Рішення

від 20.11.2017 по справі 910/16202/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2017Справа №910/16202/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Індастрі

до Товариства з обмеженою відповідальністю Акта Групп

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 191 239,07 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Снєсарєва О.С., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Індастрі (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Акта Групп (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 191 239,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснив поставку відповідачу визначеного сторонами товару, втім відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково, у зв'язку із чим позивач просить стягнути з відповідача борг в розмірі 191 239,07 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2017 порушено провадження у справі № 910/16202/17, розгляд справи призначено на 23.10.2017.

20.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 23.10.2017 представник позивача з'явився та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, представник відповідача не з'явився.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 22.09.2017 про порушення провадження у справі № 910/16202/17, розгляд справи було відкладено на 20.11.2017.

10.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 20.11.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 20.11.2017 не з'явився.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.11.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю виробнича компанія Індастрі (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Акта Груп (далі - відповідач, покупець) у серпні 2015 року була досягнута домовленість про купівлю-продаж будівельних матеріалів.

28.04.2017 між сторонами було підписано Специфікацію № СФ-0002580 від 28.04.2017 на суму 116 487,24 грн. та Специфікацію № СФ-0002581 від 28.04.2017 на суму 34 751,83 грн.

Надалі, 03.05.2017 позивачем згідно видаткової накладної № РН-006818 від 21.03.2017 було поставлено товар на суму 103 235,55 грн., згідно видаткової накладної № РН-007556 від 03.05.2017 на суму 34 751,83 грн., згідно видаткової накладної № РН-007555 від 03.05.2017 на суму 116 487,24 грн., що також підтверджується Товарно-транспортними накладними № ТН-006818 від 21.03.2017, № ТН-007556 від 03.05.2017 та № ТН-007555 від 03.05.2017.

В подальшому, відповідачем було надано позивачу Гарантійний лист № 27/06 від 27.06.2017, відповідно до якого, відповідач підтвердив те, що ним було отримано товар за видатковими накладними № РН-007555 від 03.05.2017 на суму 116 487,24 грн. та № РН-007556 від 03.05.2017 на суму 34 751,83 грн. та останній зобов'язувався у повному обсязі сплатити на користь ТОВ ВК Індастрі 151 239,07 грн. до 12.07.2017.

18.07.2017 між сторонами було підписано Угоду про реструктуризацію заборгованості № 18/07 (далі - Угода), за умовами якої свої підписом тексту даної Угоди покупець підтверджує, що 21.03.2017 за видатковою накладною № РН-006818 від 21.03.2017 отримав від постачальника товар загальною ціною 103 235,55 грн.; 03.05.2017 за видатковими накладними № РН-007555 від 03.05.2017, № РН-007556 від 03.05.2017 отримав від постачальника товар загальною ціною 151 239,07 грн.

Згідно п. 2 та п. 3 Угоди, своїм підписом тексту даної Угоди постачальник підтверджує, що покупцем на виконання зобов'язання з оплати товару, вказаного у п. 1 цієї Угоди, було перераховано на поточний рахунок постачальника грошову суму у розмірі 63 235,55 грн. Сторони підтверджують, що станом на момент підписання даної Угоди, а саме 18.07.2017, покупець зобов'язаний оплатити на користь постачальника товар загальною ціною 191 239,07 грн.

Керуючись ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України сторони дійшли згоди, що обов'язок покупця з оплати на користь постачальника товару, поставленого останнім на виконання Договору поставки, загальною ціною, вказаною у п. 3 даної Угоди, має бути виконаний покупцем до 06.09.2017 включно (п. 4 Угоди).

У пункті 4.1 Угоди сторони підтвердили, що дійшли згоди щодо зміни обов'язку з оплати покупцем зазначеного в п. 1 даної Угоди товару у частині строку оплати, а саме затвердили наступний графік перерахування грошових коштів:

№Розмір платежу, грн.Строк оплати (включно) 1 10 000,00 11.08.2017 2 10 000,00 14.08.2017 3 10 000,00 15.08.2017 4 10 000,00 16.08.2017 5 10 000,00 17.08.2017 6 10 000,00 18.08.2017 7 10 000,00 21.08.2017 8 10 000,00 22.08.2017 9 10 000,00 23.08.2017 10 10 000,00 24.08.2017 11 10 000,00 25.08.2017 12 10 000,00 28.08.2017 13 10 000,00 29.08.2017 14 10 000,00 30.08.2017 15 10 000,00 31.08.2017 16 10 000,00 01.09.2017 17 10 000,00 04.09.2017 18 10 000,00 05.09.2017 19 10 000,00 06.09.2017

Пунктом 4.2 Угоди постачальник підтвердив, що оплата покупцем зазначеного в п. 1 даної Угоди товару у строки, визначені п. 4.1 даної Угоди, є своєчасним та належним виконанням зобов'язання покупця з оплати поставленого за Договором поставки товару.

Проте, на момент звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач остаточного розрахунку за отриманий товар не здійснив.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, за приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

При цьому, наданий позивачем Договір на поставку № 1555 від 04.08.2015, судом до уваги не приймається, оскільки не містить підпису з боку відповідача, а отже відсутній факт укладення та погодження його умов як правочину між сторонами.

Однак, оскільки додані до матеріалів справи специфікації та видаткові накладні містять найменування товару, його кількість, ціну та підпис уповноважених осіб сторін, суд приходить до висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Судом досліджено наявні у матеріалах справи докази, надані позивачем на підтвердження поставки відповідачу товару, а саме видаткові накладні № РН-006818 від 21.03.2017 на суму 103 235,55 грн., № РН-007556 від 03.05.2017 на суму 34 751,83 грн., № РН-007555 від 03.05.2017 на суму 116 487,24 грн., що також підтверджується Товарно-транспортними накладними № ТН-006818 від 21.03.2017, № ТН-007556 від 03.05.2017 та № ТН-007555 від 03.05.2017.

При цьому, як встановлено судом, видаткова накладна № РН-006818 від 21.03.2017 на суму 103 235,55 грн. не підписана відповідачем, проте як встановлено судом, 18.07.2017 між сторонами було підписано Угоду про реструктуризацію заборгованості № 18/07, за умовами за умовами якої, відповідач підтвердив отримання товару 21.03.2017 за видатковою накладною № РН-006818 від 21.03.2017 на суму 103 235,55 грн.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 254 474,62 грн.

В свою чергу, відповідачем було здійснено часткову оплату отриманого товару в розмірі 63 235,55 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача.

Таким чином, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати товару, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в розмірі 191 239,07 грн.

Щодо строків оплати товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012 р. у справі № 5002-8/481-2011.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. у справі № 9/252-10.

Отже, відповідач, згідно з приписами чинного законодавства України, зобов'язаний оплатити поставлений товар одразу після прийняття товару та підписання видаткових накладних на цей товар.

Поряд з цим, як встановлено судом, у пункті 4 Угоди сторони, керуючись ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України дійшли згоди, що обов'язок покупця з оплати на користь постачальника товару, поставленого останнім на виконання Договору поставки, загальною ціною, вказаною у п. 3 даної Угоди, має бути виконаний покупцем до 06.09.2017 включно.

У пункті 4.1 Угоди сторони підтвердили, що дійшли згоди щодо зміни обов'язку з оплати покупцем зазначеного в п. 1 даної Угоди товару у частині строку оплати, а саме затвердили наступний графік перерахування грошових коштів:

№Розмір платежу, грнСтрок оплати (включно) 1 10 000,00 11.08.2017 2 10 000,00 14.08.2017 3 10 000,00 15.08.2017 4 10 000,00 16.08.2017 5 10 000,00 17.08.2017 6 10 000,00 18.08.2017 7 10 000,00 21.08.2017 8 10 000,00 22.08.2017 9 10 000,00 23.08.2017 10 10 000,00 24.08.2017 11 10 000,00 25.08.2017 12 10 000,00 28.08.2017 13 10 000,00 29.08.2017 14 10 000,00 30.08.2017 15 10 000,00 31.08.2017 16 10 000,00 01.09.2017 17 10 000,00 04.09.2017 18 10 000,00 05.09.2017 19 10 000,00 06.09.2017

Пунктом 4.2 Угоди постачальник підтвердив, що оплата покупцем зазначеного в п. 1 даної Угоди товару у строки, визначені п. 4.1 даної Угоди, є своєчасним та належним виконанням зобов'язання покупця з оплати поставленого за Договором поставки товару.

Однак, як встановлено судом, відповідачем не було виконано грошове зобов'язання і у відповідності до погодженого сторонами графіку, погодженого в Угоді.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Акта Групп (04074, м. Київ, вулиця Лугова, будинок 12; ідентифікаційний код: 38995891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія Індастрі (61017, Харківська область, місто Харків, вулиця Лозівська, будинок 3; ідентифікаційний код: 23764970) заборгованість в розмірі 191 239 (сто дев'яносто одна тисяча двісті тридцять дев'ять) грн. 07 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 868 (дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 59 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.11.2017.

Суддя О.А. Грєхова