Рішення

від 23.11.2017 по справі 451/1103/17

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

23 листопада 2017 рокуСправа №451/1103/17 Провадження № 2/451/511/17

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Мулявки О.В.

за участі секретаря судового засідання Кормилюк Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радехові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 16 серпня 1999 року померла баба позивача ОСОБА_3.

Як стверджує представник позивача, після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина.

До складу спадкового майна, окрім іншого, входило нерухоме - земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,1593 га ( земельна ділянка №1 площею 0,2477га кадастровий номер 4623981200:03:000:0052; земельна ділянка №2 площею 0,0942 га кадастровий номер 4623981200:04:000:0052; земельна ділянка №3 площею 1,1727 га кадастровий номер 4623981200:02:000:0026; земельна ділянка №4 площею 0,4571 га кадастровий номер 4623981200:04:000:0026; ділянка №5 площею 0,1876 га, кадастровий номер 4623981200:03:000:0026), що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області.

Право власності спадкодавця на вищенаведені земельні ділянки підтверджується відповідним Державним актом на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4516.

За твердженням представника позивача, на випадок своєї смерті спадкодавець особистого розпорядження у вигляді заповіту не робила. Не було дане майно також і об'єктом спадкового договору.

Єдиним спадкоємцем за законом першої черги, який прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном була мати позивача - ОСОБА_4, яка доводилась спадкодавцю рідною дочкою.

Однак, ОСОБА_4 після смерті своєї матері - ОСОБА_3, яка померла 16 серпня 1999 року, своїх спадкових прав на вищезгадане нерухоме майно не оформила, оскільки вже 03 березня 2010 року померла.

За життя ОСОБА_4 залишила особисте розпорядження на випадок своєї смерті у вигляді заповіту. Згідно заповіту, посвідченого 26 жовтня 2009 року секретарем Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області та зареєстрованого в реєстрі за №32, усе належне спадкодавцю майно заповідано ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка доводиться спадкодавцю дочкою.

На даний час вищевказаний заповіт недійсним в судовому порядку не визнавався. Не скасований такий заповіт і самим заповідачем, шляхом видачі нового заповіту.

Позивач, як спадкоємець за заповітом, прийняла спадщину після смерті спадкодавця шляхом постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У результаті укладення шлюбу, що підтверджується відповідним витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, прізвище позивача було змінено із ОСОБА_4 на Костів. 22 грудня 2006 року на підставі рішення Радехівського районного суду Львівської області про розірвання шлюбу від 16 листопада 2006 року №2-296 було вчинено актовий запис про розірвання шлюбу №128.

09 серпня 2015 року в результаті укладення шлюбу між позивачем та ОСОБА_6, прізвище позивача було змінено з Костів на ОСОБА_1. Дана обставина підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб.

За твердженням представника позивача, нотаріус в усній формі відмовляється видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом по причині відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно, що відкрилася після смерті матері позивача - ОСОБА_4.

За таких обставин позивач не вбачає іншого дієвого виходу з ситуації, що наразі склалася, не інакше як звернутися до суду з даним позовом з метою захисту свого невизнаного майнового права.

Позивач до суду не з'явився, хоча була належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, однак, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує (а.с.65).

Відповідач до суду свого представника не направив, однак, був належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи. Проте, подав заяву про розгляд справи за відсутності своїх представників, позовні вимоги визнає і просить задовольнити позов в повному обсязі (а.с.29,64).

Із врахуванням наведеного, на підставі ч.4 ст.169, ст.174 та ч.2 ст.197 ЦПК України розгляд справи проведено без участі сторін і застосування технічних засобів фіксації судового засідання та на підставі представлених суду доказів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви та додані до неї докази на предмет відповідності вимогам належності та допустимості, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення повністю з огляду на таке.

Судом встановлено, що 16 серпня 1999 року померла ОСОБА_3 (а.с.8).

Пленум Верховного Суду України у п. 1 своєї постанови Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7 роз'яснив, що спадкові правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, законами України від 02 вересня 1993 року №3425-XІІ Про нотаріат , від 23 червня 2005 року №2709-IV Про міжнародне приватне право , іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Таким чином, на думку суду, спірні правовідносини щодо спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_3 , регулювались чинним на той час Цивільним кодексом Української РСР, оскільки спадщина після її смерті відкрилася до 01 січня 2004 року.

Судом встановлено, що до складу спадщини, яка залишилася після смерті спадкодавця входило також право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,1593 га ( земельна ділянка №1 площею 0,2477га кадастровий номер 4623981200:03:000:0052; земельна ділянка №2 площею 0,0942 га кадастровий номер 4623981200:04:000:0052; земельна ділянка №3 площею 1,1727 га кадастровий номер 4623981200:02:000:0026; земельна ділянка №4 площею 0,4571 га кадастровий номер 4623981200:04:000:0026; ділянка №5 площею 0,1876 га, кадастровий номер 4623981200:03:000:0026), що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області.

Так, зокрема, судом також встановлено, що право власності спадкодавця на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,1593 га виникло за життя спадкодавця та підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії I-ЛВ №017926, виданого 29 грудня 1999 року Радехівською районною державною адміністрацією Львівської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4516 (а.с.9).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 набула право власності за життя на земельні ділянки загальною площею 2,1593 га в порядку спадкування після смерті 16 серпня 1999 року в селі Дмитрів Радехівського району Львівської області своєї матері ОСОБА_3 (а.с.10).

А саме, ОСОБА_4, як спадкоємець першої черги за законом, прийняла спадщину своєчасно та належним чином шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, однак за життя не встигла оформити спадкових прав на нерухоме майно, належне за життя ОСОБА_3.

Судом встановлено, що 03 березня 2010 року ОСОБА_4 померла (а.с.13).

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.1 свого листа від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування зазначив, що при розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст.1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст.1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття виникнення права на спадщину та виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини , і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Відповідно до норм ч.5 ст.1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч.3 ст.1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст.1299 ЦК).

Відповідно до ч.1. ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1 і 2 ст.1220 Цивільного кодексу України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

В силу вимог частин 1, 2 статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

В силу вимог ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Судом встановлено, що спадкодавець за свого життя зробила особисте розпорядження на випадок своєї смерті у вигляді заповіту, посвідченого секретарем Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області та зареєстрованого в реєстрі за №32 (а.с.14), відповідно до якого зробила на випадок своєї смерті розпорядження про те, що все майно, яке належить їй на день її смерті за законом, заповідає ОСОБА_5.

Таким чином за наявності заповіту спадкодавця суд приходить до висновку, що спадкування позивачем відбувається за заповітом.

Матеріали даної справи не містять будь-яких доказів визнання такого заповіту недійсним в судовому порядку чи подальшого скасування такого заповіту заповідачем шляхом видачі нового заповіту. Зміст заповіту також не дає підстав вважати, що позивач, як спадкоємець за заповітом, був позбавлений спадкодавцем, як заповідачем, спадщини.

У відповідності до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивач, як спадкоємець за заповітом, прийняв спадщину своєчасно та належним чином, про що свдічить свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого позивач набула право на частину спадкового майна ОСОБА_4 (а.с.66) та проживала із спадкодавцем на момент смерті останньої (а.с.17).

Судом встановлено, що відповідач визнав повністю заявлений стороною позивача позов шляхом подання суду заяви у письмовій формі (а.с.29,64), що жодним чином не суперечить закону, а також не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (ст.174 ЦПК України).

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання права в порядку спадкування є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

У розумінні вимог ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути із відповідач на користь позивача понесені нею судові витрати..

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,174,209,212-215,218 ЦПК України та ст.ст.1216-1221,1223,1233,1268,1297 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті 03 березня 2010 року ОСОБА_4 право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,1593 га ( земельна ділянка №1 площею 0,2477 га кадастровий номер 4623981200:03:000:0052; земельна ділянка №2 площею 0,0942 га кадастровий номер 4623981200:04:000:0052; земельна ділянка №3 площею 1,1727 га кадастровий номер 4623981200:02:000:0026; земельна ділянка №4 площею 0,4571 га кадастровий номер 4623981200:04:000:0026; ділянка №5 площею 0,1876 га, кадастровий номер 4623981200:03:000:0026), що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №017926 від 29 грудня 1999 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4516.

Стягнути з Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області (с.Дмитрів, вул.Шевченка,34 Радехівського району Львівської області) на користь ОСОБА_1, жительки м.Луцьк, вул.С.Бандери,13/25 Волинської області 640 гривень понесених нею судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Львівської області через Радехівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.Зіст>

ГоловуючийОСОБА_7