Рішення

від 22.11.2017 по справі 922/3484/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2017 р.Справа № 922/3484/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Термодімбуд", м. Харків про стягнення коштів в сумі 1727793,19 грн. за участю представників:

позивача: ОСОБА_2, довіреність №190 від 25.09.2017 р.,

відповідача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 21.11.2017 р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» - звернувся з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Термодімбуд» - про стягнення заборгованості в сумі 910484,16 грн., 3% річних в сумі 103894,50 грн., інфляційних втрат в сумі 713414,53 грн. Окрім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №15/1-пм від 03.12.2014 р.

15.11.2017 р. від відповідача надійшли пояснення (вх.№37674), в яких він зазначає, що від відповідача до нього надійшла пропозиція про врегулювання спору у даній справі шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, а саме: вважати заборгованість відповідача перед позивачем, що є предметом спору у даній справі погашеною за рахунок заборгованості позивача перед відповідачем за договором зберігання. Позивач пояснив, що між сторонами не існувало відносин із зберігання товару; надані відповідачем накладні факту передачі позивачем відповідачу товару на зберігання не засвідчують, оскільки отримувачем послуг в них вказано не позивача, а іншого суб'єкта; інших доказів, які б підтверджували факт передачі позивачем відповідачу товару на зберігання, відповідачем, на думку позивача, не надано.

В судовому засіданні 22.11.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просила суд їх задовольнити. Окрім того, представник позивача пояснила, що за договором №15/1-пм від 03.12.2014 р. не відбулось абсолютної заміни кредитора, оскільки за договором цесії №ДрМЗ/264-17 від 31.08.2017 р. позивач передав право вимоги ТОВ ГІРНИЧІ МАШИНИ-ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД лише в частині заборгованості за договором №15/1-пм від 03.12.2014 р. та специфікацією №1 до нього на суму 440799,92 грн. Суму заявлених до стягнення у даному провадженні коштів визначено з урахуванням передачі права вимоги за договором цесії №ДрМЗ/264-17 від 31.08.2017 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.11.2017 р. заперечував проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що він поставив позивачу товар згідно видаткових №№0097-15 від 15.06.2015 р. та 0136-15 від 21.07.2015 р. Відповідач також вважає, що з огляду на договір цесії №ДрМЗ/264-17 від 31.08.2017 р. позивачем у справі має виступати ТОВ ГІРНИЧІ МАШИНИ-ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД .

Окрім того, в судовому засіданні 22.11.2017 р. відповідачем було заявлено клопотання про призначення у справі експертизи, вмотивоване тим, що для перевірки правильності наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат необхідні спеціальні знання.

Розглянувши вказане клопотання відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Як роз'яснено в п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи , судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Відповідач вважає, що наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат не вірно встановлює розмір заявлених до стягнення сум.

Однак, відповідач власного розрахунку 3% річних та інфляційних втрат - не надав.

Отже, в матеріалах справи відсутні взаємно суперечливі розрахунки 3% річних та інфляційних втрат.

Окрім того, згідно роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , правильність розрахунку може бути перевірена судом за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга .

Відповідачем не наведено підстав, з яких суд самостійно не може перевірити правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат.

За таких обставин, суд констатує, що відповідачем не доведено правових підстав згідно ст. 41 ГПК України для призначення у справі судової експертизи, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

03.12.2014 р. між позивачем (як постачальником) та відповідачем (як покупцем) було укладено договір №15/1-пм (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати в обумовлені цим договором строки покупцеві продукцію та/або товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену суму.

Згідно з п. 1.2 договору, кількість, ціна і асортимент товару узгоджуються сторонами у специфікаціях, які є складовими і невід'ємними частинами цього договору.

В п. 3.4 договору сторони домовились, що зобов'язання щодо поставки партії товару вважаються виконаними з моменту приймання повнокомплектної партії товару та надання всіх належним чином оформлених документів. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати відвантаження продукції згідно видаткової накладної на партію продукції, оформленої у відповідності до вимог чинного законодавства України.

В специфікаціях №№ 1 від 23.02.2015 р. (арк.с. 17); 2 від 23.03.2015 р. (арк.с. 23); 3 від 27.03.2015 р. (арк.с. 29); 4 від 08.04.2015 р. (арк.с. 33); 5 від 14.04.2015 р. (арк.с. 44) - сторони погодили кількість, асортимент та вартість товару, що має бути поставлений.

З наявних в матеріалах справи видаткових накладних: №351 від 02.03.2015 р. на суму 471666,85 грн.; №353 від 03.03.2015 р. на суму 358386,14 грн.; №412 від 26.03.2015 р. на суму 40182,54 грн.; №481 від 31.03.2015 р. на суму 222671,46 грн.; №551 від 09.04.2015 р. на суму 740,52 грн.; №561 від 15.04.2015 р. на суму 53038,44 грн.; №СВ000000603 від 17.04.2015 р. на суму 204598,13 грн., а також товарно-транспортних накладних та довіреностей (арк.с. 18, 20,22, 25-28, 31-32, 35-38, 40-43, 46-47) вбачається, що в період з 02.03.2015 р. по 17.04.2015 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1351284,08 грн. Відповідні обставини не заперечуються відповідачем.

Відповідно до п. 4.3 договору, оплата товару здійснюється протягом 5 календарних днів від дати поставки кожної конкретної партії товару.

Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання за договором, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар станом на момент розгляду даної справи в сумі 910484,16 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу за період з 07.03.2015 р. по 10.10.2017 р. 3% річних в сумі 103894,50 грн. та інфляційні втрати в сумі 713414,53 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання своїх зобов'язань за договором, в період з 02.03.2015 р. по 17.04.2015 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1351284,08 грн. (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та довіреності - арк.с. 18, 20,22, 25-28, 31-32, 35-38, 40-43, 46-47). Відповідні обставини не заперечуються й відповідачем.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В договорі поставки сторони домовились, що відповідач має розрахуватися за отриманий товар протягом 5 календарних днів від дати поставки кожної конкретної партії товару (п. 4.3 договору).

Згідно з ч. 1 ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

З огляду на наведене, суд констатує, що обумовлений договором строк оплати отриманого відповідачем від позивача товару в період з 02.03.2015 р. по 17.04.2015 р. - настав:

- за ВН №351 від 02.03.2015 р. на суму 471666,85 грн. - 07.03.2015 р.;

- за ВН №353 від 03.03.2015 р. на суму 358386,14 грн. - 08.03.2015 р.;

- за ВН №412 від 26.03.2015 р. на суму 40182,54 грн. - 31.03.2015 р.;

- за ВН №481 від 31.03.2015 р. на суму 222671,46 грн. - 05.04.2015 р.;

- за ВН №551 від 09.04.2015 р. на суму 740,52 грн. - 14.04.2015 р.;

- за ВН №561 від 15.04.2015 р. на суму 53038,44 грн. - 20.04.2015 р.;

- за ВН №СВ000000603 від 17.04.2015 р. на суму 204598,13 грн. - 22.04.2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач стверджує, що заборгованість відповідача перед ним станом на момент розгляду даної справи становить 910484,16 грн.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано належних доказів, які б свідчили про оплату вказаної заборгованості повністю або частково. Факт невиконання перед позивачем грошових зобов'язань за договором на суму 910484,16 грн. - не заперечується відповідачем.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань за договором на загальну суму 910484,16 грн., а отже позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості за договором на загальну суму 910484,16 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на предмет відповідності вимогам договору та чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 253-255, 625 ЦК України, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, в цілому, є законними та обґрунтованими.

Втім, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за допомогою калькулятора Ліга , враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат - завищені.

Також, при здійсненні такого розрахунку позивачем не враховано, що, з огляду на приписи наведених вище ст.ст. 253-254, 612 ЦК України, нарахування 3% річних та інфляційних втрат можливе з наступного дня після настання строку виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором. Така помилка також призвела до завищення загального розміру заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Так, 3% річних та інфляційних втрат підлягають нарахуванню:

- за видатковою накладною №351 від 02.03.2015 р. - за період з 08.03.2015 р. по визначену позивачем кінцеву дату нарахування інфляційних втрат 31.08.2017 р. та 3% річних 10.10.2017 р. та становлять суму: 3% річних - 35263,27 грн., а інфляційні втрати - 284293,53 грн.;

- за видатковою накладною №353 від 03.03.2015 р. - за період з 09.03.2015 р. по визначену позивачем кінцеву дату нарахування 10.10.2017 р. та становлять суму: 3% річних - 27865,75 грн., а інфляційні втрати - 227502,48 грн.;

- за видатковою накладною №412 від 26.03.2015 р. - за період з 01.04.2015 р. по визначену позивачем кінцеву дату нарахування 10.10.2017 р. та становлять суму: 3% річних - 3048,37 грн., а інфляційні втрати - 19086,71 грн.;

- за видатковою накладною №481 від 31.03.2015 р. - за період з 06.04.2015 р. по визначену позивачем кінцеву дату нарахування 10.10.2017 р. та становлять суму: 3% річних - 16801,02 грн., а інфляційні втрати - 105768,94 грн.;

- за видатковою накладною №551 від 09.04.2015 р. - за період з 15.04.2015 р. по визначену позивачем кінцеву дату нарахування 10.10.2017 р. та становлять суму: 3% річних - 55,33 грн., а інфляційні втрати - 351,75 грн.;

- за видатковою накладною №561 від 15.04.2015 р. - за період з 21.04.2015 р. по визначену позивачем кінцеву дату нарахування 10.10.2017 р. та становлять суму: 3% річних - 3936,47 грн., а інфляційні втрати - 15593,30 грн.;

- за видатковою накладною №СВ000000603 від 17.04.2015 р. - за період з 23.04.2015 р. по визначену позивачем кінцеву дату нарахування 10.10.2017 р. та становлять суму: 3% річних - 15151,47 грн., а інфляційні втрати - 60151,85 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 102121,68 грн., а інфляційних втрат - в сумі 712748,56 грн.

Щодо наданих відповідачем документів (лист позивачу вих.№24 від 29.09.2017 р. (арк.с. 87); накладні №№0097-15 від 15.06.2015 р. та 0136-15 від 21.07.2015 р. (арк.с.88-95)) на підтвердження погашення вказаної вище заборгованості за договором за рахунок зарахування однорідних вимог відповідача до позивача за договором зберігання, суд зазначає наступне.

Суд констатує, що надані відповідачем лист позивачу вих.№24 від 29.09.2017 р. (арк.с. 87); накладні №№0097-15 від 15.06.2015 р. та 0136-15 від 21.07.2015 р. (арк.с.88-95) не свідчать про погашення вказаної вище заборгованості за договором за рахунок зарахування однорідних вимог відповідача до позивача за договором зберігання.

Адже, вказані накладні укладено між відповідачем та LLC Сorum group ОСОБА_1 шахтера. В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач (Публічне акціонерне товариство «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» ) також називається LLC Сorum group ОСОБА_1 шахтера. З статуту позивача вбачається, що його єдиним повним найменуванням є - Публічне акціонерне товариство «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» , скорочене найменування - ПАТ «Світло шахтаря» , англійською мовою найменування позивача - Public join-stock company « Kharkov machine-bulding plant « Svet Shakhtyora» . Отже, ідентифікувати позивача в наданих відповідачем накладних №№0097-15 від 15.06.2015 р. та 0136-15 від 21.07.2015 р. (арк.с.88-95) за найменуванням - не можливо.

Ідентифікувати позивача в наданих відповідачем накладних №№0097-15 від 15.06.2015 р. та 0136-15 від 21.07.2015 р. (арк.с.88-95) за кодом ЄДРПОУ отримувача товару також не видається за можливе, оскільки в накладних взагалі відсутнє послання на код ЄДРПОУ такого суб'єкта.

Наданий відповідач лист позивачу вих.№24 від 29.09.2017 р. (арк.с. 87) такий висновок суду не спростовує, оскільки змістовно фактично свідчить про пропозицію здійснити таке зарахування залежно від позиції позивача.

Сам позивач зазначає про відсутність правідносин із відповідачем щодо зберігання товару, а також заперечує факт припинення зобов'язань по сплаті заявлених до стягнення у даному провадженні коштів шляхом зарахування однорідних вимог.

За таких обставин, суд констатує, що відповідачем доказів припинення зобов'язань по сплаті заявлених до стягнення у даному провадженні коштів шляхом зарахування з позивачем однорідних вимог - не надано.

Таким чином, твердження відповідача про припинення зобов'язань по сплаті заявлених до стягнення у даному провадженні коштів шляхом зарахування з позивачем однорідних вимог - є недоведеними, а тому не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідачем не обґрунтовано яким чином факт поставки товару згідно накладних №№0097-15 від 15.06.2015 р. та 0136-15 від 21.07.2015 р. може підтвердити чи спростувати підстави позову. Окрім того, відповідні накладні мають посилання на іншого суб'єкта (LLC Сorum group ОСОБА_1 шахтера), а не на позивача. За таких обставин, суд відхиляє такі твердження відповідача, як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Суд також відхиляє твердження відповідача, як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, про те, що позивачем у даній справі повинен бути ТОВ ГІРНИЧІ МАШИНИ-ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД .

Так, за договором цесії №ДрМЗ/264-17 від 31.08.2017 р. позивач передав право вимоги ТОВ ГІРНИЧІ МАШИНИ-ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД лише в частині заборгованості за договором №15/1-пм від 03.12.2014 р. та специфікацією №1 до нього на суму 440799,92 грн.

Отже, в решті зобов'язань за договором №15/1-пм від 03.12.2014 р. кредитором залишився позивач у даній справі. Відповідні обставини відповідачем не спростовано.

Окрім того, відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано доказів того, що частина заявленої до стягнення суми основної заборгованості та нарахованих на неї 3% річних та інфляційних втрат є заборгованістю, право вимоги якої передано згідно з договором цесії №ДрМЗ/264-17 від 31.08.2017 р. Під час розгляду справи відповідні обставини не встановлено.

Натомість, як свідчать матеріали справи та перевірив суд, сума основної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат розраховані з урахуванням передачі за договором цесії №ДрМЗ/264-17 від 31.08.2017 р. ТОВ ГІРНИЧІ МАШИНИ-ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД права вимоги за договором №15/1-пм від 03.12.2014 р. та специфікацією №1 до нього в частині стягнення 440799,92 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України та враховуючи часткове задоволення позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог - в сумі 25880,42 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 175, 231-232 ГК України, ст.ст. 253, 254, 526, 530, 549, 611, 612, 692, 712 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 32-34, 38, 43, 44, 48, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Термодімбуд» (61039, м. Харків, Профспілковий бульвар, 5, код ЄДРПОУ 34755500) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» (61001, м. Харків, вул. Світло шахтаря, 4/6, код ЄДРПОУ 00165712) заборгованість в сумі 910484,16 грн., 3% річних в сумі 102121,68 грн., інфляційні втрати в сумі 712748,56 грн., судовий збір в сумі 25880,42 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_3