Постанова

від 24.11.2017 по справі 826/11829/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 листопада 2017 року № 826/11829/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Трейд Груп" доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування ППР від 19.05.2017 року ,

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Юніон Трейд Груп (надалі - позивач) до Офісу великих платників податків ДФС (надалі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003144204 від 19.05.2017 р., прийняте Офісом великих платників податків ДФС; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003164204 від 19.05.2017 р., прийняте Офісом великих платників податків ДФС.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наявні у позивача вантажно-митні декларації оформлені відповідно до вимог Митного кодексу України, наказу ДМС України №307 від 09.07.1997 р. та наказу МФ України №651 від 30.05.2012 р. При цьому, ТОВ Юніон Трейд Груп фактично вивезено за межі митної території України товари, що підтверджується митними деклараціями, а відтак висновки податкового органу щодо безпідставного застосування позивачем нульової ставки оподаткування до операцій з реалізації товарно-матеріальних цінностей за період з червня по грудень 2015 р. не відповідають фактичним обставинам.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити повністю та просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідачем письмових заперечень або пояснень щодо заявлених позовних вимог не подано.

На підставі п. 4 ст. 122 КАС України суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 10.04.2017 р. по 11.04.2017 р. на підставі направлень від 10.04.2017 р. №253 та №254 Офісом великих платників податків ДФС на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, ухвали Печерського районного суду м. Києва від 17.02.2017 р. у справі №757/9211/17-к та ухвали Печерського районного суду м. Києва від 17.02.2017 р. у справі №757/920/17-к, наказу Офісу великих платників податків ДФС від 24.03.2017 р. №592 проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІОН ТРЕЙД ГРУП (код ЄДРПОУ 36073775) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині документального підтвердження господарських відносин ТОВ ЮНІСОН ТРЕЙД ГРУП (код ЄДРПОУ 36073755) з ТОВ УКРСПЕЦМЕТ (код ЄДРПОУ 30695140), ПП РЕСУРСІНВЕСТ-1 (код ЄДРПОУ 31606967), ПП ЕНІКОМ (код ЄДРПОУ 25634348), ПП ПОЛІМЕТ (код ЄДРПОУ 32912448), ПП ПРОФІЛЬНІ СИСТЕМИ (код ЄДРПОУ 33297153), ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ МКЛ (код ЄДРПОУ 32065760), ТОВ ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ СВ-ТРАНС (код ЄДРПОУ 37548225), NIBELA LIMITED , OOO Nibela AZ , IRAN DAIRY INDUSTRIES COMMERCIAL CO. (P.J.S) , ТОВ ГРУППА НОВО за період з 01.01.2014 р. по 01.01.2017 р., за результатами якої складено відповідний акт перевірки №895/28-10-42-04/36073775 від 19.04.2017 р. (далі - акт перевірки).

Перевіркою ТОВ ЮНІСОН ТРЕЙД ГРУП встановлено порушення: п. 185.1 ст.185, пп.195.1.1 п. 195.1 ст. 195, п.198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 22567734 грн., в тому числі: за грудень 2015 року в сумі 11011747 грн., за квітень 2016 року в сумі 376368 грн.; за травень 2016 року в сумі 3089761 грн., за червень 2016 року в сумі 5264748 грн., за липень 2016 року в сумі 2825110 грн., завищено податок на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок платника у банку всього в 17008375 грн., в тому числі: серпень 2014 року в сумі 356561 грн., за квітень 2015 року в сумі 635437 грн., за червень 2015 року в сумі 1925208 грн., за липень 2015 року в сумі 6218165 грн., за жовтень 2015 року в сумі 7873004 грн.; завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, а саме: завищено суму від'ємного значення: за березень 2015 року в сумі 102786 грн., за квітень 2015 року в сумі 775945 грн., за травень 2015 року в сумі 3364212 грн., за червень 2015 року в сумі 3364212 грн., за липень 2015 року в сумі 3364212 грн., за серпень 2015 року в сумі 14105702 грн., за вересень 2015 року в сумі 14097334 грн., за жовтень 2015 року в сумі 10925743 грн., за листопад 2015 року в сумі 17018080 грн., за грудень 2015 року в сумі 12086533 грн., за січень 2016 року в сумі 6073191 грн., за лютий 2016 року в сумі 6073191 грн., за березень 2016 року в сумі 6568385 грн., за квітень 2016 року в сумі 6192017 грн., за травень 2016 року в сумі 3102256 грн., за червень 2016 року в сумі 2842006 грн., за липень 2016 року в сумі 16896 грн.

Податковий орган, зазначаючи про вказані порушення, виходив з того, що ТОВ ЮНІОН ТРЕЙД ГРУП за період з 01.01.2014 року по 01.01.2017 року перебувало у взаємовідносинах з ТОВ УКРСПЕЦМЕТ (код ЄДРПОУ 30695140), ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ МКЛ (код ЄДРПОУ 32065760), ТОВ ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ СВ-ТРАНС (код ЄДРПОУ 37548225), NIBELA LIMITED , OOO Nibela AZ , IRAN DAIRY INDUSTRIES COMMERCIAL CO. (P.J.S) , ТОВ ГРУППА НОВО .

В акті перевірки зазначено, що у періодах, що перевіряється ТОВ ЮНІОН ТРЕЙД ГРУП застосовувало ставки оподаткування податком на додану вартість: основну ставку у відповідності до вимог п.194.1 ст. 194, нульову ставку у відповідності до вимог п.195.1 ст.195 Кодексу.

Крім того, в акті перевірки вказано, що товари, які постачались суб'єктами господарювання, які розташовані на митній території України, а саме в непідконтрольній українській владі окремих районах Луганської області.

За результатами перевірки контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0003144204 від 19.05.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 28209668,00 грн., за податковими зобов'язаннями у розмірі 22567734,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5641934 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0003164204 від 19.05.2017 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 17008375,00 грн., а також штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4252094,00 грн.

Незгода позивача з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

З акту перевірки вбачається, що джерелом встановлення обставин та висновків контролюючого органу стосовно безтоварності господарських операцій позивача та його контрагентів висновки податкових інформацій, листи ГУ СБ України у м. Києві та Київській області.

Також, в якості підстав, що свідчать про нереальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами в акті перевірки зазначено про наявність ухвал Печерського районного суду м. Києва від 17.02.2017 року №757/9211/17-к та від 17.02.2017 року №757/9208/17-к суду слідчого судді Білоцерківця О.А. за участю сторони кримінального провадження прокурора Семенка Ю.Л. за клопотанням прокурора відділу прокуратури Київської області Кутєпова М.В..

Крім того, відповідачем в актах перевірки було зазначено про не надання позивачем документів на підтвердження транспортування товару, або вони оформлені неналежним чином.

Також, акт перевірки містить посилання на те, що при аналізі податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлено, що контрагентами - постачальниками податкові накладні на реалізований товар в Єдиному реєстрі реєструвались, проте виписані платниками податку на додану вартість, що не знаходяться за місцезнаходженням та/або не провели перереєстрацію свідоцтва платника ПДВ з тимчасово непідконтрольній українській владі території на підконтрольну, що в свою чергу не дає право покупцю формувати податковий кредит за вказаними податковими накладними.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (продавець) та Nibela Limited (Великобританія) (покупець) укладено контракт №1404-2015 від 14.04.2015 р., згідно умов якого продавець зобов'язується поставити покупцю , а покупець зобов'язується прийняти і оплатити продавцю товар у відповідності до специфікацій, які являються невід'ємною частиною даного контракту.

Відповідно до умов вказаного контракту продавець здійснює поставку товару FCA - м. Київ (Інкотермс-2010), про що зазначено у специфікаціях.

Згідно п. 2.5 даного контракту датою поставки (відгрузки) вважається дата оформлення продавцем транспортної накладної.

Згідно з умовами договору позивачем були отримані видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні та товарно-транспортні накладні.

Розрахунки між сторонами за правочином проводились в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Крім того, 11.05.2015 року між позивачем (продавець) та Nibela Limited (Великобританія) (покупець) укладено контракт №1105-2015, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити покупцю , а покупець зобов'язується прийняти і оплатити продавцю товар у відповідності до специфікацій, які являються невід'ємною частиною даного контракту.

Відповідно до умов вказаного контракту продавець здійснює поставку товару FCA - м. Київ (Інкотермс-2010), про що зазначено у специфікаціях.

Франко-перевізник (із зазначенням пункту) - FCA (free carrier)- умова таких поставок при перевезенні вантажів будь-яким видом транспорту. Вона передбачає зобов'язання продавця передати товар перевізникові або іншій особі, вказаній покупцем, наприклад, експедитору. Передача товару відбувається в зазначений день або період часу в зазначеному пункті. Якщо покупець не назвав такого пункту, продавець вибирає його сам.

З матеріалів справи вбачається, що згідно укладених між позивачем та Nibela Limited (Великобританія) контрактів, поставка здійснювалась автомобільним транспортом. При цьому, вантажоотримувачем товару є Iran Dairy Industries Commercial CO (P.J.S) (м. Тегеран, Республіка Іран) та ООО Nibela AZ (м. Баку, Республіка Азербайджан).

Відповідно до наявних міжнародно-транспортних накладних (СМR): місце завантаження вантажу (п.4) м. Київ, Україна; розвантаження вантажу (п.3) - Новошахтинськ, Росія, СВХ ООО Южні транспортні лінії (10313130); ООО Nibela AZ , AZ 1025, Азербайджан, с. Забрат, вул. Визирова, 17, Iran Dairy Industries Commercial CO (P.J.S) , Іран, м. Тегеран; відправник (п. 1) ТОВ Юніон Трейд Груп (Україна); одержувач (п.2) ООО Nibela AZ , AZ 1025, Азербайджан, м. Баку, Iran Dairy Industries Commercial CO (P.J.S) , Іран, м. Тегеран; перевізник (п. 16) ТОВ Транспортна компанія СВ-ТРАНС , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ МКЛ , ФОП ОСОБА_5, ПП Укравтоальян-2005 , ПП МАС-ТРАНС , ПП ОСОБА_3

При цьому, експорт за вказаними контрактами спреду, сиру плавленого, тушки курчат бройлерів, масла солодковершкового, молока незбираного згущеного, молока сухого незбираного у порошку, молока сухого знежиреного у порошку, сиру напівтвердого на загальну вартість 103994907,50 грн. здійснювався на підставі вантажно-митних декларацій, про що вказано податковим органом в акті перевірки.

За змістом пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ, зокрема, є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.

Відповідно до підпункту а підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Згідно зі статтею 82 Митного кодексу України експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

Частиною другою статті 83 Митного кодексу України передбачено, що для поміщення товарів у митний режим експорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна: 1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів у митному режимі експорту, документи на такі товари; 2) сплатити митні платежі, якими відповідно до закону обкладаються товари під час вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту; 3) виконати вимоги щодо застосування передбачених законом заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 4) у випадках, встановлених законодавством, подати митному органу дозвіл на проведення зовнішньоекономічної операції з вивезення товарів у третю країну (реекспорт).

Наведені законодавчі положення свідчать про те, що необхідною умовою застосування платником нульової ставки ПДВ є фактичне вивезення товару за межі митної території України та оформлення необхідних документів на підтвердження фактичного виконання експортної операції.

При цьому, законодавчо встановленими вимогами щодо експортера є: сплата експортних платежів, дотримання заходів економічної політики, вивезення товарів за межі митної території України та виконання інших вимог, установлених Митним кодексом України та іншими нормативними актами з питань митної справи.

Умови поставки та окремі положення зовнішньоекономічних контрактів, у рамках виконання яких здійснюється експорт, не належать до кваліфікуючих ознак експортної операції.

В ході судового розгляду встановлено фактичне вивезення за межі митної території України товарів за наявними ВМД, що підтверджується копіями митних декларацій.

При цьому, суд дослідивши податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді дійшов висновку, що вони оформлені згідно з нормами статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної.

Суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних було включено до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний період.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу,нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють Платника податків про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд вказує на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача. Під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Висновки щодо отримання платником податків податкових накладних без мети реального настання наслідків та з метою заниження об'єкту оподаткування з податку на додану вартість по договорам укладеним з контрагентами-постачальниками, які грунтуються на даних інформаційних податкових баз, суд не бере до уваги на підставі наступного.

Інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в Постановах ВАС України від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11: Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності .

Відповідно до листа ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд погоджується з даними висновками Вищого адміністративного суду України та підкреслює, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентом спростовують висновки податкового органу, які грунтуються на даних інформаційних податкових баз.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Всупереч зазначеним нормам, в податкових інформаціях зазначалось, що господарські операції з контрагентами позивача не підтверджуються, оскільки вони не знаходяться за юридичною адресою або знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

Стосовно описаних в акті перевірки протоколів допиту свідків, суд зазначає, що в вищевказаних податкових інформаціях відсутня інформація, яка може бути достатньою для формування доказової бази у ході проведення перевірок по ланцюгу постачання контрагентів позивача.

Так, встановлення ознак нереальності правочинів внаслідок відсутності платника за місцезнаходженням, відсутності адміністративно-технічних можливостей для здійснення діяльності є початковим етапом при відпрацюванні таких платників.

Основні вимоги до змісту доказової бази для встановлення правочинів такими, що мають нереальний характер - це визначення товарного, грошового потоків, аналізу документального оформлення проведених операцій, виконання робіт, транспортування, фактичне використання товарів у господарській діяльності, тощо.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем та його контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нереальності здійснених контрагентом позивача господарських операцій.

Також, податковим органом не надано жодного доказу щодо наявності обвинувального вироку суду відносно посадових осіб позивача, його контрагентів або інших винних осіб.

Відповідно до ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на зазначене, факт наявності відкритого кримінального провадження щодо шахрайства та наявність ухвал Печерського районного суду м. Києва про накладення арешту на грошові кошти позивача не спростовує факту продажу позивачем товарів за вищезазначеним контрактом контрагентам за перевіряємий період.

Водночас, акт перевірки податкового органу не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами, а лише на підставі припущень. Доказів на обґрунтування позиції про неможливість здійснення господарських операцій у спірному періоді позивачем з контрагентами податковим органом не надано.

Податковим органом в актах перевірки було зазначено про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних або їх відсутність по господарським операціям платника податків з контрагентами за спірний період.

Суд зазначає, що обов'язковість заповнення товарно-транспортної накладної та/або подорожнього листа обумовлена не положеннями Податкового кодексу України, а нормами ст. 48 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ Про автомобільний транспорт .

Крім того, в розумінні приписів ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" товарно-транспортна накладна з урахуванням наявності інших документів, що підтверджує здійснення господарських операцій та зазначає відомості про них, не є первинним документом, та не відображається в бухгалтерському обліку.

Таким чином, доводи відповідача, без відповідних доказів про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентами - ТОВ УКРСПЕЦМЕТ (код ЄДРПОУ 30695140), ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ МКЛ (код ЄДРПОУ 32065760), ТОВ ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ СВ-ТРАНС (код ЄДРПОУ 37548225), NIBELA LIMITED , OOO Nibela AZ , IRAN DAIRY INDUSTRIES COMMERCIAL CO. (P.J.S) , ТОВ ГРУППА НОВО за спірний період не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Згідно п.п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що позивачем в порушення вищенаведених норм Податкового кодексу України до складу валових витрат віднесено витрати з отримання товарів/послуг від контрагентів, яки мали нереальний характер.

З урахуванням попередніх висновків суду стосовно підтвердження фактичними обставинами спраи реальності укладених правоченів з контрагентами, суд зазначає, що валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання товару (послуг). Такої підстави, як висновок податкового органу про нікчемність/ безтоварність правочину для виключення витрат Податковий кодекс України не передбачає.

Додатково в частині правомірності застосування позивачем нульової ставки оподаткування до операцій з реалізації товарно-матеріальних цінностей, суд виходить з наступного.

В матеріалах справи наявний висновок експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи №7938/7939/17-45 від 22.05.2017 року, складений за результатами проведеного експертного дослідження на підставі постанови від 24.04.2017 року у кримінальному провадженні №22016000000000276, призначеної старшим слічим слідчого відділу ГУ СБУ у м. Києві та Київській області Романчуком М.

На вирішення судово-економічної еспертизи були поставлені наступні питання: Чи підтверджуються документально обсяги експортних операцій ТОВ Юніон Трейд Груп з Nibela Limited (Великобританія) за 2015 рік, які вплинули на формування розміру від'ємного значення між сумами податкового зобовязання та сумами податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, встановлені в акті перевірки №895/28-10/42-04/36073775 від 19.04.2017 року? Чи підтверджується сплата бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок ТОВ Юніон Трейд Груп у банку 2015 р., в тому числі за експортними операціями ТОВ Юніон Трейд Груп за контрактами, укладеними Nibela Limited ?.

При цьому, для перевірки надано, зокрема, експортні вантажно-митні декларації та товарно-супровідні документи, оформлені при здійсненні експортних операцій ТОВ Юніон Трейд Груп за період березня по грудень 2015 року за контрактами, укладеними з Nibela Limited .

Висновком судово-економічної експертизи підтверджується, що згідно наявних документів підтверджується здійснення ТОВ Юніон Трейд Груп в 2015 р. експортних операцій за контрактами, укладеними позивачем з Nibela Limited (Великобританія), на загальну суму 199042941 грн., в т.ч. по одержувачу Iran Dairy Industries Commercial CO (P.J.S) на загальну суму 95048033 грн., по одержувачу ООО Nibela AZ на загальну суму 103994908 грн.

Крім того, у даному висновку зазначено, що вказані експортні операції відображені ТОВ Юніон Трейд Груп в податковій звітності з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди 2015 р. та мали вплив на формування від'ємного значення між сумами податкового зобов'язання та сумами податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку.

Також, з висновку експертизи вбачається, що отримана ТОВ Юніон Трейд Груп в 2015 р. сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість у банку підтверджується в розмірі 124435623 грн., в т.ч. бюджетне відшкодування, завлене товариством в 2014 р. - в сумі 97555298 грн., бюджетне відшкодування, заявлене товариством в 2015 р. - в сумі 26880325 грн. Сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, отриманого в 2015 р. ТОВ Юніон Трейд Груп на рахунок у банку за експортними операціями ТОВ Юніон Трейд Груп з Nibela Limited (Великобританія), розрахунково становить 9051403 грн.

При цьому, наявними матеріалами справи, зокрема копією квитанції від 02.06.2017 року підтверджується, що директором позивача перераховано на поточний рахунок Управління державного казначейства у м. Києві в рахунок сплати податку на додану вартість грошові кошти у розмірі 9051403,00 грн., визначених експертним висновком.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що зменшення податковим органом на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0003164204 від 19.05.2017 року суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9051403,00 грн., а також відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2262850,75 грн. є правомірним.

Відтак, позовні вимоги щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року Позивачу відстрочено сплату судового збору у розмірі 741932,06 грн. до прийняття рішення по справі, враховуючи, що вимоги Позивача задоволенні частково, Суд прийшов до висновку про стягнення з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача суми судового збору на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва.

Керуючись статтями 69-71, 94, 128, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІОН ТРЕЙД ГРУП задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС №0003144204 від 19.05.2017 року повністю та №0003164204 від 19.05.2017 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7956972,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1989243,25 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Окружного адміністративного суду міста Києва (Отримувач коштів - УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва Код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897, Рахунок отримувача - 31218206784007, Банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, Код банку отримувача - 820019, Код класифікації доходів бюджету - 22030101) судові витрати в сумі 572338,25 грн. (п'ятсот сімдесят дві тисячі триста тридцять вісім гривень 25 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук