Ухвала

від 17.11.2017 по справі 201/15907/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1392/17 Справа № 201/15907/17 Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2017 року м.Дніпро

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою виконавчого директора ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 27 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 27 жовтня 2017 року, мотивуючи тим, що копію даної ухвали підприємство отримало тільки 06 листопада 2017 року, щодо апеляційних вимог просить скасувати ухвалу слідчого судді, якою накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи».

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги посилається на те, що слідчий суддя не перевірив та не встановив наявність будь-яких підстав для арешту майна, а тому наклавши арешт на майно, фактично, паралізував роботу підприємства, що є неприпустимим. Зазначає, що слідчий суддя, ігноруючи податкове та кримінальне процесуальне законодавство України, мотивуючи ухвалу від 27 жовтня 2017 року надає факту спричинення державі збитків статус встановленого факту на підставі аналізу податкової звітності, при цьому зазначаючи в ухвалі то про значні збитки, то в особливо великих розмірах, то вказуючи про тяжкі наслідки в результаті несплати податків.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 27 жовтня 2017 року задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області про арешт майна за матеріалами досудових розслідувань за №42017040000000597 від 24 травня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.212, ч.2 ст.364 КК України, та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи», які знаходяться та можуть надійти на рахунки №26002050305723, №26002050341259, №26006050292166, №26005050310469, №26006050306115, №26007050312368, №26008050308467, №26009050313536, №26009050360266, №26002050254681, №26006050310598, №26001050310582, №26006050229548, №26002050227696, №26042060024775, №26051060338139, №26003050219023, №26002060195699, №26006050267715, №26007050268694, №26000050290733, №26000000578364, №26004050292492, №26004050291169, №26009050278552, №26008050287113, №26008050285665, №26000050299819, №26001000984076, №26005050295391, №26002050358286, №26002050285780, №26002050310064, №26007050297212, №26002050305905, №26003050322590, №26008050366227, №26023050208616, №26004050333232, №26006050277158, №26028050210621, №26000050279732,відкритих в ПАТ КБ «Приватбанк» в частині витрат за винятком видаткових операцій, пов`язаних з перерахуванням грошових коштів по сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів) в бюджет або державні цільові фонди, а так само по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та видатків, пов`язаних з виплатою заробітної плати.

Мотивуючи ухвалене рішення слідчий суддя посилався на те, що по даному кримінальному провадженню заподіяно значної шкоди державі, з метою можливості в подальшому забезпечити відшкодування спричиненої шкоди або задоволення цивільного позову, а також недопущення здійснення посадовими особами ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи» списання коштів із вказаних в клопотанні рахунків або їх закриття.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Вирішуючи питання про дотримання апелянтом строку на апеляційне оскарження, колегія суддів виходить з того, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без виклику представників власника майна, а отже за правилами ч. 3 ст. 395 КПК України строк її апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання копії даної ухвали. Враховуючи те, що у матеріалах провадження наявна розписка представника ТОВ «Компанія Ваговимірювальні системи» про отримання копії оскаржуваної ухвали 06 листопада 2017 року, а апеляційна скарга подана 07 листопада 2017 року, колегія суддів приходить до висновку, що п`ятиденний строк на апеляційне оскарження даного судового рішення, передбачений п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, не пропущений, у зв`язку з чим апеляційний суд не входить в перевірку поважності причин пропуску строку та вирішення питання про його поновлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже, за правилами ст. 132 КПК України, його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно пунктів 1, 3, 4, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора слідчим суддею не дотримані належним чином, а доводи представників третьої особи, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді, підтверджуються матеріалами провадження і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підставу і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; розмір шкоди… у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Так, із клопотання прокурора вбачається, що він як підставу для накладення арешту на майно, зазначає що арешт є необхідним з метою відшкодування спричинених державі збитків та забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів, у зв`язку з чим виникла необхідність у накладенні арешту на рахунки, зазначені в клопотанні.

Тобто, як на правову підставу для накладення арешту прокурор посилається на п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.

При цьому, клопотання прокурора містить формальні посилання на вказані правові підстави та без врахування положень кримінального процесуального закону.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті (арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов)…), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого…, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні…

Клопотання прокурора не містить відомостей щодо пред`явлення підозри будь-якій службовій особі в даному кримінальному провадженні, не містить посилань і на заявлений цивільний позов, його розмір або посилань на шкоду, яка завдана кримінальним правопорушенням. Крім того, відповідно до ст. 96-3 КК України, у кримінальному провадженні за ст. ст. 191, 212, 364 КК України не передбачено застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб.

Апеляційний суд зауважує, що відповідно до положень кримінального процесуального закону, які викладені в Главі 17 КПК України, вбачається, що накладення арешту тільки з метою забезпечення речових доказів не вимагає повідомлення про підозру у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. В інших випадках, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно особи, яка має певний процесуальний статус.

Стосовно твердження прокурора, як в поданому клопотанні, так і в судовому засіданні апеляційного суду, щодо необхідності накладення арешту для забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів, колегія суддів приходить до висновку про їх безпідставність, з огляду на об`єкти регулювання Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України, згідно яких правовідносини щодо сплати податків є публічними і на них не поширюється юрисдикція загального суду. Вимоги про стягнення податків (позови та подання) належать до юрисдикції адміністративного суду, а відповідно і позов про стягнення податків не є цивільним позовом, а є позовом адміністративним, тому не може розглядатися в межах кримінального провадження.

Вказані обставини залишились без належної правової оцінки слідчого судді, що свідчить про неналежне дотримання ним вимог ч. 1, п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 173 КПК України.

В силу ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги представника третьої особи та її часткове задоволення, у зв`язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали на підставі п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України.

Керуючись ст. ст. 170-173, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу виконавчого директора ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи» ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 27 жовтня 2017 року про накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи» - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_7 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017040000000597 від 24 травня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України, про накладення арешту на майно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4