Рішення

від 11.06.2007 по справі 8/98-1813

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/98-1813

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2007 р.Справа № 8/98-1813

Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді          Гирили І.М.

Розглянув справу:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Центру телекомунікаційних послуг Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком", вул. Чорновола, 4, м. Тернопіль

до відповідача: Спеціалізованого колективного підприємства № 542 „Сантехмонтаж”,  вул. Промислова, 26, (вул. Д. Галицького, 16/81),  м. Тернопіль

За участю представників:

позивача: Казанської Н. Ю. - юрисконсульта, довіреність № 18-02/41 від 25.04.2007р.;

відповідача:  Якубівського І. Є. –представника, довіреність від 11.06.07р.,

В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статями 20,22,81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового засідання не здійснюється.

  Розгляд справи, призначений вперше на 14.05.07р. було відкладено до 29.05.07р. та, відповідно, до 11.06.07р.,  у зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача та необхідністю витребовування судом додаткових доказів.

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком”, м. Київ, в особі Центру телекомунікаційних послуг Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком", вул. Чорновола, 4, м. Тернопіль  звернулось   до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Спеціалізованого колективного підприємства № 542 „Сантехмонтаж”,  вул. Промислова, 26, (вул. Д. Галицького, 16/81),  м. Тернопіль  –1 275,87 грн., з яких  1 175,93 грн. основного боргу  за надані послуги зв'язку, 49,57 грн. пені, 21,42 грн. втрат від інфляції та 28,95 грн. річних, за прострочення виконання  грошового зобов'язання.

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом є неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати за надані послуги  електрозв'язку.

В обґрунтування позовних вимог позивач представив розрахунок боргу за надані послуги електрозв'язку, Договір №9740 про надання послуг електрозв'язку від 12.02.1998 року, карточку обліку розрахунків за послуги зв'язку.

Представник відповідача в судове засідання 29.05.07 р. не з'явився, хоча про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, проте  відзив на позов від 24.05.2007 року суду представив, - позовні вимоги не визнає, вважає їх неправомірними та такими, що не підлягають до задоволення.

В обґрунтування зазначеного вказав на те, що на підприємстві відповідача на підставі рішення вищого органу управління  розпочата процедура ліквідації, про що було здійснене відповідне оголошення  в “Бюлетені державної реєстрації” № 20(60) 2006 року і у терміни визначені законом кредитор –позивач по справі не звернувся до ліквідаційної комісії із відповідними  вимогами.

Вказав, що позовну заяву Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ, в особі Центру телекомунікаційних послуг Тернопільської філії ВАТ „Укртелеком”,  м. Тернопіль слід розглядати як вимогу кредитора, звернену до ліквідаційної комісії, а, відтак,  в силу приписів статті 112 ЦК України, зокрема у зв'язку з відсутністю майна у юридичної особи, що ліквідовується - вимоги позивача вважаються погашеними. Просить в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

12 лютого 1998 р. між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” , м. Київ, в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Тернопільської філії Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”,  м. Тернопіль, правонаступником якого є Центр телекомунікаційних послуг Тернопільської філії ВАТ «Укртелеком», як Підприємством зв'язку,  та  Спеціалізованим колективним підприємством № 542 “Сантехмонтаж”, як Споживачем, був укладений  договір про  надання  послуг  телефонного зв'язку за  №  9740.

У відповідності до п.2.2.3 вказаного договору відповідач зобов'язався своєчасно вносити абонементну плату  та плату за надані послуги.

Відповідно до п.7.1 Договору №12158 від 21.04.1997р. сторони передбачили, що договір набирає чинності з моменту його підписання  і діє постійно до вимоги однієї із сторін про його припинення.

Враховуючи, що ні одна із сторін договору про надання послуг телефонного зв'язку  не заявила про припинення його  дії , даний договір на тих же умовах діє по даний час.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16 січня 2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року, Цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, що виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи, що п.7.1 Договору №9740 від 12.02.1998р. сторони передбачили, що договір набирає чинності з дня підписання і діє постійно - до правовідносин між сторонами по даному спору застосовуються норми Цивільного кодексу України.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання за договором про надання послуг згідно якого, в силу ст.901,903 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до п.п. 2.2.3.,2.2.7.  вказаного договору Споживач (відповідач по справі) зобов'язувався неухильно виконувати правила користування місцевим, міжміським  та міжнародним телефонним зв'язком та своєчасно вносити абонементну плату та плату за надані послуги відповідно до п. 3.5.Договору.

Так, п. 3.5 Договору  сторони передбачили, що абонементна плата вноситься до 20 числа наступного місяця. Почасова оплата місцевих телефонних розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги зв'язку вносяться абонентом в десятиденний термін після одержання рахунка, але не пізніше  20 числа наступного місяця після повного розрахункового періоду (з 1-го по останнє число поточного місяця).

Як вбачається із наданих позивачем документів, зокрема: картки обліку розрахунків, за період з 01.02.2006 р. по 28.02.2007 року, розрахунку боргу, споживач заборгував по оплаті послуг зв'язку 1 175 грн. 93 коп., зокрема, остання сума в розмірі 42,80 грн. за послуги телефонного зв'язку була нарахована позивачем для оплати 31.08.2006р., а остання оплата за фактично отримані послуги в сумі 405,80 грн. відповідачем була здійснена 31.01.2006р.

Відповідно до вимог ст. ст.509,526 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов'язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов'язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України,  кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до Закону України “Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг, у тому числі своєчасно оплатити отримані ними телекомунікаційні послуги.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень договору відповідач, станом на час розгляду справи в суді заборгованість в сумі 1 175,93 грн. не погасив, а надіслану позивачем на його адресу претензію (попередження) № _122/118 від 25.04.2006 року, залишив без відповіді та задоволення.

Окрім того, в порядку статті  625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом,  відповідачем нараховано  21 грн. 42 коп.  інфляційних нарахувань та 28 грн. 95 коп. 3% річних .

Пунктом 2 ст. 36  Закону України “Про телекомунікації”, передбачено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня.

Враховуючи наведене, позивачем за кожний день прострочення відповідачем оплати за надані послуги  телефонного зв'язку за період з  01.09.2006 р. по 28.02.2007 р. нараховано пеню в сумі 49 грн. 57 коп.

Проте, у судовому засіданні встановлено, що 17 травня 2006 року на підставі рішення вищого органу управління підприємством –Конференції трудового колективу розпочата процедура ліквідації  СКП № 542 “Сантехмонтаж”.

16.10.2006 року у “Бюлетені державної реєстрації” № 20(60)2006 року було поміщено оголошення про ліквідацію підприємства.

Ухвалою суду від 29.05.2005 року від позивача було витребувано інформацію державного реєстратора про дії, вчинені ліквідаційною комісією відповідача та на якій стадії ліквідації знаходиться Тернопільське спеціалізоване колективне підприємство № 542 “Сантехмонтаж”, а також зобов'язано Державного реєстратора Тернопільської міської ради надати суду в строк до 11.06.2007 р. вказану інформацію.

На вимогу суду  позивач подав копію довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 730046,  з  якої вбачається, що 04.10.2006 р. проведено реєстрацію рішення засновників (учасників) щодо припинення юридичної особи –Спеціалізованого колективного підприємства  № 542 “Сантехмонтаж”, м. Тернопіль, вул. Промислова, 26, ідент. код 05427329.

П. 1 статті 110 Цивільного кодексу України встановлено , що юридична особа ліквідовується за рішенням її учасників або органу юридичної особи , уповноваженого на це установчими документами , в тому числі у зв'язку з із закінченням строку , на який було створено юридичну особу , досягненням мети, для якої її створено , а також в інших випадках , передбачених установчими документами .

Згідно частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України, комісія (в даному випадку –ліквідаційна комісія) з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї; цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Пунктом 2 статті 112 Цивільного кодексу України встановлено , що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії . За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна , що залишилося після ліквідації юридичної особи .

Вимоги кредитора , заявлені після спливу строку , встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення , задовольняються з майна юридичної особи , яку ліквідовують , що залишилося після задоволення вимог кредиторів , заявлених своєчасно ( пункт 3 ст. 112 ЦК України.

Як вже було зазначено, в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, а саме «Бюлетень державної реєстрації»№ 20(60)2006р. від 16.10.2006 року було опубліковано оголошення про ліквідацію Спеціалізованого колективного підприємства № 542 „Сантехмонтаж”. Проте, як вбачається із представленої в матеріалах справи копії даного оголошення, ліквідаційною комісією СКП № 542 строк для заявлення кредиторами своїх вимог до неї не встановлений, а відтак, судом не приймаються до уваги доводи відповідача в частині не звернення позивача по справі  із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії у визначений в оголошенні термін чи після його закінчення.

Таким чином, суд вважає, що кредитори Спеціалізованого колективного підприємства № 542 “Сантехмонтаж”, в тому числі і Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", м. Київ в особі Центру телекомунікаційних послуг Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком", вул. Чорновола, 4, м. Тернопіль у передбачений Законом спосіб повідомлені про ліквідацію відповідача і зобов'язані заявити свої вимоги відповідно до встановлених законом процедур, а саме до ліквідаційної комісії Спеціалізованого колективного підприємства № 542 „Сантехмонтаж”.

Як вбачається з матеріалів справи,  кредитор-позивач по справі із зазначеною вимогою після опублікування оголошення про ліквідацію відповідача, а саме після 16.10.2006 року не звернувся до ліквідаційної комісії.

Будь-які дані про звернення з такою вимогою відсутні в матеріалах справи та не заперечені представником позивача у судовому засіданні.

А відтак, за таких обставин справи, позовні вимоги  задоволенню не підлягають, оскільки заявлені до відповідача всупереч норм чинного законодавства.

Що ж до викладеної у відзиві на позов позиції відповідача  про те, що вимоги кредитора слід вважати погашеними, у зв'язку із відсутністю у нього майна, суд відзначає:

Правові наслідки не можливості задоволення вимог кредиторів  через недостатність у юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про ліквідацію  майна передбачені п. 1 статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно імперативних приписів якої у разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є  будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті  обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  згідно вимог  статей 44,49 ГПК України та  Декрету Кабінету Міністрів України № 7/93 “Про державне мито “  покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 509,526,901,903Цивільного кодексу України, ст.ст.1,2,4,12,33,34,43,44,49,75,80,82-85,115-117 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», господарський суд,-

В и р і ш и в:

1. В позові відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

3. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало  законної сили протягом десяти днів з дня його  прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                                    І.М. Гирила