Рішення

від 16.11.2017 по справі 320/3706/17

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 16.11.2017

Справа № 320/3706/17

Провадження № 2/320/2535/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2017 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Бахаєва І.М.,

при секретарі - Фурсовій Л.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 30.12.2001 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП №022828 від 21.12.2000, площею 9,1198 га, кадастровий номер 2323086200:08:010:0006, з цільовим призначенням Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 та зареєстрований за №8389. У той же день всі істотні умови договору сторонами були виконані, зокрема ОСОБА_1 було передано Державний акт про право приватної власності на землю для подальшого оформлення, а він розрахувався з ОСОБА_2 З того часу ОСОБА_1 відкрито, безперервно володіє спірною земельною ділянкою.

З метою належного оформлення своїх прав ОСОБА_1 звертався до нотаріуса, однак 19.04.2017 реєстратор відмовив йому у здійснені реєстрації, оскільки ОСОБА_1 не надав оригіналів документів необхідних для державної реєстрації прав.

У зв'язку з чим, ОСОБА_1 був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволені позовних вимог наполягає.

Від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

У відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 174 ЦПК України, відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Відповідно до п. 4 цієї статті, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

13.12.2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої на території Промінівської сільської ради Мелітопольського району, площею 9,12 га, кадастровий номер 2323086200:08:010:0006, з цільовим призначенням Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП №022828 від 21.12.2000, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 та зареєстрований за №8389.

Державний акт про право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП №022828 на земельну ділянку розташовану на території Промінівської сільської ради Мелітопольського району, площею 9,12 га, з цільовим призначенням Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва видано на ім'я ОСОБА_2, що також підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2302964132017 від 22.03.2017, згідно якого кадастровий номер вказаної земельної ділянки 2323086200:08:010:0006.

Рішенням від 19.04.2017 за №34842539 державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_5 відмовила ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2323086200:08:010:0006.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом зокрема визнання права та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

На підставі ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст.. 119 ЗК України, Громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

У відповідності із п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦІК України, правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Згідно п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК. При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

-володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Саме ці обставини існують у позивача для визнання за ним права власності, на дану земельну ділянку за набувальною давністю.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за даним позовом про визнання права власності за набувальною давністю є орган місцевого самоврядування на якому розташована дана земельна ділянка. Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). (п. 14 Постанови).

На підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, враховуючи, той факт, що позивач добросовісно володів земельною ділянкою, розташованою на території Промінівської сільської ради Мелітопольського району, площею 9,12 га, кадастровий номер 2323086200:08:010:0006, з цільовим призначенням Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва понад 15 років і продовжує відкрито, безперервно володіти нею, суд вважає, що позовні вимоги позивача до відповідача про визнання права власності на нерухоме майно підлягають задоволенню, а за ОСОБА_1 необхідно визнати право власності за набувальною давністю на вказану земельну ділянку відповідно до ст. 344 ЦК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 169, 212-215, 217, 373 ЦПК України, ст.ст. 11, 509, 526, 623- 625, 1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_2 ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, право власності за набувальною давністю на земельну ділянку, площею 9,1198 га, яка розташована на території Промінівської сільської ради Мелітопольського району, кадастровий номер 2323086200:08:010:0006, цільовим призначенням Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ