Рішення

від 05.06.2007 по справі 9/93-07(28/245-06)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/93-07(28/245-06)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.06.07р.

Справа № 9/93-07(28/245-06)

За позовом  Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз

                     України”, м. Київ 

до   Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго", м. Павлоград  

                     Дніпропетровської області  

про стягнення 1870957 грн. 50 коп.

Суддя  Подобед І.М.

Представники:

  Від позивача -Яковенко П.А. - головн.ю/к, довіреність № 365/10 від 29.12.06р.

  Від відповідача -Філоненко Т.П. - ю/к, довіреність від 05.02.07р. 

СУТЬ СПОРУ:

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулось у липні 2006 року із позовом до КП „Павлоградтеплоенерго”, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 1870957,50 грн. заборгованості, в тому числі: 1475652,05 грн. вартість поставленого у жовтні-грудні 2005 р. природного газу, 126746,71 грн. пеня за період з 30.12.2005р. по 30.06.2006р., 244099,36 грн. інфляційні нарахування за грудень 2005 р.- травень 2006 р. та 24459,38 грн. 3% річних за несвоєчасні розрахунки за період з 11.12.2005р. по 30.06.2006р. Обґрунтовує свої вимоги наявністю не виконаних відповідачем зобов'язань за договором № 06/05-567-ТЕ-3 від 01.04.2005р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2006р.  (суддя Манько Г.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2006р. (головуючий Кузнєцова І.Л., судді –Швець В.В., Чимбар Л.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з КП „Павлоградтеплоенерго” на користь ДК „Газ України „ НАК „Нафтогаз України” 1475652,05 грн. основного боргу, 244099,36 грн. інфляційних нарахувань, 24459,38 грн. 3% річних та судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2007р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2006р.  та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2006р. у справі  за №28/245-06 в частині відмови у стягненні пені скасовано і справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в  іншому складі суду.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.07р. дану справу передано на розгляд судді Подобєду І.М.

Позивач у додаткових поясненнях від 30.05.07р. вказує, що  відмовляючи у стягненні пені у повному обсязі, суд не звернув увагу на те, що ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, надає суду право лише зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.

Відповідач у додатковому відзиві на позовну заяву від 04.06.07р. вказує, підприємство перебуває у важкому фінансовому становищі, що головний споживач його послуг –населення міста Павлограда, яке несвоєчасно сплачує за використану теплову енергію чи сплачує за неї частково. Посилається на заборону нарахування пені за несвоєчасне  виконання зобов'язань за договором згідно із Законом України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги”. Вказує, що на теперішній час зменшені тарифи на теплову енергію не відповідають стовідсотковим витратам підприємства на виробництво теплової енергії. Вказує на право суду, передбачене в п.3 ч.1 83 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Просить відмовити Позивачу  у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 126746,71  грн., надавши тим самим можливість підприємству для подолання  неплатоспроможності.

В судовому засіданні 05.06.07 року за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд -

        встановив:

Між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (“постачальником”) та Комунальним підприємством „Павлоградтеплоенерго” (“покупцем”) був укладений договір “на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій” №06/05-567-ТЕ-3 від 01.04.2005р. із додатковою угодою № 1 від 30.06.2005р., відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу в 2005 році природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно до пункту 1.4 договору газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій.

Відповідно до пункту 6.1 вказаного договору сторони встановили, що оплата здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом плановими платежами щодекадно до 10, 20 та 30 числа місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі до 10-го числа, наступного за місяцем поставки газу.

У розділі 7 вказаного договору сторони встановили, що будуть нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по цьому договору згідно з чинним законодавством України, зокрема: в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п.6.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (пункт 7.2 договору).

Пунктом 7.4 договору сторони встановили, що неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Протягом з 01.10.2005р. по 31.12.2005р. позивач поставив відповідачу 14110,700 тис. м куб. природного газу на загальну суму 3017220,43 грн., що підтверджується розрахунком позивача та відповідними актами приймання-передачі природного газу в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов'язання з оплати за поставлений природний газ виконав частково, перерахувавши позивачу грошові кошти на загальну суму 1541568,38 грн., що підтверджується розрахунками позивача та не заперечується відповідачем.

На час пред'явлення позову до суду (05.07.2006р.) розгляду справи основний борг відповідача становив суму 1475652,05 грн.

На підставі пункту 7.2 договору позивач нарахував відповідачу додатково суму пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, розмір якої становить 126746,71 грн. за період з 30.12.2005р. по 30.06.2005р., і підтверджується відповідним розрахунком в матеріалах справи.

Відповідач доказів добровільної сплати пені на час розгляду справи суду не надав.

З урахуванням встановлених обставин позовні вимоги позивача за вищевказаним позовом в частині стягнення з відповідача суми 126746,71 грн. підлягають задоволенню з наступних підстав.

Сторони є суб'єктами господарювання, тому згідно до положень ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 530 ч.1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у це строк (термін).

Згідно до приписів частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до положень ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

          Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          В силу ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Відповідач не належним чином виконав свої договірні (майново-господарські) зобов'язання перед позивачем, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитор, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з вимогами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач мав самостійно надати докази, які свідчать про наявність обставин, що є підставою для зменшення штрафних санкцій, але у матеріалах справи такі документи відсутні.

Таким чином, у суду відсутні підстави для зменшення штрафних санкцій за правилами ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ч.1 83 Господарського процесуального кодексу України. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин позовні вимоги позивача в частині, що знаходяться на новому розгляді, про стягнення з відповідача суми 126746,71 грн. пені –є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судові витрати у справі у повному обсязі були стягнуті з відповідача на користь позивача, згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2006р.  та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2006р., які в цій частині залишені без змін, тому розподілу між сторонами під час нового розгляду справи не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов в частині стягнення пені задовольнити.

          Стягнути з Комунального підприємства „Павлоградтеплоенерго” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” суму 126746 грн. 71 коп.

          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 І.М. Подобед

Рішення підписано- 11.06.07р.