Рішення

від 20.11.2017 по справі 914/1804/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2017р. Справа № 914/1804/17

За позовом: Львівського комунального підприємства Львівтеплоенерго , м. Львів

до відповідача: Львівського коледжу транспортної інфраструктури Дніпропетровського національного університету залізничного університету ім. Ак.В.Лазаряна, м. Львів

про стягнення 97 455,07 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача : не зявився

від відповідача : ОСОБА_1 - представник

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Суть спору: Подано позов Львівським комунальним підприємством Львівтеплоенерго до Львівського коледжу транспортної інфраструктури Дніпропетровського національного університету залізничного університету ім. Ак. В.Лазаряна про стягнення 97 455,07 грн.

Ухвалою суду від 01.09.2017 р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 25.09.2017 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

В судовому засіданні 23.10.2017 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 13.11.2017 р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених в позовній заяві та наданих поясненнях. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на неналежне виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, зокрема в частинні оплати за поставлено теплову енергію в гарячій воді, що спричинило виникнення заборгованості, яку просить стягнути з відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.11.2017 р. проти позову заперечив з підстав зазначених в ухвалах суду та наданих поясненнях. Свої заперечення обґрунтовував тим, що позивач безпідставно відрахував із суми здійснених ним платежів пеню, а відтак розмір заборгованості за спожиту теплову енергію є меншим, ніж заявлено в позовній заяві.

З метою надання можливості сторонам подати документи, якими вони обґрунтовують свої вимоги і заперечення в судовому засіданні оголошувалась перерва до 20.11.2011 року.

В продовжене судове засідання позивач участь свого представника не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив. Суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням позицій сторін, викладених в попередніх судових засіданнях.

В судовому засіданні 20.11.2017 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.10.2010 р. між Львівським технікум залізничного транспорту (надалі Споживач) та Львівським міським комунальним підприємством Львівтеплоенерго (надалі Теплопостачальна організація) укладено договір № 4697/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до розділу 1 договору, теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в термін, передбачений цим договором.

Згідно п. п. 6.2, 6.3 договору, споживач має до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує Теплостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Як стверджує позивач, тепловою організацією належним чином виконувались свої договірні зобов'язання, проте споживач свої договірні зобов'язання в частинні своєчасної сплати за надані послуги виконував не належним чином, заборгувавши за період з 01.01.2016 р. по 30.06.2017 р. за поставлену теплову енергію 89 161,01 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних в розмірі 1581,50 грн. та інфляційні в розмірі 6712,56 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вже зазначалося раніше, 01.10.2010 р. між сторонами укладено договір №4697/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач бере на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.

Відповідно до ст.24 Закону України Про теплопостачання основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

На виконання умов вказаного договору позивач здійснив поставку відповідачу теплової енергії у гарячій воді за період з січня 2016 року по 31.07.2017 року на суму 197322,37 грн., яка відповідачем оплачена частково в розмірі 108161,36 грн.

Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання по договору № 4697/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2010 р. складає 89 161,01 грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.6.3. договору споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Є необґрунтованими доводи відповідача з посиланням на те, що у спірному періоді ним здійснювались оплати спожитої теплової енергії без нарахованих штрафних санкцій, які, на його думку, відповідач без належних на те підстав відраховував із здійснених платежів.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач виставляв рахунки для оплати спожитої теплової енергії в частині основного боргу та в частині нарахованих санкцій, які оплачувались відповідачем із зазначенням призначення платежу : згідно рахунку ( без зазначення що оплата здійснена в рахунок погашення тільки основного боргу).

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховані три відсотки річник за період з 16.02.2016 року по 31.07.2017 року в розмірі 1581,50 грн. та інфляційні за період з 01.03.2016 року по 30.06.2017 року в розмірі 6712,56 грн., які підлягають стягненню в межах заявлених позовних вимог.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання доказів своєчасності сплати вартості спожитої теплової енергії в повному обсязі суду не надав, а відтак суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Львівського коледжу транспортної інфраструктури Дніпропетровського національного університету залізничного університету ім. Ак.В.Лазаряна (79011, м.Львів, вул. Снопківська, 47, ідентифікаційний код 39044066) на користь Львівського комунального підприємства Львівтеплоенерго (79040, м. Львів, вул.Д.Апостола,1, ідентифікаційний код 05506460) - 89161,01 грн. - основного боргу, 6712,56 грн. - інфляційних втрат, 1581,50 грн. - три відсотки річних та 1600,00 грн. - судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.11.2017 року.

Суддя Березяк Н.Є.