Рішення

від 16.11.2017 по справі 910/16324/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.11.2017Справа №910/16324/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/16324/17

за позовом приватного підприємства Ліком , м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю Євро Фуд Маркет , м. Київ,

про стягнення 8 344,81 грн.,

за участю представників:

позивача - Войцеха В.І. (директор; паспорт серія НОМЕР_1);

відповідача - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Ліком (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Євро Фуд Маркет (далі - Товариство) про стягнення з відповідача: 7 842,12 грн. основного боргу, що утворився у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 25.03.2016 №173 (далі - Договір); 371,81 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов'язань; 44,62 грн. 3% річних та 86,26 грн. втрат від інфляції, а всього 8 344,81 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 11.10.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 розгляд справи було відкладено на 16.11.2017 у зв'язку з неявкою представників сторін.

16.11.2017 позивач подав суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та заяву про зменшення (уточнення) позовних вимог, в якій Підприємство повідомило суд про часткове повернення товару Товариством і перерахування грошових коштів у сумі 6 353,01 грн. та просило стягнути з відповідача: 403,50 грн. пені; 48,42 грн. 3 % річних і 243,11 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до пункту 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі Постанова № 18) Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України), зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про доповнення або уточнення позовних вимог, або заявлення додаткових позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Згідно з пунктом 3.10 Постанови № 18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК України, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК України.

Подана позивачем заява не відповідає вимогам статті 22 ГПК України та не приймається судом до розгляду, оскільки Підприємство по суті повідомило про відсутність спору щодо стягнення основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 було припинено провадження у справі № 910/16324/17 в частині стягнення 7 842,12 грн. основного боргу.

Представник позивача у судовому засіданні 16.11.2017 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; відзив на позовну заяву суду не подав.

Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано сторонам на адреси, зазначені в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що підтверджується відмітками канцелярії суду на звороті таких ухвал та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою позивача. До матеріалів справи долучено конверти-повернення з адреси відповідача з відмітками відділення поштового зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання .

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 Постанови №18 зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.11.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.03.2016 Підприємством (постачальник) і Товариством (покупець) було укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов'язується поставляти покупцю товари народного споживання (далі - товари) на умовах DDP, або EXW, або FCA (в редакції міжнародних правил ІНКОТЕРМС 2010 року) в залежності від узгодженого сторонами замовлення (письмового або усного), а покупець зобов'язується приймати їх та оплачувати на умовах Договору (пункт 1.1 Договору);

- ціни на товари та загальна сума кожної поставки вказуються в видаткових накладних (рахунках), по яким вони поставляються (пункт 3.1 Договору);

- за поставлені товари покупець зобов'язаний сплатити постачальнику грошові кошти протягом 14 днів з дня поставки у розмірі, що зазначений у видатковій накладній (рахунку), на підставі якої (якого) поставляється товар (пункт 3.2 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2016. В разі відсутності письмової заяви будь-якої із сторін протягом одного місяця до закінчення строку дії Договору про припинення або зміну Договору, строк дії Договору продовжується на умовах передбачених Договором (пункт 8.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - директором Войцехом В.І., який діяв на підставі статуту, та від відповідача - директором Почаняй М.І., яка діяла на підставі статуту та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений позивачем і відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору здійснив поставку товару з 28.06.2017 по 19.07.2017 на суму 13 354,34 грн., що підтверджується такими видатковими накладними: від 28.06.2017 № Лк-0142278 на суму 1 657,30 грн.; від 28.06.2017 № Лк-0142279 на суму 3 854,86 грн.; від 05.07.2017 № Лк-0147197 на суму 699,92 грн.; від 05.07.2017 № Лк-0147198 на суму 2 330,52 грн.; від 19.07.2017 № Лк-0364666 на суму 2 452,67 грн.; від 19.07.2017 № Лк-0364765 на суму 2 359,07 грн.

Вказані накладні підписані повноважними представниками сторін і скріплені печатками.

У свою чергу відповідачем було здійснено часткову оплату за отриманий товар у сумі 5 512,16 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар склала 7 842,12 грн.

19.09.2017 з метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено відповідачу претензію з вимогою оплатити заборгованість за Договором.

Факт надсилання вказаного листа підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист.

Проте відповідач залишив звернення позивача без відповіді та належного реагування; грошові кошти не перерахував.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 7 842,12 грн. основного боргу, 371,81 грн. пені, 86,26 грн. втрат від інфляції та 44,62 грн. 3 % річних.

Разом з тим, після порушення провадження у справі 09.10.2017 Товариство перерахувало Підприємству грошові кошти у сумі 6 353,01 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача; повернуло товар на загальну суму 1 488,17 грн., що підтверджується накладними від 02.10.2017 № ЕФ00001147 та від 02.10.2017 № ЕФ00001148; крім того, сторонами було проведено операцію коригування на 0,94 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 було припинено провадження у справі № 910/16324/17 в частині стягнення 7 842,12 грн. основного боргу.

Крім суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 371,81 грн. пені, 86,26 грн. втрат від інфляції та 44,62 грн. 3 % річних. Позивач визначає період прострочення з 13.07.2017 по 02.10.2017.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що за прострочення оплати поставлених товарів покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення від несплачених в строк суми - за кожен день прострочення платежу.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в частині стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Євро Фуд Маркет (01024, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 32/34, офіс 48; ідентифікаційний код: 39926305) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь приватного підприємства Ліком (03124, м. Київ, провулок Радищева, 3; ідентифікаційний код: 30638249): 86 (вісімдесят шість) грн. 26 коп. втрат від інфляції; 44 (сорок чотири) грн. 62 коп. 3 % річних; 371 (триста сімдесят один) грн. 81 коп. пені та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 23.11.2017.

Суддя І.Д. Курдельчук