Рішення

від 21.11.2017 по справі 915/1125/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року Справа № 915/1125/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18; ідентифікаційний код 21560766; адреса для листування: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 27/3, Миколаївська філія ПАТ «Укртелеком» )

до відповідача: ОСОБА_1 соціального захисту населення Доманівської районної державної адміністрації (56401, Миколаївська область, Доманівський район, смт. Доманівка, вул. Центральна, 55; ідентифікаційний код 03194542)

про: стягнення 46865,95 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 1279 від 12.12.2016,

від відповідача: ОСОБА_3 - начальник управління.

Суть спору:

26 жовтня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 48С000/18-26 від 26.10.2017, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Доманівської районної державної адміністрації суму боргу в розмірі 46865,95 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: звітів відповідача за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян; розрахунку позивача за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям абонентів за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року; листів позивача до відповідача № 25 від 27.01.2016, № 48I200/13-120 від 25.04.2016, № 236 від 04.10.2016; листів відповідача (відповіді на листи позивача) № 155/07 від 28.01.2016, № 1028/07 від 27.04.2016, № 2540/07 від 06.10.2016; претензії № 48С000/15-40 від 11.11.2016; норм ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» , п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» , ст. ст. 11, 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193 Господарського кодексу України, та мотивовані тим, що відповідач фактично відмовився від виконання передбаченого чинним законодавством України зобов'язання щодо відшкодування витрат позивача за надані телекомунікаційні послуги, що порушує його законні права.

Відповідач у наданих суду запереченнях б/н і б/д просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на неможливість проведення через органи державної казначейської служби оплати послуг зв'язку товариству за 2016 рік через відсутність коштів в державному бюджеті на вказані цілі на 2016 рік, не виділення коштів з усіх рівнів місцевих бюджетів, а також відсутність договірних зобов'язань з товариством на надання послуг громадянам, які проживають на території Доманівського району.

21.11.2017 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

У період грудень 2015 року - грудень 2016 року Миколаївською філією ПАТ "Укртелеком" (позивач) надано послуги зв'язку на пільгових умовах населенню Доманівського району Миколаївської області, які мають право на пільги та на яких поширювалася дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про охорону дитинства".

Позивач надсилав відповідачу супровідними листами № 12 від 11.01.2016, № 1 від 08.02.2016, № 2 від 07.03.2016, № 3 від 07.04.2016, № 4 від 11.05.2016, № 5 від 08.06.2016, № 6 від 07.07.2016, № 17 від 11.08.2016, № 28 від 13.09.2016, № 9 від 04.10.2016, № 10 від 08.11.2016, № 11 від 07.12.2016, № 12 від 17.01.2017 списки (форма № 2-пільга - розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг) за грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року (які фактично є розрахунками вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці) (всього - 13 одиниць).

Крім того, 11.11.2016 позивач скерував відповідачу претензію № 48С000/15-40 від 11.11.2016 про відшкодування суми заборгованості в розмірі 828,42 грн. (за грудень 2015 року).

Відповідач не здійснив відшкодування позивачу наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення, в результаті чого за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року утворилася заборгованість в розмірі 46865,95 грн., що підтверджується

Предметом даного позову є майнові вимоги постачальника послуг до головного розпорядника бюджетних коштів про стягнення заборгованості в зв'язку з порушенням виконання зобов'язання з відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг зв'язку пільговій категорії громадян.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

За п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 № 295, встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Згідно зі ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (далі - Постанова № 256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256).

Порядком № 256 встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів і здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету України.

В п. 2 Постанови № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому згідно п. 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевий держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг у Доманівському районі Миколаївської області є ОСОБА_1 соціального захисту населення Доманівської районної державної адміністрації, а відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню Доманівського району Миколаївської області послуг зв'язку на пільгових умовах, повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до п. 4 Порядку № 256 перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя;

Згідно з п. 5 Порядку № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення);

Пунктом 7 Порядку № 256 визначено, що Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів. Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби.

У п. 8 Порядку № 256 встановлено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг, у тому числі на оплату пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно з частиною 3 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

За частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_3 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач не виконав обов'язку, встановленого законом, з відшкодування телекомунікаційних послуг, які надавались позивачем на пільгових умовах громадянам Доманівського району Миколаївської області за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року, що підтверджено відповідними доказами, а тому в нього існує заборгованість в сумі 46865,95 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивачем на адресу відповідача скеровувались листи № 25 від 27.01.2016, № 48I200/13-120 від 25.04.2016, № 236 від 04.10.2016 щодо врегулювання питання порядку відшкодування витрат за надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян.

Листом № 155/07 від 28.01.2016 відповідач рекомендував звертатись до голів селищної та сільських рад щодо роз'яснення механізму відшкодування за послуги зв'язку в 2016 році, а листами № 1028/07 від 27.04.2016 та № 2540/07 від 06.10.2016 повідомив позивача про відсутність видатків на фінансування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, а також про те, що в 2016 році це повинно здійснюватися за рішенням органів місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевих бюджетів, однак, жодною сільською (селищною) радою Доманівського району не виділено кошти для відшкодування витрат за надання пільг з послуг зв'язку.

При цьому, суд зазначає, що неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування понесених ним витрат.

За приписами ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів відшкодування відповідачем позивачу витрат, пов'язаних з наданням послуг зв'язку пільговій категорії громадян за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року в розмірі 46865,95 грн., станом на час прийняття рішення судом, відповідачем не надано, розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум не спростовано.

Отже, в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені покладені на нього чинним законодавством України зобов'язання, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За правилами статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

ОСОБА_1 соціального захисту населення Доманівської районної державної адміністрації за вих. № 355/07 від 18.02.2016 не може бути прийнятий судом у якості належного і допустимого доказу в спірних правовідносинах з огляду, по-перше, на відсутність у ньому конкретного адресата цього звернення, та по-друге, відсутність доказів скерування адресату цього листа.

Інші ж доводи відповідача суд вважає безпідставними, необґрунтованими і такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать чинному законодавству України.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм та обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг зв'язку пільговій категорії громадян, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 46865,95 грн. у повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Доманівської районної державної адміністрації (56401, Миколаївська область, Доманівський район, смт. Доманівка, вул. Центральна, 55; ідентифікаційний код 03194542) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18; ідентифікаційний код 21560766; відомості про банківські реквізити: р/р 26008010194908, банк одержувача ПАТ «АЛЬФА-БАНК» , МФО банку 300346, одержувач ПАТ «Укртелеком» , код ЄДРПОУ 21560766) суму боргу в розмірі 46865,95 грн. та 1600,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено та підписано 27 листопада 2017 року.

Суддя О.Г. Смородінова