Рішення

від 16.11.2017 по справі 910/18670/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2017Справа №910/18670/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/18670/17

за позовом Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед";

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Аркадія";

про стягнення 130 845,19 грн.

Представники сторін:

від позивача: Коєва М.С., довіреність № 1581-L від 03.10.2017р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Іноземне підприємство "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (надалі-позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Аркадія" (надалі-відповідач ) про стягнення 130 845,19 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 2203001709 від 25.12.2013р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 111 974,85 грн., за прострочення сплати якої нарахована пеня в сумі 18870,34 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2017р. порушено провадження у справі № 910/18670/17, розгляд справи призначений на 16.11.2017р.

Присутній у судовому засіданні 16.11.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 27.10.2017р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі 27.10.2017р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2013р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) був укладений Договір поставки № 2203001709 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору, на умовах даного Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором та додатками до нього, товар в асортименті та за цінами, вказаними у специфікації, яка підписана та скріплена печатками сторін та є невід'ємною частиною цього Договору.

Поставка товару на склад покупця здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника на умовах DDP склад покупця (відповідно до "Інкотермс" 2010) з урахуванням положень чинного законодавства України та цього договору (п.2.2 Договору).

Розділами 2 - 12 Договору сторони узгодили асортимент, кількість та якість товару, ціну договору та порядок здійснення розрахунків, умови та строки поставки, прийом товару, відповідальність сторін, дію договору тощо.

Згідно п.12.1 Договору термін дії договору визначено з 25.12.2013р. по 25.12.2015р.

За приписами п. 7.1. договору, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна Сторона письмово не повідомить одна одну про припинення дії договору, договір вважається пролонгованим кожного разу на один рік і на тих самих умовах.

Отже, Договір поставки підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками продавця та покупця і був чинним на дату поставки товару.

З урахуванням предмету договору, судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

За умовами пп. 3.2, 3.3 Договору товар за даним договором поставляється окремими партіями. Партією товару вважається його кількість, вказана в одній товарно-транспортній накладній.

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару (п. 2.3 договору).

Здача товару постачальником та його приймання покупцем по найменуванню та кількістю проводиться на підставі товарно-транспортної накладної (п.5.5 Договору).

Як встановлено судом, на виконання вищевказаного Договору позивачем було поставлено відповідачу 28.09.2016р. товару на загальну суму 160974,90 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних №№ 2204159661 на суму 2877,12 грн.; 2204159632 на суму 81368,24 грн.; 2204159660 на суму 76729,54 грн., підписаних представником відповідача та скріплених печаткою ТОВ ТД Аркадія .

Товар, згідно з п.3.4 Договору, повинен відповідати усім санітарним, гігієнічним, технічним та іншим нормам, стандартам та правилам, встановленим чинним законодавством України для товарів даного роду, а також не мати дефектів товарного виду. Підакцизний товар забезпечується марками акцизного збору, що не мають порушень цілісності й ушкоджень , перешкоджаючих ідентифікації товару.

Постачальник несе відповідальність перед покупцем за будь-які ушкодження, дефекти, втрати, що стались з товаром через погане і/чи неправильне упакування і/чи маркування до моменту передачі товару у власність покупцеві відповідно до п. 2.3 Договору (п.3.5 Договору).

При цьому заперечень щодо факту поставки товару за вказаними товарно-транспортними накладними відповідачем суду не надано.

Доказів пред'явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій або актів розбіжностей щодо поставленого товару від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Іноземним підприємством "Кока-Кола Беверіджис Україна" умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами Договору зобов'язання з передачі товару товариству з обмеженою відповідальністю "ТД Аркадія", а покупцем (відповідачем), у свою чергу, прийнятий цей товар без будь - яких зауважень. Факт передачі позивачем товару на вказану суму належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.2 Договору оплата партії поставленого товару проводиться на підставі товарно-транспортної накладної, підписаної сторонами, у гривні шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника чи готівкою у відповідності з лімітами та порядком, які встановлені чинним законодавством України.

За умовами п.4.4 Договору оплата партії поставленого товару проводиться на розсуд сторін таким чином: - оплата на поточний рахунок постачальник або готівкою у терміни, встановлені розділом 12 (п. 4.4.1) або шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог сторін за письмової згоди постачальника на основі підписаних обома сторонами актів зарахування зустрічних однорідних вимог (п. 4.4.2).

Пунктом 12.2 Договору сторони встановили наступні терміни оплати поставленої продукції в залежності від категорії поставленого товару: - категорія "безалкогольні напої" - 28 днів з дати поставки товару; - категорія "соки" - 28 днів з дати поставки товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у період з 21.12.2016р. по 22.02.2017р. частково оплатив товар на суму 49000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями з відміткою банку про проведення платежу, копії яких додані до справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав неналежним чином, що призвело до виникнення боргу станом на день звернення позивача з позовом до суду в сумі 111 974,85 грн.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не надано доказів повної оплати отриманого товару на суму 111 974,85 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 111 974,85 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 18 870,34 грн., що нарахована за період з 27.10.2016р. по 07.06.2017р., тобто за 224 дня.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару відповідно до п. 4.4.1 договору він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення боргу, від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його необґрунтованим, оскільки позивачем при розрахунку пені не було враховано, що у 2016 році було 366 днів, а також здійснено нарахування пені більше, ніж за шість місяців, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 15 624,15 грн. за розрахунком суду.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Аркадія" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 7-А; код ЄДРПОУ 36622035) на користь іноземного підприємства Кока-кола Беверіджис Україна Лімітед (07442, Київська область, Броварський район, смт В.Димерка, 51 км Санкт-Петербурзького шосе) 111 974 грн. 85 коп. боргу, 15 624 грн. 15 коп. пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 1913 грн. 99 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 21.11.2017р.

Суддя А.І. Привалов