Постанова

від 29.05.2007 по справі 12/365пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/365пн

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.05.2007 р.                                                                           справа №12/365пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Акулової  Н.В.

суддів Гези  Т.Д. , Дзюби  О.М.

за участю  представників сторін:                                                                             

від позивача:Мащенко А.Г. за дов. б/н від 18.05.07р.

від відповідача:Шестерик Ю.Ю. за дов. №05-80 від 07.12.05р.Дуріцин А.В. за дов. №03-5/2 від 26.10.06р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" м.Маріуполь Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від26.03.2007 року

у справі№12/365пн (суддя Склярук О.І.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Морський бізнес та юридичні послуги" м.Маріуполь Донецької області

до

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" м.Маріуполь Донецької області

протлумачення змісту статті 5 договору від 25.01.2002 року та статті 3 додаткової угоди від 29.07.2002 року

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський бізнес та юридичні послуги" м.Маріуполь Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" м.Маріуполь Донецької області про надання тлумачення змісту статті 5 договору від 25.01.2002 року та змісту статті 3 додаткової угоди від 29.07.2002 року, вказавши, що умовами договору про надання юридичних послуг, зазначеними у вказаних вище статтях, передбачено розмір договірної ціни на послуги без включення ПДВ (а.с.4).

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач доповнив позовні вимог та просить додатково до заявлених вимог надати тлумачення змісту статті 3 додаткової угоди від 30.11.2005р., яка є невід'ємною частиною договору від 25.01.2002р., вказавши, що умовами договору, зазначеними у вказаній вище статті, передбачено розмір договірної ціни на послуги без включення       ПДВ (а.с.80).

Рішенням від 26.03.2007 року господарський суд Донецької області (суддя Склярук О.І.)  надав тлумачення статті 5 договору від 25.01.2002р.,  статті 3 додаткової угоди від 29.07.2002р., статті 3 додаткової угоди від 30.11.2005р., а саме стаття 5 договору від 25.01.2002р., окрім п.3 цієї статті, стаття 3 додаткової угоди від 29.07.2002р. та стаття 3 додаткової угоди від 30.11.2005р.  визначає розмір тільки договірної ціни винагороди позивача за його послуги  без включення ПДВ. Пункт 3 статті 5 договору від 25.01.2002р. передбачає, що за консультації по питанням поточного характеру,  Довіритель сплачує 600грн. до складу яких входить і ПДВ.

Рішення мотивоване тим, що 25.01.2002р. між позивачем (Компанія “Морський бізнес та юридичні  послуги” - повірений) та відповідачем (Акціонерне товариство “Маріупольгаз” - довіритель) підписано договір про надання юридичних послуг, згідно якого позивач брав на себе зобов'язання здійснювати послуги, обумовлені договором; 29.07.2002р. сторони підписали до вищевказаного договору додаткову угоду, згідно якої, визначили у статті 3, що Порядок розрахунків та розмір винагороди регулюються ст.ст. 4 та 5 вищеназваного договору; при отриманні “Довірителем” за наслідками дій Повіреного, грошових сум, які йому будуть належать за рішенням суду або за результатами мирного врегулювання, “Довіритель” додатково виплачує “Повіреному” преміальну винагороду у розмірі 5 % від отриманої суми; 30.11.2005 року сторони підписали між собою до вищевказаного договору додаткову угоду, згідно якої, зокрема визначили у статті 3, що Порядок розрахунків та розмір винагороди регулюються ст.ст. 4 та 5 вищеназваного договору; в тексті статті 5 договору і статті  3 додаткових угод від 29.07.2002р. та від 30.11.2005р. не міститься посилання, що до складу преміальної винагороди включено ПДВ; позивач виписував на адресу відповідача відповідні рахунки, в яких зазначав окремо суму винагороди, розраховану відповідно до умов договору,  а також окремою строкою –суму ПДВ, яку він нарахував на суму винагороди; відповідач вказані рахунки сплачував без застережень до осені 2006р.; в платіжних дорученнях відповідач вказував суму яка підлягала перерахуванню, і яка складалася зі суми винагороди, нарахованої відповідно до умов договору та суми ПДВ яка нараховано на цю суму відповідно до приписів Закону України “Про податок на додану вартість"; 09.01.2007р., тобто після двох місяців після порушення справи у суді, позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення зайво сплачених коштів; сторони своїми діями на протязі більш як 3 роки,  здійснювали розрахунки за договором та додатковою угодою виходячи з того, що сума винагороди визначалася позивачем самостійно згідно умов договору, а при виписуванні рахунки на вказану суму вже на підставі Закону України “Про податок на додану вартість” нараховувався ПДВ; якщо сторони під час підписання договору не обумовили порядок нарахування ПДВ, то це не свідчить, про відсутність зобов'язань щодо його оплати; стаття 5 договору від 25.01.2002р., окрім п.3 цієї статті, стаття 3 додаткової угоди від 29.07.2002р. та статті 3 додаткової угоди від 30.11.2005р. визначає розмір тільки договірної ціни винагороди позивача за його послуги без включення ПДВ.

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" м.Маріуполь Донецької області просить скасувати рішення господарського суду Донецької області №12/365пн від 26.03.2007р. та прийняти нове рішення, яким дати тлумачення умов ст.5 договору від 25.01.2002р., ст.3 додаткової угоди від 29.07.2002р., ст.3 додаткової угоди від 30.11.2005р., вказавши, що вартість послуг позивача, зазначена в статті 5 договору від 25.01.2002р., ст.3 додаткової угоди від 29.07.2002р., ст.3  додаткової  угоди  від 30.11.2005р., містить у собі податок на додану вартість, оскільки рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, є невідповідність висновків, викладених у рішення господарського суду Донецької області обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у договорі чітко визначений розмір зобов'язання відповідача перед позивачем 5% і 10 % від отриманої суми; позивач, будучи платником ПДВ, зобов'язаний був включити й включив даний податок у ціну своїх послуг відповідно до норм п.6.1.1., п.6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»; відповідач направив претензію позивачу про повернення зайво сплачених коштів; договірна вартість послуг визначена у відповідних статтях договору від 25.01.2002р., додаткової угоди від 29.07.2002р., додаткової угоди від 30.11.2005р. та містить у собі податок на додану вартість.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський бізнес та юридичні послуги" м.Маріуполь Донецької області просить залишити рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2007р. у справі №12/365пн без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки протягом більш ніж 4 роки сторони здійснювали розрахунки за договором та додатковими угодами виходячи з того, що сума винагороди визначалась позивачем згідно з умовами договору, а при виписуванні рахунку на вказану суму на підставі Закону України «Про податок на додану вартість»нараховувався ПДВ; відповідач вказані рахунки сплачував без застережень, при цьому в платіжних дорученнях відповідач вказував суму, яка підлягала перерахуванню, і яка складалась зі суми винагороди, нарахованої відповідно до умов договору та з суми ПДВ, який нараховувався на суму винагороди відповідно до приписів Закону України «Про податок на додану вартість»; у відповідності з вказаними вище обставинами справи, які були встановлені судом на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов до обґрунтованого висновку про надання тлумачення статті 5 договору (крім п.3, який стосувався надання консультацій) та ст.3 додаткових угод, які визначають розмір договірної ціни винагороди без включення ПДВ; апелянт не вказав, які саме висновки суду не відповідають обставинам справи, не послався на матеріали справи та законодавство; посилання в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи, як на підставу для скасування рішення господарського суду є необгрунтованим; не зазначено, які саме норми матеріального права судом застосовані неправильно, та не викладено чому суд не повинен був їх застосовувати при розгляді спору; норми цивільного та господарського законодавства не зобов'язують «включати»до ціни послуг ПДВ; норми податкового законодавства зобов'язують виконавця послуг нараховувати ПДВ на договірну (контрактну) ціну ПДВ за ставкою 20%.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України „Про судоустрій” та ст. 101 ГПК України  на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

25.01.2002р. між Компанією “Морський бізнес та юридичні  послуги” і Акціонерним товариством "Маріупольгаз" укладено договір про надання юридичних послуг (а.с.9).

29.07.2002р.  Компанією “Морський бізнес та юридичні  послуги” і Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" укладена додаткова угода до договору про надання юридичних послуг від 25.01.2002р. (а.с.11).

30.11.2005р. між сторонами укладена додаткова угода до договору про надання юридичних послуг від 25.01.2002р. (а.с.81).

Як вбачається з умов договору від 25.01.2002р. та додаткових угод від 29.07.2002р. та 30.11.2005р. сторонами не зазначено як підтверджується факт надання певних послуг.

Відповідно до ч.2, 3 статті 213 Цивільного Кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Предмет позову надати тлумачення змісту статті 5 договору від 25.01.2002р.; змісту статті 3 додаткової угоди від 29.07.2002р. і змісту статті 3 додаткової угоди від 30.11.2005р., вказавши, що умовами договору про надання юридичних послуг, зазначеними у вказаних вище статтях, передбачено розмір договірної ціни на послуги без включення ПДВ.

Протоколом позачергових зборів засновників ТОВ “Морський бізнес та юридичні  послуги” від 17.01.2002р. встановлені ставки винагороди за юридичні послуги від 50 до 200 доларів США за 1 годину роботи юриста, а також додаткова винагорода за позитивний результат в розмірі від 5 до 10% (а.с.93).     

Стаття 5 договору від 25.01.2002р. передбачає: 1. "Довіритель" сплачує “Повіреному” винагороду за ведення справ, виходячи з кількості часу, витраченого юристами, помноженого на погоджені погодинні ставки. Погодинні ставки для роботи з "Довірителем" складають 50 доларів США на годину;

2. оплата здійснюється за рахунками “Повіреного”, що виставляються періодично "Довірителю", на проміжні (авансові) суми в рахунок винагороди і/або покриття витрат у національній валюті за курсом НБУ на день виставляння рахунка. Ці суми встановлюються "Повіреним" на основі оцінки понесених витрат і винагороди за фактично виконану роботу з етапів ведення справи. Остаточний розрахунок здійснюється "Повіреним" по закінченню справи протягом одного місяця. У випадку одержання сум на користь "Довірителя" у процесі ведення справи, винагорода може сплачуватися шляхом відрахування від платежів, що надходять. "Повірений" вправі одержати суму винагороди і/або компенсацію витрат із присуджених (виплачених за результатами мирового врегулювання) "Довірителю" грошей або майна;

3. консультації з питань поточного характеру, що не займає тривалого часу і, такі що не потребують попереднього правового пророблення, оплачуються на базі люмпсум - у цілому за місяць, у розмірі 600грн., включаючи ПДВ. Оплата цих послуг здійснюється авансом поквартально, згідно виставленого рахунка.

Статті 3 додаткової угоди від 29.07.2002р. (а.с.11) та додаткової угоди від 30.11.2005р. (а.с.81) передбачають, що порядок розрахунків і розмір винагороди регулюються ст.ст.4 і 5 вищезазначеного договору. При отриманні Довірителем у результаті дій Повіреного належних йому коштів за рішенням суду або в результаті мирового врегулювання, Довіритель додатково виплачує Повіреному преміальну винагороду в розмірі 5%, 10% від отриманої суми. Дана угода є невід'ємною частиною договору від 25.01.02р. і набирає чинності з дати її підписання сторонами.

Оскільки договором про надання юридичних послуг не зазначено чим підтверджується факт надання певних послуг (відсутнє посилання що факт надання певних послуг підтверджується актом про надання юридичної та правової допомоги, де вказано які надавались послуги, сума...) та передбачена погодинна оплата в рахунках, позивач повинен в рахунках зазначити кількість таких годин, надані послуги, їх вартість, а також всі понесені витрати.  

Згідно статті 6 Закону України “Про ціни та ціноутворення” в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.92 Конституції України виключено законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операції тощо визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/98-ВР зі змінами та доповненнями.

Згідно з пунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.    

За пунктом 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до цього Закону сторона при визначенні ціни послуг повинна включати витрати і ПДВ.

При виключенні ПДВ з ціни послуг, сторона порушує податкове законодавство.

Посилання позивача на рахунки, які сплачені раніше відповідачем без заперечень, судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки у даному випадку предмет спору тлумачення статті 5 договору від 25.01.2002р. та статті 3 додаткових угод від 29.07.2002р. і від 30.11.2005р.; позивач не посилався на податкові накладні.     

Крім того, оскільки консультації, це ті ж юридичні послуги, відповідно пункту 3 статті 5 договору від 21.01.2002 року сторонами передбачена їх оплата в розмірі 600грн., з включенням ПДВ, то відповідно послуги на ведення справи згідно пункту 1 статті 5 договору також передбачають оплату послуг з урахуванням ПДВ (частина 3 статті 213 Цивільного Кодексу України).

Таким чином, сторони в статті 5 договору від 25.01.2002р., статті 3 додаткової угоди від 29.07.2002р.; статті 3 додаткової угоди від 30.11.2005р. передбачили розмір тільки договірної ціни винагороди позивача за його послуги з включенням ПДВ.

З урахуванням зазначеного рішення господарського суду Донецької області підлягає скасуванню, надати тлумачення статті 5 договору від 25.01.2002р., статті 3 додаткової угоди від 29.07.2002р., статті 3 додаткової угоди від 30.11.2005р., а саме стаття 5 договору від 25.01.2002р., стаття 3 додаткової угоди від 29.07.2002р. та стаття 3 додаткової угоди від 30.11.2005р. визначає розмір тільки договірної ціни винагороди позивача за його послуги з включенням ПДВ.  

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання позову та за подання апеляційної скарги відносяться на Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський бізнес та юридичні послуги" м.Маріуполь Донецької області.

Керуючись  ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

                                    П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" м.Маріуполь Донецької області  задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2007 року у справі №12/365пн скасувати.

Надати тлумачення статті 5 договору від 25.01.2002р., статті 3 додаткової угоди від 29.07.2002р., статті 3 додаткової угоди від 30.11.2005р.

Стаття 5 договору від 25.01.2002р., стаття 3 додаткової угоди від 29.07.2002р. та стаття 3 додаткової угоди від 30.11.2005р. визначає розмір тільки договірної ціни винагороди позивача за його послуги з включенням ПДВ.  

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський бізнес та юридичні послуги" м.Маріуполь Донецької області на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" м.Маріуполь Донецької області витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги в сумі 42грн.50коп.

Господарському суду Донецької області видати наказ.

Головуючий          Н.В.  Акулова

Судді:          Т.Д.  Геза

          О.М.  Дзюба

                              Надруковано: 5 прим.

                              1-позивачу

                              2-відповідачу

                              3-у справу

                              4-ГСДО

                              5-ДАГС