Рішення

від 21.11.2017 по справі 328/1420/17

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

328/1420/17

21.11.2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Курдюкова В.М., при секретарі судового засідання Ладики М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Токмацького районного суду цивільну справу за позовом заступника керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_3 про визнання наказів Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та договорів оренди землі недійсними, повернення земельних ділянок у володіння держави,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позов, яким просить:

1.Визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземаганства у Запорізькій області від 22.08.2014 № 8-265/15-14-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою .

2.Визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземаганства у Запорізькій області від 19.09.2014 № 8-381/15-14-СГ Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду .

3.Визнати недійсним договір оренди землі від 22.10.2014, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 38461250) та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, 02002, ідентифікаційний код НОМЕР_1) щодо передачі в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 2325281600:04:001:0026, площею 58,0000 га., на території Кіровської сільської ради Токмацького району Запорізької області, за межами населеного пункту, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційною службою ОСОБА_1 міськрайонного управління юстиції 04.11.2014 номер запису про інше речове право 7569371, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 49313042352.

4. Зобов'язати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (вул. Микільсько - Слобідська буд.1, кв.227, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код НОМЕР_1 повернути на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (юридична адреса: вул. Українська 50, м. Запоріжжя,69059, код ЄДРПОУ 39820689) земельну ділянку площею 58,0000 га., кадастровий номер - 2325281600:04:001:0026, яка розташована на території Кіровської сільської ради Токмацького району Запорізької області (за межами населеного пункту).

5. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69059, код ЄДРПОУ 39820689) на користь прокуратури Запорізької області (код ЄДРПОУ 02909973, юридична адреса: вул. Матросова 29а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок №35217095000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2017 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 3200 грн.

6. Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (вул. Микільсько - Слобідська буд.1, кв.227, м. Київ, 02002 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь прокуратури Запорізької області в особі ОСОБА_1 місцевої прокуратури адреса: вул. Шевченка 50/57, м. Токмак, Запорізька область, (код ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок №35217095000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2017 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 3200 грн.

Позов обґрунтовує наступним.

ОСОБА_1 місцевою прокуратурою під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин надано оцінку наказам Головного управління Держземагенства у Запорізькій області (наразі Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яке є правонаступником відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади ), далі за текстом Відповідач 1 з питань розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності та встановлено факт незаконного надання земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої на території Токмацького району, для ведення фермерського господарства за наступних обставин.

Так відповідачем 1 22.08.2014 видано наказ № 8-265/15-14-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою .

Пунктом 1 вказаного наказу ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду, розташованої на території Кіровської сільської ради Токмацького району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності ( вид угідь-рілля), орієнтовним розміром 58 га., з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

У подальшому відповідачем 1 видано наказ від 19.09.2014 № 8-381/15-14-СГ Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду .

Пунктом 1 вказаного наказу затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 58,0000 га., сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства на території Кіровської сільської ради Токмацького району Запорізької області.

Пунктом 2 вказаного наказу ОСОБА_3 надано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 58,0000 га., ріллі кадастровий номер 2325281600:04:001:0026 строком на 15 років, для ведення фермерського господарства, розташованої на території Кіровської сільської ради Токмацького району Запорізької області, за межами населеного пункту із встановленням річної орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі 4 (чотири) відсотки від її нормативної грошової оцінки.

В подальшому відповідач 1 на підставі вище прийнятих наказів 22.10.2014 уклав з ОСОБА_3 (Відповідач 2) договір оренди землі.

Відповідно до умов Договору Орендодавець (Відповідач 1) передав у користування Орендарю (Відповідач 2) в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства кадастровий номер 2325281600:04:001:0026, яка знаходиться на території Кіровської сільської ради Токмацького району Запорізької області, за межами населеного пункту, площею 58,0000 га.

Договір оренди землі зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.11.2014 ОСОБА_1 міськрайонним управлінням юстиції номер запису про інше речове право 7569371.

Накази відповідача 1 від 22.08.2014 № 8-265/15-14-СГ, від 19.09.2014 №8-381/15-14-СГ видані з порушенням вимог земельного законодавства та полягають скасуванню судом з наступних підстав.

По-перше вказані накази відповідача 1 видані з порушенням ч.2 ст. 124 Земельного кодексу України.

Згідно із статтями 22, 31, 93, 124 Земельного кодексу України (надалі по тексту ЗК України) землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство (тут та надалі в редакції чинній на час виникнення відносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з рахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

При подачі відповідачем 2 до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області клопотань, останній не обґрунтував розмір земельної ділянки, про яку йшлося в клопотанні, з урахуванням можливості її обробітку та не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Тобто, майбутній фермер для отримання земельної ділянки великої площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриманні у користування землі, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів, тощо.

На виконання вимог ст. 7 Закону України Про фермерське господарство до заяви відповідачем 2 долучено в якості документа, який підтверджує досвід роботи у сільському господарстві копію трудової книжки, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_3 займає посаду директора приватного сільськогосподарського підприємства Дом , яке веде товарне сільськогосподарське виробництво. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємцем та громадських формувань кінцевим беніфіціарним власником (контролером) є ОСОБА_3 (Відповідач 2).

Крім того, 30.05.2014 згідно договорів оренди землі Відповідач 1 вже надав у користування ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства 3 земельні ділянки державної власності, які розташовані на території Владівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області загальною площею 240, 4194 га., а саме:

1) кадастровий номер 2325581900:03:020:0009 площе 93,9836 га.,

2) кадастровий номер 2325581900:01:017:0019 площею 57,2138 га.,

3) кадастровий номер 2325581900:03:019:0007 площею 89,222 га.

Зазначений факт підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та наказами ГУ Держземагенства в Запорізькій області.

Відповідач 1 при винесенні наказів від 19.09.2014 щодо передачі ОСОБА_3 земельних ділянок державної власності в користування, належним чином не пересвідчився в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство, не надав оцінку тому, що після надання в оренду 30.05.2014 трьох земельних ділянок державної власності, які розташовані на території Владівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області загальною площею 240,4194 га він так і не створив фермерське господарство, що свідчило про відсутність у ОСОБА_3 дійсного наміру на створення фермерського господарства.

Крім того, маючи достатній час для створення фермерського господарства, протягом більше ніж 2 роки з часу отримання у користування земельних ділянок, відповідач 2 так і не створив фермерське господарство, що свідчить про відсутність у нього дійсного волевиявлення на створення фермерського господарство, його спроможність вести фермерське господарство, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Отримання відповідачем 2 земельних ділянок для ведення фермерського господарства, використано ним з метою отримання земельних ділянок на поза конкурсній основі в необгрунтованих розмірах. З огляду на норми статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство , статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Така позиція висловлена в правовому висновку Верховного Суду України у справі № 6-248 цс16, у правовій позиці у справі за № 6-2902цс15.

Отже ОСОБА_3 не мав правомірних (справедливих) сподівань на отримання землі в оренду, був обізнаний про можливість допущення правових порушень з боку публічної влади (Управління), фермерське господарство не створив, а без дійсного волевиявлення на створення фермерського господарства використав процедуру отримання земель в оренду для ведення фермерського господарства, внаслідок чого отримав земельні ділянки державної власності поза конкурсом.

Згідно інформації ОСОБА_1 ОДПІ від 03.05.2017 № 743/10/08-33-13-01-15 та від 21.03.2017 3 557/10/08-33-13-01-15 встановлено, що ОСОБА_1 ОДПІ та Чернігівське відділення ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області проводить нарахування орендної плати за користування земельними ділянками, на території Кіровської та Балківської сільських рад Токмацького району, Широкоярської та Владівської сільських рад Чернігівського району, фізичній особі ОСОБА_3 на підставі договорів оренди землі від 22.10.2014 та від 30.05.2014 відповідно. На території ОСОБА_1 та Чернігівського районів ОСОБА_3 фермерське господарство не створив.

Орендна плата за користування земельними ділянками, які розташовані на території ОСОБА_1 та Чернігівського районів Запорізької області сплачується фізичною особою ОСОБА_3

Таким чином, внаслідок протиправної поведінки відповідачів, земельні ділянки незаконно передані у користування відповідачу 2.

Враховуючи викладене, накази відповідача про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, їх затвердження та надання в оренду відповідачу 2 суперечать вимогам ст. 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство , видані з порушенням ст. 123, ч.2 ст.124 Земельного кодексу України та підлягають визнанню судом незаконними та скасуванню.

По-друге, відповідачем 1 під час укладання договорів оренди землі допущено порушення вимог Закону України Про оцінку земель .

Згідно п.5 Договору оренди землі від 22.10.2014 зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.09.2014 № 291, виданого відділом Держземагенства у ОСОБА_1 районі Запорізької області становить 924909,87 грн.

Разом з тим грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2325581600:04:001:0026 площею 58,0000 га., фактично не проведена. Відповідач 1 в договорі оренди землі від 22.10.2014 визначив розмір орендної плати без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Крім того, в указаному договорі оренди землі пунктом 18 Договору визначені інші умови передачі земельної ділянки в оренду, а саме передбачено проведення орендарем (Відповідач 2) нормативної грошової оцінки земельної ділянки на протязі року з моменту державної реєстрації права користування земельною ділянкою відповідно до положень чинного законодавства та подання орендарем впродовж цього ж строку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на розгляд та затвердження органу місцевого самоврядування.

Слід зазначити, що додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі в частині нормативної грошової оцінки між ОСОБА_3 та Головним управління Держземагенства у Запорізькій області (а з 14.01.2015 Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області), не укладалась. Згідно з інформацією ОСОБА_1 районної ради Запорізької області (лист від 29.03.2017 № 135) ОСОБА_1 районна рада на сесії не приймала рішень про затвердження нормативних грошових оцінок, зокрема по земельній ділянці кадастровий номер 2325581600:04:001:0026 площею 58,0000 га.

Відповідно до інформації міжрайонного управління Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі та м. Токмак від 23.03.2017 нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2325581600:04:001:0026 не проведена.

Зазначене свідчить про відсутність на час укладання договору оренди землі нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Частиною 1 статті 13 Закону України Про оцінку земель від 11 грудня 2003 року №1378-ІV (надалі Закону №1378-ІV в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, далі Закон №1378-ІV) унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок відповідно до частини третьої статті 18 Закону України Про оцінку земель проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій .

Відповідно до ст.20 Закону №1378-ІV за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Згідно зі ст.21 Закону №1378-ІV технічна документація з бонітування грунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу підлягають державній експертизі відповідно до закону.

Статтею 23 Закону №1378-ІV передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Відповідно до ст.15 Закону України Про оренду землі однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 8 квітня 2015 року у справі № 3-41гс15, від 18 травня 2016 року у справі №6- 325цс16, від 11 травня 2016 у справі № 6-824-цс16.

Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються повноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі (у редакції чинній на час укладення спірного договору оренди) - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною першою пункту 289.1 статті 289 ПК України і частиною першою статті 13 Закону України Про оцінку земель передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України Про оцінку земель ).

Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.

Таким чином, внаслідок не проведення нормативно-грошової оцінки спірної землі, розмір орендної платі у договорі оренди землі від 22.10.2014 визначено незаконно.

Визнання угоди недійсною є одним із способів захисту прав на землю, передбаченим ч.3 ст.152 ЗК України. Частиною 2 ст.15 Закону України Про оренду землі закріплений спеціальний припис про недійсність договору оренди земельної ділянки - за відсутності у договорі хоча б однієї з істотних умов. При цьому в земельному законодавстві відсутні норми щодо наслідків недійсності угод, тому застосуванню підлягають норми цивільного права щодо визнання правочинів недійсними, а також щодо наслідків такого визнання статті 203, 215, 216 ЦК.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

При цьому, під час укладання спірного договору стороною (сторонами) порушено вимоги ст. 203 ЦК України якою визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В даному випадку укладення договору оренди створює умови для незаконного користування земельною ділянкою державної власності.

З урахуванням викладеного вищевказані накази Головного управління Держземагентства в Запорізькій області підлягають визнанню незаконними та скасуванню, а укладений на їх підставі договір оренди землі від 22.10.2014-визнанню недійсними із застосуванням наслідків недійсності правочину. Правовими наслідками визнання правочину недійсним, відповідно до ст. 216 ЦК України є подвійна реституція - кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які снують на момент відшкодування.

Разом з тим, ч. 3 ст. 216 ЦК України передбачено, що встановлені цією статтею наслідки недійсного правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Так ст. 21 Закону України Про оренду землі встановлено, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним, отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Передача об'єкта договору оренди землі, відповідно до ст. 17 Закону України Про оренду землі здійснюється на підставі акту приймання - передачі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким органом наразі є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яке є правонаступником Головного управління Держземагентства у Запорізькій області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади .

З урахуванням викладеного, земельна ділянка площею 58 га., кадастровий номер 2325281600:04:001:0026 підлягає поверненню Відповідачем 2 на користь власника - держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Цивільного процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Обґрунтування відсутності органу, уповноваженого державою на захист інтересів держави у сфері земельних відносин є наступне.

Відповідно до статей 4, 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 15 (надалі Положення), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з п.7 Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства гарної політики та продовольства України 29.09.2016 №333 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 за № 191 29521 головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Згідно п.п.3 п.6 Положення посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Аналогічні повноваження державних інспекторів сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону передбачені і ст.10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною : ель .

При цьому ані вказаним Законом, ані Положенням про Держгеокадастр України, центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру) не наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнання незаконними і недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Відсутність органу державної влади, уповноваженого реагувати на порушення закону у сфері розпорядження земельними ділянками державної форми власності у відповідності до вимог ст. 131-1 Конституції України покладає на органи прокуратури обов'язок представництва інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом пред'явлення та підтримання у суді відповідного позову.

З урахуванням викладеного, з даним позовом в інтересах держави звертається прокурор, який набуває статус позивача.

Обґрунтуванням порушення інтересів держави є наступне.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Таким чином, Український народ є власником земель державної власності сільськогосподарського призначення та відповідно здійснює права власника - володіє, користується та розпоряджається землею на території Запорізької області через уповноваженого представника - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Права та законні інтереси Українського народу - вони ж і є інтереси держави в розумінні ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , полягають у можливості безперешкодно володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані на території Кіровської сільської ради Токмацького району та в силу Закону є державною власністю.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо скасування рішень з питань розпорядження земельними ділянками, прийнятих в порушення чинного законодавства.

Відповідно до п.54 рішення Європейського суду з прав людини у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 суд категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес . Вказані висновки знайшли своє відображення у правовій позиції Верховного Суд України по справі № 6-92цс13.

За таких обставин у позові суспільним , публічним інтересом звернення заступника керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури до суду з вимогою повернення спірної земельної ділянки з користування ОСОБА_3 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - передачі громадянину в оренду із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині відновлення становища, що існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення до державної власності землі, що незаконно була передана у користування.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності, незаконне користування об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, спричиняють шкоду інтересам держави , посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Порушення Відповідачем 1 вимог ст. 123, ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, ст. 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство , ч.1 ст. 13 Закону України Про оцінку земель під час передачі земельної ділянки площею 58 га та укладення договору оренди є порушенням інтересів держави, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України, є підставою для органів прокуратури представляти інтереси держави в суді.

Статтею 114 Цивільного процесуального кодексу України визначена виключна підсудність справ, а саме позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та обставини, якими їх обгрунтовано в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали. Надали заперечення наступного змісту.

1. Щодо тверджень позивача про видання відповідачем 1 наказу № 8-265/15-14-СГ від 22.08.2014 року Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та наказу № 8-381/15-14-СГ від 19.09.2014 року Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду нібито з порушенням ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України (с. 3-6 позовної заяви).

Згідно ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім, випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу .

Як правильно зазначено позивачем: Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 нього Кодексу, Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства . Саме для ведення фермерського господарства відповідно до Наказу №8-381/15-14-СГ від 19.09.2014 року ОСОБА_3 і була надана земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 58.00 га., кадастровий номер 2325281600:04.001:0026, розташована на території Кіровської сільської ради Токмацького району Запорізької області.

Надалі позивач з посиланнями на норми ст.ст. 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство стверджує наступне:

Отже, ОСОБА_3 не мав правомірних (справедливих) сподівань на отримання землі в оренду, був обізнаний про можливість допущення правових порушень з боку публічної влади (Управління), фермерське господарство не створив, а без дійсного волевиявлення на створення фермерського господарства використав процедуру отримання земель в оренду для ведення фермерського господарства, внаслідок чого отримав земельні ділянки державної власності поза конкурсом .

Однак позивач наданими доказами фактично особисто спростовує обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог за позовом. Наприклад, твердження Позивача про те що ОСОБА_3 не мав реального наміру займатися фермерських господарством, спростовується наступними посиланнями:

1) Наявність у ОСОБА_3 стажу роботи у сфері сільського господарства, клопотанням ОСОБА_3 з доданням довідки про стаж роботи в сільському господарстві, копії трудової книжки (Додаток 2, 3, 4 до Позову);

2) Користування ОСОБА_3 іншими земельними ділянками - Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Додаток 11 до Позову).

3) Сплата ОСОБА_3 орендної плати за користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення - ОСОБА_1 об'єднаної Державної податкової інспекції ГУДФС у Запорізькій області від 21.03.2017 № 557/10/08-33-13-01-15 на 2 арк., ОСОБА_1 об'єднаної Державної податкової інспекції ГУДФС у Запорізькій області від 03,05.2017 № 743/10/08-33-13-01-15 (Додаток 13, 14 до Позову). У зв'язку з цим слід зазначити, що у квітні 2017 року ОСОБА_3, як Голова Фермерського Господарства Дом - Ленд звернувся до Головного управління ДФС в Запорізькій області з проханням надати письмове роз'яснення з приводу того, хто повинен сплачувати орендну плату за земельні ділянки які знаходяться в оренді фізичної особи-засновника фермерського господарства, якщо дані землі фактично використовуються фермерським господарством. У відповідь ним було отримано ОСОБА_1 ДФС в Запорізькій області від 05.05.2017 р. Вих. № 79/ОПК/08-01-12-03-09 Про надання індивідуальної податкової консультації (Додаток 1). Згідно цій індивідуальній податковій консультації: за земельні ділянки, надані засновнику ФГ (фізичній особі) на умовах оренди орендну плату обчислює та сплачує орендар таких земельних ділянок .

Закон України Про фермерське господарство та Земельний кодекс України не встановлює строк, протягом якого фізична особа, яка звернулася до органу державної влади для отримання земельної ділянки в користування для ведення фермерського господарства, зобов'язана створити фермерське господарство (тобто здійснити державну реєстрацію юридичної особи). Станом на дату звернення до ГУ Держземагенства у Запорізькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку землеустрою (14.07.2014 року) ОСОБА_3 був директором Приватного сільськогосподарського підприємства ДОМ але не являвся його кінцевим беніфіціарним власником, як це стверджує Позивач (с. 4 Позову). Власником зазначеного підприємства ОСОБА_3 став 16 листопада 2015 року, тобто більше ніж через рік після укладення спірного Договору оренди землі, що підтверджується Договором № 1-11/15 купівлі-продажу часток статутного капіталу Приватного сільськогосподарського підприємства ДОМ від 16.11.2015 р. (Додаток 2).

Оскільки земельна ділянка була отримана в користування в жовтні 2014 року, у 2015 році відповідно до норм сівозміну земля не оброблялась, а трималась на пару ( пар в землеробстві - зоране поле, що залишається на одно літо незасіяним ).

21.03.2016 року ОСОБА_3 було засноване Фермерське Господарство Дом-Ленд , що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.03.2016 року (Додаток 3). Даний факт спростовує твердження Позивача про те, що ОСОБА_3 фермерське господарство не створив (с. 5 Позову).

В 2016 році, саме Фермерське Господарство Дом-Ленд посіяло на земельній ділянці сільськогосподарського призначення площею 58.00 га., соняшник, а в 2017 році озиму пшеницю, що підтверджується відповідною Довідкою Кіровської сільської ради № 182 від 07.06.2016 року та Довідкою Кіровської сільської ради № 130 від 30.05.2017 року (Додаток 4).

Підсумовуючи вищевикладене можна дійти правомірного висновку, що ОСОБА_3, маючи правомірні (справедливі) сподівання на отримання землі в оренду, маючи дійсне волевиявлення на створення фермерського господарства, в законний спосіб пройшов процедуру отримання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, уклав відповідний договір оренди землі, створив фермерське господарство та приступив до використання земельної ділянки за її цільовим призначенням - сільськогосподарські угіддя - рілля.

Додатково звертають увагу суду на неприпустимість та протиправність дискримінаційний висновків позивача по відношенню до відповідача 2, викладених в позовній заяві. Так на с. 4 Позову стверджується наступне:

Тобто, майбутній фермер для отримання земельної ділянки великої площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриманні у користування землі, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів, тощо .

Закон України Про фермерське господарство (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) містив вичерпний перелік кваліфікуючих вимог до фермера та до його заяви, яка подається до відповідного органу виконавчої влади.

Встановлення державними органами будь-яких не передбачених цим чи іншим Законом додаткових кваліфікуючих вимог до фермера або його заяви для отримання ним землі для ведення фермерського господарства, наприклад, наявність у власності сільськогосподарської техніки, зазначення про її наявність у заяві, наявність контрагентів тощо, є дискримінацією за ознакою майнового стану. Будь-яка дискримінація заборонена, а тому такий дискримінаційний підхід суперечить нормам матеріального права та явно порушує вимоги статті 14 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Крім того, вважають що за своїм змістом Наказ № 8-265/15-14-СГ від 22.08.2014 року Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та наказ № 8-381/15-14-СГ від 19.09.2014 року Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду є актами одноразового застосування і вичерпали свою дію шляхом їх виконання, не можуть скасовуватися органом, який його прийняв, та самі по собі не породжують для Позивача негативних наслідків у вигляді порушення прав останнього.

2. Щодо тверджень позивача про те що відповідачем 1 під час укладення договорів оренди землі допущено порушення вимог Закону України Про оцінку земель (с. 6-8 Позовної заяви).

Як зазначено в позовній заяві: Згідно п.5 Договору оренди землі від 22.10.2014 зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.09.2014 № 291 виданого відділом Держземагенства у ОСОБА_1 районі Запорізької області становить 924909,87 грн. Разом, з тим грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2325581600:04:001:0026 площею 58,0000 га фактично не проведена. Відповідач 1 в договорі оренди землі від 22.10.2014, визначив розмір орендної плати без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки. (с. 5 Позову).

Вважають зазначений висновок позивача не обгрунтовано належними доказами, оскільки позивачем не доведено протиправність акту індивідуальної дії - витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Доказів, які б підтверджували протиправність витягу, позивачем не надано.

В подальшому за текстом позову позивач припускається твердження, яке свідчить про відсутність, у розумінні позивача, необхідності нормативної грошової оцінки, зазначеної в п. 5 Договору оренди землі, оскільки: в указаному договорі оренди землі пунктом 18 Договору визначені інші умови передачі земельної ділянки, в оренду, а саме передбачено проведення орендарем. (Відповідач 2) нормативної грошової оцінки земельної ділянки на протязі року з моменту державної реєстрації права користування земельною ділянкою відповідно до положень чинного законодавства та подання орендарем впродовж: цього ж строку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на розгляд та затвердження органу місцевого самоврядування. (с. 6 Позову).

Слід зазначити, що жодна з двох вищезазначених тез Позивача не доводить наявність ознак недійсності договору оренди землі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Вважають за необхідне звернути особливу увагу на фактичні дані, що стосуються дій Відповідача 2 направлених на виконання вимог п. 18 Договору оренди землі:

Відповідно до д. 18 Договору оренди землі Орендар повинен на протязі року з моменту державної реєстрації права користування земельною ділянкою (жовтень 2015 року) відповідно до положень чинного законодавства - провести нормативну грошову оцінку земельної ділянки та подати технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на розгляд та затвердження органу місцевого самоврядування

Наприкінці вересня 2014 року (після отримання Наказу № 8-381/15-14-СГ від 19.09.2014 р. Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду ) ОСОБА_3, замовив ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою виготовлення Технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що підтверджується відповідною заявою (Додаток 5).

На початку жовтня 2014 року ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою виготовив Технічну документацію з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. (Додаток 6).

07.10.2014 року ГУ Держземагенства у Запорізькій області затвердило висновок державної експертизи землевпорядної документації: Технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка надається в оренду ОСОБА_3, розташованої на території Кіровської сільської ради Токмацького району Запорізької області. Кадастровий номер 2325281600:04:001:0026. Строк дії висновку не більше трьох років від дня його видачі (тобто до 07.10.2017 року). (Додаток 7).

22.12.2014 року (після укладення Договору оренди землі від 22.10.2014 р.) ОСОБА_3 подав до ОСОБА_1 районної ради Запорізької області Заяву щодо затвердження технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

22.01.2015 року ОСОБА_1 районна рада Запорізької області ОСОБА_1 (Вих. № 27) повідомила ОСОБА_3 про те що на сесії депутати проголосували проти затвердження технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок (без будь-яких пояснень та без надання копії відповідного Рішення). (Додаток 9).

30.03.2017 року (в межах строку дії Висновку державної експертизи землевпорядної документації) ОСОБА_3 повторно подав до ОСОБА_1 районної ради заяву про затвердження Технічної документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки та висновку по ньому (виготовлену 07.10.2014, оскільки висновок діє до 07.10.2017 року (Додаток 10).

30.05.2017 року ОСОБА_1 районна рада ухвалила рішення № 2 Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 58,0000 га., сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Кіровської сільської ради Токмацького району , відповідно якому затвердила матеріали нормативно-грошової оцінки, виготовленої в жовтні 2014 року (Додаток 11). 02.06.2017 - ОСОБА_3, як голова ФГ ДОМ-Ленд звернувся до ГУ ДГК у Запорізькій області з проханням внести зміни до Договору оренди землі відповідно до нової нормативної грошової оцінки. (Додаток 12).

У серпні 2017 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_3 було укладено ДОДАТКОВИЙ ДОГОВІР про внесення змін до договору оренди землі від 22.10.2014 р. (Додаток 13). Відповідно зазначеному ДОДАТКОВОМУ ДОГОВОРУ та на підставі Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.06.2017 року (Додаток 14), нормативну грошову оцінку земельної ділянки із врахуванням індексації встановлено у розмірі 1 853 845,41 грн., а річну суму орендної плати у розмірі 74 153,82 грн. Слід зазначити, що ОСОБА_3 ще 20.07.2017 року добровільно сплатив оренду плату у вищезазначеній сумі, що підтверджується Квитанцією (Додаток 15).

Таким чином вбачається, що станом на момент розгляду справи у суду першої інстанції не має підстав визнавати спірний договір недійсним, оскільки договір оренди можливо визнати недійсним тільки на майбутнє, а не з моменту укладення. Це обумовлюється тим, що фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює (у разі його недійсності) проведення між сторонами двосторонньої реституції. Оскільки повернути сторони у первісне становище практично неможливо, такий договір відповідно до частини 3 статті 207 ГК України має бути визнано недійсним (нікчемним) і припинено лише на майбутнє, а не з моменту укладення:

Стаття 207. Недійсність господарського зобов'язання

3. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом, недійсним, повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Підсумовуючи вищевикладене можна дійти наступних висновків:

- Позивачем не доведено протиправність розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, встановленої в п. 5 Договору оренди землі від 22.10.2014 року;

- Відповідачем 2 достроково (у жовтні-грудні 2014 року) виконано зобов'язання, встановлені п. 18 Договору оренди землі - проведено нормативну грошову оцінку земельної ділянки та подано технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на розгляд та затвердження органу місцевого самоврядування.

- Станом на дату складання Позовної заяви (31.05.2017 р.) питання затвердження нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки повністю врегульовано - 30.05.2017 року ОСОБА_1 районна рада ухвалила Рішення № 2 Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земельної ділянки. (Додаток 11)

- Відповідач 2 - ОСОБА_3 своєчасно сплачує орендну плату встановлену спірним Договором оренди землі, та не має заборгованості по її сплаті, що підтверджується відповідним ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області Вих. 575/Д/08-33-13-01-15 від 14.04.2017 р. (Додаток 8) - у серпні 2017 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_3 було укладено ДОДАТКОВИЙ ДОГОВІР про внесення змін до договору оренди землі від 22.10.2014 р., який повністю виключає наявність предмету спору в частині визнання недійсним Договору оренди землі від 22.10.2014 року.

Таким чином, вважають підстави визнання недійсним Договору оренди землі від 22.10.2014 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційною службою ОСОБА_1 міськрайонного управління юстиції 04.11.2014 року номер запису про інше речове право 7569371 - відсутніми.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Будь-яких належних доказів того, що ОСОБА_3 без дійсного волевиявлення на створення фермерського господарства використав процедуру отримання земель в оренду для ведення фермерського господарства, не створив фермерське господарство, не виконав умов п. 18 Договору оренди землі Позивачем не надано.

Згідно частини 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Представник відповідача головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області позов в судовому засіданні позов не визнав. Надав заперечення наступного змісту. Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області вважає, що в задоволенні вказаного позову необхідно відмовити повністю, виходячи з наступних підстав та обставин.

25.04.2014 року Головним управлінням Держземагентства у Запорізькій області видано Наказ ЗП/2322481800:02:001/0134-сг, відповідно до якого надано дозвіл гр. ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду, розташованої на території Владівської сільської ради Чернігівського району (за межами населеного пункту) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (вид угідь - рілля). Зі зміною виду використання в межах категорії земель.

В подальшому наказом Головного управління Держземагентства у Запорізькій області від 30.05.2014 № 8-55/15-14-СГ затверджено розроблений ТОВ ГеоКадастровий Центр проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства на території Владівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області. Передано в оренду ОСОБА_3 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 89,2220 го ріллі (кадастровий номер 2325581900:03:019:0007) строком на 15 років для ведення фермерського господарства, розташованої на території Владівської сільські ради Чернігівського району Запорізької області. Встановлено річну оренда плату за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі 4 (чотири) відсотки від нормативної грошової оцінки.

Наказами від 25.04.2014 ЗП/2322481800:02:001/013 5-сг ЗП/2322481800:02:001/0136-сг надано дозволи ОСОБА_3 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі в оренду, розташованих на території Владівської сільської ради Чернігівського району (за межами населеного пункту), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (вид угідь - рілля і зі зміною виду використання в межах категорії земель. Орієновні розміри 57,2138 га., та 93,9836 га., відповідно.

22.08.2014 року видано наказ Головного управління Держземагентсва у І Запорізькій області №8-265/15-14-СГ, відповідно до якого надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведенні земельної ділянки для передачі в оренду, розташованої на території Кіровської сільської ради Токмацького району (за межами населеного пункту), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державно: власності (вид угідь - рілля), орієнтовним розміром 58 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (01.02).

Наказом Головного управління Держземагентства від 19.09.2014 року №8-381/15-14-СГ було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 58,0000 га сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства на території Кіровської сільської ради Токмацього району.

Вказані Накази Головного управління Держземагентства у Запорізькій області приймалися у суворій відповідності до норм земельного законодавства, що обгрунтовується наступним.

Зокрема, абз. 1 ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Ч. 3 вказаної статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Оскільки ОСОБА_3 звернувся із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для оформлення в оренду для ведення фермерського господарства, то до вказаних правовідносин, застосовуються приписи ст. 134 Земельного кодексу України та норми Закону України Про фермерське господарство .

Так, за загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України, в редакції, на момент видання оспорюваних Наказів Головного управління, передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Позивач в межах позовної заяви посилається на той факт, що 30.05.2014 року згідно договорів оренди землі Головне управління Держземагентства вже надало у користування ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства 3 земельні ділянки державної власності, які розташовані на території Владівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області, загальною площею 240,4194 га.

Відповідно до роз'яснення, наданого Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру від 29.03.2017 № 22-28-0.13-4577/2 - 17 на запит Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 25.01.2017 № 21-8-0.61-359/2-17 законодавством не визначено кількість (одна чи декілька) земельних ділянок, які можуть бути передані в користування громадянам України для ведення фермерського господарства (копія листа додається).

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України Про фермерське господарство ).

Позивач також посилається на те, що цитує: З огляду на норми статей 7,12 Закону України Про фермерське господарство , статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах .

На спростування вказаного твердження, варто зауважити, що одноразова можливість отримати земельну ділянку державної власності стосується саме права приватної власності, а не права користування, в тому числі оренди. Так, відповідно до ч.4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Жодна із інших норм, навіть аналізуючи їх у сукупності не дає можливості прийти до того висновку, до якого прийшов позивач у своєму твердженні.

Ще раз варто наголосити на тому, що до Головного управління Держземагентства у Запорізькій області ОСОБА_3 звернувся із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, як фізична особа - громадянин, тому до вказаних правовідносин застосовувалася ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України, в редакції на 09.07.2014, якою передбачалося, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

При цьому, юридична особа, на той час не існувала. Некоректним вбачається також посилання позивача на те, що цитую: маючи достатній час для створення фермерського господарства, протягом більше ніж 2 років з часу отримання у користування земельних ділянок, Відповідач 2 так і не створив фермерське господарство .

Законодавством України не встановлено, протягом якого часу після отримання в оренду земельної ділянки, громадянин зобов'язаний створити фермерське господарство.

Щодо посилання позивача на те, що під час укладання договорів оренди землі допущено порушення вимог Закону України Про оцінку земель , Головне управління повідомляє наступне.

Відповідно до п. 18 Договору оренди землі від 22.10.2014, орендар повинен протягом року з моменту державної реєстрації права користування земельною ділянкою (жовтень 2015), відповідно до положень чинного законодавства провести нормативну грошову оцінку земельної ділянки та подати технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на розгляд та затвердження органу місцевого самоврядування.

07.10.2014 Головне управління Держземагентства у Запорізькій області затвердило Висновок державної експертизи землевпорядної документації: Технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка надається в оренду ОСОБА_3, розташованої на території Кіровської сільської ради Токмацького району Запорізької області. Кадастровий номер 232581600:04:001:0026, Строк дій висновку не більше трьох років від дня його видачі - до 07.10.2017.

30.05.2017 року ОСОБА_1 районною радою було ухвалено Рішення № 2 Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земельної ділянки, площею 58,0000 га сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Кіровської сільської ради Токмацького району , відповідно до якого було затверджено матеріали нормативно-грошової оцінки, виготовленої в жовтні 2014 року.

02.06.2017 року ОСОБА_3, як голова ФГ ДОМ-Ленд звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з проханням внести зміни до Договору оренди землі від 22.10.2014 року відповідно до нової нормативної грошової оцінки.

07.08.2017 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_3 було укладено Додатковий договір про внесення змін до договору оренди землі від 22.10.2014 (зареєстрований 04.11.2014 № 29016598).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

22.08.2014 року видано наказ Головного управління Держземагентсва у Запорізькій області №8-265/15-14-СГ, відповідно до якого надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведенні земельної ділянки для передачі в оренду, розташованої на території Кіровської сільської ради Токмацького району (за межами населеного пункту), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державно: власності (вид угідь - рілля), орієнтовним розміром 58 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (01.02).

Наказом Головного управління Держземагентства від 19.09.2014 року №8-381/15-14-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 58,0000 га сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства на території Кіровської сільської ради Токмацього району.

На підставі вище прийнятих наказів 22.10.2014 між Головним управлінням Держземагентсва у Запорізькій області та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі.

Відповідно до умов Договору Орендодавець передав у користування Орендарю в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства кадастровий номер 2325281600:04:001:0026, яка знаходиться на території Кіровської сільської ради Токмацького району Запорізької області, за межами населеного пункту, площею 58,0000 га.

Договір оренди землі зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.11.2014 ОСОБА_1 міськрайонним управлінням юстиції номер запису про інше речове право 7569371.

Однією з підстав позовних вимог прокурор вказує той факт, що 30.05.2014 року згідно договорів оренди землі Головне управління Держземагентства вже надало у користування ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства 3 земельні ділянки державної власності, які розташовані на території Владівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області, загальною площею 240,4194 га.

Ця обставина не може бути підставою для задоволеня позовних вимог про визнання незаконними наказів та договорів оренди землі недійсними, оскільки діючими нормами права не передбачено обмеження кількості земельних ділянок, які можуть передаватися для веденя фермерського господарства. Зокрема, відповідно до роз'яснення, наданого Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру від 29.03.2017 № 22-28-0.13-4577/2 - 17 на запит Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 25.01.2017 № 21-8-0.61-359/2-17 законодавством не визначено кількість (одна чи декілька) земельних ділянок, які можуть бути передані в користування громадянам України для ведення фермерського господарства.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України Про фермерське господарство ).

Безпідставним суд вважає і посилання прокурора на норми статей 7,12 Закону України Про фермерське господарство , статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, оскільки вони також не обмежують кількість земельних ділянок, які громадянин може отримати для створення фермерського господарства. Вказані норми стосуються отримання земельних ділянок у приватну власність, а не в оренду. Так, відповідно до ч.4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Також суд вважає безпідставним посилання прокурора на відсутність нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як підставу позовних вимог.

Згідно п.5 Договору оренди землі від 22.10.2014 зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.09.2014 № 291 виданого відділом Держземагенства у ОСОБА_1 районі Запорізької області становить 924909,87 грн. Як визнали всі учасники процесу, на той час такий порядок визначення вартості земельних ділянок застосовувався по всіх земельних ділянках, які передавались для свторення фермерського господарства, нормативна методика іншого порядоку була відсутня.

В договорі оренди землі пунктом 18 визначені умови передачі земельної ділянки, в оренду, а саме передбачено проведення орендарем нормативної грошової оцінки земельної ділянки на протязі року з моменту державної реєстрації права користування земельною ділянкою відповідно до положень чинного законодавства та подання орендарем впродовж цього ж строку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на розгляд та затвердження органу місцевого самоврядування.

Наприкінці вересня 2014 року (після отримання Наказу № 8-381/15-14-СГ від 19.09.2014 р. Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду ) ОСОБА_3, замовив ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою виготовлення Технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що підтверджується відповідною заявою.

На початку жовтня 2014 року ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою виготовив Технічну документацію з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

07.10.2014 року ГУ Держземагенства у Запорізькій області затвердило висновок державної експертизи землевпорядної документації: Технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка надається в оренду ОСОБА_3, розташованої на території Кіровської сільської ради Токмацького району Запорізької області. Кадастровий номер 2325281600:04:001:0026. Строк дії висновку не більше трьох років від дня його видачі (тобто до 07.10.2017 року).

22.12.2014 року (після укладення Договору оренди землі від 22.10.2014 р.) ОСОБА_3 подав до ОСОБА_1 районної ради Запорізької області Заяву щодо затвердження технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

22.01.2015 року ОСОБА_1 районна рада Запорізької області ОСОБА_1 (Вих. № 27) повідомила ОСОБА_3 про те що на сесії депутати проголосували проти затвердження технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

30.03.2017 року (в межах строку дії Висновку державної експертизи землевпорядної документації) ОСОБА_3 повторно подав до ОСОБА_1 районної ради заяву про затвердження Технічної документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки та висновку по ньому (виготовлену 07.10.2014), оскільки висновок діє до 07.10.2017 року.

30.05.2017 року ОСОБА_1 районна рада ухвалила рішення № 2 Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 58,0000 га., сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Кіровської сільської ради Токмацького району , відповідно якому затвердила матеріали нормативно-грошової оцінки, виготовленої в жовтні 2014 року. 02.06.2017 - ОСОБА_3, як голова ФГ ДОМ-Ленд звернувся до ГУ ДГК у Запорізькій області з проханням внести зміни до Договору оренди землі відповідно до нової нормативної грошової оцінки.

У серпні 2017 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_3 було укладено ДОДАТКОВИЙ ДОГОВІР про внесення змін до договору оренди землі від 22.10.2014 р. (Додаток 13). Відповідно зазначеному ДОДАТКОВОМУ ДОГОВОРУ та на підставі Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.06.2017 року (Додаток 14), нормативну грошову оцінку земельної ділянки із врахуванням індексації встановлено у розмірі 1 853 845,41 грн., а річну суму орендної плати у розмірі 74 153,82 грн. ОСОБА_3 ще 20.07.2017 року добровільно сплатив оренду плату у вищезазначеній сумі, що підтверджується відповідною Квитанцією.

Правовий висновок ВСУ у справі № 6-2195цс16 від 13 березня 2017р. встановлює, що невизначеність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у договорі оренди не породжує юридичних наслідків та не зумовлює його недійсність.

Визнання угоди недійсною є одним зі способів захисту прав на землю, передбаченим частиною третьою статті 152 ЗК України.

За положеннями частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, пов'язані з орендою землі для ведення фермерського господарства регулюються відповідними нормами ЦК України, ЗК України, законами України Про фермерське господарство , Про оренду землі та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються крім ЗК України Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Так, згідно з абзацом 1 частини першої статті 7 Закону України Про фермерське господарство для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Передача в оренду земельних ділянок здійснюється за договором оренди.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною першою статті 13 Закону України Про оцінку земель передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України Про оцінку земель ).

Крім того, за змістом статті 93 ЗК України відповідач набуває право використовувати земельну ділянку та обов'язок сплачувати орендну плату не з моменту прийняття рішення компетентним органом про передачу цієї ділянки в оренду, а з моменту укладення договору оренди землі.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати при укладенні договору оренди.

Відповідно до абзацу 13 статті 1 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Частиною п'ятою статті 5 цього Закону передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно із частиною третьою статті 201 ЗК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що нормативна грошова оцінка - конкретна вартісна характеристика, яка містить низку етапів, передбачених чинним законодавством. Зокрема, це прийняття уповноваженим органом влади рішення щодо проведення нормативної грошової оцінки земель, розробка технічної документації грошової оцінки спеціальною установою, погодження технічної документації органами влади, прийняття відповідною радою рішення про затвердження технічної документації.

Після укладання договору оренди земельної ділянки сторони оспорюваного договорору вчинили дії, спрямовані на приведення зазначеного правочину у відповідність до вимог закону: визначили нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка передавалась в оренду та уклали додаткову угоду, якою були внесені зміни до спірного договору із зазначеного питання.

Судом не встановлено порушення інтересів держави, оскільки ОСОБА_3 своєчасно і в повному обсязі сплачував орендну плату з урахуванням індексації, тому, відповідно до вимог статті 16 ЦК України відсутні підстави застосування такого способу захисту, як визнання правочинів недійсними.

Приведення сторонами договорів оренди у відповідність до вимог закону не суперечить положенням статті 632 ЦК України, нормативна грошова оцінка землі, яка є предметом оспорюваного договору відповідає вимогам Закону України Про оцінку земель .

Також суд вважає безпідставними посилання прокурора на те, що ОСОБА_3 не створив фермерське господарство.

Закон України Про фермерське господарство та Земельний кодекс України не встановлюють строк, протягом якого фізична особа, яка звернулася до органу державної влади для отримання земельної ділянки в користування для ведення фермерського господарства, зобов'язана створити фермерське господарство (тобто здійснити державну реєстрацію юридичної особи).

21.03.2016 року ОСОБА_3 було засноване Фермерське Господарство Дом-Ленд , що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.03.2016 року.

В 2016 році, саме Фермерське Господарство Дом-Ленд посіяло на земельній ділянці сільськогосподарського призначення площею 58.00 га., соняшник, а в 2017 році озиму пшеницю, що підтверджується відповідною Довідкою Кіровської сільської ради № 182 від 07.06.2016 року та Довідкою Кіровської сільської ради № 130 від 30.05.2017.

Спірна земельна ділянка разом з іншими була включена ОСОБА_3 до майна фермерського господарства Дом-Ленд , що підтверджується новою редакцією статута від 01.04.2017 р.

При вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, згідно із ст. 7 Закону України від 19 червня 2003 р. № 973-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 973-IV) як спеціального стосовно ст. 123 ЗК України.

За змістом ст.ст. 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених ч. 1 ст. 7 Закону № 973-IV умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів (постанови судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України: від 3 лютого 2016 р. у справі № 6-2902цс15; від 11 травня 2016 р. у справі № 6-2903цс15; від 18 травня 2016 р. у справі № 6-248цс16).

Судом не встановлено будь-яких порушень закону при винесені наказів та укладені договорів щодо надання земельних ділянок в оренду, тому підстави для задоволеня позовних вимог відсутні.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову заступника керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_3 про визнання наказів ГУ Держземагенства у Запорізькій області та договорів оренди землі недійсними, повернення земельних ділянок у володіння держави відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: