Рішення

від 23.11.2017 по справі 904/9361/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.11.2017 Справа № 904/9361/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ в особі Філії Бурове управління "Укрбургаз" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Красноград Красноградського району Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грані", м. Дніпро Дніпропетровської області

про стягнення 4 836,38 грн. пені та 4 803,88 грн. штрафу за порушення строків поставки товару

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №2-637д від 26.07.2017 року

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

01.11.2017 року Публічне акціонерне товариство Укргазвидобування в особі Філії Бурове управління "Укрбургаз" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Грані про стягання штрафних санкцій у розмірі 9 640,26 грн., з яких:

- 4 836,38 грн. пеня;

- 4 803,88 грн. штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за договором поставки №УБГ409/015-16 від 26.09.2016 зобов'язання в частині щодо своєчасної та повної поставки товару за видатковими накладними №22 від 13.10.2016 та №Б0000028 від 21.12.216 виконав частково.

Відповідач явку свого повноважених представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином відповідно до вимог статті 4 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.11.2017 року про, що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 60 том 1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2017 року порушено провадження у справі № 904/9361/17 та призначено розгляд справи на 16.11.2017 року, після чого розгляд справи відкладався на 23.11.2017 року.

У судовому засіданні 23.11.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.09.2016 року між Публічним акціонерним товариством Укргазвидобування (далі - покупець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю Грані (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки №УБГ 409/015-16р. до п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації (далі - товар), що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно до п. 1.2. договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації,(далі - специфікація).

Пунктами 3.1., 3.2. договору визначено, що ціна цього договору вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ.

Загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару,

вказаного в специфікації до цього договору.

Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору (п. 5.1. договору).

Відповідно до п.5.2. договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати поставлений товар (п.6.1.1. договору).

Згідно до п. 6.3.1. договору постачальник зобов'язується забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та графіком поставки (додаток №2), що є невід'ємною частиною договору.

Як вбачається з підписаної сторонами специфікації №1 від 26.09.2016 року та графіку поставки товару, сторони узгодили найменування, кількість, ціну та термін поставки товару до 17.10.2016 року.

На виконання умов договору відповідач здійснив поставку товару на загальну суму 151 740,24 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №22 від 13.10.2016 року на суму 86 324,52, №Б0000028 від 21.12.2016 року на суму 65 415,72 грн. (а.с. 26-27 том 1).

Таким чином, відповідач зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної поставки товару, з урахуванням ціни специфікації в розмірі 154 951,44 грн. та терміну поставки до 17.10.2016 року не виконав, внаслідок чого і виник спір.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно приписів частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до умов графіку поставки товару від 26.09.2016 року: відповідач зобов'язаний здійснити поставку до 17.10.2016 року з урахуванням ціни передбаченої специфікацією №1 на суму 154 951,44 грн.

Однак, у супереч викладеним у договорі умовам, відповідач здійснив поставку товару за видатковою накладною №Б0000028 від 21.12.2016 року з прострочення на 65 днів.

Крім того, сума недопоставленого товару відповідачем складає 3 211,20 грн.

З огляду на положення графіку поставки товару від 26.09.2016 року строк поставки товару на суму 154 951,44 грн. є таким, що настав.

Доказів поставлення в повному обсязі товару у визначений строк відповідач не надав.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.1. договору сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

У разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з

поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного

договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості

непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день

прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує

штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно

поставленого товару (п. 7.10. договору).

У зв'язку з порушенням відповідачем покладених на нього зобов'язань в частині своєчасного та повного поставлення товару, позивач завернувся до господарського суду про стягнення з останнього штрафних санкцій.

На підставі п. 7.10. договору позивачем нараховано за період з 18.10.2016 року по 21.12.2016 року суму пені в розмірі 4 836,38 грн. та за період з 18.10.2017 року по 17.04.2017 року суму пені в розмірі 584,40 грн.

Крім того, з урахування прострочення поставленого товару по накладній №Б0000028 від 21.12.2016 року на 65 днів та не до поставленого товару по накладній №22 від 13.10.2016 року на суму 3 211,20 грн. позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 4 803,88 грн. (68 626,92*7%= 4 803,88).

Перевіркою здійсненого розрахунку пені та штрафу порушень не встановлено.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 836,38 грн. пені, 4 803,88 грн. штрафу.

Відповідно до частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 1 600,00 грн.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грані" (49127, м. Дніпро, вул.Базова, буд. 4, каб. 4, ідентифікаційний код 32122748) на користь Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, ідентифікаційний номер 30019775) в особі Філії Бурове управління "Укрбургаз" (63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Полтавська, 86, ідентифікаційний код 00156392) суму пені в розмірі 4 836,38 грн., штрафу в розмірі 4 803,88 грн., судовий збір у сумі 1 600,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.11.2017

Суддя ОСОБА_2