Постанова

від 20.11.2017 по справі 821/1051/17

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/1051/17

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Василяки Д.К.,

при секретарі: Собчук Є.В., за участю представника позивачів ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, треті особи - Фермерське господарство "ОРІЙ АГРО", ОСОБА_5 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, треті особи: Фермерське господарство "ОРІЙ АГРО", ОСОБА_5 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) обґрунтовано тим, що позивачі, що є членами фермерського господарства "ОРІЙ АГРО" подали до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю), що розташована на території Милівської сільської ради Бериславського району для ведення фермерського господарства, із земель раніше наданих в оренду громадянину ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства. Відповідачем надано відповідь про відмову в наданні дозволу у зв'язку з тим, що для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) крім обов'язкового переліку документів, визначеного ст. 118,121 Земельного кодексу України, заявникам потрібно додатково надати довідку про відсутність заборгованості з орендної плати та внести зміни у договір оренди в частині збільшення розміру орендної плати.

На думку позивачів підстави відмови позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, які наведені у листі від 17.05.2017 року №4026/0-1462-17, не передбачені ст. 118 Земельного кодексу України.

Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач надав до суду заперечення, яке обґрунтовано тим, що позивачі звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю). Листом від 17 травня 2017 року заявникам було відмовлено.

Відмову вважає правомірною у зв'язку з тим, що позивачами до суду надано документи, серед яких вказано витяг про реєстрацію договору оренди. Відповідно до вказаного витягу земельну ділянку передано в оренду ОСОБА_5 з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства. При цьому, з доданими заявами позивачами були надані витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого земельні ділянка передана ОСОБА_5 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі вказаного відповідач вважає відмову правомірною.

Представник відповідача в судовому засідання заперечення підтримав.

Від третіх осіб надійшли заяви про розгляд справи без їх участі. Проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивачів, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне: на підставі договору оренди землі, укладений між Головним управління Держгеокадастру у Херсонській області та ОСОБА_5, який укладеного на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Херсонській області від 16 грудня 2014 року № 21-1977/18-14-СГ "Про затвердження проекту землеустрою та надання гр. ОСОБА_5 в оренду земельної ділянки", ОСОБА_5 передано в оренду земельну ділянку загальною площею 35,8000 га (кадастровий номер 6520684200:04:001:0050) сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів, яка знаходиться за адресою: Херсонська область, Бериславський район, Милівська сільська рада.

28 березня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як члену фермерського господарства земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю), із земель раніше наданих в оренду громадянину ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства, згідно договору оренди землі від 03 лютого 2016 року № 13123269, загальною площею 35,8000 га, в тому числі пасовища - 35,800 га (кадастровий номер 6520684200:04:001:0050), із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

В матеріалах справи наявний Статуту фермерського господарства "ОРІЙ АГРО", затверджений протоколом загальних зборів засновників фермерського господарства "ОРІЙ АГРО", № 1 від 16 лютого 2016 року. Згідно вказаного Статуту членами фермерського господарства "ОРІЙ АГРО" є ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Судом встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області за наслідком розгляду заяв позивачів надано відповідь від 17.05.2017 за № Ш-4026/0-1462-17, відповідно до якої згідно наданих відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень у гр. ОСОБА_5 в користуванні перебуває земельна ділянка площею 35,8 га (кадастровий номер 6520684200:04:001:0050) з цільовим призначенням для ведення таварного сільськогосподарського виробництва, що не відповідає укладеному договору оренди землі за яким ділянка відводилася для ведення фермерського господарства.

Враховуючи природно - кліматичні умови, особливості ведення землеробства розпорядником землі на даний час визначена орендна плата за землю сільськогосподарського призначення на рівні 4 % для богарних та малопродуктивних земель, для інших земель 8 % від нормативної грошової оцінки, що в повному обсязі відповідає ст. 288 Податкового кодексу України для визначення відсотку плати за оренду землі.

Враховуючи викладене, розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, у розмірі, що не перевищує земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства, що перебувають в оренді гр. ОСОБА_5 можливо після звернення орендаря щодо внесення змін до договору оренди землі в частині встановлення орендної плати за користування земельною ділянкою, в залежності від складу угідь та продуктивності, усунення розбіжностей в інформації стосовно цільового призначення земельної ділянки та надання інформації про відсутність заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне: вказані правовідносини між сторонами врегульовані положеннями Конституції України, Земельним кодексом України, Законом України "Про фермерське господарство", Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15.

Стаття 14 Конституції України передбачає, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди (п. "в" ч. 1 ст. 31 Земельного кодексу України).

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) ( ч. 2 ст. 31 Земельного кодексу України).

Громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради (ст. 32 Земельного кодексу України).

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 1, 2, 3 ст. 22 Земельного кодексу України).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно ч. 2 , 3 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Закон України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-VІ (далі по тексту - Закон України № 973-VІ) визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

Відповідно до ст. 13 Закону України № 973-VІ, члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Пунктами 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до п. 1 вказаного Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пунктом 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру визначено, що Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної ОСОБА_6 України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Відповідно до пп. 25 п. 11 вказаного Положення, начальник Головного управління, підписує накази Держгеокадастру.

Суд зазначає, що чинним законодавством України передбачена єдина форма рішення, що приймається територіальними органами Держгеокадастру, за результатами розгляду заяв про надання земельних ділянок, - це наказ.

Відмова відповідача, оформлена ним у формі листа, наказу чи у будь якій іншій формі, змісту не змінює та є рішенням суб'єкта владних повноважень.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи наявний Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 52648393 від 04.02.2016 р., відповідно до якого цільове призначення вищевказаної земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п. 15 договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_5 та відповідачем, земельна ділянка передавалася в оренду для ведення фермерського господарства.

Отже, позивачами разом із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки надано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого цільове призначення земельної ділянки відмінне від зазначеного цільового призначення вказаного в договорі оренди землі.

Крім того, в матеріалах справи наявний Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 88397776 від 30.05.2017 р., відповідно до якого цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства.

Так, вказаний Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 88397776 від 30.05.2017 р. зроблено після подання позивачами заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та отримання оскаржуваної відповіді Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку щодо правомірності відмови Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 17 травня 2017 року в частині зобов'язання усунення розбіжностей інформації стосовно цільового призначення земельної ділянки.

Суд зазначає, що підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у частині зобов'язання звернення орендаря щодо внесення змін до договору оренди землі в частині встановлення орендної плати за користування земельною ділянкою, в залежності від складу угідь та продуктивності, надання інформації про відсутність заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою, які зазначені у відповіді від 17 травня 2017 року, Земельним кодексом або іншим законом не передбачена.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області надати дозвіл ОСОБА_3, ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства "ОРІЙ АГРО" земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю), що розташована на території Милівської сільської ради Бериславського району для ведення фермерського господарства, із земель раніше наданих в оренду громадянину ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства, згідно договору оренди, зареєстрованого у реєстраційній службі Бериславського районного управління юстиції Херсонської області від 03 лютого 2016 року, загальною площею 35,8000 га, в тому числі рілля пасовища - 35,8000 га (кадастровий номер: 6520684200:04:001:0050), із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області суд зазначає, що вказане є втручанням в дискреційні повноваження.

Суд зазначає, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 162 КАС України, відповідно до пункту 2 частини 1 якої у разі задоволення адміністративного позову суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. У другому абзаці вказаної статті зазначено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, проте відповідний спосіб захисту має бути законним та відповідати певній нормі права.

Суд зазначає, що він може втрутитися в дискреційні повноваження лише за наявності обґрунтованих підстав невиконання вимог законодавства.

Крім того, оскільки на час розгляду справи встановлені невідповідності у цільовому призначенні земельної ділянки, вказаної у договорі оренди землі та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.02.2016 р., суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає, що відповідно 267 КАС України зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду є правом, а не обов'язком суду. Зважаючи на матеріали справи, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати вказаний звіт.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2,8,9,12,17,19, 158,159, 160-163,167 КАС України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо надання ОСОБА_3, ОСОБА_4 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, викладену в листі від 17.05.2017 р. № Ш-4026/0-1462/6-17 в частині зобов'язання звернення орендаря щодо внесення змін до договору оренди землі в частині встановлення орендної плати за користування земельною ділянкою, в залежності від складу угідь та продуктивності, надання інформації про відсутність заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою.

Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 320 грн., шляхом безспірного списання коштів органами казначейської служби України.

Стягнути на користь ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 320 грн., шляхом безспірного списання коштів органами казначейської служби України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 листопада 2017 р.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 6.2