Рішення

від 21.11.2017 по справі 917/1560/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2017 року Справа № 917/1560/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікс-Фуд", вул. Журналістів, 9А, м. Дніпро, 49051

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", вул. Героїв Майдану, 82, офіс 24, м. Гадяч, 37300

про стягнення 414 765,71 грн.

Суддя Білоусов С.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (адвокат),

від відповідача: не з'явилися.

В судовому засіданні 21.11.2017 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення 414 765,71 грн. заборгованості за договором поставки № 69 від 02.09.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити в повному обсязі, зокрема посилається на порушення відповідачем строків оплати.

Через канцелярію господарського суду Полтавської області від відповідача надійшло клопотання № 20/11-17-01 від 20.11.2017 р. (вхід. № 14127 від 20.11.2017 р.) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю уповноваженого представника приймати участь у даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, строк розгляду справи, встановлений ГПК України, закінчився, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив :

02 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІКС-ФУД" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (відповідач) укладено договір поставки № 69 (договір).

Відповідно до п. 1.1. даного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця харчову сировину (товар) за цінами, в асортименті (номенклатурі) та кількості згідно специфікацій та накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно з умовами договору.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах відстрочення платежу на строк 14 календарних днів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що ним на виконання умов договору позивач, протягом строку його дії, поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 496 564,20 грн., що підтверджується видатковими накладними РН-0000316 від 31.05.16 р. на суму 105 249,60 грн., РН-0000365 від 22.06.16 р. на суму 55 227,48 грн., РН-0000372 від 23.06.16 р. на суму 86 980,32 грн., РН-0000391 від 01.07.16 р. на суму 69 073,20 грн., РН-0000397 від 04.07.16 р. на суму 58 003,20 грн., РН-0000399 від 05.07.16 р. на суму 19 334,40 грн., РН-0000558 від 01.09.16 р. на суму 51348,00 грн., РН-0000561 від 02.09.16 р. на суму 51 348,00 грн.

За поставлений позивачем товар відповідачем частково сплачено заборгованість у розмірі 81 798,49 грн., що підтверджується балансовою довідкою від 15.09.2017 року.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по договору за даними позивача становить 414 765,71 грн.

Позивач звернувся до боржника з вимогою № 21 від 28.07.2017 року про оплату заборгованості в сумі 414 765,71 грн. (арк. с. 37-38). Зазначена претензія залишена відповідачем без реагування.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 414 765,71 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки № 69 від 02.09.2014 року.

При винесенні рішення суд керувався наступним.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вказує позивач, на момент пред'явлення позову та розгляду справи відповідач свої зобов'язання за договором поставки № 69 від 02.09.2014 року виконав лише частково сплативши 81 798,49 грн., що підтверджується довідкою (арк. с. 36).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по договору поставки № 69 від 02.09.2014 року за даними позивача становить 414 765,71 грн.

Судом встановлено, що вищевказані видаткові накладні (які підписані сторонами) (арк. с. 24-31) підтверджується факт поставки позивачем товару відповідачу за договором поставки № 69 від 02.09.2014 року на загальну суму 496 564,20 грн.

Отже, відповідач підписавши договір поставки № 69 від 02.09.2014 року, видаткові накладні, оплативши частину товару взяв на себе зобов'язання з оплати товару.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 414 765,71 грн. заборгованості обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами, відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд покласти на відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 20 000,00 грн.

За ст. 44 ГПК України до складу судових витрат включаються, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.

За договором про надання правової допомоги від 03.04.2017 року адвокат ОСОБА_1 зобов'язувалася надавати правову допомогу клієнту - Товариству з обмеженою відповідальністю "Мікс-Фуд".

Суду надані докази фактичного понесення позивачем витрат за Договором про надання правової допомоги: рахунок-фактура № 11 від 30.06.2017 р. на суму 10 000,00 грн. та рахунок-фактура № 13 від 15.09.2017 р. на суму 10 000,00 грн., що оплачені платіжними дорученнями № 276 від 05.07.2017 р. та № 340 від 15.09.2017 року відповідно.

Однак суд звертає увагу на те, що лише фактура № 11 від 30.06.2017 р. на суму 10 000,00 грн. стосується договору поставки № 69 від 02.09.2014 року.

Інший рахунок не відноситься до даної справи.

За таких обставин до стягнення підлягають адвокатські витрати в розмірі 10 000,00 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, господарський суд покладає на нього витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України. Відповідна правова позиція також витікає зі змісту п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України".

Отже, судові витрати відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача в сумі 6 221,49 грн. (414 765,71*1,5%).

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (вул. ОСОБА_2 (Леніна), 82, офіс 24, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300, ідентифікаційний код 36899405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікс-Фуд", вул. Журналістів, 9А, м. Дніпро, 49051, код ЄДРПОУ 38754500) - 414 765,71 грн. основного боргу, 6 221,49 грн. судового збору, 10 000,00 грн. витрат на адвокатські послуги.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.11.2017 року

Суддя Білоусов С. М.