Рішення

від 17.11.2017 по справі 910/18781/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.11.2017Справа №910/18781/17 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дніпряни» До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Маркет» про                     стягнення 42  027,97 грн.      Суддя Спичак О.М. Представники учасників судового процесу: від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дніпряни»  звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Маркет»  про стягнення 42  027,97  грн., з яких основний борг в сумі 30 900 грн., пеня в розмірі 4387,28 грн., 3% річних в сумі 1030,37 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 5710,32 грн. Ухвалою від 30.10.2017р. порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 17.11.2017р. Представником позивача 13.11.2017р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали, підтвердження відсутності аналогічного спору та заяву про розгляд справи за відсутності представника  Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дніпряни». Представник відповідача у судове засідання 17.11.2017р. не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, незважаючи на те, що відповідач під час розгляду спору так і не скористався правами, що передбачені  Господарським процесуальним кодексом України,  за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору, а отже, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 17.11.2017р. у відповідності до ст.75 вказаного нормативно-правового акту. В судовому засіданні 17.11.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України  оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 08.09.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дніпряни» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт-Маркет» (покупець) було укладено договір поставки №19/3/08-09, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором, передати товар у власність покупця відповідно до його замовлення, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, зазначених в цьому договорі. За умовами п.2.1 договору  №19/3/08-09 від 08.09.2016р. ціна товару встановлюється в національній валюті України та вказується в додатках до цього договору. Загальна сума цього договору (тобто, загальна вартість (ціна) всього товару, поставленого за цим правочином) сторонами не обмежується та визначається на підставі фактично поставленого (переданого у власність) товару та узгодженої на нього ціни, відповідно до видаткових накладних (актів приймання-передачі, тощо), специфікацій та ін. (п.2.2 договору №19/3/08-09 від 08.09.2016р.). У п.2.4 укладеного між сторонами правочину вказано, що оплата ціни (вартості) товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом трьох банківських днів з дати отримання товару. Згідно п.2.5 договору №19/3/08-09 від 08.09.2016р. оплата ціни товару здійснюється на підставі рахунку постачальника. Відповідно до п.3.5 вказаного вище договору датою поставки товару є дата, що вказана у видатковій накладній або акті приймання-передачі. Цей договір набуває чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31.12.2016р., але у будь-якому випадку до моменту повного та належного виконання всіх зобов'язань за ним. З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки №19/3/08-09 від 08.09.2016р., як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. Як свідчать матеріали справи, на виконання вказаного правочину Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дніпряни» було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт-Маркет» прийнято товар на суму 60900 грн., про що сторонами складено та підписано видаткову накладну №0121 від 08.09.2016р. Вказана накладна підписана представниками обох сторін без  жодних зауважень та скріплена печатками господарських товариств. За наслідками вчинення означеної господарської операції постачальником було складено податкову накладну №13 від 08.09.2016р. На оплату поставленої згідно накладної  №0121 від 08.09.2016р. продукції, постачальником було виставлено покупцю рахунки-фактури №116 від 08.09.2016р. на суму 900 грн. та №0115 від 07.09.2016р. на суму 60  000 грн. Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечувались, Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт-Маркет»  поставлений в межах договору №19/3/08-09 від 08.09.2016р.  товар в повному обсязі  оплачено не було, внаслідок чого у замовника утворилась заборгованість в розмірі 30900 грн., що і стало підставою для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські    зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання    зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Частиною 1  ст.692 Цивільного кодексу України  передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов'язання -    є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. Як зазначалось судом, у п.2.4 договору №19/3/08-09 від 08.09.2016р.  вказано, що оплата ціни (вартості) товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом трьох банківських днів з дати отримання товару. Згідно п.2.5 договору №19/3/08-09 від 08.09.2016р. оплата ціни товару здійснюється на підставі рахунку постачальника. Отже, виходячи з наведеного вище, враховуючи приписи чинного законодавства та умови укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати відповідачем продукції поставленої позивачем в межах договору №19/3/08-09 від 08.09.2016р.  згідно видаткової накладної №0121 від 08.09.2016р.  на суму 60 900 грн., настав. Проте, як вказувалось вище, за твердженнями заявника, які з боку відповідача не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт-Маркет»   поставлений в межах договору №19/3/08-09 від 08.09.2016р.  товар в повному обсязі  оплачено не було, внаслідок чого у замовника утворилась заборгованість в розмірі 30900 грн. Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач у встановленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання в повному обсязі своїх обов'язків за договором №19/3/08-09 від 08.09.2016р. в частині оплати товару  не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дніпряни»  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Маркет» в частині стягнення основного боргу в сумі 30 900 грн. Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені в розмірі 4387,28 грн., 3% річних в сумі 1030,37 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 5710,32 грн.  При цьому, господарський суд виходить з наступного. Відповідно до ч.1  ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)  ст. 610 Цивільного кодексу України  кваліфікує як порушення зобов'язання. Згідно з ч.1  ст. 611 Цивільного кодексу України  у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.  (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності. У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. За умовами п5.3 договору №19/3/08-09 від 08.09.2016р. за несвоєчасну оплату за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня, за кожен день протермінування. З огляду на порушення відповідачем строків оплати поставленої продукції, заявником за період з 14.09.2016р. по 14.03.2017р. нараховано пеню  на загальну суму 4387,28 грн. Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, суд дійшов висновку, що означений містить арифметичну помилку, а обґрунтованим є стягнення з відповідача пені в сумі 4383,07 грн. Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №19/3/08-09 від 08.09.2016р., заявником за період з 14.09.2016р. по 24.10.2017р. було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 1030,37 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5710,32 грн. Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог. Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, - В И Р І Ш И В: 1. Позовні вимоги задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Маркет» (03040, м.Київ, проспект Голосіївський, будинок 70, каб.1005, ЄДРПОУ 39871403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дніпряни» (09600, Київська обл., Рокитнянський район, селище міського типу Рокитне, вул.Вокзальна, будинок 109 Г, ЄДРПОУ 38983320) основний борг в сумі 30  900 грн., пеню в сумі 4383,07 грн., 3% річних в розмірі 1030,37 грн., інфляційні втрати в розмірі 5710,32 грн. та судовий збір в сумі 1599,84 грн. 3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 22.11.2017р. Суддя                                                                                                               Спичак О.М.