Рішення

від 15.11.2017 по справі 910/14433/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2017Справа №910/14433/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вємма" простягнення 101782,41 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаНитченко І.В. - представник від відповідачаГриценко К.В. - керівник, Микитишин О.М. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вємма" 101782,41 грн, з яких: 89974,26 грн основного боргу, 2018,87 грн - 3% річних, 9789,29 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору підряду №22/34 від 22.02.2016 позивачем було оплачено роботи на загальну суму 1074408,08 грн, однак відповідачем фактично виконано, а позивачем прийнято роботи на суму 984433,82 грн, внаслідок чого у відповідача виник обов'язок з повернення позивачу надлишково сплачених коштів у розмірі 89974,26 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/14433/17, розгляд якої призначено на 18.09.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2017, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, ненаданням ним витребуваних судом документів, а також необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи відкладено на 11.10.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 за клопотанням представника відповідача судом продовжено строк розгляду спору у справі № 910/14433/17 на 15 днів.

В судовому засіданні 11.10.2017 оголошено перерву до 09.11.2017, а 09.11.2017 до 15.11.2017.

В судове засідання 15.11.2017 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача в судові засідання з'явились, проти заявлених позовних вимог заперечили.

У відзиві на позов відповідач зазначив про відсутність законних підстав для стягнення основного боргу у розмірі 51578,55 грн, у зв'язку із припиненням даного зобов'язання зарахуванням та заперечив щодо застосування до правовідносин сторін заходів відповідальності передбаченої ст.625 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні 15.11.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вємма" (підрядник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" (замовник, позивач) було укладено договір підряду №22/34 (договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується своїми силами, засобами та з власних матеріалів, виконати комплекс робіт з покрівлі (надалі за текстом - роботи) відповідно до кошторисної документації на будівництві блоку соціально-побутового призначення №3 третьої черги будівництва "Житлово-офісного та культурно-оздоровчого комплексу з об'єктами інфраструктури, що розташований по вул. Дніпровська набережна, 14 в Дарницькому районі міста Києва" (надалі - об'єкт), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи на умовах цього договору (п.1.1), договірна ціна (вартість робіт) на будівельному майданчику складає 865673,35 грн в т.ч. ПДВ. Фактичний та остаточний об'єм виконаних робіт сторони погоджують в актах виконаних робіт (п.2.1), сторони домовились про перерахування авансу замовником на закупівлю матеріалів у розмірі 300000,00 грн в т.ч. ПДВ (п.2.5).

Відповідно до умов додаткової угоди №1 від 16.03.2016 до договору сторони домовились про виконання підрядником додаткових робіт вартістю 132484,08 грн в т.ч. ПДВ та перерахування замовником авансу за ці роботи на суму 80500,00 грн в т.ч. ПДВ.

Згідно умов додаткової угоди №2 від 17.03.2016 до договору сторони домовились про виконання підрядником додаткових робіт вартістю 20799,60 грн в т.ч. ПДВ та перерахування замовником авансу за ці роботи на суму 10000,00 грн в т.ч. ПДВ.

Відповідно до умов додаткової угоди від 31.03.2016 до договору сторони домовились про перерахування замовником додаткового авансу у розмірі 100000,00 грн в т.ч. ПДВ, додатковою угодою від 06.04.2016 - додаткового авансу на суму 100000,00 грн, додатковою угодою від 26.04.2016 - додаткового авансу на суму 200000,00 грн.

За умовами додаткової угоди №4 від 06.05.2016 до договору сторони домовились про виконання підрядником додаткових робіт вартістю 377824,80 грн в т.ч. ПДВ.

Платіжними дорученнями за період з 25.02.2016 по 27.04.2016 замовником було сплачено підряднику за виконані роботи 1035500,00 грн, перераховано оплату за послуги генпідряду відповідно до підписаних між сторонами актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2016, 31.05.2016, 30.04.2016, 30.06.2016 на загальну суму 38908,08 грн, а всього на суму 1074408,08 грн.

Відповідно до довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати та актів приймання виконаних будівельних робіт за період з березня місяця 2016 року по червень місяць 2016 року підрядник виконав та передав, а замовник прийняв роботи на загальну суму 984433,82 грн.

21.09.2016 між сторонами були підписані акти звірки взаєморозрахунків відповідно до яких заборгованість відповідача перед позивачем склала 89974,26 грн, а позивача перед відповідачем 51578,55 грн.

Як зазначає позивач, відповідач невикористану частину грошових коштів у розмірі 89974,28 грн на вимогу позивача не повернув.

21.10.2016 позивач надіслав на адресу відповідача лист за вих. № 21/4 від 21.10.2016 із вимогою про повернення невикористаних коштів на суму 38395,71 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч.1 ст. 875 Цивільного кодексу України).

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами в поясненнях по суті спору, позивачем оплачено роботи за укладеним між сторонами договором на загальну суму 1074408,08 грн, відповідачем фактично виконано, а позивачем прийнято роботи на суму 984433,82 грн, у зв'язку з чим позивачем 21.10.2016 надіслано на адресу відповідача вимогу про повернення невикористаних коштів, однак відповідач, у строк встановлений ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України (з урахуванням поштового обігу) свої зобов'язання не виконав, невикористану частину коштів на вимогу позивача не повернув.

Однак, після порушення провадження у справі №910/14433/17 на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України 07.11.2017 відповідач направив на адресу позивача заяву про припинення зобов'язання зарахуванням на загальну суму 51578,55 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частина 2 цієї статті встановлює, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч. 3 ст. 203).

Зазначена заява отримана позивачем, що підтверджено представником позивача в судовому засіданні. Доказів оскарження позивачем в судовому порядку проведення такого зарахування суду не надано.

За таких обставин, зобов'язання відповідача по сплаті позивачу 51578,55 грн. припинилося зарахуванням, а тому провадження у справі № 910/14433/17 в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 51578,55 грн підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 38395,71 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 2018,87 грн - 3% річних, 9789,29 грн інфляційних втрат.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України строк свого обов'язку по перерахуванню коштів на вимогу позивача не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

Оскільки матеріалами справи підтверджується існування заборгованості відповідача перед позивачем та її непогашення відповідачем, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат законними та обґрунтованими.

При цьому, суд вважає обґрунтованим нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму, яка була зазначена самим позивачем у надісланій 21.10.2016 на адресу відповідача вимозі про повернення невикористаних коштів, а саме: на суму 38395,71 грн, за періоди, які самостійно визначені позивачем у позовній заяві та з яким суд погоджується (3% річних з 01.11.2016 по 01.08.2017, інфляційні втрати з листопада місяця 2016 року по червень місяць 2017 року), у зв'язку з чим за розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 861,02 грн та інфляційні втрати у розмірі 4177,49 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вємма" (02099, м.Київ, вул. Санаторна, будинок 12, ідентифікаційний код 22901324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" (04073, м. Київ, вул. Скляренка, будинок 5, ідентифікаційний код 30153713) заборгованість у розмірі 38395 (тридцять вісім тисяч триста дев'яносто п'ять) грн 71 коп., 3% річних у розмірі 861 (вісімсот шістдесят одна) грн 02 коп., 4177 (чотири тисячі сто сімдесят сім) грн 49 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 1493 (одна тисяча чотириста дев'яносто три) грн 58 коп.

3. Провадження у справі № 910/14627/17 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 51578,55 грн основного боргу припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 24.11.2017

Суддя Ю.М. Смирнова