Рішення

від 02.11.2017 по справі 917/1371/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2017 Справа №917/1371/17

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача1: не з'явився,

від відповідача 2: Фурман І.В.,

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське",

вул. Приходченків, 74, с. Богданівка, Прилуцький район, Чернігівська область, 17582

до 1. Білогорільської сільської ради Лохвицького району Полтавської області,

вул. Молодіжна, 14, с. Білогорілка, Лохвицький район, Полтавська область, 37220

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Перемога",

вул. Миру, 2/1, с. Гиряві Ісківці, Лохвицький район, Полтавська область, 37223

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Лохвицька районна державна адміністрація, вул. Перемоги,1, м.Лохвиця, 37200

про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Богданівське" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Білогорільської сільської ради Лохвицького району Полтавської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Перемога" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322680700:00:004:0196 площею 5,27 га, укладений між відповідачами 1 та 2; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322680700:00:004:0065 площею 3,1400 га, укладений між відповідачами 1 та 2; зобов'язання відповідача 1 підписати трьохсторонню угоду до договору оренди землі від 16.04.2014 №114-14/04-15 в редакції позивача; зобов'язання відповідача 1 підписати трьохсторонню угоду до договору оренди землі від 16.04.2014 №107-14/04-15 в редакції позивача.

Ухвалою суду від 18.08.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 19.09.2017.

Лохвицькою районною державною адміністрацією подано письмові пояснення по суті спору (вх. №11326), в яких вказує, що договори оренди земельних ділянок від 16.04.2014 за №107-14/04-15 (площею 3,1400 га, кадастровий номер 5322680700:00:004:0177), №114-14/04-15 (площею 5,27000 га, кадастровий номер 5322680700:00:004:0178) є укладеними між Лохвицькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та СТОВ Богданівське (орендар), але не набрали чинності в зв'язку з відсутністю державної реєстрації права оренди. Також, третьою особою подано клопотання про розгляд справи за відсутності її уповноваженого представника (вх. 11327). Клопотання судом задоволено.

13.09.2017 від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що право оренди у відповідача 2 виникло на підставі рішення Білогорільської с/ради від 14.12.2016, яким ТОВ Агро Перемога було надано право на розроблення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі. В подальшому зазначена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі була затверджена на сесії Білогорільської с/ради від 23.12.2016. Па підставі зазначених рішень сільської ради між ТОВ Агро Перемога та сільською радою було укладено договори оренди зазначених земельних ділянок. У відповідності до вимог чинного законодавства право оренди, по даних договорах, було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Від Білогорільської сільської ради Лохвицького району надійшов відзив (вх. №11329 від 13.09.2017), в якому проти позову заперечує, вказує що рішення сесій сільської ради від 14.12.2016 та 23.12.2016 станом на час розгляду справи є чинними, жодним рішенням не були скасовані чи визнанні недійсними. Окрім того, сільською радою, до прийняття рішення про передачу зазначених земельних ділянок в оренду було направлено запит до відділу Держгеокадастру у Лохвицькому районі, відповідно до якої на момент прийняття рішення дані земельні ділянки не перебували у користуванні.

19.10.2017 від позивача через засоби електронної пошти надійшло клопотання про залишення позову без розгляду (вх. №12746).

20.10.2017 відповідачем 1 подано додаткові письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи (вх. №12802 від 20.10.2017).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Перемога" надано для долучення до матеріалів справи копії договорів оренди земельних ділянок та технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок (вх. №12803 від 20.10.2017).

В судовому засіданні 20.10.2017 судом розглянуто клопотання позивача про залишення позову без розгляду та відмовлено в його задоволенні (ухвала суду від 20.10.2017).

Представник позивача в судове засідання 02.11.2017 не з'явився, причин щодо того суду не повідомив, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач 1 та третя особа явку уповноважених представників не забезпечили, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Судом враховано рекомендації, викладені у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до яких у разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того п. 3.9.2 містить рекомендацію, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено. За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19.12.2013 розпорядженням Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області №590 (а.с. 14) було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для користування земельними ділянками на умовах оренди Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Богданівське на території адміністративного підпорядкування сільських рад Лохвицького району. Пунктом 2 вказаного розпорядження вирішено укласти попередні договори оренди землі та передати земельні ділянки в розпорядження позивача, із встановленою орендною платою 5% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок в рік.

Розпорядженням голови Лохвицької райдержадміністрації №171 від 16.04.2014 (а.с. 15) прийнято рішення про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу в оренду терміном на 7 років Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Богданівське земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель не витребуваних земельних часток (паїв), які знаходяться на території адміністративного підпорядкування сільських рад Лохвицького району. Пунктом 3 зобов'язано позивача заключити договори оренди землі на земельні ділянки відповідно до Додатку (а.с. 17-18).

В подальшому, на підставі вказаного розпорядження між Лохвицькою районною державною адміністрацією (Орендодавець, третя особа) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Богданівське (Орендар, позивач) укладено договори оренди землі №114-14/04-15 та №107-14/04-15 від 16.04.2014.

Відповідно до вказаних договорів Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме:

- земельну ділянку загальною площею 5,2700 га, у тому числі ріллі 5,2700 га із земель не витребуваних земельних часток (паїв), кадастровий номер 5322680700:00:004:0178, терміном на 7 років (Договір №114-14/04-15);

- земельну ділянку загальною площею 3,1400 га, у тому числі ріллі 3,1400 га із земель не витребуваних земельних часток (паїв), кадастровий номер 5322680700:00:004:0177, терміном на 7 років (Договір №107-14/04-15);

Земельні ділянки передані за актами приймання-передачі (а.с. 31-32).

Позивач стверджує, що починаючи з 16.04.2016 він законно і добросовісно обробляв зазначені земельні ділянки, своєчасно в повному обсязі сплачував орендну плату за користування орендованими земельними ділянками на рахунок Білогорільської сільської ради. Протягом терміну оренди земельних ділянок жодних зауважень та повідомлень з боку Орендодавця або Білогорільської сільської ради щодо несплати орендної плати чи то неефективного використання орендованих земель на адресу позивача не надходило.

На початку 2017 року позивачу стало відомо про те, що Білогорільською сільською радою орендовану позивачем землю, передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Агро Перемога (надалі відповідач 2).

24 березня 2017 року позивач звернувся з листом б\н (а.с. 33) до голови Білогорільської сільської ради, щодо надання роз'яснення, на якій підставі Білогорільська сільська рада стала розпорядником даних земельних ділянок, які знаходяться поза межами населеного пункту с.Білогорілка. Однак, до сьогоднішнього дня, жодної відповіді на звернення позивача не надійшло.

Також, 24 березня 2017 року позивачем було направлено лист №155 голові Лохвицької РДА (а.с. 34) з приводу роз'яснення, коли і на якій підставі були передані сільськогосподарські землі (не витребувані паї), які знаходяться поза межами населеного пункту.

Листом від 25 квітня 2017 року №538/01-24/1005 (а.с.35), Лохвицька РДА повідомила про те, що Білогорільська сільська рада, Рішенням дванадцятої сесії сьомого скликання 14 грудня 2016 року (а.с. 36) взяла в управління земельні ділянки категорії, що входять до складу спадщини, за відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини. Рішенням Білогорільської сільської ради тринадцятої сесії сьомого кликання від 23 грудня 2016 року (а.с. 37) затверджено технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості) для користування на умовах оренди Товариству з обмеженою відповідальністю Агро Перемога на території Білогорільської сільської ради на земельні ділянки, в т.ч. і земельні ділянки, які орендує позивач.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, право оренди на зазначені вище, орендовані позивачем, земельні ділянки зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Перемога . Кадастрові номери земельних ділянок було змінено на підставі технічної документації, затвердженої Рішенням Білогорільської сільської ради тринадцятої сесії сьомого скликання від 23 грудня 2016 року.

Відтак позивач стверджує, що порушені його права як землекористувача, а тому просить суд визнати недійсним договори оренди земельних ділянок: з кадастровим номером 5322680700:00:004:0196 площею 5,27 га; кадастровим номером 5322680700:00:004:0065 площею 3,1400 га, що укладені між відповідачами 1 та 2; зобов'язати відповідача 1 підписати трьохсторонні угоди до: договору оренди землі №114-14/04-15; №107-14/04-15 від 16.04.2014 в редакції позивача.

В матеріалах справи наявні договори оренди земельних ділянок від 23.12.2016, укладені між Білогорільською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Перемога щодо оренди земельних ділянок площею 5,2700 га, кадастровий номер 5322680700:00:004:0196 та площею 3,1401 га кадастровий номер 5322680700:00:004:0065. Вказані договори зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 115-116, 142-143).

Вказані договори укладено на підставі рішення Білогорільської сільської ради від 14.12.2016, якими ТОВ Агро Перемога було надано право на розроблення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі. В подальшому зазначена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі була затверджена на сесії Білогорільської с/ради від 23.12.2016.

Рішення сільської ради були прийняті на підставі статті 1285 Цивільного кодексу України, яка визначає, що у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки та Законі України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли від 20 вересня 2016 року.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" стосовно того, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що договори оренди земельних ділянок від 23.12.2016, укладені між Білогорільською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Перемога щодо оренди земельних ділянок площею 5,2700 га, кадастровий номер 5322680700:00:004:0196 та площею 3,1401 га кадастровий номер 5322680700:00:004:0065 укладені з дотриманням вимог чинного законодавства. Вказані договори зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Договори укладено на підставі рішення Білогорільської сільської ради від 14.12.2016, якими ТОВ Агро Перемога було надано право на розроблення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі. В подальшому зазначена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі була затверджена на сесії Білогорільської с/ради від 23.12.2016. Рішення сільської ради є чинними у встановленому законом порядку не скасовані.

Також, позивач просить суд зобов'язати відповідача 1 підписати трьохсторонні угоди до: договору оренди землі №114-14/04-15; №107-14/04-15 від 16.04.2014 в редакції позивача.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Норми статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України розкривають зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як вже зазначалось, на підставі розпорядження голови Лохвицької райдержадміністрації №171 від 16.04.2014 між Лохвицькою районною державною адміністрацією (Орендодавець, третя особа) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Богданівське (Орендар, позивач) укладено договори оренди землі №114-14/04-15 та №107-14/04-15 від 16.04.2014. Вказане розпорядження є чинними у встановленому законом порядку не скасовано.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України). Право користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (стаття 126 Земельного кодексу України).

Позивачем не надано доказів реєстрації договорів оренди землі №114-14/04-15 та №107-14/04-15 від 16.04.2014.

Відповідач 2 набув право оренди за договорами від 23.12.2016 щодо оренди земельних ділянок площею 5,2700 га, кадастровий номер 5322680700:00:004:0196 та площею 3,1401 га кадастровий номер 5322680700:00:004:0065 у встановленому чинним законодавством порядку, таке право посвідчене і не спростоване.

Відтак, у позивача відсутні підстави для звернення до суду з позовом про зобов'язання відповідача 1 підписати трьохсторонні угоди до: договору оренди землі №114-14/04-15; №107-14/04-15 від 16.04.2014 в редакції позивача.

Оцінивши усі обставини справи у їх сукупності та перевіривши доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, судом встановлено, що позивач не довів порушення своїх прав і охоронюваних законом інтересів, тому відсутні підстави для правового захисту його інтересів в межах даного спору, з огляду на заявлені позовні вимоги.

При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи із змісту статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом 10 днів.

Суддя Кульбако М.М.