Рішення

від 13.11.2017 по справі 910/15332/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2017№910/15332/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Приватного підприємства "Єврофрукт"

про стягнення 18 018,48 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: не з'явився;

від відповідача : не з'явився.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13 листопада 2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Єврофрукт" (далі - відповідач) про стягнення 18 018,48 грн., в тому числі 15 167,44 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 625,91 грн. заборгованості за реактивну електричну енергію, 314,14 грн. 3 % річних, 6 413,08 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором № 30444 про постачання електричної енергії від 10.09.2001 року в редакції Додаткової угоди від 20.04.2010 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15332/17, її розгляд призначено на 09.10.2017 року.

Представник відповідача в судове засідання 09.10.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань суду не подав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2017 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 910/15332/17 відкладено на 30.10.2017.

Представник відповідача у судове засідання 30.10.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань суду не подав.

24.10.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30.10.2017 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 13.11.2017 року.

Представники сторін у судове засідання 13.11.2017 року не з'явилися, про причини неявки суду невідомо, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, будинок 12 на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2001 року між Приватним підприємством "Єврофрукт" (споживач) та АЕК Київенерго , правонаступником якого є позивач (енергопостачальна організація) укладено Договір на користування електричною енергією № 30444.

20.04.2010 року, згідно Додаткової угоди сторони уклали Договір № 30444 від 10.09.2001 року в новій редакції (далі по тексту - Договір), відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.

Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок споживача.

Відповідно до п.п. 2.3.3. та 2.3.4. договору, споживач зобов'язується, оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів обліку електричної енергії". Здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережою постачальника та електроустановки споживача згідно з додатками "Порядок розрахунків" та "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії".

Підпунктом 4.2.1. пункту 4.2. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України. Сума пені (без ПДВ) назначається у платіжному документі окремим рядком.

Згідно п. 9.4. договору, даний договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2010. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в іншій термін за ініціативою будь-якої сторони у порядку, визначеному законодавством України. Сторони зобов'язуються письмово повідомляти про зміну поштових чи банківських реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, реквізитів тощо) не пізніше ніж через 10 днів після настання таких змін. Таке повідомлення, підписане уповноваженою особою, стає частиною договору з моменту отримання його іншою стороною. У разі необхідності внесення змін та доповнень до цього договору кожна з сторін має право звернутися до іншого з відповідною пропозицією. Якщо ці пропозиції викликані прийняттям нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов'язуються до внесення відповідних змін до договору керуватися вимогами цих нормативних документів.

Додатком № 2 до договору про постачання електричної енергії визначено порядок розрахунків.

Відповідно до п. 1 додатку № 2, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 15 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття "розрахунковий період" та "календарний місяць" вважаються прирівняними.

Згідно п. 2 додатку № 2, споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати.

Пунктом 2.1 додатку № 2, попередня оплата здійснюється до 21 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам". Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу. Обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до додатка "Визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні споживача" до цього договору.

Згідно п. 2.2 додатку № 2, остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період постачальником мають бути враховані суми проведених попередніх платежів за споживання електричної енергії в поточному розрахунковому періоді. Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією (ПКЕЕ). При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.

Пунктом 4.2 додатку № 2 до договору визначено, що у разі неможливості отримання постачальником даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

Згідно п. 4.3. додатку 2 до договору, обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуваннями вимог пунктів 4.1.1 - 4.1.7 цього додатка та підтверджується Актом про використану електричну енергію за формою, що відображена у додатку до цього договору, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

У відповідності до п. 5 додатку № 2, за даними акта про використану електричну енергію та з урахування розрахункової величини витрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в "Акті про приймання - передавання товарної продукції", "Акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії", два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

У разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, споживач за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника підвищену (згідно із ст. 26 Закону України "Про електроенергетику") вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом (п. 7 додатку № 2 до договору).

Додатком № 4А до договору визначено перелік об'єктів Приватного підприємства "Єврофрукт", а саме: Більярдний клуб Фрі-Тайм за адресою: м. Київ, бульвар Верховної Ради, будинок 12, цілодобово 7 днів на тиждень.

Додатком № 5 до договору сторони погодили порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

Додатком № 13 до договору сторони погодили графік зняття показань засобів обліку електричної енергії, відповідно до якого показання розрахункових засобів обліку відповідно до додатка "Перелік об'єктів споживача" фіксуються 15 числа кожного місяця о 00 год. та оформлюється актом про використану електричну енергію у двох примірниках, по одному для кожної сторони. Для складення зазначеного додатка споживач фіксує показання розрахункових засобів обліку вручну.

Як стверджує позивач, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" належним чином виконало свої зобов'язання з постачання відповідачу електричної енергії, за період з 01.02.2016 по 01.05.2016 поставлено відповідачу активну та реактивну електроенергію, що підтверджується рахунком № 3530444/2/1 від 29.02.2016 року, рахунком № 3530444/3/1 від 31.03.2016 року, рахунком № 3530444/4/1 від 28.04.2016 року, рахунком-розшифровкою № 3530444/2/1 від 29.02.2016 року, рахунком-розшифровкою № 3530444/3/1 від 31.03.2016 року, рахунком-розшифровкою № 3530444/4/1 від 28.04.2016 року, актами прийняття-передавання товарної продукції за період лютий-квітень 2016 року № 3530444/2/1 від 29.02.2016 року, № 3530444/3/1 від 31.03.2016 року, № 3530444/4/1 від 30.04.2016 року, рахунком № 3530444/2/2 від 29.02.2016 року, рахунком № 3530444/3/2 від 31.03.2016 року, рахунком № 3530444/4/2 від 28.04.2016 року, рахунком-розшифровкою № 3530444/2/2 від 29.02.2016 року, рахунком-розшифровкою № 3530444/3/2 від 31.03.2016 року, рахунком-розшифровкою № 3530444/4/2 від 28.04.2016 року, актами надання послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за період лютий-квітень 2016 року № 3530444/2/2 від 29.02.2016 року, № 3530444/3/2 від 31.03.2016 року, № 3530444/4/2 від 30.04.2016 року.

Позивачем на адресу відповідача направлялись листи № 35/4-4660, № 35/4-4661 від 16.08.2016 року, в яких позивач просив відповідача у семиденний термін з моменту отримання даних листів здійснити оплату за спожиту активну та реактивну електричну енергію, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Відповідач на вищезазначені листи відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором зі сплати вартості активної та реактивної електроенергії спожитої за період з 01.02.2016 по 01.05.2016, внаслідок чого станом на 01.05.2017 за відповідачем утворилась заборгованість за активну електроенергію у розмірі 15 167,44 грн. та за реактивну електроенергію у розмірі 625,91 грн.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Правовідносини, що виникають в процесі продажу, купівлі та споживання електричної енергії регулюються нормами Закону України "Про електроенергію" та положеннями Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 (в редакції Постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910 зі змінами) (далі по тексту - ПКЕЕ).

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" та пункту 1.3 ПКЕЕ споживання електроенергії можливе лише на підставі договору, укладеного з енергопостачальником.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпеку експлуатації енергетичного та іншого обладнання.

Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін (п. 5.1 ПКЕЕ).

Статті 26, 27 Закону України "Про електроенергетику" передбачають відповідальність споживача за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною енергією.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві за період з 01.02.2016 по 01.05.2016 активну електроенергію у розмірі 15 167,44 грн. та за реактивну електроенергію у розмірі 625,91 грн.

Зокрема, на виконання вимог ст. 33 ГПК України позивач надав суду рахунок № 3530444/2/1 від 29.02.2016 року, рахунок № 3530444/3/1 від 31.03.2016 року, рахунок № 3530444/4/1 від 28.04.2016 року, рахунок-розшифровку № 3530444/2/1 від 29.02.2016 року, рахунок-розшифровку № 3530444/3/1 від 31.03.2016 року, рахунок-розшифровку № 3530444/4/1 від 28.04.2016 року, акти прийняття-передавання товарної продукції за період лютий-квітень 2016 року № 3530444/2/1 від 29.02.2016 року, № 3530444/3/1 від 31.03.2016 року, № 3530444/4/1 від 30.04.2016 року, рахунок № 3530444/2/2 від 29.02.2016 року, рахунок № 3530444/3/2 від 31.03.2016 року, рахунок № 3530444/4/2 від 28.04.2016 року, рахунок-розшифровку № 3530444/2/2 від 29.02.2016 року, рахунок-розшифровку № 3530444/3/2 від 31.03.2016 року, рахунок-розшифровку № 3530444/4/2 від 28.04.2016 року, акти надання послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за період лютий-квітень 2016 року № 3530444/2/2 від 29.02.2016 року, № 3530444/3/2 від 31.03.2016 року, № 3530444/4/2 від 30.04.2016 року, що є первинними документами, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

При цьому, позивачем при розрахунку вартості спожитої активної електричної енергії та послуг з перетікання реактивної електроенергії застосовувалися тарифи, які встановлені Національною комісією регулювання електроенергетики України.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив споживачу електричну енергію та надав послуги з компенсації перетікання реактивної енергії згідно умов договору, а відповідач всупереч умовам договору не сплатив вартість спожитої електричної енергії, внаслідок чого виникла заборгованість за активну електроенергію у розмірі 15 167,44 грн. та за реактивну електроенергію у розмірі 625,91 грн., спожиті за період з 01.02.2016 по 01.05.2016.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленої електроенергії, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у розмірі 15 167,44 грн. та за реактивну електроенергію у сумі 625,91 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 314,14 грн. 3 % річних та 6 413,08 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 314,14 грн. 3 % річних та 6 413,08 грн. інфляційних втрат за розрахунком позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Відповідачем не було надано суду доказів в спростування обставин, викладених у позові.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Єврофрукт" (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, будинок 12, ідентифікаційний код 31055568) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305) 15 167 (п'ятнадцять тисяч сто шістдесят сім) грн. 44 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 625 (шістсот двадцять п'ять) грн. 91 коп. заборгованості за реактивну електричну енергію, 314 (триста чотирнадцять) грн. 14 коп. 3 % річних, 6 413 (шість тисяч чотириста тринадцять) грн. 08 коп. інфляційних втрат, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.11.2017

Суддя М.Є. Літвінова