Рішення

від 16.11.2017 по справі 212/2078/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/2078/17 22-ц/774/1943/К/17

Справа №212/2078/17 Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1943/К/17 суддя Чайкін І.Б.

Категорія - 5 (ІІІ) Суддя-доповідач - ОСОБА_1

РІШЕННЯ

Іменем України

16 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря - Гладиш К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 17 серпня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Об'єднана реєстраційна компанія , про визнання права власності на цінні папери .

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представник відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат - ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И Л А:

05 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат (надалі - ОСОБА_6 ЦГЗК ), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Об'єднана реєстраційна компанія (ТОВ Об'єднана реєстраційна компанія ), про визнання права власності на цінні папери, посилаючись на те, що 04 травня 2001 року він уклав договір № К 10/01в, згідно якого придбав у комітента ТзОВ Інвест Рейтинг 17 000 штук простих іменних акцій, емітованих Відкритим акціонерним товариством Центральний гірничо-збагачувальний комбінат , правонаступником якого є ОСОБА_6 ЦГЗК , номінальною вартістю 25 копійок за одну акцію на загальну суму 2550 грн. Випуск акцій був переведений у бездокументарну форму існування.

На час придбання позивачем акцій ОСОБА_6 ЦГЗК депозитарною установою, якій було передано ведення реєстру акціонерів, був КБ Приватбанк , в ньому був відкритий особовий рахунок емітента цінних паперів № 02-00/000014.

Згідно з випискою з реєстру власників іменних цінних паперів станом на 17 жовтня 2001 року було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на 17000 штук простих іменних акцій ВАТ Центральний гірничо-збагачувальний комбінат .

Відповідач кілька разів змінював депозитарні установи, яким доручалося ведення реєстру акціонерів. Так, з 29 грудня 2003 року ведення реєстру було передано ТОВ ОКНАД , а на теперішній час ведення реєстру власників іменних цінних паперів доручено ТОВ Об'єднана реєстраційна компанія .

Станом на 2017 рік у вказаному реєстрі за позивачем значиться, як за акціонером товариства лише право власності на 592 штук простих іменних акцій ВАТ ЦГЗК , а право власності на 17000 штук простих іменних акцій ОСОБА_6 ЦГЗК не визнається виконавчими органами товариства та депозитарною установою, внаслідок чого ОСОБА_2 не може отримати виписку з реєстру власників цінних паперів, таким чином вважає, що це порушує його право як власника.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати за ним право власності на цінні папери в бездокументарній формі на 17 000 штук простих іменних акцій ОСОБА_6 ЦГЗК , які були ним придбані 04 травня 2001 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 17 серпня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Так, суд помилково вважав, що підтвердженням передачі цінних паперів від попереднього власника до нового власника є сертифікат, який у позивача відсутній, та не взяв до уваги, що дане положення стосується цінних паперів, які випущені в документарній формі, тоді як підтвердження права власності на цінні папери випущені у бездокументарній формі є тільки виписка з рахунку у цінних паперів, відкритого на ім'я власника депозитарною установою. При цьому, на думку позивача, суд не надав належної оцінки його доказам щодо виписки з реєстру прав власників іменних цінних паперів станом на 17 жовтня 2001 року, а зміна реєстраторів не повинна прийматися судом до уваги, оскільки спір між ОСОБА_6 ЦГЗК та КБ ПриватБанк перебуває поза межами цього позову.

Крім того, позивач зазначає, що ним не було пропущено позовну давність, оскільки з офіційним запитом про визнання права власності на цінні папери він звернувся лише у лютому 2017 року, а суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності, не мав підстав для висновку щодо пропуску позивачем позовної давності.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 ЦГЗК зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника відповідача ОСОБА_6 ЦГЗК - ОСОБА_5, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила її відхилити, залишивши без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги і письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 травня 2001 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ РЕЙТИНГ (надалі ТОВ Інвест Рейтинг ) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №10/01В, згідно якого ОСОБА_2 купив у ТОВ Інвест Рейтинг , що діяв на підставі Дозволу Державної комісії по цінним паперам і фондовому ринку на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів та на підставі Договору комісії №10/01 від 03 травня 2001 року в інтересах третьої сторони, 17 000 штук простих іменних акцій, емітованих Відкритим акціонерним товариством Центральний гірничо-збагачувальний комбінат , правонаступником якого є ОСОБА_6 ЦГЗК , номінальною вартістю 0,15 гривень за одну акцію на загальну суму 2 550 грн. (а.с. 9).

17 жовтня 2001 року реєстратор КБ ПриватБанк вніс до Реєстру власників іменних цінних паперів дані за особовим рахунком 10-04/1 щодо реєстрації за ОСОБА_2 17 000 простих іменних акцій емітента Відкритого акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат , правонаступником якого є ОСОБА_6 ЦГЗК , номінальною вартістю 0,25 гривень за одну акцію на загальну суму 4 250,00 грн.( а.с.10).

У період з 29 грудня 2003 року по 22 червня 2004 року ведення Реєстру іменних цінних паперів емітента Відкритого акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат , правонаступником якого є ОСОБА_6 ЦГЗК , здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю ОКНАД (а.с. 68, 70), а з 22 червня 2004 року по 24 червня 2010 року - Товариство з обмеженою відповідальністю Об'єднана реєстраційна компанія (а.с. 40, 69).

Згідно даних Реєстру іменних цінних паперів емітента Відкритого акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат , правонаступником якого є ОСОБА_6 ЦГЗК , ОСОБА_7 є власником 592 простих іменних акцій з 20 червня 1997 року, інших акцій за позивачем не обліковується (а.с. 86-122) .

Спір виник з приводу визнання за позивачем права власності на 17 000 простих іменних акцій емітента Відкритого акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат , правонаступником якого є ОСОБА_6 ЦГЗК , придбаних останнім згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №10/01Ввід 04 травня 2001 року

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_6 ЦГЗК про визнання права власності на цінні папери, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності.

Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з оглядну на наступне.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на ї підтвердження; 3) які правовідносин сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Суд, на порушення вимог ст. ст. 212, 213, 214 ЦПК України, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та невірно застосував норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.). Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання. Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

Згідно з нормою ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Власник не може бути позбавлений права власності на своє майно.

Статті 15, 16, 386, 391 ЦК України гарантують власникові майна можливість вимагати усунення порушень його права незалежно від того, чи вони вже фактично відбулися, чи є підстави передбачати можливість такого порушення його права в майбутньому. Відповідно до положень норм статей 16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Відповідно до ст.392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності. Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Згідно ст.ст. 4, 5 Закону України Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні , в редакції станом на 04 травня 2001 року, цінні папери, обіг яких дозволено на території України, і цінні папери, на які поширюється дія законів України, можуть випускатися в документарній та бездокументарній формах. Форма випуску цінних паперів визначається за рішенням емітента про випуск цінних паперів, затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації випуску та є підставою для взяття цих цінних паперів на обслуговування Національною депозитарною системою як іменних цінних паперів у документарній формі, цінних паперів на пред'явника у документарній формі або цінних паперів у бездокументарній формі, іменна ідентифікація власників яких здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власників у зберігача.

Випуск цінних паперів у документарній формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів, які випускаються з урахуванням вимог, визначених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі, крім приватизаційних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду, емітент оформляє глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання в обраний ним депозитарій. На період передплати на певний випуск (емісію) цінних паперів емітент оформляє тимчасовий глобальний сертифікат, який підлягає заміні на постійний після державної реєстрації цього випуску Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку або анулюється в разі визнання випуску таким, що не відбувся. Глобальний сертифікат, оформлений після державної реєстрації та визнання випуску таким, що відбувся, зберігається в депозитарії протягом усього періоду існування цінних паперів у бездокументарній формі. Вимоги до оформлення і ведення обліку глобальних сертифікатів та їх реквізити встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі), передаються новому власнику шляхом повного індосаменту. У разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача. ОСОБА_6 на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів. ОСОБА_6 власності на цінні папери на пред'явника, випущені в документарній формі, переходить до нового власника з моменту передачі (поставки) цінних паперів.У разі відчуження знерухомлених цінних паперів на пред'явника право власності на цінні папери переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача. ОСОБА_6 власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.

Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. Виписка з рахунку у цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на цінні папери.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 жовтня 2001 року реєстратор КБ ПриватБанк , у порядку визначеному ст.ст. 4, 5 Закону України Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні , в редакції станом на 04 травня 2001 року, вніс до Реєстру власників іменних цінних паперів дані за особовим рахунком 10-04/1 щодо реєстрації за ОСОБА_2 17 000 простих іменних акцій емітента Відкритого акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат , правонаступником якого є ОСОБА_6 ЦГЗК , номінальною вартістю 4 250,00 грн.( а.с.10).

Висновок суду першої інстанції про те, що акції Відкритого акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат , правонаступником якого є ОСОБА_6 ЦГЗК ,було випущено у документарній формі та право власності на них може бути підтверджено виключно сертифікатом, є передчасним та необґрунтованим, адже матеріали справи не містять рішення емітента про форму випуску цінних паперів, затвердженого у встановленому Законом порядку Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а тому ці обставини підлягали встановленню для правильного вирішення спору.

Разом з тим, колегія суддів не здійснює перевірку цих обставин з огляду на наступне.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення і в процесуальному законодавстві України. Так, статтею 14 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як встановлено колегією суддів, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2003 року, яке залишено без змін Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 грудня 2003 року, визнано недійсною систему реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ ЦГЗК , яку вів реєстратор ЗАТ КБ ПриватБанк на підставі договору №06/02-1243-50-04/02 від 29.12.2002 року та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю ОКНАД відновити систему реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ ЦГЗК на підставі паперової копії реєстру акціонерів станом на 17.09.2001 року, яка перебуває у емітента ВАТ ЦГЗК у порядку визначеному розділом 9 Положення Про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів , затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №60 від 26.05.1998 року (а.с. 57-67).

Тобто, судовим рішенням, яке набрало законної сили 29 грудня 2003 року та є обов'язковим до виконання, було відновлено систему реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ ЦГЗК на підставі паперової копії реєстру акціонерів станом на 17 вересня 2001 року, тоді як особовий рахунок позивача у реєстрі власників цінних паперів було відкрито 17 жовтня 2001 року.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки, як питання щодо внесення змін до Реєстру власників іменних цінних паперів ПАТ ЦГЗК , так і питання щодо правомірності відновлення у 2003 році системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ ЦГЗК на підставі паперової копії реєстру акціонерів станом на 17 вересня 2001 року, що унеможливлює внесення до цього реєстру даних про перехід права власності на цінні папери до іншої особи у період з 17 вересня 2001 року по дату проведення відновлення реєстру, перебуває поза компетенцією суду при розгляді даного позову , колегія суддів позбавлена можливості вирішити питання щодо наявності правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірні цінні папери.

Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

В силу ст.13 розділу І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, у зв'язку з чим змінює рішення суду в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, що не позбавляє останнього права оскаржити рішення суду про відновлення реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ ЦГЗК , правонаступником якого є ОСОБА_6 ЦГЗК , на підставі паперової копії реєстру акціонерів станом на 17.09.2001 року або ж звернутися до реєстратора із вимогою про реєстрацію переходу права власності на цінні папери згідно договору купівлі-продажу №10/01В від 04.05.2001 року .

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 17 серпня 2017 року змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Об'єднана реєстраційна компанія , про визнання права власності на цінні папери.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: