Рішення

від 19.08.2010 по справі 2-485/10

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 2-485/10

РІШЕННЯ

Іменем України

19 серпня 2010 року Шевченківський районний суд Харківської області

у складі: головуючого - Тордія Е,Н.,

за участю секретаря Гутарєвої В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області та зобов'язання вчинити певні дії ,-

встановив:

ОСОБА_1 21 червня 2010 року звернувся до Шевченківського районного суду Харківської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області щодо не нарахування та не виплати щомісячної соціальної допомоги , як особі ,що має статус Дитина війни та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на ЗО % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

В обґрунтування позову зазначив, що він належить до соціальної категорії „Дитина війни" та відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання щомісячної державної соціальної допомога в розмірі ЗО % від мінімального розміру пенсії за віком. Проте, у 2008- 2009 роках соціальна допомога виплачувалася не в повному обсязі. Відповідач всупереч рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в тому числі і щодо зупинення ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", здійснив нарахування та виплату відповідної соціальної допомоги не в повному обсязі, тому просить суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області протиправними та зобов'язати відповідача провести відповідні нарахування з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, витрати пов'язані з розглядом справи компенсувати в передбаченому законом порядку. Судові витрати прохала компенсувати відповідно до діючого законодавства, справу розглядати у своєї відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надавши письмове заперечення проти позову, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, а справу розглянути у відсутності представника Пенсійного фонду України в Шевченківському районі.

Суд вважає можливим продовжити розгляд справи у відсутності сторін на підставі наданих сторонами доказів та відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. З Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх-порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року] було менше 18 років.

ОСОБА_1, народився 1 січня 1944 року, має статус Дитина війни , перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області та отримує пенсію за віком (пенсійне посвідчення серія АВ № 491756 від 14 лютого 2004 року).

Враховуючи зазначений статус позивач, відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме на підвищення до пенсії в розмірі ЗО % мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень відповідача встановлено , що рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 деякі положення Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" та Закону України „Про державний бюджетУкраїни на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними]. Таким чином, на думку відповідача, рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 9 липня та 22 травня 2008 року не поширюються. Крім того, відповідач вважає свої дії щодо неповної виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги, передбаченої статтею б Закону України Про соціальний захист дітей війни правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. Відповідач також зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. Вказував, що з метою врегулювання виплати державної соціальної допомоги та інших неврегульованих питань Кабінет Міністрів України прийняв постанову „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян " № 530 від 28 травня 2008 року, якою передбачено щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищення повинне проводитися у таких розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 1 липня - 48,20 грн., з 1 жовтня - 49,80 грн.. Згідно цієї постанови управління ПФУ в Шевченківському районі Харківської області виплатило позивачу в 2008 році - 579,30 грн. в 2009 році - 597,60 грн. Таким чином управління ПФУ в Шевченківському районі Харківської області вважає ,що діяло в межах чинного законодавства, позов є необґрунтованим та підстав для його задоволення немає.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Стаття 60 ЦПК України передбачає ,що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на ЗО % мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст, 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року за № 6-рп/2007 та від 22 __ травня 2008 року № 10-рп/2008 деякі положення Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" та Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Пунктом 5 зазначеного рішення Конституційного Суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, відповідач повинен був нарахувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом. Тоді як, нарахувань та виплат за 2008 - 2009 роки на користь позивача, як особі зі статусом „Дитина війни", відповідачем в повному обсязі не здійснено.

Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі ЗО % мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. З ст. 28 зазначеного Закону, з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ".

Суд вважає за необхідне застосувати частину 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " рішення про призначення та перерахунок пенсії приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі.

Суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус „Дитина війни".

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" покладено на управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі, за місцем проживання останньої.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом частини 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України „Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус Дитина війни , серед яких їм надано право на отримання ЗО % доплати до пенсії.

Суд звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі „Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань. Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу ЗО % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили всіх необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.

Відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення всіх необхідних дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі ЗО % від мінімальної пенсії за віком.

Суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі по невиконанню з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року приписів ст, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії.

Згідно ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються заминулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 88 ЦПК України, врахувавши, що згідно пункту 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" органи Пенсійного фонду України звільнені від сплати державного мита, тому сплачений позивачкою судовий збір підлягає стягненню на її користь з Державного бюджету України, а сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи необхідно стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.3,10,11,15, 60,88,197 ч.2 , 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 1, 6, 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", ст. 257 Цивільного кодексу України, Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року, Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року за № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008, ст.ст. 28,46 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Положенням „Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2.001 року за № 121/2001, ст.ст. 22,46, ст. 152 Конституції України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в

Шевченківському районі Харківської області про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області щодо не нарахування та невиплату ОСОБА_1 доплати до пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ".

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням їй на 30% від мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, враховуючи проведені виплати у 2008 - 2009 роках.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області на користь ОСОБА_1 сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 державне мито в розмірі 8.50 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ