Рішення

від 14.11.2017 по справі 914/1911/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017р. Справа № 914/1911/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Дубенюк Н.А., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Анком-транс» , с.Кам'янопіль, Пустомитівський район, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Таймлогістікс» , м.Львів

про стягнення боргу

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутнього представника позивача в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Анком-транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таймлогістікс» про стягнення заборгованості в сумі 43850грн. 94коп., з якої 25588грн. 00коп. - основний борг, 10489грн. 47коп. - пені, 1279грн. 40коп. - штрафу, 5379грн. 54коп. - інфляційних втрат та 1106грн. 00коп. - 3% річних.

Ухвалою суду від 20.09.2017р. порушено провадження у справі, призначено її до судового розгляду на 10.10.2017р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, враховуючи невиконання сторонами в повному обсязі вимог попередньої ухвали суду та неявку в судове засідання представника відповідача, ухвалами суду від 10.10.2017р. та від 24.10.2017р. розгляд справи відкладався.

10.10.2017 року представником позивача, через канцелярію суду (вх.№4282/17) подано заяву про зменшення позовних вимог від 10.10.2017р., в якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 40846,47грн., з якої 25588грн. 00коп. - основний борг, 7493грн. 53коп. - пені, 1279грн. 40коп. - штрафу, 5379грн. 54коп. - інфляційних втрат та 1106грн. 00коп. - 3% річних. В судовому засіданні 10.10.2017р. прийнято заяву від 10.10.2017р. (вх.№4282/17 від 10.10.2017р.) про зменшення розміру позовних вимог, та позовні вимоги розглядаються із врахуванням поданої заяви.

В судове засідання 14.11.2017р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги з врахуванням заяви від 10.10.2017р. (вх.№4282/17 від 10.10.2017р.) про зменшення розміру позовних вимог підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і просить суд позов задоволити.

В судове засідання 14.11.2017р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надано, позовні вимоги не оспорено, письмового відзиву не надано, вимог ухвал суду від 20.09.2017р., від 10.10.2017р. та від 24.10.2017р. не виконано. Причини неявки суду не повідомлено, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції, внесенням ухвал до Єдиного державного реєстру судових рішень та повідомленням про вручення поштового відправлення №7901603801019.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,

в с т а н о в и в:

17.02.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Анком-транс» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таймлогістікс» (замовник) укладено договір № 8-с на сервісне обслуговування, згідно до умов якого, виконавець по завданню замовника, зобов'язується виконувати послуги по технічному обслуговуванню, поточному та капітальному ремонту транспортних засобів, а замовник зобов'язується виплачувати виконавцю винагороду за надані послуги та виконані роботи. Сервісне обслуговування може виконуватись з залученням або без залучення до цього запасних частин. Виконавець також має право згідно цього договору продати, а замовник купити та оплатити запасні частини. Замовник згідно цього договору для сервісного обслуговування може надавати виконавцю свої запасні частини (п. п. 1.1.-1.3. договору).

Згідно до п. п. 3.6., 3.7. договору № 8-с від 17.02.2016р., вартість виконаних робіт та встановлених запасних частин вказується виконавцем в актах виконаних робіт, видаткових накладних та рахунках-фактурах по кожному транспортному засобу окремо. Після закінчення сервісного обслуговування на основі наряд-замовлення, яке підписується представниками сторін оформляється акт виконаних робіт, який засвідчується уповноваженим представником замовника та скріплюється печаткою.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.3. договору № 8-с від 17.02.2016р., оплата за сервісне обслуговування та запасні частини здійснюється на основі рахунку-фактури, який оформляється виконавцем згідно усної або письмової заявки від замовника; рахунку-фактури, акту виконаних робіт, видаткової накладної, які оформляються виконавцем на основі наряду-замовлення при оплаті по факту виконаних робіт. Рахунок-фактура оформлений виконавцем на основі наряду-замовлення при подальшій оплаті по факту виконаних робіт сплачується замовником на протязі 1-ого (одного) календарного дня.

Пунктом 7.1. договору № 8-с від 17.02.2016р. встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.16р. В разі незакритої заборгованості замовника перед виконавцем договір діє до повного завершення взаєморозрахунків.

У п. 5.4 договору № 8-с від 17.02.2016р. зазначено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі проводити розрахунки за виконані роботи та встановлені запасні частини у відповідності з даним договором.

На виконання умов договору на сервісне обслуговування № 8-с від 17.02.2016р. позивач надав, а відповідач отримав послуги на загальну суму 75665грн. 00коп. (з ПДВ), що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000048 від 17.02.2016р. на суму 1848,00грн. (з ПДВ), №РН-0000075 від 17.02.2016р. на суму 1210,00грн. (з ПДВ), №РН-0000160 від 07.04.2016р. на суму 5049,00грн. (з ПДВ), №РН-0000130 від 25.03.2016р. на суму 4406,00грн. (з ПДВ), №РН-0000129 від 25.03.2016р. на суму 5564,00грн. (з ПДВ), №РН-0000128 від 25.03.2016р. на суму 1548,00грн. (з ПДВ), №ОУ-0000147 від 18.04.2016р. на суму 408,00грн. (з ПДВ), №ОУ-0000148 від 18.04.2016р. на суму 576,00грн. (з ПДВ), №РН-0000196 від 18.04.2016р. на суму 1648,00грн. (з ПДВ), №РН-0000260 від 16.05.2016р. на суму 9408,00грн. (з ПДВ), №РН-0000305 від 06.06.2016р. на суму 1598,00грн. (з ПДВ), №РН-0000322 від 09.06.2016р. на суму 2452,00грн. (з ПДВ), №РН-0000342 від 16.06.2016р. на суму 2486,00грн. (з ПДВ), №РН-0000451 від 29.07.2016р. на суму 1126,00грн. (з ПДВ), №РН-0000562 від 06.09.2016р. на суму 4026,00грн. (з ПДВ), №РН-0000563 від 06.09.2016р. на суму 9696,00грн. (з ПДВ), №РН-0000564 від 06.09.2016р. на суму 3894,00грн. (з ПДВ), №РН-0000565 від 06.09.2016р. на суму 3072,00грн. (з ПДВ), №РН-0000666 від 18.10.2016р. на суму 1521,00грн. (з ПДВ), №РН-0000667 від 18.10.2016р. на суму 793,00грн. (з ПДВ), №ОУ-0000437 від 18.10.2016р. на суму 312,00грн. (з ПДВ), №ОУ-0000438 від 18.10.2016р. на суму 468,00грн. (з ПДВ), №РН-0000668 від 18.10.2016р. на суму 648,00грн. (з ПДВ), №ОУ-0000439 від 18.10.2016р. на суму 1296,00грн. (з ПДВ), №РН-0000669 від 18.10.2016р. на суму 10312,00грн. (з ПДВ), №ОУ-0000440 від 18.10.2016р. на суму 300,00грн. (з ПДВ), які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками без жодних зауважень чи застережень. На оплату даних послуг позивачем виставлені рахунки-фактури: №СФ-0000125 від 17.02.2016р. на суму 1848,00грн., №СФ-0000127 від 17.02.2016р. на суму 1210,00грн., №СФ-0000237 від 25.03.2016р. на суму 1548,00грн., №СФ-0000238 від 25.03.2016р. на суму 5564,00грн., №СФ-0000239 від 25.03.2016р. на суму 4406,00грн., №СФ-0000291 від 07.04.2016р. на суму 5049,00грн., №СФ-0000355 від 18.04.2016р. на суму 408,00грн., №СФ-0000356 від 18.04.2016р. на суму 576,00грн., №СФ-0000357 від 18.04.2016р. на суму 1648,00грн., №СФ-0000455 від 16.05.2016р. на суму 9408,00грн., №СФ-0000536 від 06.06.2016р. на суму 1598,00грн., №СФ-0000566 від 09.06.2016р. на суму 2452,00грн., №СФ-0000785 від 29.07.2016р. на суму 1126,00грн., №СФ-0000593 від 16.06.2016р. на суму 2486,00грн., №СФ-0000968 від 06.09.2016р. на суму 4026,00грн., №СФ-0000969 від 06.09.2016р. на суму 9696,00грн., №СФ-0000970 від 06.09.2016р. на суму 3894,00грн., №СФ-0000971 від 06.09.2016р. на суму 3072,00грн., №СФ-0001121 від 18.10.2016р. на суму 1521,00грн., №СФ-0001122 від 18.10.2016р. на суму 793,00грн., №СФ-0001123 від 18.10.2016р. на суму 312,00грн., №СФ-0001124 від 18.10.2016р. на суму 468,00грн., №СФ-0001125 від 18.10.2016р. на суму 648,00грн., №СФ-0001126 від 18.10.2016р. на суму 1296,00грн., №СФ-0001127 від 18.10.2016р. на суму 10312,00грн., №СФ-0001128 від 18.10.2016р. на суму 300,00грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач свої зобов'язання виконав частково, зокрема здійснив оплату на загальну суму 50077грн. 00коп., що підтверджується виписками ПАТ Перший Український ОСОБА_2 по особовому рахунку та Довідкою ПАТ Перший Український ОСОБА_2 №LVO-07.3/311 від 10.10.2017р. про надходження коштів за період з 17.02.2016р. по 09.10.2017р., відтак просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги в розмірі 25588грн. 00коп.

Між позивачем та відповідачем були складені акти звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2016р., станом на 31.07.2016р. та станом на 09.09.2016р., якими підтверджується наявність несплаченої суми боргу, які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 25588грн. 00коп.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.07.2012р. №01-06/908/2012 роз'яснено, що у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить законодавству. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №3-24гс12 від 27.04.2012р.

Відповідно до п. 5.1. договору № 8-с від 17.02.2016р. в разі недотримання умов п.4.3. даного договору виконавець розглядає це як порушення умов даного договору, що надає право виконавцю стягнути з замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день затримки платежу. Крім пені замовник також сплачує штраф в розмірі 5% від суми боргу, при частковій оплаті штрафні санкції застосовуються до несплаченої частини боргу, яка підтверджується актом звірки взаєморозрахунків підписаного представниками обох сторін. Так, згідно із п. 5.1. договору № 8-с від 17.02.2016р., позивач, по кожному акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 27.03.2016р. по 14.09.2017р. нарахував відповідачу пеню у розмірі 7493грн. 53коп., а також позивач на загальну суму заборгованості нарахував відповідачу 5% штрафу в розмірі 1279грн. 40коп. Розрахунки долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 1106грн. 00коп. по кожному акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 27.03.2016р. по 14.09.2017р. та інфляційні втрати в розмірі 5379грн. 54коп. по кожному акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з березня 2016р. по серпень 2017р. Розрахунки долучено до матеріалів справи.

У пункті 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до абз.3 п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Листом Верховного суду України від 03.04.1997р. №62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" роз'яснено, що у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка перебуває з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. Наприклад, кошти вносились 27 жовтня 1994р. в розмірі 2700 тис. крб., 7 травня 1995р. - 5200 тис. крб. і 25 грудня 1995 року - 11500 тис. крб. Всього 19400 тис. крб. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період с 1 по 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

За умовами ч.5 ст.254 ЦК України встановлено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши проведені позивачем розрахунки, представлені позивачем, встановлено, що позивач припустився помилки в нарахуванні пені, 3% річних, інфляційних втрат не врахувавши проведені відповідачем оплати і в порушення вимог ч.5 ст.254 ЦК України не прийняв до уваги порядок обчислення строків, починаючи нарахування за прострочення виконання зобов'язання з оплати із наступного дня після закінчення строку встановленого для виконання зобов'язання, не враховуючи вихідні дні, на які припали останні дні строку в окремих розрахункових періодах, та не врахувавши рекомендацій Верховного суду України від 03.04.1997р. №62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". Відтак, в перерахунку, в межах визначеного позивачем періоду по кожному акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), розмір пені становить 7465,34грн., розмір 3% річних становить 1101,59грн. та розмір інфляційних втрат становить 4716,81грн. В решті позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат належить відмовити у зв'язку із безпідставністю заявлення.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати основного боргу, проведених позивачем нарахувань, доказів в спростування наведених обставин суду не надано.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги із врахуванням заяви (вх.№4282/17 від 10.10.2017р.) про зменшення розміру позовних вимог, до відповідача про стягнення основного боргу у розмірі 25588грн. 00коп., 5% штрафу в розмірі 1279грн. 40коп., пені у розмірі 7465грн. 34коп., інфляційних втрат в розмірі 4716грн. 81коп. та 3% річних у розмірі 1101грн. 59коп. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити у зв'язку із безпідставністю нарахувань.

Судовий збір необхідно віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 12, 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таймлогістікс» (79016, АДРЕСА_1 А, ідентифікаційний код 40117509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Анком-транс» (81100, Львівська область, Пустомитівський район, с.Кам'янопіль, ідентифікаційний код 32801696) 25588грн. 00коп. - основного боргу, 1279грн. 40коп. - 5% штрафу, 7465грн. 34коп. - пені, 4716грн. 81коп. - інфляційних втрат, 1101грн. 59коп. - 3% річних та 1465грн. 00коп. - судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 16.11.2017р.

Суддя Іванчук С.В.