Рішення

від 24.11.2017 по справі 278/496/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/496/17

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

24 листопада 2017 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Зубчук І.В.

секретаря с/з - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідачів, посилаючись на той факт, що 28 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та закритим акціонерним товариством ОТП Банк правонаступником якого відповідно до Статуту є публічне акціонерне товариство ОТП Банк укладено кредитний договір №ML-010111/2007 за яким останньому було надано кредит у розмірі 25247,50 доларів США зі строком повернення до 28 листопада 2015 року.

28 листопада 2007 року в забезпечення виконань кредитним договором №ML-010111/2007 був укладений договір поруки №SR-010111/2007 згідно якого ОСОБА_3 поручився за виконання умов кредитного договору.

Умови договору відповідачі не виконували належним чином, щомісячно кредит не погашали, сплату відсотків не проводили, заборгованість станом на 24 січня 2017 року становить 21081,04 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 03 лютого 2017 року становить 568911 гривень 91 копійок.

Представник позивача позов підтримав з підстав зазначених в ньому та просив розглядати справу у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. У відповідності до ч.5 ст.74 ЦПК України належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи оголошенням в газеті Житомирщина №83 (20729) від 14 листопада 2017 року.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 позов не визнав та просив відмовити в задоволення позову до ОСОБА_3, оскільки є підстави вважати договір поруки №SR-010111/2007 від 28 липня 2007 року, укладений між ПАТ ОТП Банк та ОСОБА_3 припиненим, так як позивач звернувся з позовом до суду 27 лютого 2017 року, тобто поза межами шестимісячного строку, який встановлено законом.

Вивчивши матеріали справи, судом були встановлені наступні факти.

28 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та закритим акціонерним товариством ОТП Банк правонаступником якого відповідно до Статуту є публічне акціонерне товариство ОТП Банк укладено кредитний договір №ML-010111/2007 за яким останньому було надано кредит у розмірі 25247,50 доларів США зі строком повернення до 28 листопада 2015 року.

Згідно з пунктом 1.6.1 частини №2 кредитного договору позичальник зобов'язаний повністю повернути Банку суму отриманого за цим Договором Кредиту не пізніше Дати остаточного повернення Кредиту та відповідно до умов встановлених ст.1.5 цього Договору (а.с.5-13).

Для забезпечення виконання кредитного договору 28 листопада 2007 року закрите акціонерне товариство ОТП Банк уклало з ОСОБА_3 договір поруки №SR-010111/2007.

Згідно п.1.1. ст.1 даного договору Поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником його Боргових зобов'язань перед Кредитором за Кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань.

Пунктом 1.2 ст.1 даного договору Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутися з вимогою про виконання Боргових зобов'язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи до обох одночасно (а.с.14-15).

27 травня 2011 року між публічним акціонерним товариством ОТП Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір про відступлення права зимоги, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Згідно з вищевказаним договором Публічне акціонерне товариство ОТП Банк відступила, а ТОВ ОТП Факторинг Україна прийняло право вимоги за кредитним договором №ML-010111/2007 від 28 листопада 2007 року (а.с.21-33).

Відповідно до ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язані може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правовиком (відступлення права вимоги), згідно з ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином, до товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна перейшли права Публічного акціонерного товариства ОТП Банк щодо права вимоги до Боржника за кредитним договором №ML-010111/2007 від 28 листопада 2007 року.

01 лютого 2017 року у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором і наявністю заборгованості товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна надіслало письмову вимогу до боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 про погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.16-17).

01 березня 2017 року банк пред'явив до боржника й поручителя позов про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 24 січня 2017 року складає 21 081,04 доларів США, що еквівалентно 568 911,91 гривень по курсу НБУ станом на 03 лютого 2017 року: 19 675,57 доларів США (529 802,10 гривень) - заборгованість за тілом кредиту; 1 405,47 доларів США ( 37 929,27 гривень) - заборгованість по відсоткам (а.с.18).

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Саме таку правову позицію було висловлено Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року у справі 6-20цс14.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як убачається з графіка погашення кредиту, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

Крім того, при застосуванні частини четвертої статті 559 ЦК України слід ураховувати таке.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття пред'явлення вимоги та пред'явлення позову , як умови чинності поруки.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 01 березня 2017 року, чим пропустив строк звернення з позовом до поручителя, кредитні зобов'язання мали бути погашені 28 листопада 2015 року, а тому позовні вимоги до ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2, оскільки позивачем надані докази невиконання кредитних зобов'язань.

Відповідно до ст.533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземні валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 527, 530, 533, 559, 610, 611, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (іден.код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна заборгованість за кредитним договором №ML-010111/2007 від 28 листопада 2007 року у розмірі 21 081,04 доларів США, що еквівалентно 568 911,91 гривень по курсу НБУ станом на 03 лютого 2017 року: 529 802,10 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 37 929,27 гривень - заборгованість по відсоткам.

Стягнути з ОСОБА_2 (іден.код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна витрати по сплаті судових витрат в розмірі 8533,68 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Житомирський районний суд Житомирської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. В. Зубчук