Ухвала

від 16.11.2017 по справі 808/2717/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 листопада 2017 рокусправа № 808/2717/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі № 808/2717/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект-Реал" до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Респект-Реал" (далі - позивач) звернулося суду з позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 01.07.2016 № НОМЕР_1, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, зокрема по податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 558 930,78 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 447 144,62 грн. та за штрафними санкціями - 111 786,16 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Респект-Реал» до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області форми «Д» від 01.07.2016 № НОМЕР_1, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Респект-Реал» визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, зокрема по податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 558 930,78 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 447 144,62 грн. та за штрафними санкціями - 111 786,16 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що позивачем було невірно визначено ставку податку бази оподаткування доходу, нарахованого та виплаченого, що відповідно до п.п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України підпадає під визначення доходу як інші доходи . Зазначено, що підтверджуючих документів щодо джерела виплати дивідендів підприємством не надано під час проведення планової виїзної документальної перевірки та під час проведення документальної позапланової перевірки з питань, що стали предметом оскарження.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача зареєстровано як юридичну особу 21.06.2007 (а.с. 27). Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу - орган державної влади 12.11.2014 (а.с. 109-111).

До видів економічної діяльності позивача за КВЕД-2010 належать: роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах (47.59); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний) (68.20) (а.с. 28).

З 07.06.2016 по 13.06.2016 відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 (далі - Перевірка). За результатами перевірки відповідачем було складено Акт від 21.06.2016 № 6/08/26-13-04/35215412 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Респект-Реал» з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 31.12.2015» (а.с. 6-22).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у розмірі 447 144,62 грн. (399 704,20 грн. (загальна сума неперерахованого податку на доходи фізичних осіб за результатами перевірки) + 47 440,42 грн. (сума, що підлягала утриманню за ставкою 5% від виплачених дивідендів у розмірі 948 808,56 грн.) = 447 144,62 грн.); пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, п.п. 3.2-3.5 Порядку, а саме подання податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) з недостовірними відомостями за ІІ квартал 2013 року (а.с. 22).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 01.07.2016 № НОМЕР_1, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, зокрема по податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 558 930,78 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 447 144,62 грн. та за штрафними санкціями - 111 786,16 грн.(а.с. 23).

Оскільки позивач не погодився із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, ним була подана скарга до Державної фіскальної служби України, обґрунтування якої є тотожними аргументам, що наведені позивачем у позовній заяві.

Відповідачем було прийнято рішення про результати розгляду скарги від 31.08.2016 № 18834/6/99-99-11-02-01-15, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було в повній мірі доведено правомірність нарахування податку з доходів фізичних осіб за ставкою 5% від суми отриманого позивачем у 2013 році загального прибутку, та обґрунтувано факт повноти сплати до бюджету суми податку на доходи з фізичних осіб, а також достовірність відомостей у податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за ІІ квартал 2013 року.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПК України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Визначення поняття «дивіденди» , що міститься у пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПК України, кореспондується із положеннями ст.ст. 10, 15 Закону України від 19.09.1991 № 1576-XII «Про господарські товариства» (далі - Закон України від 19.09.1991 № 1576-XII).

Так, п. «б» ст. 10 Закону України від 19.09.1991 № 1576-XII визначено, що учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Згідно зі ст.15 Закону України від 19.09.1991 № 1576-XII прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Із наведених вище положень законодавства вбачається, що дивіденди є складовою загального прибутку підприємства. У свою чергу, чистий прибуток утворюється виключно після виплати учасникам господарського товариства дивідендів.

Підпунктом 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 ПК України визначено, що до складу загального (річного) оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді дивідендів (крім дивідендів, визначених у пп. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 ПК України).

За приписами п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

При цьому, ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу, нарахованого як доходи у вигляді дивідендів (п. 167.2 ст. 167 ПК України).

Правові аспекти забезпечення виконання податкових зобов'язань регламентовані ст. 176 ПК України. Так, відповідно до пп. «б» п. 176.2 ст. 176 вказаного нормативно-правового акту особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Оцінюючи повноту сплати позивачем до бюджету суми податку на доходи з фізичних осіб, а також достовірність зазначених відомостей у податковому розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) позивачем на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за ІІ квартал 2013 року, колегія суддів апеляційного суду виходить із такого.

Основним видом господарської діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна (а.с. 28).

Згідно з реєстраційною заявою від 02.08.2012 № б/н позивач обліковується на спрощеній системі оподаткування, а саме на умовах сплати єдиного податку (IV група платника податку). Ставка податку у 2014 році склала 4% (а.с. 12).

24.10.2013 за результатами 9 місяців 2013 року позивачем у встановленому законом порядку було подано відповідачу ОСОБА_1 звіт суб'єкта малого підприємництва форми № 1-м, в якому відображено баланс на кінець звітного періоду, а саме станом на 01.10.2013. Зокрема, у рядку 350 «Нерозподілений прибуток» позивач зазначив показник « -249 000,00 грн.» , у рядку 150 «Чистий прибуток (збиток) - « -271 800,00 грн.» . При цьому, загальна сума задекларованого позивачем доходу за 9 місяців 2013 року склала 963 671,04 грн., що підтверджується даними податкової декларації від 28.10.2013 № НОМЕР_2 (а.с. 13).

Також, позивачем було складено ОСОБА_1 звіт суб'єкта малого підприємництва форми № 1-м за 2013 рік, в якому відображено баланс на кінець звітного періоду, а саме станом на 01.01.2014. Зокрема, у рядку 350 «Нерозподілений прибуток» позивач зазначив показник « 4 492,50 грн.» , у рядку 150 «Чистий прибуток (збиток) - « 752 000,00 грн.» (а.с. 25).

При цьому, загальна сума задекларованого позивачем доходу за 2013 рік склала 1 854 945,20 грн., що підтверджується даними податкової декларації від 10.02.2014 № НОМЕР_3 (а.с. 13).

13.03.2014 було проведено збори учасників позивача, на яких, зокрема вирішувались питання щодо затвердження результатів фінансово-господарської діяльності позивача за 2013 рік, щодо направлення частини чистого прибутку за 2013 рік в резервний капітал, щодо направлення частини прибутку за 2013 рік та частини резервного фонду на дивіденди та виплату дивідендів учасникам позивача. За результатами зборів було складено та підписано Протокол від 13.02.2014 № б/н (а.с. 24).

Так у п. 3.2 Протоколу учасники позивача вирішили направити в резервний фонд товариства 5% чистого прибутку за 2013 рік (за даними ОСОБА_1 звіту суб'єкта малого підприємництва форми № 1-м за 2013 рік), що складає 37 603,04 грн. Крім того, учасниками позивача було прийнято рішення щодо направлення нерозподіленого прибутку у сумі 4 454 872,94 грн. та частини резервного фонду у сумі 234 350,80 грн. на виплату дивідендів учасникам позивача (а.с. 24).

13.02.2014 позивачем було видано Наказ № 2 «Про виплату дивідендів ТОВ «Респект-Реал» , яким затверджено розмір річних дивідендів за 2013 рік у розмірі 4 689 223,74 грн. з розподілом між учасниками пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства станом на 13.02.2014.

На виконання Наказу від 13.02.2014 № 2 «Про виплату дивідендів ТОВ «Респект-Реал» позивач виплатив своїм учасникам суму доходу у вигляді дивідендів у розмірі 4 454 762,55 грн. (4 689 223,74 грн. (сума нарахованого доходу у вигляді дивідендів) - 234 461,19 грн. (сума утриманого та перерахованого до бюджету податку на доходи фізичних осіб за ставкою 5%) = 4 454 762,55 грн.) (а.с. 97).

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем у встановленому законом порядку подавались фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва форми № 1-м за 9 місяців 2013 року та за 2013 рік відповідно. Так, згідно з ОСОБА_1 звітом суб'єкта малого підприємництва форми № 1-м за 9 місяців 2013 року сума нерозподіленого позивачем прибутку станом на 01.10.2013 склала « -249 000,00 грн.» , сума чистого прибутку (збитку) - « -271 800,00 грн.» (а.с. 13). У свою чергу, відповідно до ОСОБА_1 звіту суб'єкта малого підприємництва форми № 1-м за 2013 рік сума нерозподіленого позивачем прибутку склала « 4 492,50 грн.» , сума чистого прибутку склала 752 000,00 грн. (а.с. 25).

13.03.2014 позивачем було проведено збори учасників товариства, за результатами яких складено Протокол від 13.02.2014 № б/н (а.с. 24). Зокрема, учасниками зборів було вирішено направити в резервний фонд товариства 5% чистого прибутку за 2013 рік, що складає 37 603,04 грн., та направити суму нерозподіленого прибутку у розмірі 4 454 872,94 грн. та у розмірі 234 350,80 грн. на виплату дивідендів учасникам позивача (а.с. 24). Позивач на виконання Протоколу від 13.02.2014 № б/н у досліджуваному періоді виплатив своїм учасникам суму доходу у вигляді дивідендів у розмірі 4 454 762,55 грн. (а.с. 97). Проводки по нарахуванню дивідендів за рахунок прибутку здійсненні позивачем у відповідності до правил бухгалтерського обліку. За рахунок отриманого прибутку позивач утримав та перерахував до бюджету податок на доходи фізичних осіб у розмірі 234 461,19 грн. (5% від суми отриманого позивачем у 2013 року загального прибутку). Наявність у позивача джерел виплати дивідендів підтверджується даними його фінансової звітності станом на 31.12.2013.

Отже, оскільки ставка податку на доходи з фізичних осіб щодо дивідендів у відповідності до п. 167.2 ст. 167 ПК України становить саме 5% бази оподаткування щодо доходу, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач у перевіряємому періоді, виходячи із загальної суми виплачених у 2013 році дивідендів, правомірно перерахував до бюджету податок на доходи з фізичних осіб у загальному розмірі 234 461,19 грн.

Посилання відповідача на те, що фактично виплачена позивачем сума доходу є не дивідендами, та підпадає під категорію додаткового блага, а тому має оподатковуватись за ставками 15 та, відповідно, 17%, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними та такими, що не знайшли свого нормативного обґрунтування та документального підтвердження.

Також, оцінюючи спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить із того, що джерелом виплати дивідендів може бути саме нерозподілений прибуток підприємства як елемент власного капіталу, що належить власникам, а не чистий прибуток, як стверджує відповідач.

Відтак, позивач обґрунтовано перерахував до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік у розмірі 234 461,19 грн. та, відповідно відобразив достовірні відомості у податковому розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за ІІ квартал 2013 року. Доказів зворотнього представником відповідача не надано.

З урахуванням викладених вище обставин у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо неутримання та неперерахування позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб у розмірі 447 144,62 грн. та щодо подання податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) з недостовірними відомостями за ІІ квартал 2013 року, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, яке відповідно було правомірно скасовано останнім.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі № 808/2717/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко