Ухвала

від 09.11.2017 по справі 804/7266/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 листопада 2017 р. Справа № 804/7266/17 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про скасування наказу, скасування реєстраційних дій, -

ВСТАНОВИВ

06 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України, в якій позивач просить суд:

- скасувати наказ Міністерства юстиції України від 02 серпня 2017 року за № 2470/5 повністю;

- скасувати реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10709980025027983, № 10709980026027983, № 10709980027027983 від 02 серпня 2017 року.

Згідно статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши поданий адміністративний позов на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України суд доходить висновку про таке.

Так, в обґрунтування позовних вимог зазначається, що 15.05.2017 р. ОСОБА_1 придбано у АтіраСервісес ЛТД в особі ОСОБА_2 100% статутного капіталу ТОВ Ленд Девелопмент , у зв'язку з чим вчинено реєстраційні дії про зміну складу учасників товариства, зміну місцезнаходження, про внесення змін до установчих документів тощо. 29.06.2017 р. ОСОБА_1 укладено з ОСОБА_3 правочин про відчуження 100% статутного капіталу ТОВ Ленд Девелопмент . Спірним наказом, прийнятим за розглядом скарги ТОВ Ленд Девелопмент , скасовано реєстраційні дії щодо ТОВ Ленд Девелопмент від 22.06.2017 р. про підтвердження відомостей про юридичну особу, внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами з установчих документах. Вважає наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Судом встановлено, згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що засновником ТОВ Ленд Девелопмент (код ЄДРПОУ 35059770) є ОСОБА_4, ОСОБА_2 з 01.09.2015 року є керівником.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За правилами частини 1 статті 1 Господарського кодексу України, останній визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності (стаття 2 Господарського кодексу України).

Пунктом 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі: справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов'язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.

Зважаючи на викладене, можливо стверджувати, що спір між сторонами стосується не стільки правомірності наказу Міністерства юстиції України від 02 серпня 2017 року за № 2470/5, скільки є спором, що виник з корпоративних відносин у спорі між юридичною особою ТОВ Ленд Девелопмент та її колишнім власником - ОСОБА_1.

Враховуючи те, що у даному випадку спірні правовідносини пов'язані із питанням правомірності наказу Міністерства юстиції України від 02 серпня 2017 року за № 2470/5, і як наслідок вирішення питання корпоративних прав ОСОБА_1, а також спір пов'язаний з діяльністю, управлінням юридичної особи ТОВ Ленд Девелопмент , правами та обов'язками позивача як учасника такої особи, суд доходить висновку про те, що спір не є публічно-правовим, а випливає з господарських відносин і має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи характер спірних правовідносин, який виник з корпоративних відносин та віднесено до господарської юрисдикції, суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства і має бути розглянутий в порядку господарського судочинства, тому суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за даним позовом.

Керуючись п.1 ч.1 ст.109, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про скасування наказу, скасування реєстраційних дій.

Відповідно до частини 6 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснити позивачу, що розгляд даної позовної заяви відноситься до юрисдикції господарського суду, в порядку та у строки передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 5 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати заявнику разом з позовною завою та доданими матеріалами.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С. В. Прудник