Постанова

від 13.06.2007 по справі 7/143-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/143-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

13 червня 2007 р.                                                             Справа  № 7/143-2007

за позовом Сюртівського споживчого товариства, с. Сюрте Ужгородського району  

до відповідача Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород

до   відповідача      Державної податкової адміністрації у Закарпатській області, м.Ужгород

про скасування рішення Ужгородської МДПІ від 29.12.2006р. №741/17159 у частині застосування штрафних санкцій на суму 3990526,50 грн.,

                                                Суддя  С.Швед

від позивача – Дворак Є.І., представник по довіреності від 29.05.2007р. №48;

від відповідача І –Гаврилик Ю.С., заст..начальника ;

Петрова О.М., начальник юридичного відділу (довіреність від 18.05.2007р. №6856/п/10);  Гощук І..М., старший державний податковий ревізор –інспектор (довіреність від 30.05.2005р. №7395/9/10);

від відповідача ІІ -Горінецький В.Й., старший державний податковий інспектор юридичного управління (довіреність від 14.02.2007р. №274/10/10-010).

Прокурор:    Костак В.В.       

СУД ВСТАНОВИВ:

Сюртівське споживче товариство (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до  Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування  рішення від 29.12.2006р. №741/17159 у частині застосування штрафних санкцій у сумі 3990526,50 грн. за непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій (далі –РРО).

          Оспорюючи рішення, позивач зазначає, що продаж товарів на спірну суму коштів здійснювався ним з використанням належним чином зареєстрованої розрахункової книжки з фіксацією обсягів розрахункових операцій на продані товари в Книзі обліку розрахункових операцій (КОРО), що виключає підстави  для застосування до Товариства відповідальності, передбаченої пунктом 1 статті 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. № 265/95-ВР в редакції Закону від 01.06.2000р.  № 1776-ІІІ (далі  - Закон №265/95-ВР).

          Відповідачі та Прокурор проти позову заперечили, оскільки проведеною перевіркою  встановлено порушення позивачем вимог пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, тому штрафні санкції застосовані за рішенням на законних підставах.

Заслухавши пояснення представників сторін, висновок Прокурора ,проаналізувавши подані по справі доказові матеріали, суд констатує такі висновки:

                    Актом перевірки від 20.12.2006р. №105/23-0/01752972 з питань дотримання Товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003р. по 01.10.2006р. зафіксовано, що у належних Товариству структурних підрозділах здійснювався продаж товарів на загальну суму 824964,40 грн. без застосування РРО,  у зв'язку з чим позивачем порушено вимоги пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР.

          За вказане порушення Ужгородською МДПІ відповідно до пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР прийнято  рішення від 29.12.2006р. №741/17159 про застосування до Товариства штрафних санкцій у сумі 4 124 822 грн.  (у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, операції з реалізації яких не були проведені через РРО).

          За наслідками апеляційного оскарження суб'єктом господарювання результатів вищезазначеної перевірки рішення було частково скасоване ДПА у Закарпатській області в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 134 295,50 грн.(рішення про результати розгляду скарги від 01.03.2007 р. № 373/10/25-055, а.с.25-30).  

          З матеріалів справи судом встановлено, що висновок органу державної податкової служби щодо непроведення позивачем розрахункових операцій через РРО базується на тому, що обсяг розрахунків по продажу товарів структурними одиницями Товариства досяг розміру 75000 грн. Досягнення граничного розміру річного обсягу  розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000р. №1336 „Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі –Постанова №1336) повинно було стати підставою для переходу структурних підрозділів позивача на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

          Поданими по справі доказами, оглянутими в засіданні суду в присутності представників сторін, а саме книгами обліку розрахункових операцій №0714000220/2, №0714000220/3 (магазин „Продтовари”, с. Холмок,), №0714000222/2 (Продмагазин №8, с. Тарнівці), №0714000218/2 (Продмагазин №2, с. Тийглаш), №0714000867/1 (Буфет, с. Тарнівці), №0714000225/1 (Магазин №3, с. Концово), №0714000227 (Магазин №5, с. Солонці), №0714000227/2 (Магазин „ТПП”, с. Кішселменц), розрахунковими книжками та звітами про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за спірний період, підтверджено повний облік структурними підрозділами Товариства розрахункових операцій на суму 824 964,40 грн. із застосуванням вищезазначених документів. Цей факт визнається і представниками відповідачів.

Статтею 4 розділу ІІ Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006, передбачено, що судові рішення мають відповідати критерію юридичної визначеності незалежно від якості законодавства, яке може бути нечітким, суперечливим або таким, що містить прогалини. Суд, застосовуючи положення закону, повинен ураховувати цілі та намір законодавця, інтерпретувати його, виходячи з принципу верховенства права.

Метою Закону №265/95-ВР є забезпечення повного обліку розрахункових операцій при здійсненні суб'єктами господарювання діяльності з продажу товарів (надання послуг) за готівкові кошти (платіжні картки, платіжні чеки, жетони тощо) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на предмет оподаткування та контролю за обігом готівки.  Передбачені цим законом засоби обліку розрахункових операцій (РРО та розрахункові книжки) спрямовані при їх обов'язковому застосуванні на забезпечення повного обліку кількості та вартості проданих товарів (наданих послуг) та відповідності отриманої від їх продажу готівки.

По своїй суті ці засоби обліку є тотожними (мають на меті повний облік розрахункових операцій) і відрізняються лише з технічної сторони.

По обох зазначених видах обліку обов'язковим є застосування Книги обліку розрахункових операцій (КОРО), у якій фіксуються денні обсяги розрахункових операцій як по фіскальних звітах (контрольних стрічках) РРО так і по розрахунковій книжці (квитанціях).  

          Пунктом 1   статті   17  Закону №265/95-ВР передбачена відповідальність за невідповідність обліку вартості реалізованих споживачам товарів (послуг) та отриманими при їх реалізації в розрахунках з споживачами коштами (готівка тощо) у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

          Зі змісту цієї норми закону випливає, що застосування фінансових санкцій до суб'єктів підприємництва на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР передбачено у разі наявності факту саме невідповідності даних щодо вартості реалізованих товарів (послуг) та отриманих коштів при здійсненні розрахунків із споживачами. І не має значення яким саме засобом контролю –електронним(РРО) чи паперовим (розрахункова книжка з відривною квитанцією) ця відповідність забезпечується.

          У спірній по справі ситуації облік розрахункових операцій був проведений позивачем із застосуванням розрахункових книжок, тому виявлені перевіркою порушення щодо незастосування РРО при досягненні структурними підрозділами позивача граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) у 75000 грн. не може бути підставою для застосування до відповідача фінансових санкцій на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, оскільки факти невідповідності даних  між вартістю проданого товару та обліком готівки з продажу цього товару (об'єктивна сторона складу спірного правопорушення) за даними КОРО є відсутніми.

        Відповідальності за порушення строків переходу з обліку розрахункових операцій з застосуванням розрахункових книжок на облік цих операцій з застосуванням РРО Законом №265/95-ВР  не передбачено.

          Щодо заперечень відповідачів стосовно інтересів держави, необхідності наповнення державного бюджету, забезпечення принципу верховенства права при прийнятті оспорюваного позивачем рішення суд констатує таке.

        Матеріали справи(а.с.20,21) свідчать про те, що річні обсяги товарообороту Сюртівського споживчого товариства в середньому складають 3,5 млн.грн. На протязі охопленого перевіркою періоду (2003-2006р.р.) товариством сплачено до державного бюджету 981,7 тис.грн. податкових та інших обов'язкових платежів.

         Застосування до товариства споживчої кооперації штрафних санкцій на суму 3990526 грн., при забезпеченні повного обліку розрахункових операцій, лише по тій причині, що облік проводився на паперових носіях інформації(розрахункова книжка), а не з застосуванням РРО,  не відповідає конституційному принципу верховенства права при реалізаціі державними органами покладених на них повноважень; здійснено органом державної податкової служби без прогнозування економічних та соціальних наслідків прийняття такого рішення.  

         Реалізація такого рішення приведе до безумовного банкрутства споживчого товариства, ліквідації його структурних підрозділів(підприємств торгівлі та громадського харчування), звільнення працівників у проблемній щодо працевлаштування сільській місцевості, припинення реальних надходжень податкових платежів до держбюджету та створення умов  для незаконної зміни форми колективної власності споживчої кооперації (так зване рейдерство), що є недопустимим і ставить під загрозу економічну та соціальну безпеку України як Держави.

         З урахуванням вищенаведених обставин  та відсутності у діях позивача складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.  

         Такої ж позиції дотримується і судова практика апеляційної інстанції (ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 20.03. 2007 р. у справі № 7/405-2006 за позовом Великодоброньського споживчого товариства про скасування рішення Ужгородської МДПІ про застосування штрафних санкцій на суму 209500 грн. з аналогічних підстав).

        На підставі наведеного та керуючись статтями 8,                 19, 124, 129 Конституції України, статтями 7 - 9, 69, 86, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити повністю.

       2. Скасувати у повному обсязі рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції від 29.12.2006р. №741/17159 ( з врахуванням результатів рішення ДПА у Закарпатській області від 01.03.2007 р. № 373/10/25-055 по скарзі) про застосування до Сюртівського сільського споживчого товариства (с. Сюрте, вул. Шандора Петефі, 1, код 20430671) штрафних санкцій у сумі 3990526,50 грн.

4. Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена за правилами, передбаченими статтями 185-187 цього Кодексу.

       5. Копію постанови надіслати сторонам та Прокурору Закарпатської області.

    Суддя                                   С. Швед