Рішення

від 22.11.2017 по справі 915/995/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року Справа № 915/995/17

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: Васеньова Д.О. - дов. б/н від 19.10.2017;

представників відповідача: Луценко Н.П. - дов. б/н від 23.10.2017; Луценко Є.В. - підприємець, Косенчука Є.В. - договір №000956-39 від 21.10.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Урожайний"

(57112, с.Комсомольське, Миколаївський район, Миколаївська обл., вул.Комсомольська,49-а),

до відповідача : Фізичної особи-підприємця Луценко Євгена Володимировича

(АДРЕСА_1),

про : про стягнення 1500,0 грн. штрафу та 15000,0 грн. збитків, -

в с т а н о в и в:

До Господарського суду Миколаївської області звернувся Сільськогосподарський виробничий кооператив "Урожайний" з позовними вимогами до відповідача Фізичної особи-підприємця Луценко Євгена Володимировича в яких просить суд:

- зобов'язати відповідача повернути в належному стані орендоване ним приміщення загальною площею 30,25 м 2 , розташоване за адресою: АДРЕСА_2;

- стягнути з відповідача штраф в сумі 1500,00 грн. за порушення терміну повернення майна та упущену вигоду в сумі 15000,00 грн., всього 16500,00 грн.

Ухвалою суду від 22.11.2017 було припинено провадження у даній справі, в частині зобов'язання відповідача повернути в належному стані орендоване ним приміщення загальною площею 30,25 м 2 , розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

В обґрунтування своїх вимог щодо стягнення штрафу та збитків позивач зазначає наступне:

- 01.06.2016 між СГВК Урожайний та ФОП Луценко Є.В. було укладено договір оренди нерухомого майна №9. Згідно п.8.1 Договору термін його дії спливав 01.06.2017. Керівництвом СГВК Урожайний було прийняте рішення про відмову від продовження вищезазначеного договору. На вимоги СГВК "Урожайний" про відмову від продовження дії договору після строку його закінчення та звільнення орендованого приміщення до 01.07.2017 відповідач жодним чином не реагував. У зв'язку з порушенням терміну повернення майна позивачем відповідачу було нараховано штраф в розмірі 1500,00 грн.

- внаслідок невиконання зобов'язання відповідачем позивачу було завдано збитки у вигляді упущеної вигоди пов'язані з наступними обставинами. 01.06.2017 між СГВК "Урожайний" та фізичною особою Сацура І. А. було укладено договір оренди приміщення загальною площею 30,25 м 2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до п.6.1 вказаного договору орендна плата становить 5000,00 грн. за один місяць користування. СГВК "Урожайний" реально міг отримати 15000,00 грн. орендної плати (за 3 місяці) відповідно до договору оренди від 01.06.2017, однак не отримав цих коштів внаслідок незаконних дій відповідача.

23.10.2017 відповідачем подано до суду заперечення на позовну заяву, в яких відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення 1500,00 грн. штрафу, а в решті позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначених заперечень відповідач зазначив наступне.

Даним орендованим приміщенням, відповідач користувався з 2012 року. За час користування приміщенням, робились значні поліпшення вказаного приміщення. До отримання листа позивача від 18.05.2017, щодо небажання надавати в користування приміщення, відповідач не знав, що зобов'язаний покинути вказане орендоване приміщення, крім того, приписи законодавства (ст.777 ЦК України) встановлюють право відповідача як наймача на переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Разом з тим, позивач укладає з фізичною особою Сацурою І.А. договір оренди від 01.06.2017 майна переданого в оренду відповідачу. Вказані дії не відповідають домовленості між сторонами, оскільки в порушення п.9.1 Договору оренди №9 від 01.06.2016 позивач укладає договір оренди з новим орендарем, хоча відповідачу надається місячний термін на повернення вказаного майна після спливу строку дії договору. Також, позивач був обізнаний, щодо необхідності надання відповідачу більшого строку для того щоб звільнити приміщення. Так 06.10.2017 відповідачем передано приміщення позивачу, що підтверджується актом приймання-передачі.

У судовому засіданні ухвалою суду від 24.10.2017 у відповідності до ст.77 ГПК України було відкладено розгляд справи.

У судовому засіданні 22.11.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

01.06.2016 між сторонами було укладено Договір оренди нерухомого майна №9 (надалі - Договір №9), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене майно: приміщення (надалі-майно), загальною площею 30,25 м 2 , розміщене за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.24-25).

Відповідно до п.2.1 Договору №9, вказане приміщення передається орендарю для ведення підприємницької діяльності (торгівлі).

01.06.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, про що між сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення (а.с.26).

Факт приймання-передачі майна нежитлового приміщення в оренду відповідачем не заперечено.

Відповідно до п.6.1 Договору №9 орендна плата визначається на договірних умовах та становить 1500,00 грн. за один місяць орендного користування.

Відповідно до п.8.1 Договору №9, термін дії договору оренди з 01.06.2016 по 01.06.2017.

Згідно із п.6.3 Договору №9 у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі.

Пунктом 9.1 Договору №9 передбачено, що після закінчення терміну дії договору оренди, в разі відмови однієї із сторін від подальшої оренди, орендар зобов'язаний передати орендодавцю приміщення, що орендується, протягом 30-ти днів актом приймання-передачі майна, в належному стані. У випадку прострочення терміну передачі орендодавцеві майна, орендар сплачує штраф у розмірі суми щомісячного платежу орендної плати, яка підлягає сплаті згідно розділу 6 Договору.

Як вбачається з матеріалів справи 18.05.2017 позивачем СГВК Урожайний було направлено на адресу відповідача лист №30, в якому позивач зазначає, що у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди нерухомого майна №9 від 01.06.2016 СГВК Урожайний відмовляється від подальшої оренди приміщення та просить звільнити орендоване приміщення в строк до 01.07.2017 (а.с.27).

В подальшому, з метою досудового врегулювання спірних відносин позивачем направлялася на адресу відповідача претензія з вимогою виконати п.8.1 та п.9.1 Договору №9, а саме: повернути приміщення; сплатити штраф в сумі 1500,00 грн. та сплатити орендну плату в розмірі 1500,00 грн. за користування приміщенням в липні 2017 року (а.с.30).

У відповідь на вищевказану претензію відповідач направив на адресу позивача лист б/н, в якому зазначив, що орендна плата сплачена у повному обсязі (а.с.32).

На виконання п.6.3 Договору №9 відповідач здійснив сплату за оренду приміщення, що підтверджується дублікатами квитанцій (а.с.44-47).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 06.10.2017 ФОП Луценко Є.В. (орендар) передав (повернув), а СВК "Урожайний" прийняв приміщення загальною площею 30,25 м 2 (а.с.43).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (оренди).

Відповідно до ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.2 ст.291 ГК України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Строк дії укладеного між сторонами Договору №9 від 01.06.2016 закінчився 01.06.2017, проте відповідач не повернув орендоване майно за актом-приймання передачі у визначений договором термін та продовжував ним користуватись.

У зв'язку з порушення терміну повернення орендованого майна, позивач, керуючись п.9.1 Договору №9 нарахував відповідачу штраф у розмірі 1500,00 грн. штрафу, який просить суд стягнути.

Відповідачем позовні вимоги в цій частині визнані.

Станом на час прийняття рішення, відповідачем не надано суду доказів погашення штрафу у сумі 1500,00 грн.

За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 15000,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися конкретні заходи, своєчасно вжиті кредитором для їх одержання.

При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки точні дані, які безспірно і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання грошових сум або іншого майна, в тому випадку, якби зобов'язання було виконане боржником належним чином. Її розмір повинен бути підтверджений обґрунтованим розрахунком, а також відповідними доказами. Тобто, втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру втраченої вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною, ст.225 ГК України віднесено до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.

При цьому, необхідною умовою для застосування господарсько-правової відповідальності у формі відшкодування збитків є наявність між сторонами укладеного договору, порушення зобов'язань по якому могло б завдати збитки та наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

На підтвердження наявності збитків позивачем надано договір нерухомого майна від 01.06.2017, укладений між СГВК Урожайний та фізичною особою Сацурою І.А. (а.с.33-34) та Акт приймання - передачі нежитлового приміщення від 01.06.2017 (а.с.35).

Проте, з матеріалів справи вбачається, що станом на день укладення вказаного договору відповідач ФОП Луценко Є.В., в силу приписів п.9.1 Договору №9, ще не мав обов'язку повернути орендоване приміщення, що є предметом Договору б/н від 01.06.2017, оскільки за умовами договору, передбачено, що в разі відмови однієї із сторін від подальшої оренди зобов'язаний передати орендодавцю приміщення, що орендується, протягом 30-ти днів після закінчення терміну дії договору оренди, тобто до 01.07.2017.

Крім того, позивач мав бути обізнаний щодо наявності у відповідача переважного права на укладання договору найму на новий строк в порядку, визначеному ст.777 ЦК України, яким він міг би скористатись.

Таким чином, позивач був цілком обізнаний щодо неможливості фактичного передання приміщення іншому орендарю з 01.06.2017.

Таким чином, суд приходить до висновку, що понесення позивачем збитків у вигляді неотриманого прибутку не є неминучим результатом поведінки відповідача, тобто позивачем не доведено наявність всіх елементів юридичного складу господарського правопорушення.

За вказаних обставин, суд також критично ставиться до складеного СГВК Урожайний та фізичною особою Сацурою І.А. акту приймання-передачі нежитлового приміщення з 01.06.2017 та вважає, що визначена позивачем втрачена невигода не може розглядатись як гарантований, безумовний і реальний дохід.

За приписами ч.3 ст.226 Господарського кодексу України сторона зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Таким чином, суд вважає, що позивач не вживав заходів для запобігання збитків.

Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, як того вимагає ст.43 Господарського процесуального кодексу України, наведені приписи законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено факт понесення позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 15000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (1600,00 грн. х 9,09 %= 145,44 грн.).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 82 1 , 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Луценко Євгена Володимировича (57150, Миколаївська обл., Миколаївський район, с.Комсомольське вул.Миру, 23, р/р 26001226228001, МФО 326610, код ІПН 2254207219) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Урожайний" (57112, Миколаївська обл., Миколаївський район, с.Комсомольське, вул.Комсомольська,49-а, р/р 26006100000341 в ОПЕРВ ТВБВ 10014/79, МФО 326461, код ЄДРПОУ 04858866 ) штраф в сумі 1500,00 грн. та 145,44 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 27 листопада 2017 року.

Суддя М.В.Мавродієва