НОМЕР_1 .

Арешт грошових коштів по рахунках ТОВ «Курум» (код ЄДРПОУ 41223410) рахунок № НОМЕР_1 було доручено слідчому СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_7 та/або оперативним співробітникам ОУ ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки містить достатньо правових підстав для арешту майна.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ТОВ «Курум» - адвокат ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року по справі №755/7669/17-к про накладення арешту на видаткові операції з грошовими коштами, які знаходяться на поточних рахунках ТОВ «Курум» (код ЄДРПОУ 41223410) рахунок № НОМЕР_1 , в приміщенні АТ «Таскомбанк» (МФО 339500).

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що слідчим у судовому засіданні не доведено існування належних підстав для арешту майна ТОВ «Курум» за відсутності обґрунтованого повідомлення про підозру у вчиненні злочину.

Далі в апеляційній скарзі зазначає, що санкція ч. 2 ст. 205 КК України передбачає штраф від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, отже арешт майна ТОВ «Курум» не є співмірним з метою накладення арешту на майно.

Вважає, що оскаржувана ухвала була прийнята з порушенням вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України, оскільки для арешту банківського рахунку були відсутні правові підстави, відсутні докази, які б вказували на вчинення злочину конкретною особою, не встановлено розмір майнової шкоди та розумність і співмірність обмеження права власності, тим паче таке обмеження у праві користування та розпорядження майна підприємства негативно впливає на його платоспроможність, виконання взятих на себе договірних зобов`язань, сплати податків, обмежує права власників щодо отримання прибутку від діяльності підприємства.

Заслухавши доповідь судді, поясненняпредставника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора який заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу місцевого суду, вивчивши матеріали провадження за клопотанням слідчого та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволеннюне підлягає, при цьому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу суду від 03.10.2017 р. було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Як вбачається з матеріалів провадження, в провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування під №32017100040000030, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.05.2017 року, за фактом фіктивного підприємництва, вчиненого повторно, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

02.10.2017 року слідчий СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на видаткові операції з грошовими коштами, які знаходяться на поточних рахунках ТОВ «Курум» (код ЄДРПОУ 41223410) рахунок № НОМЕР_1 , в приміщенні АТ «Таскомбанк» (МФО 339500) у зв`язку з чим з моменту оголошення ухвали суду службовими особами банку припинено витратні операції по вказаному рахунку, за винятком видаткових операцій виключно до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів з відповідними зобов`язаннями.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 3 жовтня 2017 року клопотання слідчого було задоволено.

Задовольняючи клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження №32017100040000030 від 19.05.2017 року, слідчий суддя прийшов до висновку, що існують достатні підстави для накладення арешту на майно, з огляду на те, що воно відповідає критеріям, визначеним у ст. 170 КПК України, а саме встановив, передбачені ч. ч. 1-4 ст. 170 КПК Українипідстави для арешту вказаних у клопотанні грошових коштів.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на такі обставини.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на грошові кошти, перевірялись судом першої інстанції, при цьому було вислухано доводи слідчого, досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, враховано достатність доказів, що вказують про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, наявність даних про належність майна саме ТОВ «Курум», розумність та співрозмірність обмеження права власності останнього, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч тверджень апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.

Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя суду першої інстанції обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Доводи представника власника майна про те, що арешт на майно товариства було накладено безпідставно без наявності правових підстав, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт слідчим суддею накладено правомірно, відповідно до вимог ст. 170 КПК України.

Вказівка представника власника майна в апеляційній скарзі про відсутність доказів в даному кримінальному провадженні є необґрунтованими, оскільки до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Завдання суду полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна, тобто закон не вимагає щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений в обранні того чи іншого заходу забезпечення кримінального провадження.

Крім того, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла остаточного висновку, що рішення слідчого судді суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 117, 170-173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику ТОВ «Курум» - адвокату ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року.

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №32017100040000030 від 19.05.2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, якою було задоволено клопотання слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_7 , погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_8 , про арешт майна та накладено арешт на видаткові операції з грошовими коштами, які знаходяться на поточних рахунках ТОВ «Курум» (код ЄДРПОУ 41223410) рахунок № НОМЕР_1 , в приміщенні АТ «Таскомбанк» (МФО 339500) у зв`язку з чим з моменту оголошення ухвали суду службовими особами банку припинено витратні операції по вказаному рахунку, за винятком видаткових операцій виключно до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів, зобов`язано службових осіб АТ «Таскомбанк» (МФО 339500) на момент оголошення ухвали надати в письмовому вигляді інформацію про залишок коштів на поточних рахунках ТОВ «Курум» (код ЄДРПОУ 41223410) рахунок № НОМЕР_1 , а також було доручено арешт грошових коштів по рахунках ТОВ «Курум» (код ЄДРПОУ 41223410) рахунок № НОМЕР_1 слідчому СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_7 та/або оперативним співробітникам ОУ ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві залишити без змін.

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Курум» - адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

ОСОБА_9 ОСОБА_10 с і к