Ухвала

від 22.11.2017 по справі 381/4203/17

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

---

2/381/1697/17

381/4203/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2017 року суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулова Н.А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Малоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно за законом,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року представник позивача звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до Малоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно за законом.

Відповідно до ст. 119 ЦПК України, позовна заява серед іншого повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом. до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору, або документ, що підтверджує звільнення від сплати судового збору.

Між тим, як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, вона не відповідає вказаним вимогам закону.

Статтею 3 ЦК України встановлено загальні засади цивільного законодавства якими є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Так, статтею 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як вбачається з позовної заяви, представник позивача просить суд визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 право власності на садове майно, а саме: земельну ділянку № 95 для ведення садівництва та житловий будинок з господарською спорудою (сарай), розташованої на території Малоснітинської сільської ради, Фастівського району, Київської області у садовому товаристві Іскра ПАТ Факел по вул. Дачній в селі В. Офірна, Фастівського району, Київської області, площею 0,0944 га, кадастровий номер № 3224984200:03:0060057, що належали померлому ОСОБА_2, який помер 02.02.2012 року, правовстановлюючим документом на яке є: Державний акт на право приватної власності на землю від 16.02.2006 року серія ЯА № 602115, виданий на підставі розпорядження Фастівської райдержадміністрації № 646 від 13.12.2004 року.

Між тим, з прохальної частини позову чітко не вбачається на яке саме майно, представник позивача, просить суд визначити за ОСОБА_1, право власності.

А тому, представнику позивача необхідно конкретизувати позовні вимоги, а саме чітко вказати на яке саме майно представник позивач просить визнати право власності та на підставі чого вказане майно належало померлому ОСОБА_2.

Між тим, при вивченні позовної заяви вбачається, що в матеріалах справи відсутня відмова нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину, після померлого ОСОБА_2.

Окрім того, у матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт того, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі із померлим ОСОБА_2, а бо інший документ, що підтверджує право позивача на спадкове майно.

Згідно до п. 9 ч. 1 ст. 80 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, ціна позову визначається від оціночної вартості нерухомого майна.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року, пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір .

Разом з тим, п. 16 даної постанови передбачено, що розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК).

Проте, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд (частина друга статті 80 ЦПК). Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюється судом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи представник позивача зазначає, що ціна позову становить 26800,00 грн., у зв'язку з чим надає до матеріалів справи квитанцію про сплату судового збору № 95 від 03.05.2017 року, на суму 640,00 гривень.

Проте, представником позивача до матеріалів позову не додано нормативно-грошову оцінку спадкового майна, яка б дала суду можливість встановити чи вірно було визначено ціну позову та відповідно до неї сплачено судовий збір.

Таким чином, для встановлення реальної ціни позову представнику позивачу необхідно надати докази, які підтверджують дійсну вартість майна та сплатити (доплатити в разі необхідності) судовий збір, про що надати суду підтверджуючий документ про сплату судового збору.

Враховуючи вищенаведене, вказані обставини позбавляють можливості відкрити провадження у справі.

У відповідності з ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 119, 121, 209, 210 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Малоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно за законом - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків терміном 5 (п'ять) днів з дня отримання останньою копії ухвали.

Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків у встановлені строки, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ