Постанова

від 30.10.2017 по справі 826/14821/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30 жовтня 2017 року 15:30 № 826/14821/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Скайсід до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Скайсід , (далі - позивач, ТОВ Скайсід ), до Головного управління ДФС у місті Києві, (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), про визнання протиправним та скасування наказу від 20.09.2016 № 5934 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки (далі - оскаржуваний наказ).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнятий всупереч нормам чинного законодавства та за відсутності підстав для документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки позивач належним чином виконує вимоги законодавства України і не допускає порушень вимог податкового законодавства.

В судове засідання представник позивача не прибув, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судовому засідання заперечив проти задоволення позовних вимог. Надав суду письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволені позовних вимог, зазначивши про правомірність оскаржуваного наказу.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, наказом ГУ ДФС у м. Києві від 20.09.2016 № 5934 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Скайсід (код 39106064) на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Скайсід (код 39106064) по взаємовідносинах з ТОВ Мирком (код 35356398), ТОВ Став-М (код 38925080) за червень 2015 року, ТОВ Грейн Комодітіз (код 39937228) за квітень 2016 року, ТОВ Сієна Груп Логістік (код 40084484) за квітень - червень 2016 року тривалістю 10 робочих днів з 21.09.2016 по 04.10.2016.

На підставі вказаного наказу проведено перевірку ТОВ Скайсід , за результатами якої складено Акт Про результати документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Скайсід (код 39106064) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Мирком (код 35356398), ТОВ Став-М (код 38925080) за червень 2015 року, ТОВ Грейн Комодітіз (код 39937228) за квітень 2016 року, ТОВ Сієна Груп Логістік (код 40084484) за квітень - червень 2016 року від 11.10.2016 № 245/26-15-14-04-04/39106064 (далі - акт перевірки).

Досліджуючи правомірність прийнятого наказу від 20.09.2016 № 5934 та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до ст. 62 ПК України, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пункт 78.1 ст. 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової виїзної перевірки.

Так, відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з визначених обставин, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

З контексту зазначеної норми ПК України слідує, що обов'язковою умовою призначення позапланової перевірки на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України є ненадання платником податків пояснення та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, наведеній у постановах від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 та від 16.02.2016 № 1-2749а15, виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо податковий орган вважає, що ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Крім того, нормами абз. 5 п. 73.3 ст. 73 ПК України передбачено, що платник податку звільняється від обов'язку надавати відповіді на запити податкового органу у випадку, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах 1 та 2 цього пункту.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач 11.07.2016 від ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві отримав письмовий запит від 07.07.2016 № 19738/10/26-59-12-11-22 Про надання інформації та її документального підтвердження щодо проведених господарських операцій з ТОВ Грейн Комодітіз за квітень 2016 року.

Листом від 21.07.2016 вих. 270 позивач надіслав на адресу контролюючого органу письмові пояснення по суті господарських операцій з ТОВ Грейн Комодітіз та копії документів згідно переліку.

11.07.2016 позивачем отримано письмовий запит ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 07.07.2016 № 19737/10/26-59-12-01-22 Про надання інформації та її документального підтвердження щодо проведених господарських операцій з ТОВ Мирком ТОВ Став-М за червень 2015 року.

Листом від 21.07.2016 вих. 269 позивач надіслав на адресу контролюючого органу письмові пояснення по суті господарських операцій з ТОВ Мирком ТОВ Став-М та копії документів згідно переліку.

01.09.2016 позивачем отримано письмовий запит ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25.08.2016 № 19097/10/26-15-14-04-02 Про надання інформації та її документального підтвердження щодо проведених господарських операцій з ТОВ Сієна Груп Логістік за квітень - червень 2016 року.

Однак, листом від 12.09.2016 вих. 311 позивач відмовив ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві в надані інформації. Вказану відмову позивач мотивує тим, що запит не містить належної інформації на підтвердження підстав для його надіслання та ґрунтується на припущеннях, що суперечить абз. 1 та 2 п. 73.3 ст. 73 ПК України.

Так, положеннями абз. 5 п. 73.3 ст. 73 ПК України передбачено, що платник податку звільняється від обов'язку надавати відповіді на запити податкового органу у випадку, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах 1 та 2 цього пункту.

При цьому, наявні матеріали справи свідчать про те, що позивач скористався наданим йому правом на звільнення від надання пояснень та їх документального підтвердження лише 12.09.2016 листом вих. 311, яким відмовив ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві в надані інформації, оскільки запит від 25.08.2016 № 19097/10/26-15-14-04-02 Про надання інформації та її документального підтвердження щодо проведених господарських операцій з ТОВ Сієна Груп Логістік за квітень - червень 2016 року складений з порушенням вимог ПК України.

Проте, суд звертає увагу на те, що позивачем листами від 21.07.2016 вих. № 269 та № 270 надіслано на адресу контролюючого органу письмові пояснення по суті господарських операцій з ТОВ Мирком , ТОВ Став-М , ТОВ Грейн Комодітіз за відповідні періоди та копії документів згідно переліку.

А отже, контролюючий орган скористався наданим йому правом на оцінку наданих позивачем пояснень, викладених у листах позивача від 21.07.2016 вих. № 269 та № 270 та документів та призначення перевірки.

За результатами дослідження наявних у справі матеріалів судом встановлено, а позивачем не спростовано фактів виникнення обставин, передбачених нормою пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, для призначення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Загальні вимоги до змісту наказу про проведення перевірки наведені у п. 81.1 ст. 81 ПК України, а саме в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу.

Дослідивши та проаналізувавши зміст спірного наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача суд встановив, що наказ від 20.09.2016 № 5934 відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 24.12.2010 № 21-25а10, у разі коли платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Одночасно при розгляді адміністративних справ за позовами платників податків про скасування наказів про проведення позапланових невиїзних перевірок Верховний Суд України в своїх постановах від висловив від 27.01.2015 № 21-425а14, від 09.02.2016 у справі № 826/5689/13-а та від 16.02.2016 у справі № 826/12651/14 виклав думку про те, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пп. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Водночас положення норми абз. 2 ч. 1 наведеної статті КАС України визначають, що суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З огляду на те, що висновки Верховного Суду України у постановах від 27.01.2015 № 21-425а14, від 09.02.2016 у справі № 826/5689/13-а та від 16.02.2016 у справі № 826/12651/14 сформовані у справах з іншими обставинами (а саме за фактами призначення та проведення контролюючими органами позапланових невиїзних перевірок платників) та у сукупності з правовим аналізом норм ст. 73 ПК України (останні визначають порядок проведення невиїзних перевірок), суд відступає від правової позиції, викладеної у наведених вище постановах Верховного Суду України, та натомість враховує правову позицію Верховного Суду України з постанови від 24.12.2010 № 21-25а10.

Аналізуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позови платників податків, спрямовані на оскарження наказів про призначення позапланових виїзних перевірок, дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення таких перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому випадку в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

До аналогічних висновків дійшов також Вищий адміністративний суд України в ході розгляду адміністративних справи про скасування податкових повідомлень-рішень (постанова від 16.03.2017 № К/800/54814/15, ухвали від 15.03.2017 № К/800/48663/15, від 12.04.2016 № К/800/34845/14, 04.10.2016 № К/800/8821/16).

Як свідчать наявні матеріали справи, позапланова виїзна перевірка позивача бала ініційована на підставі оскаржуваного наказу, проводилась в присутності посадових осіб позивача, та наданням останніми первинних документів для проведення перевірки.

Таким чином, суд вважає обставин про допущення працівників контролюючого органу до проведення позапланової виїзної перевірки товариства, проведення такої перевірки та оформлення її результатів відповідним актом перевірки такими, що підтверджуються документально.

Отже, враховуючи вищенаведене та встановлені судом обставини допуску позивачем посадових осіб ГУ ДФС у м. Києві до проведення позапланової виїзної перевірки згідно з направленням від 21.09.2016 № 874/26-15-14-04-04 та наказу від 20.09.2016 № 5934, суд приходить до висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення про проведення позапланової виїзної перевірки позивача.

Крім того, під час розгляду даної справи суд встановив факт допуску позивачем працівника відповідача до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Скайсід , про що здійснено запис від 21.09.2016 № 4 в журналі реєстрації перевірок позивача.

Таким чином, посилання позивача на той факт, що відповідачем не дотримано вимог абз. 1 та абз. 2 п. 73.3 ст. 73 ПК України у запиті від 25.08.2016 № 19097/10/26-15-14-04-02 Про надання інформації та її документального підтвердження щодо проведених господарських операцій з ТОВ Сієна Груп Логістік , суд вважає безпідставними.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Вищого адміністративного суду України стосовно того, що факт допуску платником до перевірки посадових осіб контролюючого органу нівелює правові наслідки можливих правових порушень, допущених цим органом при призначенні податкової перевірки (ухвали суду касаційної інстанції від 25.05.2016 № К/800/53392/15, постанови від 19.04.2016 № К/800/46320/14 та від 01.12.2015 № К/800/46185/14).

Щодо зазначеного у тексті позовної заяви клопотання для забезпечення позову, а саме, заборони посадовим особам відповідача на підставі оскаржуваного наказу вчиняти дії щодо перевірки позивача та приймати рішення про арешт майна до вирішення справи по суті, суд зазначає, що порядок подання такого клопотання визначений нормами статей 117, 118 КАС України, і цих вимог позивачем не дотримано. Також суд звертає увагу, що позивачем не сплачено судовий збір за розгляд клопотання про забезпечення позову та, що з урахуванням висновків суду таке клопотання, подане з порушенням вимог законодавства України, залишається без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю Скайсід до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу є не обґрунтованим, а відтак, таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Скайсід до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу відмовити повністю.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ю.Т. Шрамко