Рішення

від 20.11.2017 по справі 910/18430/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2017Справа №910/18430/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Укрпромторг-ХХІ

про стягнення 167 678,31 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Пономаренко Ю.І. за довіреністю б/н від 11.09.2017

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Укрпромторг-ХХІ (відповідач) про стягнення 167 678,31 грн. заборгованості за Договором про фінансовий лізинг № 00008105 від 03.09.2013, з яких: 125 350,79 грн.- платежі за фактичний час користування (основний борг), 42 327,52 грн. - збитки, понесені позивачем , у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору про фінансовий лізинг № 00008105 від 03.09.2013.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем умов Договору про фінансовий лізинг № 00008105 від 03.09.2013 (далі - Договір) в період з жовтня 2015 року по вересень 2016 року. Позивач зазначив, що у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, зокрема, щодо сплати лізингових платежів в період з жовтня 2015 року по вересень 2016 року у строки, обумовлені умовами Договору. Позивач відмовився від Договору та надіслав відповідачу вимогу № 00008105 від 05.05.2015 про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору. Проте відповідач не виконав свої зобов'язання по сплаті заборгованості за Договором, у зв'язку з чим позивач вважає, що відшкодуванню йому підлягають, окрім суми заборгованості, також реальні збитки, понесені позивачем через необхідність відновлення його порушеного права як власника об'єкта лізингу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18430/17 та призначено розгляд справи на 20.11.2017 об 11:20 год.

13.11.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 25.10.2017 про порушення провадження у справі № 910/18430/17. Вказаною заявою позивач повідомив суд про відсутність аналогічного спору та просив суд долучити до матеріалів справи належним чином засвідчені копії нагадувань від 03.04.2015, від 20.04.2015, від 05.05.2015; копію платіжного доручення № 4844 від 26.09.2017; копію Акту опису і арешту майна від 19.09.2016; копію Акту прийому-передачі від 19.06.2016, копію Актуального графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів та довідку з сайту позивача про курс валют за жовтень 2015 року - вересень 2016 року. Вказаною заявою позивач також надав суду письмові пояснення щодо визначеної позивачем до стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором про фінансовий лізинг № 00008105 від 03.09.2013 у розмірі 125 350,79 грн., яка розрахована виходячи із суми щомісячних лізингових платежів саме за період з жовтня 2015 року по вересень 2016 року. Крім того, позивач зазначив про те, що факт направлення відповідачу нагадувань від 03.04.2015, від 20.04.2015, від 05.05.2015 та повідомлення № 00008105 від 05.05.2015 про відмову від договору встановлений у рішенні Господарського суду міста Києва від 24.11.2015 у справі № 910/26387/15.

В судове засідання, призначене на 20.11.2017, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 20.11.2017 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 25.10.2017 про порушення провадження у справі № 910/18430/17 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Зокрема, відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18), розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/18430/17 від 25.10.2017 було направлено відповідачу за адресою: 03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 7-А, вказаною позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно відповідача станом на 25.10.2017. Натомість поштове відправлення з ухвалою суду було повернуто підприємством зв'язку, з приміткою за зазначеною адресою не проживає .

За наведених обставин вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 20.11.2017 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 20.11.2017, надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням письмових пояснень, викладених у заяві, поданої 13.11.2017 через відділ діловодства суду, на виконання вимог ухвали суду від 25.10.2017 про порушення провадження у справі № 910/18430/17.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.11.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТК Укрпромторг-ХХІ (лізингоодержувач, відповідач) було укладено договір № 00008105 про фінансовий лізинг (далі - Договір, Котракт), відповідно до якого лізингодавець придбає об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає об'єкт лізингу лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та цього Контракту, а лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями чинного українського законодавства та забезпечує експлуатацію об'єкта лізингу у відповідності до Контракту (пункти 3.2, 3.3 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (далі - Умови лізингу), що становлять невід'ємну частину Контракту).

Об'єктом лізингу за Договором визначено транспортний засіб VW Polo Sedan 1/6 l benzin, 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_2 (далі - об'єкт лізингу).

Вартість об'єкту лізингу, вказана у Договорі, становить еквівалент 17 590,00 доларів США.

Згідно пункту 12.1 Умов лізингу, строк лізингу за цим Контрактом визначається у Договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування). Пунктом 12.2 Умов лізингу визначено, що строк лізингу починається з дати підписання Акту приймання-передачі лізингоодержувачем об'єкта лізингу.

Відповідно до Акту прийому-передачі до Договору про фінансовий лізинг № 00008105 від 03.09.2013 підтверджується, що лізингодавець (позивач) 11.09.2013 передав, а лізингоодержувач (відповідач) отримав об'єкт лізингу.

У Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) визначено розмір, кількість та строк сплати лізингових платежів, зокрема, останній лізинговий платіж підлягав сплаті 15.08.2018.

Відповідно до п. 6.1 Умов лізингу встановлено, що для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь лізингодавця лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього Контракту, та інших положень Контракту. Кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з Контрактом.

У п. 6.3 Умов лізингу сторони погодили, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим Контрактом на користь лізингодавця, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання лізингодавцем суми, очікуваної станом на дату виконання Контракту відповідно до чинного курсу обміну євро/долара США (як обумовлено сторонами в Контракті) за безготівковими операціями, встановленого українським комерційним банком (ПАТ КІБ Креді Агріколь або іншим банком) або Національним Банком України, (надалі - обмінний курс), як буде обрано за рішенням лізингодавця станом на дату, коли кожен платіж підлягає здійсненню. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим Контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено сторонами в Контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом за безготівковими операціями вказаного вище банку, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунка.

Відповідно до п. 6.5 Умов лізингу встановлено, що щомісячний платіж здійснюється на рахунок, зазначений лізиногодавцем, не пізніше дати, вказаної у Плані відшкодування.

Також, відповідно до п. 4.4 Умов Лізингу передбачено, що лізингоодержувач покриває всі витрати, понесені в результаті експлуатації об'єкта лізингу, включаючи, але не обмежуючись витратами, що можуть бути понесені внаслідок дотримання обґрунтованих вимог лізингодавця щодо експлуатації та/або передання об'єкта лізингу.

Пунктом 8.2 Умов лізингу передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються наступні санкції:

- пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (п.п. 8.2.1);

- штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані лізиноодержувачем (пункт 8.3.1 цього Контракту): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо лізингодавець вирішить надіслати таку третю вимогу) (п.п. 8.2.2);

- компенсація будь-яких витрат, понесених лізингодавцем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/сплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до Контракту (п.п. 8.2.3).

Позивач зазначив, що відповідач в порушення умов Договору повністю не здійснив оплату лізингових платежів за період з жовтня 2015 року по вересень 2016 року, відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування). Так, згідно вказаного графіку, відповідач був зобов'язаний компенсувати позивачу кошти у вигляді щомісячних платежів за фактичний час користування об'єктом лізингу, а саме:

- щомісячний лізинговий платіж за жовтень 2015 року на суму 9 001,61 грн., належний до сплати не пізніше 15.10.2015;

- щомісячний лізинговий платіж за листопад 2015 року на суму 9 800,65 грн., належний до сплати не пізніше 15.11.2015;

- щомісячний лізинговий платіж за грудень 2015 року на суму 9 817,69 грн., належний до сплати не пізніше 15.12.2015;

- щомісячний лізинговий платіж за січень 2016 року на суму 10 137,14 грн., належний до сплати не пізніше 15.01.2016;

- щомісячний лізинговий платіж за лютий 2016 року на суму 10 846,30 грн., належний до сплати не пізніше 15.02.2016;

- щомісячний лізинговий платіж за березень 2016 року на суму 11 144,46 грн., належний до сплати не пізніше 15.03.2016;

- щомісячний лізинговий платіж за квітень 2016 року на суму 11 016,25 грн., належний до сплати не пізніше 15.04.2016;

- щомісячний лізинговий платіж за травень 2016 року на суму 10 699,36 грн., належний до сплати не пізніше 15.05.2016;

- щомісячний лізинговий платіж за червень 2016 року на суму 10 673,81 грн., належний до сплати не пізніше 15.06.2016;

- щомісячний лізинговий платіж за липень 2016 року на суму 10 569,46 грн., належний до сплати не пізніше 15.07.2016;

- щомісячний лізинговий платіж за серпень 2016 року на суму 10 569,88 грн., належний до сплати не пізніше 15.08.2016;

- щомісячний лізинговий платіж за вересень 2016 року на суму 11 074,18 грн., належний до сплати не пізніше 15.09.2016.

Всього відповідач не здійснив оплату лізингових платежів за період з жовтня 2015 року по вересень 2016 року на суму 125 350,79 грн.

Відповідно до п. 12.6.1 Умов лізингу лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати цей Контракт/відмовитись від Контракту, та, також серед іншого, право на повернення об'єкту лізингу у разі, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.

Згідно п. 8.3.1 Умов лізингу, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 (десять) робочих днів, лізингодавець має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, лізингодавець надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, лізингодавець має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитись від Контракту в односторонньому порядку, за пунктом п. 12.6.1 Контракту. Сторони домовились, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим Договором.

Позивач стверджує, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем (лізингоодержувачем) своїх зобов'язань за Договором, ним були надіслані відповідачу наступні нагадування: перше нагадування від 03.04.2015 року; друге нагадування від 20.04.2015 року; третє нагадування від 05.05.2015 року.

При цьому позивач зазначив, що направлення ним вимог про сплату лізингових платежів та нагадувань слід розуміти, як подовження строку виконання зобов'язання.

Позивач також зазначив, що разом з третім нагадуванням від 05.05.2015 року, відповідачу було направлено Вимогу про сплату заборгованості за Договором, повернення Об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від Договору вих. № 00008105 від 05.05.2015, яку відповідач-1 отримав 15.05.2015, що підтверджується рекомендований повідомленням про вручення поштового відправлення № 03124 0622213 8.

Пунктом 12.8 Умов лізингу узгоджено, що негайно після розірвання/відмови від Контракту лізингодавець має право скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів та інших платежів, незалежно від дати їхнього здійснення.

Відповідно до п. 12.9. Умов Договору, у разі розірвання Контракту відповідно до пункту 12 Контракту, а також якщо лізингодавець вимагає повернення об'єкта лізину відповідно до інших положень Контракту, лізингоодержувач зобов'язувався повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані за адресою місцезнаходження лізингодавця, якщо інша адреса не вказана лізингодавцем, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

У випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, Контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (п. 12.13 Умов Лізингу).

Оскільки Вимога про сплату заборгованості за Договором, повернення Об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від Договору була отримана відповідачем 15.05.2015, то датою припинення Договору позивач вважає 29.05.2015. При цьому у наведеній вимозі позивач встановив строк для сплати відповідачем заборгованості за Договором впродовж 3 днів з дня отримання цієї вимоги, а повернення об'єкту лізингу - впродовж 10 (десяти) робочих днів, а тому позивач вважає, що останнім днем погашення заборгованості відповідачем мало бути 18.05.2015, а повернення об'єкту лізингу - 29.05.2015.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач не повернув об'єкт лізингу в строки визначені Вимогою та в порядку, передбаченому умовами Договору.

Крім того відповідач всупереч умов Договору не виконав зобов'язання зі сплати заборгованості за Договором, у зв'язку з чим позивач на підставі Договору про фінансовий лізинг № 00008105 від 03.09.2013 звернувся з позовом до суду з вимогами про стягнення з відповідача наступних сум:

- 125 350,79 грн. основного боргу;

- 42 327,52 грн. збитків, понесених позивачем, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору про фінансовий лізинг № 00008105 від 03.09.2013 через необхідність відновлення його порушеного права як власника об'єкта лізингу, з яких: 5 297,94 грн., у зв'язку із зверненням позивача до спеціалізованої організації ТОВ Автосоюз з метою надання послуг з відповідального зберігання автомобіля та 37 029,58 грн., у зв'язку зі зверненням позивача до спеціалізованої організації ТОВ Дельта М Юкрейн з метою надання послуг з повернення майна (об'єктів лізингу);

- 000,00 грн. збитків, у зв'язку із зверненням позивача до спеціалізованої організації ТОВ Юридична фірма Вернер з метою надання послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді (п.п. 8.2.3, 8.6, 12.9, 12.10, 16.1 Умов Лізингу, ст. 22 ЦК України, ст. 225 ГК України).

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання, призначене на 20.11.2017, не з'явився, відзив на позов та докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Аналіз змісту умов Договору про фінансовий лізинг № 00008105 від 03.09.2013, свідчить що даний договір є договором фінансового лізингу, а тому правовідносини сторін в спірному випадку регулюються умовами даного Договору про фінансовий лізинг № 00008105 від 03.09.2013 та відповідними положеннями статей параграфа 6 глави 58 (лізинг), глави 58 (найм (оренда)), глави 52 (купівля - продаж), параграфа 3 глави 54 (поставка) ЦК України, параграфа 5 глави 30 ГК України з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України Про фінансовий лізинг (надалі - Закон України Про фінансовий лізинг ).

Відповідно до ч. 1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами .

Щодо позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 125 350,79 грн. суд зазначає наступне.

Матеріалами справи, зокрема, Актом прийому-передачі від 11.09.2013 до Договору фінансового лізингу № 00008105 від 03.09.2013 підтверджується, що лізингодавець (позивач) 11.09.2013 передав, а лізингоодержувач (відповідач) отримав об'єкт лізингу за цим договором, а саме: транспортний засіб VW Polo Sedan 1/6 l benzin, 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_2.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до статті 16 Закону України Про фінансовий лізинг сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 6.1 Умов лізингу встановлено, що для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь лізингодавця лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього Контракту, та інших положень Контракту. Кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з Контрактом.

Розмір, кількість та строк сплати лізингових платежів за Договором визначено у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування ).

Порядок розрахунку лізингових платежів визначений п. 6.3 Умов лізингу.

Наразі, як свідчать матеріали справи, на оплату лізингових платежів у період з жовтня 2015 року по вересень 2016 року після проведення перерахунку суми лізингових платежів, визначених в доларах США у гривню у спосіб, визначений умовами спірного правочину, повинен був здійснити наступні лізингові платежі на загальну суму 125 350,79 грн.:

- щомісячний лізинговий платіж за жовтень 2015 року на суму 9 001,61 грн., належний до сплати не пізніше 15.10.2015;

- щомісячний лізинговий платіж за листопад 2015 року на суму 9 800,65 грн., належний до сплати не пізніше 15.11.2015;

- щомісячний лізинговий платіж за грудень 2015 року на суму 9 817,69 грн., належний до сплати не пізніше 15.12.2015;

- щомісячний лізинговий платіж за січень 2016 року на суму 10 137,14 грн., належний до сплати не пізніше 15.01.2016;

- щомісячний лізинговий платіж за лютий 2016 року на суму 10 846,30 грн., належний до сплати не пізніше 15.02.2016;

- щомісячний лізинговий платіж за березень 2016 року на суму 11 144,46 грн., належний до сплати не пізніше 15.03.2016;

- щомісячний лізинговий платіж за квітень 2016 року на суму 11 016,25 грн., належний до сплати не пізніше 15.04.2016;

- щомісячний лізинговий платіж за травень 2016 року на суму 10 699,36 грн., належний до сплати не пізніше 15.05.2016;

- щомісячний лізинговий платіж за червень 2016 року на суму 10 673,81 грн., належний до сплати не пізніше 15.06.2016;

- щомісячний лізинговий платіж за липень 2016 року на суму 10 569,46 грн., належний до сплати не пізніше 15.07.2016;

- щомісячний лізинговий платіж за серпень 2016 року на суму 10 569,88 грн., належний до сплати не пізніше 15.08.2016;

- щомісячний лізинговий платіж за вересень 2016 року на суму 11 074,18 грн., належний до сплати не пізніше 15.09.2016.

Проте, відповідач свої грошові зобов'язання за Договором, у частині внесення лізингових платежів, нарахованих за період з жовтня 2015 року по вересень 2016 року, не виконав, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість на загальну суму 125 350,79 грн.

У Вимозі про сплату заборгованості за Договором, повернення Об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від Договору вих. № 00008105 від 05.05.2015 (далі - Вимога), яку відповідач отримав 15.05.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 03124 0622213 8, позивач вимагав сплати заборгованості та повідомив відповідача про відмову від Договору та повернення транспортного засобу. У даному випадку право лізингодавця на відмову від договору в односторонньому порядку було обґрунтовано умовами п. 12.6 Умов лізингу до укладеного між сторонами Договору та фактом неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань.

Вимога позивача про погашення заборгованості залишена відповідачем без задоволення.

При цьому станом на час розгляду спору по суті матеріали справи не містять доказів повного або часткового виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором у частині внесення лізингових платежів, нарахованих за період з з жовтня 2015 року по вересень 2016 року.

Судом встановлено, що відповідно до п. 6.18 Умов лізингу сторони погодились вважати лізинговий платіж платою за користування об'єктом лізингу у випадку розірвання Договору/відмови від Договору за ініціативою лізингодавця відповідно до пункту 12.

Враховуючи встановлені обставини та умови п. 6.18, 12.19 Умов лізингу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача плати за користування об'єктом лізингу після припинення Договору (за період з жовтня 2015 по вересень 2016) є обґрунтованими.

Таким чином, з огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 125 350,79 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення збитків в сумі 42 327,52 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, до зазначеної суми збитків позивачем включено:

- 5 297,94 грн. збитки, які поніс позивач, у зв'язку із зверненням позивача до спеціалізованої організації ТОВ Автосоюз з метою надання послуг з відповідального зберігання автомобіля;

- 37 029,58 грн. збитки, які поніс позивач, у зв'язку зі зверненням позивача до спеціалізованої організації ТОВ Дельта М Юкрейн з метою надання послуг з повернення майна (об'єкту лізингу).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 000,00 грн. вартості витрат позивача, понесених позивачем, у зв'язку із зверненням до спеціалізованої організації ТОВ Юридична фірма Вернер з метою надання послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 ГК України).

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема додаткові витрати (штраф санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Також, приписами ч. 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між поведінкою боржника та збитками, вини боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Вказана позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 22 січня 2013 у справі № 3-72 гс 12.

Позовні вимоги про стягнення збитків, що полягають у витратах на оплату послуг з повернення майна (обєкта лізингу) в сумі 37 029,58 грн., витратах на оплату послуг з відповідального зберігання автомобіля в сумі 5297,94 та витратах на оплату юридичних послуг в сумі 6 000,00 грн., суд вважає такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідач був зобов'язаний повернути об'єкт лізингу позивачу до 29.05.2015. Проте в зазначений строк об'єкт лізингу повернуто не було.

Позивач самостійно вчиняв дії, направлені на забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за Договором (шляхом направлення, повідомлень, вимоги, переговорів), втім такі дії не призвели до погашення відповідачем заборгованості по лізинговим платежам та своєчасного повернення об'єкту лізингу позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України Про фінансовий лізинг , лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Згідно п. 13.6. Умов лізингу, якщо лізингодавець не зможе здійснити свої права на вилучення (повернення), як передбачено у пункті 13, він матиме право на вилучення об'єкту лізингу у лізингоодержувача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса.

07.07.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняком А.М. було вчинено виконавчий напис № 956 про повернення об'єкта лізингу - автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель POLO, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, рік випуску - 2013, реєстраційний номер № НОМЕР_1, колір - білий, вартістю 225 569,67 грн., що було передано в користування на умовах фінансового лізингу за Договором про фінансовий лізинг № 00008105 від 03.09.2013, ТОВ ТК Укрпромторг-ХХІ на користь ТОВ Порше Лізинг Україна .

17.07.2015 державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 956 від 07.07.2015.

Відповідно до п. 13.5 Умов лізингу лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені лізингодавцем, у зв'язку із вилученням об'єкта лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов'язані із вилученням об'єкта лізингу.

У зв'язку зі зверненням позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта М Юкрейн (Договір про надання послуг з повернення майна (Об'єктів лізингу) від 03.02.2011) для отримання послуг, спрямованих на забезпечення повного та своєчасного виконання умов договору лізингу, останній поніс витрати на оплату вказаних послуг, що підтверджується наступними документами: рахункамим на оплату № 88 від 26.09.2016 на суму 35 529,58 грн., № 144 від 16.12.2016 на суму 1 500,00 грн.; актами приймання-передачі наданих послуг № 30 від 26.09.2016, № 37 від 16.12.2016; платіжними дорученнями № 50032676 від 28.09.2016 на суму 35 529,58 грн., № 50034298 від 20.12.2016 на суму 1 500,00 грн.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивачем були понесені витрати на оплату послуг з повернення майна (об'єкту лізингу), у зв'язку із вилученням об'єкта лізингу, відшкодування яких передбачено п. 13.5 Договору.

Позовні вимоги про стягнення збитків в сумі 5297,94 грн., що полягають у витратах на відповідальне зберігання транспортного засобу, суд вважає обґрунтованими з наступних підстав.

На підтвердження понесених витрат на відповідальне зберігання транспортного засобу в сумі 5 297,94 грн., які були надані ТОВ Автосоюз , позивач послався на акти наданих послуг № 306 від 03.10.2016, № 336 від 01.11.2016, № 377 від 07.12.2016, № 2 від 04.01.2017, № 10 від 02.02.2017, акт виконаних робіт (технічне обслуговування, ремонт) № 184818/121025851 від 02.12.2016; рахунки на оплату № 142 від 01.11.2016, № 156 від 07.12.2016, № 10 від 02.02.2017; платіжні доручення № 50032742 від 04.10.2016 на суму 2 800,00 грн., № 50033294 від 04.11.2016 на суму 4 000,00 грн., № 50033992 від 12.12.2016 на суму 6 400,00 грн., № 128 від 12.01.2017 на суму 6 400,00 грн., № 512 від 07.02.2017 на суму 6 400,00 грн.

Наразі, представлені позивачем докази суд приймає в якості належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме транспортний засіб VW Polo Sedan 1/6 l benzin, 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_2, який є об'єктом лізингу за спірним Договором перебував на відповідальному зберіганні у ТОВ Автосоюз . Так, надані суду рахунки на оплату послуг відповідального зберігання, акти надання послуг складені з приводу надання ТОВ Автосоюз послуг з відповідального зберігання автомобілів та фактично містять індивідуалізовані дані про транспортні засоби, що були предметом відповідального зберігання, а саме містять інформацію про відповідальне зберігання, зокрема, автомобіля з шасі № НОМЕР_2.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивачем були понесені витрати на оплату послуг з відповідального зберігання автомобіля.

За умовами п. 8.2.3 Умов лізингу, у випадку прострочення сплати лізингового платежу лізингоодержувач зобов'язаний компенсувати будь-які витрати, понесені лізингодавцем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до Контракту.

В свою чергу, п. 8.6 Умов лізингу передбачено, що будь-які збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх зобов'язань за Контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі додатково до штрафних санкцій, передбачених Контрактом.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення витрат на юридичні послуги позивачем додано до матеріалів справи Договір про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010, укладений між ТОВ Порше Лізинг Україна (замовник) та ТОВ Юридична фірма Вернер і Партнери (виконавець), а також Додаткову угоду № 47 від 15.01.2013 до Договору про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 стосовно переходу всіх прав та обов'язків виконавця за Договором про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 та усіма змінами і додатковими угодами до нього від попереднього виконавця (ТОВ Юридична фірма Вернер і Партнери ) до нового виконавця (ТОВ Юридична фірма Вернер ).

Відповідно до Додаткової угоди № 212 від 07.10.2016 до Договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 позивач (замовник) замовляє та оплачує, а ТОВ Юридична фірма Вернер (виконавець) надає послуги які полягають в юридичному консультуванні, підготовці процесуальних документів та участі у судових засіданнях (п. 1.1); найменування та обсяг конкретних послуг, які надаються за цією додатковою угодою, сторони погоджують у порядку, визначеному у п.п. 1.3.1, 1.3.2, зокрема, шляхом надання замовником виконавцеві заявки на надання юридичних послуг. Стосовно надання юридичних послуг у справі про стягнення заборгованості та збитків по Договору про фінансовий лізинг № 00008105 від 03.09.2014 замовник та виконавець підписали Заявку на надання юридичних послуг № 851 відповідно до Додаткової угоди № 212 від 07.10.2016 до Договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010.

Відповідно до Додаткової угоди № 212 від 10.08.2015 сторони домовились, що вартість послуг виконавця становить 6 000,00 грн.

На оплату послуг Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Вернер було виставлено рахунок № 768 від 15.09.2017 на суму 6 000,00 грн. Матеріали справи також містять акт наданих послуг № 768 від 15.09.2017 на суму 6 000,00 грн. Оплата послуг Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Вернер підтверджується позивачем наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 4844 від 26.09.2017.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що витрати позивача на юридичну допомогу, відшкодування яких передбачено п. 8.2.3 Договору, становили саме 6000,00 грн.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача понесених позивачем збитків, що полягають у витратах позивача на оплату послуг з повернення майна (об'єктів лізингу), послуг з відповідального зберігання автомобіля та на оплату юридичних послуг, підлягають задоволенню частково в розмірі 42 327,52 грн .

Отже, стягненню з відповідача з відповідача на користь позивача підлягають: 125 350,79 грн. основного боргу, 42 327,52 грн. збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України та повне задоволення позовних вимог, на відповідача покладається судовий збір в сумі 2 515,18 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Укрпромторг-ХХІ (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 7-А; ідентифікаційний код 35756987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд.1-В; ідентифікаційний код 35571472) 125 350,79 грн. (сто двадцять п'ять тисяч триста п'ятдесят гривень 79 коп.) основного боргу, 42 327,52 грн. (сорок дві тисячі триста двадцять сім гривень 52 коп.) збитків, 2 515,18 грн. (дві тисячі п'ятсот п'ятнадцять гривень 18 коп.) судового збору

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.11.2017.

Суддя Гумега О.В.