Рішення

від 16.11.2017 по справі 916/2385/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2017 р.Справа № 916/2385/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Водник» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тотал Глобал Ресайклінг» про стягнення заборгованості в сумі 35000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Водник» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тотал Глобал Ресайклінг» про стягнення заборгованості за надані послуги згідно договору оренди приміщень від 15.11.2016 р. в розмірі 35000,00 грн., посилаючись на наступне.

У відповідності з умовами договору оренди приміщень від 15 листопада 2016 року відповідачу було передано в оренду приміщення № 1, № 1А, № 2, № 3, № 8, № 11, № 12, № 13, № 15, № 15А, для проживання працівників відповідача. Факт передачі приміщень в користування відповідачу підтверджено актом прийому-передачі від 15 листопада 2016 року.

Як зазначає позивач, згідно акту надання послуг від 01 березня 2017 року з 01 лютого 2017 року по 01 березня 2017 року було надано послуг на суму 35000,00 грн., в тому числі 5833,33 грн. ПДВ. Акт приймання-передачі послуг підписано і затверджено представниками обох сторін. Підписи представників посвідчено печатками. Так, позивач вказує, що на суму наданих послуг відповідачу був виписаний рахунок № 03 від 01 березня 2017 року.

Згідно із розділом 4 договору від 15 листопада 2016 року відповідач зобов'язаний згідно акту фактично наданих послуг сплачувати щомісячно не пізніше 5 числа оплачуваного місяця. Але, як стверджує позивач, всупереч викладеному, надані відповідачу послуги в сумі 35000,00 грн. залишені без оплати, а лист № 07 від 18 квітня 2017 року та претензія від 31.08.2017 року -без задоволення.

Так, позивач вказує, що ухиляючись від виконання договірних зобов'язань, відповідач не тільки порушує вимоги чинного законодавства, але завдає позивачу чималих матеріальних збитків.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.10.2017 р. позовну заяву ТОВ „Водник» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2385/17, при цьому справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча відповідач про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка також значиться в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У зв'язку з вказаним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Водник» є власником готелю „Діброва» з приміщеннями під магазин, загальною площею 551,4 кв.м за адресою: Чернівецька область, м. Новодністровськ., мікрорайон Діброва , буд. 15, приміщення 3, а також нежитлового приміщення готелю площею 231 кв.м за адресою: Чернівецька область, м. Новодністровськ., мікрорайон Діброва , буд. 15, приміщення 2, про що свідчать надані позивачем до суду витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

15 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Водник» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Тотал Глобал Ресайклінг» (орендар) був укладений договір оренди приміщення № 1, № 1А, № 2, № 3, № 8, № 11, № 12, № 13, № 15, № 15А, яке розміщене в будинку № 1, мікрорайон „Діброва» , м. Новодністровськ.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач як орендодавець надає, а відповідач як орендар приймає в строкове оплатне користування для проживання та надання послуг харчування приміщення № 1, № 1А, № 2 , № 3, № 8, № 11, № 12, № 13, № 15, № 15А, яке розміщене в буд. № 15, загальною площею 172,9 кв.м, мікрорайон „Діброва» , м. Новодністровськ та сплачує за це орендодавцю орендну плату в розмірі та в строки, що обумовлені даним договором.

Згідно п. 1.2 договору об'єкт оренди належить орендодавцю на підставі технічного паспорта та свідоцтва на право власності.

У п. 2.1 договору зазначено, що вказане приміщення використовується для проживання та надання послуг з харчування працівників ТОВ „Тотал Глобал Ресайклінг» .

Згідно п. 3.1 договору строк оренди становить 11 місяців з моменту прийняття об'єкту оренди орендарем.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що строк оренди може бути змінений тільки за письмовою згодою однієї із сторін.

Відповідно до п. 3.3 договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Відповідно до п. 4.1 договору за користування об'єктом оренди та надання послуг харчування працівників орендар сплачує на користь орендодавця орендну плату в розмірі 80000,00 грн., в тому числі ПДВ.

У п. 4.2 договору зазначено, що орендна плата згідно п. 4.1 договору сплачується орендарем щомісячно не пізніше 5 числа оплачуваного місяця та корегується актом фактично наданих послуг проживання та харчування.

Згідно п. 4.3 договору орендна плата сплачується шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. За згодою сторін можуть використовуватись інші форми розрахунків, що не заборонено чинним законодавством України.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що розмір орендної плати може змінюватись за письмової згоди сторін.

Відповідно до п. 5.1 договору передача об'єкту оренди в оренду та повернення з оренди оформляється актом прийому-передачі, що підписується сторонами.

За умовами п. 5.2 договору орендодавець передає об'єкт оренди в технічно-справному стані, що дозволяє використовувати його згідно цільового призначення.

За умовами п. 6.1.2 договору орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати орендні платежі.

Відповідно до п. 7.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання (неналежне виконання) умов договору згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 8.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє в межах строку, встановленого п. 3.1 договору.

За ствердженнями позивача, відповідачем були сплачені надані йому послуги з оренди за вказаним договором в сумі 35000,00 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір оренди є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Також в силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов вказаного договору оренди 15.11.2016 р. сторони підписали акт прийому-передачі приміщення № 1, № 1А, № 2, № 3, № 8, № 11, № 12, № 13, № 15, № 15А, яке розміщене в будинку № 1, мікрорайон „Діброва» , м. Новодністровськ, відповідно до якого позивач як орендодавець передав, а відповідач як орендар прийняв в тимчасове платне користування приміщення № 1, № 1А, № 2, № 3, № 8, № 11, № 12, № 13, № 15, № 15А, загальною площею 172,9 кв.м, яке розміщене в буд. №15, мікрорайон „Діброва» , м. Новодністровськ. При цьому в акті вказано, що орендар також передає технічний паспорт на приміщення.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, прийняття позивачем від відповідача в оренду вказаного в акті прийому-передачі приміщення є підставою виникнення у відповідача зобов'язання сплачувати за оренду цього приміщення на умовах, вказаних в спірному договорі від 15.11.2016 р.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01.03.2017 р. між сторонами складено та підписано акт надання послуг по оренді приміщення, відповідно до якого ТОВ Водник надало послуги по оренді приміщення № 1, № 1А, № 2, № 3, № 8, № 11, № 12, № 13, № 15, № 15А для проживання працівників ТОВ „Тотал Глобал Ресайклінг» з 01.02.2017 р. по 01.03.2017 р. на суму 35000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5833,33 грн.

При цьому відповідно до п. 4.2 договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 5 числа оплачуваного місяця та корегується актом фактично наданих послуг проживання та харчування.

Однак, як зазначено позивачем, відповідач свої зобов'язання в частині п.п. 4.1-4.2 договору не виконав, у зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість перед позивачем в розмірі 35000,00 грн.

Так, судом з'ясовано, що позивачем на оплату наданих послуг було виставлено відповідачу рахунок № 03 від 01.03.2017 р. на суму 35000,00 грн. Проте вказаний рахунок відповідачем не був сплачений.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням перерахувати кошти за надані послуги на рахунок ТОВ „Водник» , про що свідчать наявні в матеріалах справи листи позивача до відповідача з проханням сплатити кошти за надані послуги від 18.04.2017 р. за вих. № 07 та від 30.08.2017 р. за вих. № 12. Також позивачем направлялась на адресу відповідача претензія № 1 з проханням терміново погасити прострочену заборгованість. Проте вказані листи та претензія залишені відповідачем без задоволення.

Докази сплати відповідачем суми заборгованості з орендної плати в розмірі 35000,00 грн. відповідно до умов спірного договору в матеріалах справи відсутні. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наразі несплатою відповідачем на користь позивача вказаної вартості послуг з оренди приміщень (орендної плати) в розмірі 35000,00 грн. за оренду приміщення № 1, № 1А, № 2, № 3, № 8, № 11, № 12, № 13, № 15, № 15А згідно договору від 15.11.2016 року відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 35000,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Таким чином, оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „Водник» обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Водник» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тотал Глобал Ресайклінг» про стягнення заборгованості в сумі 35000,00 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тотал Глобал Ресайклінг» (68645, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Утконосівка, вул. Бессарабська, буд. 97; код ЄДРПОУ 39357243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Водник» (60236, Чернівецька область, м. Новодністровськ, мікрорайон „Діброва»АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 21419186) заборгованість по оренді в сумі 35000/тридцять п'ять тисяч/грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600/одна тисяча шістсот/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 21 листопада 2017 р.

Суддя В.С. Петров