Рішення

від 23.11.2017 по справі 137/579/17

ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 137/579/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2017 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Гопкіна П.В.,

за участю секретаря Іванової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Літині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селищенської сільської ради Літинського району Вінницької області, третя особа без самостійних вимог на боці відповідача ОСОБА_2, про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи тим, що 08.01.2016 р., помер її двоюрідний брат ОСОБА_3. Факт родинних відносин між нею та покійним підтверджується рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 06.09.2016 р. Після його смерті відкрилась спадщина на майно, у тому числі на: будинок, котрий розташований за адресою: вул.Шульги, 39, в с.Садове Літинського району Вінницької області та на земельну ділянку площею 0,8192 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0522486200:02:000:0315,що розташована на території Селищенської сільської ради Літинського району Вінницької області. Позивач зазначає, що вона є єдиним спадкоємцем за законом на майно покійного, оскільки мати ОСОБА_3, ОСОБА_4 померла 16.09.2003 р., а інших родичів, які б могли претендувати на обов'язкову частку у спадщині, у покійного немає. Тому, позивач, після смерті двоюрідного брата звернулася до Літинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак отримала відмову видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, по причині відсутності правовстановлюючих документів. Таким чином виникла ситуація при якій, спадкоємець, не може набути право власності на майно в порядку спадкування за законом через нотаріальну контору. Просить визнати за нею право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті її двоюрідного брата ОСОБА_3

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, через канцелярію суду подала заяву, відповідно до якої просить розглянути справу у її відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просить витрати зі сплати судового збору залишити за нею (а.с. 140).

Представник відповідача - Селищенської сільської ради Літинського району Вінницької області у судове засідання не з'явився, однак до суду надійшла заява, про те, що відповідач просить справу розглянути без представника сільської ради, рішення просять ухвалити на розсуд суду (а.с. 135).

Третя особа без самостійних вимог на боці відповідача ОСОБА_2 у судове засідання також не з'явився, через канцелярію суду подав заяву, відповідно до якої просить розглянути справу у його відсутність (а.с.136).

З'ясувавши позиції учасників процесу, дослідивши докази, які є у справі, враховуючи заяви відповідача та третьої особи, суд вважає, що позов обгрунтований та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть за № 00016431468 від 15.03.2016 встановлено, що ОСОБА_3 помер 08 січня 2016 р., в с.Садове Літинського району Вінницької області (а.с.8).

Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 06.09.2016 (справа №760/7970/16-ц) підтверджує той факт, що позивач ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою ОСОБА_3, який помер 08.01.2016 р. (а.с.10).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 43430657 від 30.03.2016 вбачається, що у Літинській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_3 (а.с.9).

З матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_3за № 166/2016 (витребуваної судом за клопотанням позивача) вбачається, що спадкова справа заведена саме за заявою позивача. Відомості про наявність інших можливих спадкоємців в матеріалах спадкової справи відсутні (а.с. 52-65).

Виписка з погосподарської книги №10 Селищенської сільської ради за 2001-2005 рр. підтверджує, що ОСОБА_3 проживав без реєстрації у будинку №39 по вул.Шульги в с.Садове Літинського району разом із своєю мамою, ОСОБА_5, яка померла 16.09.2003р. (а.с.79).

Із виписки з погосподарської книги №10 Селищенської сільської ради за 2006-2010 рр. вбачається, що ОСОБА_3 після смерті покійної матері, і до дня своєї смерті, проживав один, в її будинку, що розташований за адресою: с.Садове по вул.Шульги, 39 Літинського району (а.с.78). Даний факт також підтверджується довідкою виданою виконкомом Селищенської сільської ради Літинського району за № 351 від 30.03.2016 р. (а.с.26).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.12.2011, власником житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: вул.Шульги, 39 в с.Садове Літинського району Вінницької області являється ОСОБА_5 (а.с. 14).

Довідка КП ВООБТІ за №445 від 14.11.2016 р. свідчить, що за ОСОБА_4 у 1989 році, зареєстровано право власності в цілому, на житловий будинок №39 по вул.Шульги в с.Садове Літинського району (а.с.12).

З матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_5 Петрівни.за №720/2008 (витребуваної судом за клопотанням позивача) вбачається, що спадкова справа заведена саме за заявою її сина, ОСОБА_3, який був єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті своєї матері. Крім того, ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна, а саме на: земельну ділянку площею 0,8192 га, кадастровий номер 0522486200020000315, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Селищенської сільської ради, та грошові вклади, що зберігаються на рахунках у відділенні Ощадбанку (а.с.40-51).

Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №82394428 від 14.03.2017, ОСОБА_3 являється власником спірної земельної ділянки площею 0,8192 га, кадастровий номер 0522486200:02:000:315, що розташована на території Селищенської сільської ради Літинського району (а.с.25). Даний факт також підтверджується витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ -0506049672017 від 14.03.2017 (а.с.16-18).

Відповідно до листа від 24.11.2016 р. за № 2242/20-14, який надіслано Літинською держнотконторою, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності по причині відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, та рекомендовано звернутися до суду для захисту своїх прав (а.с.13).

Відповідно до технічного паспорту на індивідуальний житловий будинок за адресою: вулиця Шульги,39 в с.Садове Літинського району Вінницької області, будинок побудовано у 1981 році. З характеристики будинку, господарських будівель та споруд вбачається, що будинковолодіння складається із житлового будинку літера А , веранди "а.", ганку, сараю-гаражу Б , погребу п/Г . Самовільні побудови відсутні (а.с. 20-24).

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно п. 3.14 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", № 296/5 від 22.02.2012 р., прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Таким чином, ОСОБА_3, прийнявши частину спадщини після смерті матері ОСОБА_5, вважається таким, що прийняв усю спадщину, в тому числі і на спірний житловий будинок.

Згідно ст. 1265 ЦК України, у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Тобто позивач, ОСОБА_1 є спадкоємцем п'ятої черги за законом після смерті ОСОБА_3, яка у встановлений законом строк прийняла спадщину.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до п. 3.2 розділу З Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, не належать до самочинного будівництва: (для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків:) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року. Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року").

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").

Відповідно до ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, а тому у даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом визнання права власності у порядку спадкування за законом, оскільки іншим шляхом захистити цивільне право позивача неможливо. Окрім того, позивач ОСОБА_1 не може нотаріально оформити свої спадкові права, тому суд вважає, що позов в частині визнання права власності на спадковий житловий будинок, що розташований за адресою вул.Шульги, 39 в с.Садове Літинського району Вінницької області, підлягає до задоволення.

Що стосується вимоги позивача про визнання права власності на спадкову земельну ділянку, то вона теж обґрунтована та підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з пп.1 п.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту права може бути його визнання.

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своє власністю. Проте, в даному випадку позивач позбавлений можливості володіти,користуватись та розпоряджатись своєю власністю.

Ураховуючи те, що покійний ОСОБА_3 набув право власності на спірну земельну ділянку, тому до спадкоємця ОСОБА_1 переходить право, яке належало покійному.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до клопотання позивача, слід залишити за нею (а.с. 140).

Керуючись ст. 1218, 1225, 1268, 392 ЦК України, ст.3,10,60, 212-215 ЦПК України, ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року, п. 3.14 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", № 296/5 від 22.02.2012 р., суд

ВИР І Ш И В:

ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер 08.01.2016 р., право власності на спадкове майно, що складається із житлового будинку № 39 що розташований по вулиці Шульги в селі Садове Літинського району Вінницької області, а також на земельну ділянку площею 0,8192 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0522486200:02:000:0315, яка розташована на території Селищенської сільської ради Літинського району Вінницької області.

Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати до Апеляційного суду Вінницької області через райсуд протягом 10 днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Гопкін П. В.