Рішення

від 23.11.2017 по справі 364/427/17

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/427/17

Провадження № 2/364/190/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2017 року, Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ткаченко О. В.,

за участю секретаря Волохатюка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні , в смт Володарка, позов

ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільгосптехніка Нова ,

про визнання недійсними договорів оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2017 року до суду звернувся ОСОБА_2 з вказаною позовною заявою, в якій зазначив, що йому на праві власності належать земельні ділянки площею 4,26 га та 4,26 га, що розташована на території Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області. На вказані земельні ділянки 17 червня 2013 року було укладено договори оренди землі з ТОВ Сільгоспехніка Нова строком на 5 років. В подальшому ОСОБА_2 стало відомо про існування договір оренди належних йому земельних ділянок, які укладено у 2013 році. Вказуючи, що він не укладав договори оренди землі та не підписував договори оренди, позивач просить суд визнати недійсними договори оренди землі від 17 червня 2013 року, які укладено між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільгосптехніка Нова , які зареєстровані реєстраційною службою Володарського РУЮ Київської області, та скасувати їх державну реєстрацію.

Представник позивача - ОСОБА_3 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог в частині назви правовстановлюючого документа, та заяву в якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив суд задовольнити позов, стягнути судові витрати та розглядати справу без його участі.

Представник відповідача ТОВ Сільгосптехніка Нова в судовому засіданні вказав, що позовні вимоги не визнає та надав свої письмові заперечення, в яких посилався як на підставу у відмові в задоволенні позовних вимог на те, що позивач отримував орендну плату за користування належними йому земельними ділянками та окрім того просив суд застосувати строк позовної давності, який пропущено позивачем.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,26 га, кадастровий номер НОМЕР_3, з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області, та земельна ділянка площею 4,26 га, кадастровий номер НОМЕР_4, з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області, що стверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_1 (а.с.7-10). Позивачу стало відомо, що існують договори оренди землі, укладені 17 червня 2013 року, між ОСОБА_2 та ТОВ Сільгосптехніка Нова , які в судовому засіданні було оглянуто та досліджено (а.с.11-22).

Представник позивача зазначав, що ОСОБА_2 не підписував договори оренди землі. Підпис на зазначених вище договорах не належить позивачу та за клопотанням представника позивача ухвалою Володарського районного суду Київської області від 12 травня 2017 року було призначено судово-почеркознавчу експертизу (а.с.40-41). Представник відповідача не заперечував проти задоволення клопотання. 26 жовтня 2017 року до суду надійшов висновок експерта, в якому зазначено, що підпис у оригіналах договорів оренди землі від 17 червня 2013 року, виконаний не ОСОБА_2 (а.с.78-83).

Вирішуючи спір суд враховує, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі . Передусім статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право власності набувається в порядку визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право власності є непорушним. Дане конституційне право конкретизовано та розширено в положеннях Цивільного та Земельного кодексів України.

Так ч. 1 ст. 319 ЦК України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ч. 1 ст. 321 ЦК України зазначає, що ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні права власності.

У відповідності до приписів статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ст. 13 вказаного закону України договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За ст.16 - укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Ст. 17 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Згідно ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Ст. 30 Закону України Про оренду землі зазначає , що зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Форма Типового Договору оренди землі затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220.

При цьому підписи сторін є одним із обов'язкових реквізитів договору, які повинні засвідчувати вільне волевиявлення сторін на укладання договору на певних узгоджених між ними умовах.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити зазначеному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Представник відповідача в заперечення позовних вимог зазначив, що позивач отримував орендну плату за використання належних йому земельних ділянок.

З урахуванням цих обставин, суд оцінює заяви про виплату орендної плати та отримання орендної плати позивачем ОСОБА_2 за обидва договори. Оцінюючи факт отримання позивачем орендної плати, суд виходить з такого.

Згідно з п. 7 постанови Пленуму ВСУ, виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, не має значення для визнання правочину недійсним.

Позивачем доведено, що спірні договори було укладено без його волевиявлення, тому суд доходить висновку про їх недійсність. Та обставина, що позивач отримував плату за користування землею, відбувалась у подальшому і не може впливати на подію укладення, яка мала місце раніше, та підтвердити наявність волевиявлення на укладення договорів у минулому.

Судом з'ясовуються підстави недійсності правочину, які існували на час укладення спірних договорів, а оплата відноситься до стадії виконання договору.

Тому, факт отримання позивачем плати за користування землею не може свідчити про погодження з умовами укладеного раніше договору, не спростовує висновку суду про недійсність договорів і не створює для нього правових наслідків.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України (постанова від 22.04.2015р. - справа №6-48цс15), касаційній практиці Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ухвала від 22.07.2915р.-рішення №47705809).

Щодо застосування строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідач вважає датою початку перебігу цього строку час, коли позивач дізнався про факт існування оспорених договорів.

При визначенні обізнаності позивача про порушення права (щодо не підписання договорів), враховується також думка про те, що позивач не є підписантом оспореного договору, що стверджено висновком експерта.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Дата підписання оспорених договорів 17 червня 2013 року, строк дії 5 років.

Тому, суд не погоджується з доводом представника відповідача щодо початку відрахування строку позовної давності та його пропущення позивачем.

Згідно з судовою практикою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, відмова у задоволенні такого позову з мотивів пропуску строку позовної давності не відповідає нормам матеріального права (ЄДРСР № 52934069, ухвала від 21.10.2015р).

За змістом ст.ст. 10 та 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 58, 59 ЦПК України надані суду докази мають бути належними та допустимими. Згідно з вимогами ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи вищевикладене та виходячи із норм законів, які регулюють дані правовідносини та наданих суду доказів, які досліджені в судовому засіданні, право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку підлягає захисту, оскільки договір оренди землі не можливо вважати вчиненим, оскільки, позивач не проявив своєї волі та не підписував зазначений договір оренди землі, тобто була відсутня його воля та бажання на вчинення вказаного правочину. З огляду на зазначене, суд визнає недійсним договір оренди землі з підстав, які були зазначені позивачем та знайшли своє підтвердження в суді і скасовує державну реєстрацію названого договору оренди землі.

Беручи до уваги вище викладене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача базуються на законі, є обґрунтованими, тому їх слід задовольнити.

Представник позивача подав письмове клопотання про стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача, а саме, 640 гривень сплаченого судового збору при зверненні до суду, 2250,24 гривень за проведення експертизи.

За правилами ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 203, 207, 215, 319, 321, 328, ЦК України, ст.ст. 1, 6, 13, 16, 17, 18, 30 Закону України Про оренду землі , Порядком ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 209, 212- 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільгосптехніка Нова , про визнання недійсними договорів оренди землі - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі між Товариством з обмеженою відповідальністю Сільгосптехніка Нова (код ЄДРПОУ 03744215) та ОСОБА_2 від 17 червня 2013 року, щодо земельної ділянки площею 4,26 га, яка розташована на території Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області з кадастровим номером № НОМЕР_3, який зареєстровано 17 грудня 2014 року державним реєстратором державної реєстраційної служби Володарського районного управління юстиції Київської області - номер запису про інше речове право 8113722 (рішення про державну реєстрацію 18074463 від 17 грудня 2014 року) та скасувати його державну реєстрацію.

Визнати недійсним договір оренди землі між Товариством з обмеженою відповідальністю Сільгосптехніка Нова (код ЄДРПОУ 03744215) та ОСОБА_2 від 17 червня 2013 року, щодо земельної ділянки площею 4,26 га, яка розташована на території Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області з кадастровим номером № НОМЕР_4, який зареєстровано 18 грудня 2014 року державним реєстратором державної реєстраційної служби Володарського районного управління юстиції Київської області - номер запису про інше речове право 8140038 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 18130543 від 18 грудня 2014 року) та скасувати його державну реєстрацію.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільгосптехніка Нова на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок, 2250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) гривень 24 копійки за проведення експертизи, всього разом 2890 (дві тисячі вісімсот дев'яносто) гривень 24 копійки.

З повним рішенням сторони можуть ознайомитись 24 листопада 2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. В. Ткаченко