Рішення

від 08.06.2007 по справі 12/74"д"

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/74"Д"

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "08" червня 2007 р.                                                     Справа № 12/74"Д"

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Сікорської  Н.А.

                         судді  

за участю представників сторін

від первісного позивача Криворучко Ю.В. - дов. від 17.12.05р.,                   Савочкіна М.І. - директор.

від первісного  відповідача Ленський І.О. - дов. № 8  від 08.01.07р.

Розглянув справу за первісним позовом Закритого акціонерного товариства "Юнеф-Енергія" (м. Київ)  

до Відкритого акціонерного товариства "Коростишівський завод продовольчих товарів" (м. Коростишів)

про розірвання договору майнового найму

та за зустрічними позовними вимогами Відкритого акціонерного товариства "Коростишівський завод продовольчих товарів"

до Закритого акціонерного товариства "Юнеф-Енергія"

про стягнення  119790,04 грн.

В порядку ч. 4 ст. 69 ГПК України, спір вирішено у більш тривалий термін.

В судовому засіданні здійснювався аудіозапис.

Закритим акціонерним товариством „Юнеф-Енергія” подано позов до Відкритого акціонерного товариства „Коростишівський завод продтоварів” про розірвання договору майнового найму від  12.06.01, укладеного між сторонами по справі.

Підставою для розірвання договору позивач вказав порушення договору зі сторони відповідача, а саме: відключення від електроенергії; недопущення працівників позивача на територію; ненадання актів виконаних робіт.

18.05.05 первісний позивач  подав  заяву про збільшення позовних вимог (а.с.55,56 т. 3), згідно якої просить стягнути з  ВАТ „Коростишівський  завод продтоварів”       26710,18 грн., надлишку сплачених коштів, з тих підстав, що  останній не підтвердив факту надання послуг та виконання робіт.

22.06.05 первісний позивач додатково  уточнив  позовні вимоги (а.с.104,105 т.3), просить стягнути з відповідача 26710,18 грн. - надлишку сплачених коштів та  130017,554 грн. - вартість зносу обладнання, що належить позивачу.

11.11.05 первісний позивач  уточнив позовні вимоги (а.с. 18,19 т. 4), просить стягнути з відповідача, крім  раніше заявлених сум,   6790,55 грн. збитків від інфляції.

23.11.05 первісний позивач подав заяву (а.с. 32-34 т.4), згідно якої просить стягнути з ВАТ „Коростишівський завод продтоварів” 26710,18 грн. - незаконно отриманих коштів - переплата за неотримані комунальні послуги; 6790,55 грн. -збитки від інфляції; 174804,77 грн. - збитки від втрати товарної вартості (зменшення матеріального блага).  Крім того, просить зобов”язати ВАТ „Коростишівський завод продтоварів” не чинити перешкоди в користуванні і розпорядженні  майном ЗАТ „Юнеф-Енергія”.

В обгрунтування суми збитків ЗАТ "Юнеф-Енергія" надало звіт про незалежну оцінку, здійснений ПП "Галс-Консалтінг"  (а.с.38-65т.4).

27.01.06 (а.с.90-93 т. 4)  та додатково 08.02.06 (а.с.106-108 т.4) позивач збільшив  позовні вимоги і просить, крім заявлених вимог, стягнути з відповідача 14095,33 грн. - вартості відвантаженого відповідачу товару у покриття зустрічних однорідних  вимог.

Заявою, яка  була подана в судовому засіданні від 01.03.07 (а.с.2 т.6) первісний позивач повідомив суд про підтримання позовних вимог, які викладені  в заявах, що знаходяться  в справі - аркуш справи 90-93 т. 4 та 106-108 т. 4.

Заявою від  11.05.07р. (а.с.37,38 т.6) та від 07.06.07 (а.с.59-61 т.6) первісний позивач уточнив позовні вимоги та вказав перелік майна, щодо якого чиняться перешкоди в володінні, користуванні, розпорядженні з боку ВАТ Коростишівський ЗПТ" ЗАТ "Юнеф-Енергія"

Вимоги первісного позивача розглядаються судом  в межах уточнених позовних вимог.

Первісний відповідач проти позовних вимог ЗАТ "Юнеф-Енергія" заперечує.  Свої заперечення виклав у письмових відзивах (а.с.79-81 т.1; 25,26 т.4; 129-131 т.4; 12-14 т.6). Наголосив, що скористався правом притримання майна.

15.07.04 до суду подав зустрічну позовну заяву (а.с.57-61 т.1),  згідно якої просить стягнути з ЗАТ „Юнеф Енергія” на користь ВАТ „Коростишівський завод продтоварів” основний борг по орендній платі в сумі 87305,83 грн.; 10073,52 грн. - інфляційні витрати; 3519,36 грн. -3% річних; 11470,34 грн. -пені.

Ухвалою від  15.07.04, в порядку ст. 60 ГПК України,  суд прийняв до сумісного  розгляду з первинним позовом зустрічну позовну заяву ВАТ „Коростишівський завод продтоварів”.

22.06.05 ВАТ „Коростишівський завод продтоварів” уточнив позовні вимоги” (а.с.141,142 т.3), просить стягнути з  ЗАТ „Юнеф-Енергія”  основний борг по орендній платі, яка згідно розрахунку (а.с.144, 148 т.3) становить  105232,52 грн.; 10928,18 грн. -інфляційні витрати; 3629,34 грн. -3% річних (а.с.145,146 т.3). Загалом 119790,04 грн.

Зустрічні позовні вимоги суд розглядає в межах уточнених позовних вимог.

Первісний позивач заперечує проти  зустрічних позовних вимог з підстав, які викладені у відзивах на зустрічні позовні вимоги (а.с. 83-92 т.1; 165,166 т.2; 106,107 т.3).

В процесі вирішення спору первісним позивачем  подавались  клопотання про витребування документів (а.с. 32,33 т.3; 77,78 т.3; 22 т.4; 1 т.5), які ухвалами суду частково задовільнялись.

В процесі вирішення спору позивач за зустрічними позовними вимогами подавав клопотання про забезпечення позову (а.с. 78,79 т.4), яке ухвалою суду від 10.01.06 було відхилено.

Враховуючи, що правовідносини між сторонами по справі виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, однак продовжують існувати і надалі,   суд  в порядку п. 4 Перехідних положень Господарського кодексу України та п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, застосовує до даних правовідносин положення саме цих  кодексів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.06.01 ЗАТ „Юнеф-Енергія” та ВАТ „Коростишівський завод продтоварів” уклали  договір майнового найму (а.с.8-16 т.1).

Відповідно до п. 4.1 договору, строк майнового найму починається з моменту підписання акту здачі-приймання і діє на протязі 36 календарних місяців.

Як вказується в п. п. 3.1, 3.2 договору, акт приймання передачі майна в майновий найм підписується сторонами в термін не пізніше 10 днів з дня підписання  договору і є його невід'ємною частиною. Майно вважається переданим в майновий найм з моменту підписання акту здачі-приймання.

Як вбачається з матеріалів справи, акт приймання-передачі майна був підписаний 20 червня 2001 року (а.с.15,16 т.1), отже, строк майнового найму  почався 20.06.01 і закінчувався 20.06.04.

Згідно п. 5.1 договору, розмір  плати за майно становить 6000,00 грн.

Відповідно до  п. 5.4 договору, крім майнової плати наймач відшкодовує „Наймодавцю” фактичні витрати пов”язані з газо-, водо-, тепло та енергозабезпеченням та охороною об”єктів майнового найму.

Порядок визначення розміру витрат пов”язаних з газо-, водо-, тепло-, енергозабезпеченням та охороною об”єктів майнового найму встановлюється сторонами додатково та вказується у окремому додатку до дійсного договору.

За п. 5.5 договору, відшкодування фактичних витрат здійснюється на протязі п”яти банківських днів з дня отримання рахунку від „Наймодавця”.

Сторони повідомили суд, що додаткових угод до  договору щодо порядку визначення розміру витрат пов'язаних з газо-, водо-, тепло-, енергозабезпеченням та охороною об”єктів майнового найму не укладалось.

В процесі вирішення спору  судом встановлено, що за період з  грудня 2001 року по  березень 2004 року  первісним відповідачем за оренду приміщення було сплачено  кошти  безпосередньо в рахунок майнової плати в сумі 74384,98 грн.

Крім цього, первісний позивач сплачував рахунки, виставлені за  газо-, водо-, тепло-, енергозабезпечення. Загалом сума сплачених ним коштів становить       88864,85 грн.

Також первісний позивач поставив орендодавцю товарно-матеріальні цінності на суму 14095,33 грн. Отже, первісний відповідач отримав кошти та товар на загальну суму 102960,18 грн.

ЗАТ "Юнеф-Енергія" вказало, що наймодавець періодично здійснював відключення електроенергії, що впливало на виробничу діяльність підприємства - наймача. В підтвердження факту відключення надав акти про відключення електроенергії.

Оскільки  ВАТ "Коростишівський  завод продтоварів" здійснював відключення елекроенергії, первісний позивач  вважає, що   за період, коли відбувалось відключення плата за найм повинна бути нарахована  частково.

Як вказав первісний позивач, ВАТ "Коростишівський завод продтоварів" була відключена електроенергія  з 29.04.02 по 10.05.03; з 29.07.02 по 31.07.02;  з  13.08.02 по 12.09.02; з 19.11.02 по 02.12.02 і остаточно - з 14.01.03   

Первісний позивач вважає, що  майнова плата із врахуванням періоду, протягом якого  була відключена електроенергія, могла бути нарахована  орендодавцем  з  вересня 2001 року  по  січень 2003 року в сумі  76250,00 грн.

ЗАТ "Юнеф-Енергія" вважає, що наймодавець неправомірно  отримував кошти в рахунок оплати газо-, водо-, тепло-, енергозабезпечення, оскільки послуги з газопостачання взагалі не надавались, а послуги водо-, тепло-, енергозабезпечення надавались за бажанням керівництва ВАТ "Коростишівський завод продтоварів". Крім того,  на думку первісного позивача, завод не довів факт надання вказаних послуг,   не надав актів виконаних робіт та наданих послуг, а також розрахунків, щодо сплати комунальних послуг. Наголосив, що  факт надання вказаних послуг повинен бути  підтверджений первинними документами у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ.

За вказаних обставин первісний позивач вважає, що ним переплачено ВАТ "Коростишівський завод продтоварів" кошти на суму 26710,18 грн. (102960,18 грн. - 76250,00 грн.), яку  просить  стягнути.

Разом з тим, первісний позивач на вказану суму нарахував до стягнення з первісного відповідача інфляційні за період 2003- 2005 рр., які згідно його розрахунку, становлять  6790,55 грн. (а.с.20 т. 4).

Як вбачається з матеріалів справи, наймодавець - первісний відповідач виставляв  наймачу - первісному позивачу рахунки, в яких крім майнової плати вказувались суми  за комунальні послуги (а.с. 102-145 т. 1). Вказані рахунки були представлені суду, як  первісним позивачем, так і первісним відповідачем.

Згідно виставлених рахунків, первісний позивач проводив розрахунки, що підтверджується платіжними дорученнями та квитанціями до прибуткового касового ордеру (а.с. 146-191 т. 1).  При огляді вказаних рахунків, банківських та касових платіжних документів суд встановив, що в них  сторони конкретизовували призначення платежів.

Як повідомили в судовому засіданні представники первісного позивача, при здійснені  ЗАТ «Юнеф- Енергія» діяльності по виготовленню слабоалкогольних напоїв (в зв»язку з чим і  укладався договір оренди), не користувалось послугами з газопостачання та його транспортування,  хоча і не заперечили  факт споживання  (використання) решти послуг.

Первісний відповідач заперечує проти доводів первісного позивача. В підтвердження правомірності виставлених  рахунків за газо-, водо-, тепло та енергозабезпечення, надав договори на використання електричної енергії, на постачання  природного газу, на послуги водопостачання та водовідведення, укладені з ним надавачами послуг, рахунки на оплату отриманих послуг, які були виставлені йому для оплати  Коростишівським РЕМ, акти приймання-передачі природного газу та рахунки на оплату за транспортування природного газу та за поставку природного газу, рахунки на оплату використаної води (а.с.86-143  т.2).

Як встановив суд, незважаючи, що сторонами, в порядку п. 5.4 договору,  не укладалась додаткова угода до нього, однак  факт користування послугами мав місце, на момент здійснення операцій по виставленню рахунків та їх оплаті  не оспорювався сторонами, а навпаки, в період оренди  здійснювалась оплата, що є  підставою вважати, що відповідач погоджувався з встановленим сторонами порядком і він його задовільняв.

Водночас, оскільки  первісний позивач в процесі виготовлення продукції не використовував природний газ, то дії первісного відповідача щодо виставлення рахунків та  отримання коштів за вказані послуги є безпідставними, а тому сплачені кошти за природний газ та його транспортування  слід повернути первісному позивачу.

Первісний відповідач в судовому засіданні від 19.03.07 подав клопотання про застосування  строків позовної давності до вимог ЗАТ "Юнеф Енергія" по поверненню сплачених комунальних платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги щодо стягнення переплати  в сумі 26710,18 грн. заявлені 18.05.05 (а.с. 55,56 т. 3).

Згідно ст. ст. 257, 261 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення  свого права.

Отже,  в межах строку позовної давності  могли заявлятись вимоги, щодо повернення платежів, які здійснені  первісним позивачем уже після  18.05.02 (18.05.05 - день пред'явлення позовних вимог, мінус три роки).    

Слід зазначити, що  судом  досліджувався факт здійснених первісним  позивачем оплат за послуги газо-, водо-, тепло та енергозабезпечення. В процесі дослідження встановлено, що після 18.05.02 за природний газ була здійснена оплата на суму  3954,17 грн. (а.с.154, 155 т. 2).

Враховуючи викладене,  в цій частині первісні позовні вимоги підлягають задоволенню.  

В процесі вирішення спору сторони провели звірку, в результаті якої встановлено, що  в період оренди приміщення первісному відповідачу були поставлені  товарно-матеріальні цінності на суму 14095,53 грн., що підтверджується актом звірки ВАТ «Коростишівський завод продтоварів. Первісний позивач   просить стягнути вартість, поставлених первісному відповідачу, товарно-матеріальних цінностей.

Однак вказані вимоги є безпідставними, враховуючи наступне:

1) 22.03.02 сторонами підписано протокол заліку взаємних вимог, згідно якого сторони припинили свої взаємні зобов»язання  на суму 11382,50 грн., зокрема зобов»язання  ЗАТ «Юнеф Енергія» перед ВАТ «Коростишівський ЗПТ» згідно договору оренди та зобов»язання  ВАТ "Коростишівський завод продтоварів" перед ЗАТ "Юнеф-Енергія" за отриманий товар, що не суперечить ст. 217 ЦК УРСР, який діяв в  момент проведення заліку  взаємних вимог між сторонами.

2) щодо  стягнення вартості товару на суму 2713,03 грн. (14095,53 грн. -      11382,50 грн.), то в порядку ст.. 530 ЦК України за відсутності вимоги зі сторони ЗАТ "Юнеф- Енергія",  не настав строк проведення розрахунків.

Крім того, первісний позивач просить стягнути з первісного відповідача         174804,77 грн. збитків, тобто втрат від неможливості  використання обладнання, яке знаходиться на території  ВАТ «Коростишівський завод продтоварів».

Зазначені збитки ЗАТ «Юнеф Енергія» порахувало як  різницю між  балансовою вартістю обладнання на момент неможливості експлуатації, що становила 328092,77 грн. та  оціночною вартістю, що згідно  Звіту про незалежну оцінку становить  153288,00 грн. (а.с.32-65 т.4).

Згідно пояснень первісного позивача, оціночна вартість об'єкту оцінки (справедлива ринкова вартість) - вірогідна ціна, за яку майно може бути продане на  відкритому  конкурентному ринку при наявності всіх ознак чесної угоди. Збитками ЗАТ "Юнеф-Енергія" називає втрати від неможливості використання цього обладнання і неможливості його продати з причин перешкоджання праву розпорядження та володіння  ним зі сторони ВАТ "Коростишівський завод продтоварів". Як вказав первісний позивач, не маючи можливості  продати своє обладнання , він  поніс збитки у заявленій сумі.

Вимоги первісного позивача в частині стягнення  суми 174804,77 грн. як  понесених збитків  є безпідставними враховуючи наступне.   

Відповідно до ч. 2 ст. 22  ЦК України, збитками  є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Поняття збиток більш широко визначено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого Міністерством фінансів України від 31.03.1999  № 87, згідно якого збиток  -  перевищення  суми  витрат  над  сумою  доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Згідно  з   стандартами   бухгалтерського  обліку   витрати  -  це зменшення  економічної   вигоди   у  вигляді  вибуття  активів  чи збільшення  зобов'язань,   які  призводять  до  зменшення власного капіталу  (крім зменшення капіталу  за  рахунок його вилучення або розподілу між власниками).

Втрати  це частина понесених  витрат  матеріально-технічних ресурсів.

Враховуючи вищевказано суд не розцінює суму 174804,77 грн. як збитки, оскільки це не є  витратами чи втратами в розумінні ст. 22 ЦК України, не носить характеру реальних збитків, а тому відмовляє в їх задоволенні.

Щодо позовних вимог в частині  не чинити  перешкод в користуванні, володінні та розпорядженні майном, то ці вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню з огляду  на наступне.

Відповідно до пояснень первісного відповідача, він притримує майно у себе  до виконання зобов'язання  по сплаті орендної плати ЗАТ "Юнеф-Енергія".

Відповідно до ст. 594 ЦК України,  кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже притримання майна є законним, якщо дотримані певні умови. У протилежному випадку непередача кредитором речі є незаконним володінням. Однією з умов, за наявності якої кредитор може застосувати притримання  до боржника є наявність зобов'язання  кредитора перед боржником щодо передачі майна, та обов'язок боржника сплатити вартість цього майна або відшкодувати витрати понесені кредитором. Притримання речі кедитором можливе у випадку наявності укладеного між сторонами договору, що передбачає володіння  майном стороною, яка не являється власником цього майна.

Первісний позивач заявами, які  долученні до матеріалів справи  вказав перелік майна, яке знаходиться в орендованих ним раніше приміщення (а.с.59-62 т.6).

З метою перевірки наявності обладнання та матеріалів в будинках, спорудах та приміщеннях, які були предметом договору майнового найму від 12.06.01р., укладеного між сторонами сторонами була проведена його перевірка та складено акт від  07.06.07 (а.с.56-58 т.6).

Суд встановив, що первісним відповідачем не заявляється право на  майно, яке знаходиться  в будинках, спорудах та приміщеннях, які були предметом договору майнового найму від 12.06.01р. та не заперечується факт притримання.

Враховуючи, що  зобов'язання у сторін не являються зобов'язаннями щодо  передачі спірного майна та сплаті його вартості, суд вважає, що первісний відповідач неправомірно чинить перешкоди в користуванні майном  ЗАТ "Юнеф-Енергія".

Оскільки, як вбачається з акта від 07.06.07, сторони не дійшли згоди щодо точної назви майна, суд вважає, що  назву майна щодо якого просить первісний позивач не чинити перешкоди слід вказувати із зазначення ознак, які не заперечують обидві сторони (а.с.56-58 т.6)

На підставі викладеного, вимоги первісного позивача підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати покладаються на первісного відповідача в  частині обгрунтовано заявлених позовних вимог.

Щодо зустрічних позовних вимог, то слід зазначити слідуюче.

Як наголошувалось вище, строк дії договору майнового найму становив з 20.06.01 по 20.06.04, розмір майнової плати - 6000,00 грн. в місяць.

Розрахунок по майновій платі, згідно п. 5.2 договору повинен був здійснюватись в термін не пізніше 10 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 5.3. договору, розмір майнової плати та порядок розрахунків може бути переглянутим сторонами через три місяці з моменту здійснення "Наймачем" першого платежу, що оформляється у вигляді додатків, які є невід'ємною частиною договору.

Як приклад виконання вказаної умови договору, є укладання сторонами додаткової угоди від 16.01.02, згідно якої  плата за  січень-березень 2002 року сторонами відображається  по закінченню  першого кварталу 2002 року, розмір плати  за найм в подальшому відображається щомісячно згідно діючого договору (а.с. 83 т.2).

Відповідно до п. 5.6 договору, плата  за користування майном нараховується починаючи з першого місяця після запуску виробництва.

Як вбачається з розрахунків, які надані первісним відповідачем, а також не заперечується первісним позивачем, нарахування орендної плати розпочалось з вересня 2001 року. Рахунок був виставлений на суму 600,00 грн. У жовтні  - на суму 4400,00 грн. Надалі   наймачу нараховувалась орендна плата по 6000,00 грн. в місяць.

Враховуючи, що строк оренди закінчувався 20.06.04,  наймачу нарахована орендна плата  за весь цей період, що згідно розрахунків ВАТ "Коростишівський завод продтоварів становить 191000,00 грн.

Як було зазначено вище, ЗАТ "Юнеф Енергія" в рахунок  майнової плати перерахувало ВАТ "Коростишівський завод продтоварів" суму     74384,98 грн. Згідно протоколу заліку взаємних вимог (а.с. 26 т. 3) зараховано суму 11382,50 грн. Загальна сума  - 85767,48 грн.

Таким чином, первісний відповідач вважає, що наймач заборгував йому 105232,52 грн. за оренду майна ( 191000,00 грн. - 85767,48 грн.).

За прострочення виконання  грошового зобов'язання, в порядку ст. 625 ЦК України первісному позивачу нараховано 3629,34 грн. 3% річних та 10928,18 грн. інфляційних нарахувань за період з  жовтня 2001 року по  червень 2004 року.

Первісний позивач заперечує проти вимог  наймодавця, вважає їх безпідставними.

Згідно п. 6.1 договору „Наймодавець” зобов”язався не чинити перешкоди „Наймачу” в користуванні майном по договору та  надати можливість використовувати прохідні та під”їздні шляхи „Наймачу”, а також іншим фізичним та юридичним особам, якщо такі особи пов”язані з послугами та роботами з „Наймачем”.

Як зазначив первісний позивач, всупереч умовам договору та чинному законодавству України, первісний відповідач усіма можливими засобами протягом дії договору чинив перешкоди нормальній підприємницькій діяльності  ЗАТ „Юнеф-Енергія”, мотивуючи свої дії наявністю  заборгованості за орендну плату та комунальні платежі, зокрема, ВАТ "Коростишівський завод продтоварів"  постійно здійснював відключення електроенергії.

Факт відключення електроенергії первісний позивач підтверджує   листами наймодавця, якими   наймач попереджувався про відключення від електропостачання та водопостачання в зв'язку із заборгованістю (а.с. 197- 200 т.1, 84 т.2).

Крім того первісний позивач надав акти, складені працівниками позивача, в яких зазначається про відключення  електроенергії на періоди, які зазначались вище (а.с.192-196 т.1).

Надалі первісний позивач надав додатково акти, які датовані тими ж числами, однак до складу комісії уже були включені представники орендавця - механік ВАТ "Коростишівський завод продтоварів" Мальчік І.Є. та  головний інженер ВАТ "Коростишівський завод продтоварів"  Купрейчук Л.І. (а.с. 110- 114 т.3).

При огляді додатково поданих актів було встановлено, що вони підписані зі сторони орендодавця лише механіком  Мальчік І.Є. Підпис головного інженера  Купрейчука Л.І. на актах відсутній.

Акти про відключення електроенергії суд не розцінює як належний доказ, оскільки вони складені та підписані лише праціниками первісного позивача, тобто зацікавленими особами. Підписи, проставлені механіком Мальчік І.Є., суд не розцінює як доказ відключення наймачу електроенергії, оскільки, як встановив суд, Мальчік І.Є. працював на посаді механіка з  04.07.00 по 08.06.03, про що свідчить довідка  первісного відповідача (а.с.63 т,3) і не був уповноважений на підписання  будь-яких двосторонніх документів (а.с.64 т.3).

Частиною 1 статті 237 Цивільного кодексу України  зазначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до статті 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Довіреність на право підпису актів про відключення від електроенергії механіку Мальчік І.Є. не видавалась, отже із зазначеного випливає, що право підпису актів має керівник підприємства, особа (орган), уповноважена ним, чи особа, відповідальна за електрогосподарство.  Посадова інструкція  головного механіка-інженера-механіка не містить в собі перелік повноважень на  підписання вищевказаних актів (а.с.162-164 т.3). Водночас слід зазначити, що  підпис головного інженера заводу на актах відсутній.

Листи, які надсилались на адресу первісного позивача про відключення також неможливо розцінити як доказ відключення від електроенергії, оскільки це можна розцінити лише як намір первісного відповідача вчинити певні дії і, як пояснив представник первісного відповідача, надсилались з метою спонуканна ЗАТ "Юнеф Енергія" погасити заборгованість, яка мала місце на той чи інший час.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як на доказ відключення  первісним відповідачем електроенергії, первісний позивач посилається на  пояснення, що надавались 25.08.05 головою правління  ВАТ "Коростишівський завод продтоварів" Геращенко Т.В. слідчому прокуратури Коростишівського району (а.с. 24 т.6), де зазначено, що  ВАТ "Коростишівський завод продтоварів" надсилало листи на адресу ЗАТ "Юнеф-Енергія" про  погашення заборгованості. В свою чергу ЗАТ "Юнеф-Енергія"  на них  не реагувало, а тому була відключена електроенергія та запропоновано  укласти договір з РЕС.

Вказані пояснення,  суд не розцінює як належні докази, оскільки відповідно до ст. 35 ГПК України, обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені є вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 6 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.  Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Вказане положення міститься і в ст. 266 ЦК УРСР,  яка наголошувала, що наймач вправі вимагати відповідного зменшення найомної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість передбаченого договором користування найнятим майном істотно зменшилась.

За приписами ст.  286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.

Однак  матеріали справи не містять доказів звернення первісного позивача - наймача до первісного відповідача - наймодавця  про зменшення розміру орендної плати, що пов'язане з відключенням електроенергії.

Крім того, слід зазначити, що у відповідності  до Правил користування електричною енергією, ЗАТ "Юнеф-Енергія" мало право звернутись до енергопостачальної організації з клопотанням про укладення договору  про постачання електроенергії, а з основним споживачем, яким є ВАТ "Коростишівський завод продтоварів", договір про послуги з передачі електричної енергії.  

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги первісного відповідача в частині стягнення  орендної плати з розрахунку 6000,00 грн. за місяць на загальну суму 105232,52 грн. є правомірними, такими що відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до  ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки  зі сторони первісного відповідача має місце несвоєчасне виконання грошового зобов'язання вимоги первісного відповідача в частині стягнення 3% річних та інфляційних є обгрунтованими і підлягають задоволенню в заявленій сумі -  10928,18 грн. інфляційних та 3629,34 грн. 3% річних.

Судові витрати  в частині задоволених зустрічних позовних вимог покладаються на первісного  позивача.

Керуючись. ст.ст. 22, 33-35, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Коростишівський завод продтоварів,  12505, м. Коростишів, вул. К.Маркса, 68, код 00377638

на користь Закритого акціонерного товариства "Юнеф-Енергія", 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а (юр. адреса); 01014, м. Київ, вул. Тімірязєвська, 2-Б оф. 3 (факт. адреса), код 31113870

- 3954,17 грн.- надлишок сплачених коштів;

- 124,54  грн. державного мита;

- 06,36 грн.витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.  Відкритому акціонерному товариству "Коростишівський завод продтоварів", 2505, м. Коростишів, вул. К.Маркса, 68, код 00377638  не чинити перешкоди Закритому акціонерному товаристу "Юнеф-Енергія" ", 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а (юр. адреса); 01014, м. Київ, вул. Тімірязєвська, 2-Б оф. 3 (факт. адреса), код 31113870 в користуванні, володінні  та розпорядженні слідуючим майном, яке знаходиться в будинках, спорудах та приміщеннях ВАТ "Коростишівський завод продтоварів" та були предметом договору майнового найму від 12.06.01р.:

1. Механізм під інв.№1 без заводського номеру та без назви  – 1 шт.

2. Міні піч конвеєрна МПК-5 (ПМ) інв. номер 17  – 1 шт.

3. Машина пневмоформовочна марки МПФ-5 (ПМ) інв. номер 17/1   – 1 шт.

4. Механізм під інв.№11 марки СР-20С без заводського номеру та без назви  – 1 шт.

5. Механізм під інв.№12 марки СР-20С без заводського номеру та без назви – 1 шт.

6. Сатуратор автоматичний без заводського номера, марка СА-1800; інв.№5 – 1 шт.

7. Механізм під інв.№18 без заводського номеру та без назви – 1 шт.

8. Механізм під інв.№8 без заводського номеру та без назви –1 шт.

9. Транспортер ТР (інв.№7) – 1 шт.

10. Система видалення заліза та деманганаціїї води EMS IM-1447T (інв.№7) – 1 шт.

11.Механізм під інв.№25 без заводського номеру та без назви – 1 шт.

12.Машина термоупаковочна інв.№10;Кількість – 1 шт.

13.Механізм під інв.№6 марки OPSTA без назви та заводського номеру  – 1 шт.

14. Машина етикировочна Марки ALS 221 інв.№9 – 1 шт.

15. Механізм під інв.№14 без заводського номеру та без назви – 1 шт.

16. Механізм під інв.№15 без заводського номеру та без назви  – 1 шт.

17. Насос вакуумний Інв.№21;Кількість – 1 шт.

18. Насоси під інв.№ 22, 23 без заводського номеру та без назви – 2 шт.

19. Укупорочний станок для пляшок 1,5л саморобний; Інв.№24 – 1 шт.

20. Механізм під інв.№26 марки CODIFESA без заводського номеру  – 1 шт.

21. Холодильна установка МВТ  інв.№27 – 1 шт.

22. Ємність нержавіюча 5 м.куб інв.№28 – 1 шт.

23. Ємність нержавіюча 8 м.куб. Інв.№29 – 1 шт.

24. Компресори інв.№ 30,31 Марки  Works, AB 850 – 2 шт.

25. Електрокотел варочний інв.№32 – 1 шт.

26. Преформа 23гр та Преформа 24гр: ВСЬОГО 34,5 картонних коробки, 21 поліпропиленовий мішок з преформами, в коробках та мішках від 10000 до 12000 шт.

27. Кришка алюмінієва:  63 упаковки приблизно 450 шт. в кожній;

28. Цукор 3 мішка по 50 кг;

4. В решті первісних позовних вимог відмовити.

5. Зустрічні позовні вимоги задовольнити.

6. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Юнеф-Енергія", 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а (юр. адреса); 01014, м. Київ, вул. Тімірязєвська, 2-Б оф. 3 (факт. адреса), код 31113870

на користь  Відкритого акціонерного товариства "Коростишівський завод продтоварів,  12505, м. Коростишів, вул. К.Маркса, 68, код 00377638

-  105232,52 грн. - заборгованість по орендній платі;

- 10928,18 грн. - інфляційних витрат;

- 3629,34 грн. - 3% річних;

-1197,90 грн. - витрат на сплату державного мита;

- 118,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги через місцевий господарський суд протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Суддя                                                                         

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам