Постанова

від 21.11.2017 по справі 905/1836/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2017 справа № 905/1836/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилком - Сервіс» , м.Курахове Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. у справі№ 905/1836/17 (суддя Г.В. Левшина) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Техмаст» , м.Полтава доТовариства з обмеженою відповідальністю «Жилком - Сервіс» , м.Курахове Донецької області простягнення 292031,35грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Техмаст» , м.Полтава, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилком - Сервіс» , м.Курахове Донецької області про стягнення 292031,35грн., які складаються з 261574,10грн. боргу, 26157,40грн. штрафу та пені у розмірі 4299,85грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. у справі №905/1836/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Техмаст» задоволені.

Рішення суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №23 від 10.03.2017р. у частині здійснення своєчасної оплати вартості отриманого товару за видатковою накладною №161 від 16.06.2017р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Жилком - Сервіс» не погодилося з прийнятим рішенням та звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області скасувати, звільнити відповідача від сплати штрафних санкцій та, з урахуванням часткової оплати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 167000,00грн. Крім того, відповідач просить розстрочити виконання рішення на три роки з відповідним графіком оплат.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.

На переконання скаржника, порушення судом норм процесуального права полягає у позбавленні відповідача права на своєчасне отримання копії позовної заяви та у відмові суду першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи.

Апелянт також зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Жилком - Сервіс» не має змоги одночасно оплатити заборгованість у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем, з огляду на що, відповідачем було направлено на адресу позивача лист, яким гарантовано оплату шляхом розстрочки. Крім того, скаржник наголошує, що ним було здійснено оплату на суму 94206,20грн., з огляду на що зменшилася сума боргу і, відповідно, розмір нарахованих штрафних санкцій.

Скаржник стверджує, про те, що за наявності можливості останній сплачує заборгованість, що підтверджується платіжними дорученнями №1113 від 02.10.2017р. на суму 67,90грн. та №1199 від 17.10.2017р. на суму 300,00грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач також наголошує, що позивачем не дотримано порядок досудового врегулювання спору.

Крім того, апеляційна скарга містить клопотання про розстрочення виконання рішення по справі на три роки на умовах поетапної щомісячної оплати рівними частинами (по 4638,89грн.).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2017р. у справі №905/1836/17 було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 21.11.2017р.

У судове засідання 21.11.2017р. представники сторін не з'явилися. Разом з тим, на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилком - Сервіс» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю повноваженого представника в інших судових засіданнях. На поштову адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Техмаст» надійшли заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін. Заперечення також містять клопотання про розгляд справи без участі свого повноваженого представника позивача.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що явка сторін не була визнана судом обов'язковою, позиція відповідача викладена безпосередньо в апеляційній скарзі, а позиція позивача - у запереченнях на апеляційну скаргу, приймаючи до уваги, що сторони не посилалися на необхідність надання додаткових доказів, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача з огляду на відсутність доказів на його обґрунтовання, а також задовольняючи клопотання позивача про розгляд справи без участі представника, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

10.03.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Техмаст» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Жилком - Сервіс» (далі - покупець) було укладено договір поставки №23 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1, 1.2 постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію, надалі - товар, відповідно до письмової заявки покупця. Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Ціна, кількість, асортимент обумовлюються в рахунках-фактурах та накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п.3.1, 3.2 постачальник зобов'язаний передати покупцю товар на протязі 10 календарних днів з дня отримання письмової заявки по факсу, електронній пошті. Датою поставки є дата відправлення покупцем товару відповідно до накладної, підписаної сторонами.

Пунктом 3.4. визначено, що поставка товару не проводиться при наявності простроченої заборгованості за раніше отриманий товар до повного її погашення.

Як вбачається з п.5.1, розрахунки здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з моменту (дати) отримання (поставки) продукції.

У разі несвоєчасного розрахунку за отриманий товар, передбачені цим договором, відповідно до п.8.2, покупець сплачує за кожний день прострочення пеню, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який стягується пеня від суми простроченого платежу та штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2017р. (п.10.1).

Договір підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств.

На виконання умов договору, позивачем відповідно до видаткової накладної №161 від 16.06.2017р. поставлено відповідачу товар на суму 261574,10грн. (рахунок на оплату №239 від 08.06.2017р. на суму 261574,10грн.).

Неналежне виконання покупцем своїх зобов'язань за договором поставки №23 від 10.03.2017р. у частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару стало підставою звернення постачальника до суду за захистом свого порушеного права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Укладений між сторонами правочин №23 від 10.03.2017р. за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

На виконання договору позивачем, відповідно до видаткової накладної №161 від 16.06.2017р., поставлено товар на суму 261574,10грн. Зазначена видаткова накладна підписана з обох сторін без зауважень та скріплена печатками підприємств, з огляду на що, колегія суддів дійшла висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором за зазначеною вище накладною.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами пункту п.5.1, розрахунки здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з моменту (дати) отримання (поставки) продукції.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За висновком суду першої інстанції, з якими погоджується суд апеляційної інстанції, свої зобов'язання щодо своєчасної сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар у сумі 261574,10грн. відповідач не виконав, з огляду на що наявні всі підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилком - Сервіс» основного боргу, у зазначеному розмірі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 26157,40грн. штрафу та 4299,85грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

За умовами пункту 8.2 договору, у разі несвоєчасного розрахунку за отриманий товар, передбачені цим договором, покупець сплачує за кожний день прострочення пеню, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який стягується пеня від суми простроченого платежу та штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок позивача, з якими погодився суд першої інстанції, колегія суддів зазначає, що він є арифметично вірним, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 4299,85грн. нарахована за період з 10.07.2017р. по 02.08.2017р. та штраф у розмірі 26157,40грн. (10% від суми боргу).

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що ним здійснена часткова оплата, у зв'язку з чим, сума боргу та розмір штрафних санкцій повинні бути зменшені.

Так, відповідачем до апеляційної скарги додано платіжне доручення №758 від 24.07.2017р., відповідно до якого останнім сплачено борг на суму 94206,20грн. Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у призначенні платежу міститься посилання на рахунок №306 від 18.07.2017р. Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості, за отриманий товар за видатковою накладною №161 від 16.06.2017р. (рахунок №239 від 08.06.2017р.), тобто, за раніше поставлений товар. Разом з тим, позивачем у позовній заяві та у запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що останній не погоджувався на зміну умов договору в частині зарахування оплат, у зв'язку з чим призупинив подальші поставки товару на підставі п.3.4 договору.

Також, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що за наявності можливості останній сплачує заборгованість за рахунком №239 від 08.06.2017р. На підтвердження зазначеного, додає до апеляційної скарги платіжне доручення №1113 від 02.10.2017р. відповідачем сплачено 67,90грн. (існувало на момент винесення оскаржуваного рішення) та платіжне доручення №1199 від 17.10.2017р. (оплата здійснена після оголошення господарським судом рішення).

Враховуючи положення статті 101 ГПК України, а також те, що зазначені докази не були надані при розгляді в суді першої інстанції або не існували на момент винесення рішення, приймаючи до уваги відсутність належного обґрунтування неможливості подання зазначених документів до суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції зазначені документи не приймаються до уваги.

Підставою для скасування рішення господарського суду апелянт разом з іншим називає недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору.

Однак, чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов'язань контрагентом без попереднього пред'явлення претензії, навіть якщо такий обов'язок прямо передбачений договором. Офіційне тлумачення стосовно питання обов'язковості досудового врегулювання спорів надав Конституційний суд України у справі N1-2/2002 від 09.07.2002.р Так, обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. Окрім того, умови договору №23 від 10.03.2017р. не містять чітких вказівок на обов'язковість застосування сторонами досудового порядку врегулювання спору, передбаченого ст.6 - 8 ГПК України.

Апелянт у резолютивній частині апеляційної скарги просить розстрочити виконання рішення на три роки зі здійсненням щомісячних платежів у розмірі 4638,89грн.

Згідно з п.6 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, розстрочення виконання судового рішення пов'язано з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження свого скрутного фінансового становища відповідачем до апеляційної скарги додана довідка про наявність заборгованості по заробітній платі станом на 01.08.2017р. у розмірі 533300,35грн. та акти звірення взаємних розрахунків з Комунальним підприємством Міська служба єдиного замовника Курахівської міської ради (власним балансоутримувачем).

Проаналізувавши наведені відповідачем підстави для надання розстрочки виконання рішення, враховуючи можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк та такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення, приймаючи до уваги, що зазначена вище довідка є документом, що складено в односторонньому порядку, акти звіряння не підтверджують скрутне фінансове становище апелянта, а інших доказів скрутного становища відповідачем не додано, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилком - Сервіс» про розстрочку виконання рішення господарського суду на три роки.

Твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме про позбавлення відповідача права на своєчасне отримання копії позовної заяви та про безпідставну відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не знайшли свого підтвердження. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем про подачі позову до суду додано опис вкладення у цінний лист, згідно якого на адресу відповідача було направлено копію позовної заяви та додані до неї документи. Крім того, відповідно до норм ст.22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії.

Крім того, ухвалами господарського суду Донецької області від 30.08.2017р. та від 21.09.2017р. розгляд справи відкладався. При цьому, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на викладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. у справі №905/1836/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилком - Сервіс» , м.Курахове Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. у справі №905/1836/17 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. у справі №905/1836/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано 6 прим.: 2 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - у справу; 1 - ДАГС; 1 - ГСДО