Рішення

від 23.11.2017 по справі 920/934/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.11.2017

Справа № 920/934/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми;

до відповідача: Сумської міської організації інвалідів «Милосердя», м. Суми;

про стягнення 44 678 грн. 58 коп.,-

Суддя ЗАЄЦЬ С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №49 від 26.09.2017;

від відповідача: не з’явився,

При секретарі судового засідання Малюк Р.Б.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 44 678 грн. 58 коп., з яких: 31617,90 грн. - основна заборгованість згідно договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 1706-Т від 1 жовтня 2006 року, 5859 грн. 19 коп. пені, 1230 грн. 49 коп. - 3% річних, 5 971 грн. 00 коп. інфляційних збитків, а також просить стягнути витрати по сплаті судового збору.

Від позивача надійшла заява від 14.11.2017 про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь 41 096 грн. 90 коп., з яких: 31 617 грн. 90 коп. - основна заборгованість згідно договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 1706-Т від 1 жовтня 2006 року, 2277 грн. 51 коп. пені, 1230 грн. 49 коп. - 3% річних, 5 971 грн. 00 коп. інфляційних збитків, а також просить стягнути витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача письмового відзиву на позов не подав, в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази по справі, суд встановив:

01 жовтня 2011 року між ТОВ «Сумитеплоенерго» і Сумською міською організацією інвалідів «Милосердя» був укладений Договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №1706-Т (далі за текстом – «Договір»), відповідно до умов якого позивач зобов‘язувався надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач був зобов‘язаний своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що розмір тарифів на послуги встановлюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України відповідно до чинного законодавства України. На момент укладання договору тарифи на теплову енергію встановлені Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №137 від 30.09.2011 р. та становлять : з централізованого опалення – 512 грн. 92 коп./Гкал, з ПДВ – 615 грн. 50 коп./Гкал.

Згідно п.2.3. Договору розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладання договору згідно з нормативами (нормами) споживання – договірними навантаженнями вказаний в додатку №1, який є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору розрахунки за послуги проводяться в грошовій формі (гривні) на умовах передплати відповідно до встановлених тарифів, які визначені умовами цього договору, або додатками до цього договору. Зміна форми розрахунків допускається за згодою сторін. Відповідач має право вносити авансові платежі без обмеження їх граничного розміру. У випадку зміни тарифів на послуги позивач здійснює перерахунки згідно п. 2.2. Договору.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 3.3. Договору відповідач до 15 числа розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Відповідно до п. 3.4. Договору щомісячно 6-го числа відповідач отримує від позивача акт прийому-передачі теплової енергії, форма якого (додаток №3) є невід‘ємною частиною договору, та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє відповідача від відповідальності щодо сплати за надані позивачем послуги.

Зі змісту п. 3.5 Договору вбачається, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору відповідач зобов’язаний оплачувати послуги у встановлені цим договором строки.

З матеріалів справи вбачається, що нежиле приміщення по вул. Котляревського, 2/7, м. Суми з 11.07.2011 р. перебувало в строковому платному користуванні відповідача на підставі договору оренди нерухомого майна УМКВ-0413 від 11.07.2011, копія якого міститься в матеріалах справи /а.с.79-82/.

Відповідно до Умов обліку спожитих послуг, що є додатком № 2 до договору, для підтвердження кількості фактично спожитих послуг, щомісячно 6-го числа сторони складають та підписують акт прийому-передачі послуг. Споживач протягом 2 днів з дня отримання від виконавця акту прийому-передачі послуг, зобов'язаний направити виконавцю підписаний зі свого боку акт прийому-передачі послуг або вмотивовану відмову від його підписання (п. 9 додатку № 2 до договору).

Якщо споживач не підпише зі свого боку вищевказаний акт та не надасть вмотивовану відмову щодо причин його не підписання, вважається що акт прийому-передачі послуг є підписаним без заперечень, а послуги вважаються наданими у обсязі, вказаному в акті (п. 10 додатку № 2 до договору).

Позивач мотивує свої вимоги тим, що належним чином виконував свої обов‘язки по Договору та надавав відповідачу послуги постачання теплової енергії протягом періоду січень 2015 – квітень 2017, що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії (а.с. 24-41) та рахунками (а.с.42-75), але відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань не в повному обсязі вносив оплату за отримані послуги, тому заборгованість відповідача станом на 20.09.2017 становила 33 867 грн. 90 коп.

Судом встановлено, що в подальшому відповідачем частково було сплачено суму основного боргу і станом на день розгляду справи заборгованість за спожиті послуги становить 31 617 грн. 90 коп.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Факт надання позивачем відповідачу послуг з теплопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема актами прийому-передачі теплової енергії за період: січень 2015 – квітень 2017, а також рахунками на оплату наданих послуг за вказаний період.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань стосовно повної оплати спожитих послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 31 617 грн. 90 коп. заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з січня 2015 року по квітень 2017 року.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 2 277 грн. 51 коп. пені, нарахованої за загальний період з 11.11.2016 по 25.10.2017, відповідно до п. 4.3.1. Договору, яким передбачено, що позивач має право нараховувати пеню у разі несвоєчасного внесення відповідачем плати за надані послуги у розмірі, встановленому чинним законодавством України та цим Договором (подвійна ставка НБУ).

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення пені, позивач зазначає, що відповідно до п. 5.1.5 Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної сплати споживачем грошових коштів, які передбачені термінами цього договору, за послуги виконавця, споживач (відповідач) сплачує виконавцю (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен календарний день (враховуючи вихідні і святкові дні) прострочення грошового зобов’язання.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 5.1.7. Договору строк позовної давності (нарахування) по штрафних санкціях відповідно до умов цього договору встановлюється в межах одного року, крім тих правових норм відповідальності, які не оговорені в даному договорі і можуть застосовуватися сторонами за цим договором згідно чинного законодавства України в межах загального строку позовної давності – три роки.

Зі змісту ч. 6 ст. 232 ГК України вбачається, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що судом встановлено факт порушення з боку відповідача грошового зобов’язання, а також перевірено правомірність нарахування пені, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 277 грн. 51 коп. пені, нарахованої за загальний період з 11.11.2016 по 25.10.2017, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача на свою користь 1 230 грн. 49 коп. – 3% річних та 5 971 грн. 00 коп. інфляційних збитків, нарахованих за період з 11.02.2015 по 20.09.2017.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 та 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, в силу наведених норм законодавства, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідач обґрунтованого заперечення чи контррозрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань суду не надав.

Таким чином, оскільки сторонами в Договорі не визначений інший розмір процентів від простроченої суми, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 230 грн. 49 коп. – 3% річних та 5 971 грн. 00 коп. інфляційних збитків, нарахованих за період з 11.02.2015 по 20.09.2017, є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов’язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1600 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Сумської міської організації інвалідів «Милосердя» (40013, м. Суми, вул. Котляревського, 2/7, код 37785318) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10, код 33698892) 31 617 грн. 90 коп. основного боргу, 2 277 грн. 51 коп. пені, 1 230 грн. 49 коп. – 3% річних та 5 971 грн. 00 коп. інфляційних збитків, 1 600 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 27.11.2017 року.

Суддя

ОСОБА_2