Рішення

від 27.11.2017 по справі 924/854/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" листопада 2017 р.Справа № 924/854/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного підприємства "Кейт-К", м. Хмельницький

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛС ФУД СЕРВИСЕЗ", м. Київ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "НВТ ЕНЕРГО - 1", м. Хмельницький

про зобов'язання ТОВ "ДЛС ФУД СЕРВИСЕЗ" звільнити частину нежитлового приміщення площею 182,3 кв.м., що знаходиться в нежилій будівлі ТГРК "Либідь Плаза" за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 19-А, та передати її приватному підприємству "Кейт-К" за відповідним актом приймання - передачі (повернення);

про стягнення з ТОВ "ДЛС ФУД СЕРВИСЕЗ" на користь ПП "Кейт-К" - 397428,00 грн. - основного боргу, пеню в розмірі 19840,78 грн.; втрати від інфляції - 4833,63 грн.; неустойку у розмірі 63320,76 грн.; 2843,48 грн. 3% річних;

про стягнення з ТОВ "НВТ ЕНЕРГО - 1" на користь ПП "Кейт-К" 1500,00 грн. - основного боргу

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність №08/17 від 01.08.2017р.;

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: не з'явився.

повне рішення складено 27.11.2017 року

Суть спору: позивач звернувся до відповідачів з позовом, у якому просить суд зобов'язати відповідача 1 звільнити частину нежитлового приміщення площею 182,3 кв.м., що знаходиться в нежилій будівлі ТГРК "Либідь Плаза" за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 19-А, та передати її приватному підприємству "Кейт - К" за відповідним актом приймання - передачі (повернення); стягнути з нього 397428,00 грн. основного боргу, пеню в розмірі 19840,78 грн., 4833,63 грн. втрат від інфляції та неустойку в сумі 63320,76 грн. Окрім того, просить суд стягнути з відповідача 2 - ТОВ "НВТ Енерго-1" 1500,00 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивує умовами договору № П/23-12/16 суборенди частини нежитлового приміщення, відповідно до якого відповідач 1 орендував частину нежитлового приміщення площею 182,3 кв.м., що знаходиться в нежилій будівлі ТГРК "Либідь Плаза" за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 19-А, та зобов'язався платити встановлену договором плату. Проте, позивач вказує, що "ДЛС ФУД Сервисез" не в повному обсязі виконані взяті на себе зобов'язання в частині сплати орендної плати та створено заборгованість в розмірі 398928,00 грн. Тому позивач скористався своїм правом на відмову від договору, про що надіслав відповідачу 1 відповідне повідомлення.

Надіслане повідомлення залишилося без реагування з боку відповідача 1, тому позивач просить суд стягнути з нього заборгованість по орендних платежах в сумі 398928,00 грн., нараховану пеню в розмірі 19480,78 грн., 63320,76 грн. неустойки у зв'язку із неповерненням об'єкта оренди, а також зобов'язати останнього звільнити орендоване приміщення та передати його по акту прийому-передачі.

Окрім того, просить стягнути з відповідача 2, як поручителя, за виконання відповідачем 1 грошових зобов'язань за договором суборенди борг в розмірі 1500,00 грн.

У своїх письмових поясненнях від 14.11.2017р. позивач вказує, зокрема, що необізнаність відповідача 1 стосовно наявного договору поруки не є законною підставою вважати його фіктивним. Крім того, зазначає, що як вбачається з матеріалів справи укладення договору поруки між позивачем та відповідачем 2 відбулось в то й же день, що і підписання акта приймання-передачі об'єкта суборенди, а саме 01.04.2017р. Разом з тим, уповноважена особа ТОВ "ДЛС ФУД СЕРВИСЕЗ", яка приймала об'єкт суборенди, була інформована позивачем про підписання договору поруки. Стосовно винесення позивачу господарським судом окремої ухвали приватне підприємство "Кейт-К" у поясненні вказує, що клопотання відповідача 1 від 10.10.2017р. не містить підстав та їх обґрунтування, передбачених ч. 1 ст. 90 ГПК України, не має посилань на закон чи інший нормативно-правовий акт, вимоги яких порушено, а також у чому саме полягає порушення, тому, враховуючи вищевикладене, у вищевказаному клопотанні відповідача 1 необхідно відмовити.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просить суд його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач 1 не скористався правом участі свого представника в судових розглядах справи, відзиву на позов не надав, причин не повідомив.

На адресу суду 17.10.2017 року від ТОВ "ДЛС Фуд Сервисез" надійшов лист від 10.10.2017 року, у якому останній повідомляє суд про вжиття заходів для пошуку представника та одночасно інформує, що працівникам відповідача 1 нічого не відомо про існування ТОВ "НВТ Енерго-1", тому вважає договір поруки підробленим та створеним лише з метою зміни підсудності судового спору. З наведеного просить суд винести окрему ухвалу, якою звернути увагу правоохоронних органів на факт підробки офіційних документів, а саме договору поруки.

У надісланих на адресу суду поясненнях від 27.11.2017 року просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату для пошуку компетентного представника. Додатково наголошує на фіктивності договору поруки.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст. 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). В таких випадках суд виходить з того, що такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

У п. 3 Постанови № 11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010р., Смірнова проти України від 08.11.2005р., Матіка проти Румунії від 02.11.2006р., Літоселітіс Проти Греції від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

При цьому, як зазначено вище, господарський суд має право відкласти розгляд справи лише у межах строків, передбачених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, а оскільки строк вирішення даного спору сплив, у суду відсутня можливість відкладення розгляду спору. Таким чином, у задоволенні відповідного клопотання ТОВ "ДЛС ФУД Сервисез" слід відмовити.

Відповідач 2 також не направив свого представника на судові засідання, відзиву на позов не подав, належним чином повідомлений про судовий розгляд спору, що підтверджується наявними в матеріалах справи судовими повістками від 19.09.2017 року, від 28.09.2017 року та від 19.10.2017 року. Причин неявки та неподання відзиву не повідомив.

З зазначеного, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд спору, строки вирішення спору, суд приходить до висновку про можливість вирішення даного спору відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.05.2013р. індексний номер 3378712, власником магазину непродовольчих товарів загальною площею 182,3 кв.м. в м. Хмельницькому, вул. Кам'янецька буд. 21 є приватне підприємство "Плаза К".

Згідно договору оренди частини нежитлового приміщення № ОП/27-12/16 від 26.12.2016р. приватне підприємство "Плаза К" (орендодавець) передає, а приватне підприємство "Кейт-К" (орендар) приймає у тимчасове користування частину нежитлового приміщення площею 182,3 кв.м з метою його впорядкування, благоустрою, утримання та використання для здійснення підприємницької діяльності в сфері торгівлі та послуг.

Відповідно до п. 1.2 договору орендодавець дозволяє орендарю здавати об'єкт, що орендується в суборенду третім особам з відома та згоди на це орендаря.

Строк оренди з дати підписання сторонами акту приймання-передачі по 31.12.2019р. включно. Акт приймання - передачі датований 01.04.2017р.

27 грудня 2016 року приватне підприємство "Кейт-К" (орендар) та товариство з обмеженою відповідальністю "ДЛС ФУД Сервисез" (суборендар) уклали договір № П/23-12/16 суборенди частини нежитлового приміщення (далі - договір), згідно п. 1.1. якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення площею 182,3 кв.м. (далі - об'єкт суборенди).

Об'єкт суборенди надається суборендареві для здійснення господарської діяльності в сфері громадського харчування (п. 1.2. договору).

Орендар передає, а суборендар приймає об'єкт суборенди по акту приймання-передачі (п. 1.3. договору).

Об'єкт суборенди знаходиться в нежитловій будівлі ТГРК "Либідь-Плаза" за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 19-А (п. 1.5. договору).

Згідно п. 2.1. договору розмір суборендної плати в місяць встановлюється за погодженням сторін та складає: 420 грн., в т.ч. ПДВ, за 1 кв.м. суборендованої площі. Зазначений розмір плати за суборенду на момент підписання цього договору є еквівалентом 15 дол. 15 центів США, що визначається за курсом продажу долара США, встановленого ПАТ "Альфа-Банк"; на момент підписання цього договору курс продажу 100 дол. США, встановлений ПАТ "Альфа-Банк", в розмірі 2710 грн. за 100 дол. США.

Плата за суборенду не включає компенсацію витрат за комунальні послуги, плату за експлуатаційні послуги, відшкодування витрат по електроенергії, послуги телефонного зв'язку, користування мережею "Інтернет". Суборендар компенсує орендарю понесені ним витрати на експлуатаційні та комунальні послуги на орендованих ним площах із розрахунку 27,00 грн.. в т.ч. ПДВ, за 1 кв.м. суборендованої площі. Компенсація витрат за електроенергію, водопостачання та водовідведення здійснюється в межах фактичного використання на підставі показників засобів обліку, встановлених в об'єкті суборенди (п. 2.2. договору).

Понесені орендарем витрати по оплаті комунальних та експлуатаційних послуг відшкодовуються суборендарем не пізніше 3-го числа кожного місяця наступного за розрахунковим, відповідно до розрахунку, зазначеного у п. 2.2. цього договору. Понесені орендарем витрати по оплаті використаної суборендарем електроенергії, водопостачання та водовідведення відшкодовуються останнім протягом 3-х банківських днів з дати надання орендарем відповідних рахунків (п. 2.3. договору).

Суборендна плата за цим договором підлягає індексації з 01.09.2017 року. Суборендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування суборендної плати за попередній місяць на офіційно оприлюднених індекс інфляції. Залежно від дефляційних процесів в Україні, якщо індекс інфляції складає менше 100%, суборендна плата за цим договором індексації не підлягає, а розмір суборендної плати за наступний місяць повинен бути не меншим, ніж в попередньому місяці (п. 2.4. договору).

Плата за суборенду за перший місяць сплачується протягом 3-х днів з моменту підписання цього договору. Плата за кожний наступний місяць суборенди сплачується суборендарем не пізніше 3-го числа кожного розрахункового календарного місяця на підставі цього договору (п. 2.5. договору).

Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування суборендарем грошових коштів на розрахунковий рахунок орендаря (п. 2.6. договору).

У випадку зниження курсу національної валюти України (гривні), визначеному в п. 2.1. цього договору, до долара США більш ніж на 10%, сторони зобов'язані протягом п'яти днів визначити новий розмір суборендної плати з укладанням додаткової угоди (п. 2.7. договору).

У п. 3.2.2. договору визначено, що орендар має право, зокрема, достроково припинити договір у випадках, передбачених даним договором.

В свою чергу, суборендар зобов'язаний своєчасно здійснювати плату за суборенду та інші платежі, визначені в договорі (п. 3.3.2. договору); повернути майно орендарю протягом 5-ти днів з моменту припинення дії договору, в стані не гіршому, ніж на дату підписання договору, про що сторонами складається акт приймання-передачі (повернення) (п. 3.3.6. договору).

У п. 4.1. договору сторонами погоджено, що строк суборенди за даним договором встановлюється з дати передачі об'єкту суборенди за відповідним актом приймання-передачі по 30 листопада 2019 року включно.

У разі несплати суборендарем плати за суборенду та (або) інші платежі за три місяці поспіль та більше, орендар за даним договором має право відмовитись від договору в порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 4.3. договору).

В порядку, визначеному чинним законодавством, орендар має право вимагати дострокового розірвання договору з суборендарем в односторонньому випадку у наступних випадках, зокрема, у разі порушення строків та порядку проведення розрахунків за даним договором (п. 4.4. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору, у випадку прострочення по сплаті платежів, передбачених п. 2.1., п. 2.2. договору, суборендар зобов'язаний сплатити пеню за весь час прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування пені відбувається до повного погашення заборгованості.

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками, а також підписано та скріплено печаткою власника - приватним підприємством "Плаза К".

01.04.2017 року по акту приймання-передачі ПП "Кейт-К" передало, а ТОВ "ДЛС ФУД Сервисез" прийняв у тимчасове платне користування на строк, визначений п. 4.1. договору, частину нежитлового приміщення площею 182,3 кв.м., що знаходиться в нежилій будівлі ТГРК "Либідь Плаза" за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 19-А.

Акт підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

01 квітня 2017 року між ТОВ "НВТ ЕНЕРГО-1" (поручитель) та ПП "Кейт-К" (кредитор) уклали договір поруки, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "ДЛС ФУД Сервизес" грошових зобов'язань по сплаті суборендної плати, що випливають з договору, визначеного п. 2. цього договору частково, в межах суми, що не перевищує розміру суборендної плати за один місяць (п. 1.1. договору поруки).

Поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язків за основним договором, що передбачені п. 1 цього договору, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора у строк до 5-ти банківських днів з дня її отримання шляхом перерахування суми грошового боргу на поточний рахунок кредитора, визначений цим договором (п. 3.1. договору поруки).

Договір поруки підписаний сторонами договору та скріплений їхніми печатками.

Позивач звернувся до відповідача 1 з листом № 329 від 27.06.2017 року, у якому просить терміново до 07.07.2017 року погасити заборгованість в розмірі 184589,00 грн. за договором суборенди.

Вказаний лист повернуто відділенням поштового зв'язку через закінчення встановленого терміну зберігання.

ПП "Кейт-К" надіслало відповідачу 1 претензію № 339/08-2017 від 28.08.2017 року, у якій повідомляє останнього про відмову від договору № П/23-12/16 від 27.12.2016 року суборенди частини нежитлового приміщення і вимагає повернення об'єкту суборенди в терміни і в порядку, передбачених умовами договору, а також погашення існуючої заборгованості з врахуванням пені у розмірі 383688,10 грн.

Як вбачається із витягу із сайту "Укрпошта", вказану претензію вручено 31.08.2017 року.

Позивач надіслав директору відповідача 2 листа № 342/1 від 06.09.2017 року із проханням сплатити суборендну плату по договору № П/23-12/16 суборенди частини нежитлового приміщення в розмірі 76566,00 грн.

Проте, оскільки вимоги позивача не виконані відповідачами добровільно, ТОВ "Кейт-К" звернувся з даним позовом до суду.

Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Відносини, що виникли між сторонами у справі, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2016 року між позивачем та відповідачем 1 укладено договір суборенди частини нежитлового приміщення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендодавцеві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 284 ГК України встановлено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано учасниками судового розгляду, відповідач 1 в порушення умов договору суборенди несвоєчасно та не в повному обсязі вносив орендну плату, чим створив заборгованість перед позивачем.

Статтею 782 ЦК України передбачено право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

У п.п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" № 12 від 29.05.2013 року, роз'яснено, що Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Із наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що орендна плата за квітень була сплачена платежами 28.01.2017 року та 03.05.2017 року, за травень 2017 року частково на суму 74800,00 грн. платежами 23.05.2017 року, 06.06.2017 року, 12.07.2017 року та 24.07.2017 року. При цьому, сплата оренди за червень, липень та серпень не була проведена взагалі, що надає правові підстави позивачу для односторонньої відмови від договору.

Окрім того, пунктом 4.3 договору суборенди передбачено можливість орендаря в разі несплати відповідачем плати за суборенду та інші платежі за три місяці поспіль та більше відмовитись від договору в порядку передбаченому законодавством.

Наданими описом вкладення в цінний лист від 29.08.2017 року та витягом з сайту "Укрпошта" підтверджується отримання відповідачем 1 претензії із повідомленням про відмову від договору, тобто, з цієї дати договір суборенди вважається припиненим.

Щодо розміру такої заборгованості судом зауважується, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним (п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" № 12 від 29.05.2013 року).

Проте, з аналізу умов договору суборенди не вбачається наявність пункту про нарахування орендної плати до фактичного повернення майна, відтак, оскільки повідомлення про відмову від договору отримано відповідачем 31.08.2017 року, відсутні правові підстави для нарахування орендної плати з вересня 2017 року. Тому, підтвердженою є заборгованість по сплаті орендних платежів з квітня 2017 року по серпень 2017 року в розмірі 361410,00 грн.

Відповідач 2 у договорі поруки від 01.04.2017 року поручився за виконання відповідачем 1 зобов'язання зі сплати суборендних платежів, про що ТОВ "НВТ ЕНЕРГО-1" було надіслано вимогу від 06.09.2017 року.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Позивачем, як кредитором у зобов'язанні, визначено розмір, який підлягає до сплати поручителем - 1500,00 грн. Оскільки наявність боргу в розмірі 361410,00 грн. підтверджена матеріалами справи, договір поруки укладений у визначений законом спосіб та не визнаний недійсним, суд вважає підставним стягнення з ТОВ "НВТ ЕНЕРГО-1" 1500,00 грн. боргу по суборендних платежах, тому позов до відповідача 2 підлягає задоволенню в повному обсязі.

З наведеного, підставним буде стягнення з відповідача-1 359910,00 грн. боргу зі сплати суборендних платежів. В стягненні з ТОВ "ДЛС ФУД Сервисез" 37518,00 грн. боргу зі сплати суборендних платежів слід відмовити.

Заперечення відповідача щодо фіктивності договору поруки з метою визначення підсудності даного спору, судом до уваги не приймаються, з огляду на те, що договір є чинним, не оскаржений у встановленому законом порядку, а згідно статті 234 ЦК України лише суд визнає фіктивний правочин недійсним.

Окрім того, судом зауважується, що положеннями ЦК України не передбачено згоду боржника на укладення договору поруки щодо виконання зобов'язань останнього, такий договір є чинним за умови укладення його між кредитором та поручителем. Тому, твердження ТОВ "ДЛС Фуд Сервисез" про те, що їм така юридична особа не відома, не може бути безумовною підставою для визнання недійсним договору поруки.

Стосовно прохання останнього про винесення окремої ухвали з повідомленням правоохоронних органів про підробку офіційного документу, суд зазначає, що господарський договір в даному випадку не може вважатися офіційним документом, а винесення окремої ухвали в силу положень ст. 90 ГПК України є правом суду, яке він реалізує за власним розсудом у випадках виявлення порушень законності.

З наведеного, оскільки, як зазначалося вище, суд не вбачає порушень в укладені договору поруки, тому підстави для винесення окремої ухвали з даного приводу відсутні, а договір поруки є таким, що не визнаний недійсним, тому породжує правові наслідки, передбачені ним.

Враховується, що відповідачем 1 не надано жодних доказів в підтвердження фіктивності договору поруки.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 суму інфляційних нарахувань в розмірі 4833,63 грн. за період з квітня 2017 року по вересень 2017 року та 2843,48 грн. 3% річних за період з 04.04.2017 року по 14.09.2017 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Cудом здійснено власний розрахунок інфляційних нарахувань у системі „Законодавство» , згідно якого застосуванню підлягає індекс інфляції за квітень 2017 року на суму 76566,00 грн. (борг виник 04.04.2017 року, часткова проплата 28.04.2017 року) = 689,09 грн.; індекс інфляції за травень 2017 року на суму 107855,00 грн. (борг в розмірі 107855,00 грн. виник 04.05.2017 року, часткова проплата 23.05.2017 року; при цьому, борг в розмірі 59000,00 грн. був погашений 03.05.2017 року, тому у суду відсутні підстави для нарахування на вказану суму втрат від інфляції за травень) = 1402,12 грн.; індекс інфляції за червень на суму 184589,00 грн. (вказана сума боргу існувала весь місяць) = 2953,42 грн.; індекс інфляції за липень 2017 року на суму 266518,00 грн. = 533,04 грн.; індекс інфляції за серпень 2017 року на суму 361410,00 грн. = -361,41 грн.; за вересень 2017 року на суму 361410,00 грн. = -361,41 грн. На загальну суму 4854,85 грн.

З наведеного, сума, заявлена позивачем до стягнення з відповідача в розмірі 4833,63 грн. в межах суми, допустимої до стягнення, тому вимога про стягнення 4833,63 грн. втрат від інфляції є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення сум річних, судом здійснено наступний перерахунок: за період з 04.04.2017 року по 27.04.2017 року на суму 76566,00 грн. = 151,03 грн.; за період з 28.04. 2017 року по 02.05.2017 року на суму 59000,00 грн. = 24,25 грн.; за період з 04.05.2017 року по 22.05.2017 року на суму 107855,00 грн. = 177,30 грн.; за період з 23.05.2017 року по 03.06.2017 року на суму 77855,00 грн. = 76,79 грн.; за період з 04.06.2017 року по 05.06.2017 року на суму 192589,00 грн. = 31,66 грн.; за період з 06.06.2017 року по 03.07.2017 року на суму 184589,00 грн. = 424,81 грн.; за період з 04.07.2017 року по 11.07.2017 року на суму 293318,00 грн. = 192,87 грн.; за період з 12.07.2017 року по 23.07.2017 року на суму 266518,00 грн. = 262,87 грн.; за період з 24.07.2017 року по 03.08.2017 року на суму 256518,00 грн. = 231,92 грн.; за період з 04.08.2017 року по 14.09.2017 року 361410,00 грн. = 1247,61 грн. З наведеного, правомірною до стягнення буде сума в розмірі 2821,11 грн., в стягненні 22,37 грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 5.3. договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується з орендаря відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної НБУ на дату нарахування пені, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Судом при перерахунку заявленої до стягнення сум пені приймається до уваги наступне.

У п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2014 року роз'яснено, що до стягнення пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При цьому, з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року).

Судом здійснено наступний перерахунок: за період з 04.04.2017 року по 27.04.2017 року на суму 76566,00 грн. = 1350,92 грн.; за 28.04.2017 року по 02.05.2017 року на суму 59000,00 грн. = 210,14 грн.; за період з 04.05.2017 року по 22.05.2017 року на суму 107855,00 грн. = 1459,74 грн.; з 23.05.2017 року по 03.06.2017 року на суму 77855,00 грн. = 646,30 грн.; з 04.06.2017 року по 05.06.2017 року на суму 192589,00 грн. = 263,82 грн.; з 06.06.2017 року по 03.07.2017 року на суму 184589,00 грн. = 3540,06 грн.; з 04.07.2017 року по 11.07.2017 року на суму 293318,00 грн. = 1607,22 грн.; з 12.07.2017 року по 23.07.2017 року на суму 266518,00 грн. = 2190,56 грн.; з 24.07.2017 року по 03.08.2017 року на суму 256518,00 грн. = 1932,67 грн.; з 04.08.2017 року по 14.09.2017 року на суму 361410,00 грн. = 10396, 73 грн. На загальну суму 23598,16 грн. З наведеного, сума в розмірі 19480,78 грн., яку просить стягнути позивач з врахуванням суми основного боргу та періодів, в межах суми, допустимої до стягнення, тому вказана позовна вимога також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з врахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У пункті 3.3.6. договору сторонами погоджено обов'язок суборендаря повернути майно орендарю протягом 5-ти днів з моменту припинення дії договору, про що сторонами складається акт приймання-передачі.

Аналогічна вимога викладена позивачем у претензії № 339/08-2017 року.

Статтею 795 Цивільного Кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (її частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 на день розгляду справи орендоване ним майно позивачу не повернув, правові підстави для подальшого користування майном у відповідача відсутні, оскільки договір припинив свою дію 31.08.2017 року, тому суд приходить до висновку, що відповідач 1 продовжує користуватись орендованим майном безпідставно.

Пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги про зобов'язання ТОВ "ДЛС ФУД СЕРВИСЕЗ" звільнити частину нежитлового приміщення площею 182,3 кв.м., що знаходиться в нежилій будівлі ТГРК "Либідь Плаза" за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 19-А, та передати її приватному підприємству "Кейт - К" за відповідним актом приймання - передачі (повернення) обґрунтованими, заявленими відповідно до приписів чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у вигляді подвійного розміру орендної плати за весь період користування майном після закінчення дії договору.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Отже, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Cуду України від 20.03.2012 року у справі №3-13гс12).

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акту приймання-передачі. У разі не виконання обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством передбачена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої нормою ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого приміщення за актом приймання-передачі. При цьому, факт фактичного використання майна в даному випадку до уваги не береться (аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 11.03.2014 року у справі 916/2353/13).

Як встановлено судом, відповідачем орендоване майно по акту приймання-передачі повернуте не було, тому суд приходить до висновку, що у позивача наявні правові підстави для нарахування відповідачу штрафних санкцій за неповернення орендованого майна після закінчення договору оренди.

Позивачем нараховано за період з 06.09.2017 року по 14.09.2017 року неустойку в розмірі 63320,76 грн. з розрахунку 109052,5 грн./31 день х кількість днів користування. Суд, здійснивши перерахунок, зауважує, що у вересні 2017 року 30 днів, тому середня вартість користування за день складає 3635,08 грн. Тому сума неустойки в розмірі 63320,76 грн. в межах суми, допустимої до стягнення, з наведеного вказана позовна вимога також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зокрема, до відповідача 2 - в повному обсязі, до відповідача 1 в частині зобов'язання ТОВ "ДЛС ФУД СЕРВИСЕЗ" звільнити частину нежитлового приміщення площею 182,3 кв.м., що знаходиться в нежилій будівлі ТГРК "Либідь Плаза" за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 19-А, та передати її приватному підприємству "Кейт - К" за відповідним актом приймання - передачі (повернення) та в частині стягнення з ТОВ "ДЛС ФУД СЕРВИСЕЗ" на користь ПП "Кейт - К" - 359910,00 грн. основного боргу, пені в розмірі 19840,78 грн.; втрати від інфляції в сумі 4833,63 грн.; 2821,11 грн. 3% річних та неустойку у розмірі 63320,76 грн. В стягненні з відповідача-1 375618,00 грн. боргу та 22,37 грн. 3% річних слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. При цьому судом приймається до уваги, що, оскільки позивачем оплачено судовим збором одну вимогу майнового характеру та одну вимогу немайнового характеру, то на відповідача 2 підлягає покладенню судовий збір в пропорційному розмірі до загальної суми стягнення.

Куруючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов приватного підприємства "Кейт-К" м. Хмельницький до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛС ФУД СЕРВИСЕЗ", м. Київ; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "НВТ ЕНЕРГО - 1", м. Хмельницький про зобов'язання ТОВ "ДЛС ФУД СЕРВИСЕЗ" звільнити частину нежитлового приміщення площею 182,3 кв.м., що знаходиться в нежилій будівлі ТГРК "Либідь Плаза" за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 19-А, та передати її Приватному підприємству "Кейт - К" за відповідним Актом приймання - передачі (повернення); про стягнення з ТОВ "ДЛС ФУД СЕРВИСЕЗ" на користь ПП "Кейт - К" - 397428,00 грн. - основного боргу, пеню в розмірі 19840,78 грн.; втрати від інфляції - 4833,63 грн.; неустойку у розмірі 63320,76 грн.; 2843,48 грн. 3% річних; про стягнення з ТОВ "НВТ ЕНЕРГО - 1" на користь ПП "Кейт - К" 1500,00 грн. - основного боргу, задовольнити частково .

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "ДЛС ФУД СЕРВИСЕЗ" звільнити частину нежитлового приміщення площею 182,3 кв.м., що знаходиться в нежилій будівлі ТГРК "Либідь Плаза" за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 19-А, та передати її приватному підприємству "Кейт - К" за актом приймання - передачі (повернення).

Стягувач: приватне підприємство "Кейт-К" (29013, м. Хмельницький, вул. Вайсера, буд. 12/1, код 38045467).

Боржник: товариство з обмеженою відповідальністю "ДЛС ФУД Сервисез", 04080, м. Київ, вул. Терьохіна, буд. 8А, офіс 44/2, код 40980308).

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НВТ ЕНЕРГО-1" (29000, АДРЕСА_1, код 38618413) на користь приватного підприємства "Кейт-К" (29013, м. Хмельницький, вул. Вайсера, буд. 12/1, код 38045467) 1500,00 грн. (одна тисяча п'ятсот грн. 00 коп.) заборгованості по орендній платі, 22,50 грн. (двадцять дві грн. 50 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛС ФУД Сервисез" (04080, м. Київ, вул. Терьохіна, буд. 8А, офіс 44/2, код 40980308) на користь приватного підприємства "Кейт-К" (29013, м. Хмельницький, вул. Вайсера, буд. 12/1, код 38045467) 359910,00 грн. (триста п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот десять грн. 00 коп.) заборгованості зі сплати орендної плати, 19480,78 грн. (дев'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят грн. 78 коп.) пені, 4833,63 грн. (чотири тисячі вісімсот тридцять три грн. 63 коп.) втрат від інфляції, 63320,76 грн. (шістдесят три тисячі триста двадцять грн. 76 коп.) неустойки, 2821,11 грн. (дві тисячі вісімсот двадцять одна грн. 11 коп.) 3% річних, 8355,49 грн. (вісім тисяч триста п'ятдесят п'ять грн. 49 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В стягненні 37518,00 грн. заборгованості по орендній платі та 22,37 грн. 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 27.11.2017 року.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 5 прим. :

1 - до справи;

2, 3 - позивачу (29013, м. Хмельницький, вул. Вайсера, буд. 12/1; 29013, м. Хмельницький, вул. Кам"янецька, 19 А);

4 - відповідачу1 (04080, м. Київ, вул. Терьохіна, буд. 8А, оф. 44/2); рекоменд.

5 - відповідачу 2 (29000, АДРЕСА_1), рекоменд.