Рішення

від 23.11.2017 по справі 305/1479/17

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/1479/17

Провадження по справі 2/305/912/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2017 року Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

судді Ємчук В.Е.

за участю: секретаря - Орос С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 (Відповідач 1) та ОСОБА_3 (Відповідач 2) про визнання права власності. У позовній заяві зазначив, що в 18 травня 2017 року 18 між ним та ОСОБА_2 було укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу будівлі телятника та земельної ділянки, на якій вказана будівля розташована, площею 0,36 га, що знаходяться за адресою с.Верхнє Водяне, вул.Центральна, 3 Д, Рахівського району, Закарпатської області. За умовами вищевказаного договору Позивач повністю сплатив ОСОБА_2 вартість придбаного за договором купівлі-продажу нерухомого майна. Після укладання договору купівлі-продажу відповідач ухиляється здійснити його нотаріальне посвідчення, що в свою чергу унеможливлює оформлення права власності Позивача на зазначену нерухомість в установленому законом порядку. Земельна ділянка по вул. Центральна, 3 Д, у с.Верхнє Водяне, Рахівського району, Закарпатської області площею 0,36 га, на якій розташована будівля телятника, які придбані ним за відповідним договором купівлі-продажу, належала ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії та номер IV-ЗК 001979, виданого 01.10.2002 року. Згідно з технічною документацією будівля телятника, розташована за по вул.Центральна, 3 Д, у с.Верхнє Водяне, має площу 307,7 кв.м., а інвентаризаційна вартість становить 132 745 гривень. Фактично між Позивачем та Відповідачем 1 було досягнуто всіх умов договору, ОСОБА_1 прийняв будівлю телятника та постійно користується нею й земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля, вартість будівлі ним повністю сплачена, вся документація на вказане майно йому передана відповідачем, однак нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу нерухомого майна та зареєструвати право власності на нього за собою він не може, оскільки відповідач відмовляється з'явитися в нотаріальну контору. У зв'язку з наведеним просить визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі та земельної ділянки від 18 травня 2017 року, укладений між ним ОСОБА_2. Також, просить визнати за ним право власності на будівлю телятника, загальною площею 307,7 кв.м. та земельну ділянку площею 0,36 га, що розташовані за адресою: с.Верхнє Водяне, вул.Центральна, 3 Д, Рахівського району, Закарпатської області,

Позивач, ОСОБА_1, в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

Відповідач, ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився, у заяві від 23.11.2017 року, позов визнав, та просив справу розглянути без його участі, оскільки він не може з'явитися в судове засідання.

Відповідач, ОСОБА_3, в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом розміщення оголошення у газеті Урядовий кур'єр №218 (6087) від 18 листопада 2017 року, про причини неявки суд не повідомляла, заяв про відкладення розгляду справи та заперечень на позов не подавала.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх наданими суду доказами суд приходить до наступного.

Дані правовідносини регулюються цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини й громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У відповідності до положень ст.ст.10,11,58,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які брали участь у розгляді справи, а кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі й щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Нормами статті 218 Цивільного кодексу України встановлено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно й одна зі сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який насправді вони вчинили і якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інакше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З частини 1 статті 334 Цивільного кодексу України вбачається, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено з витягу відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.08.2016 року №66876579 ОСОБА_2 є власником в 1/1 (цілій) частці будівлі телятника, загальною площею 307,7 кв.м., що знаходиться по вул..Центральна, 3Д в с.Верхнє Водяне, Рахівського району, Закарпатської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №31143518 від 30.08.2016 року. Крім того, згідно з витягом відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №5962703 від 23.05.2016 року ОСОБА_2 є власником 1/1 (цілої) частки земельної ділянки площею 0,36 га, з кадастровим номером 2123681500:10:002:0073, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в селі Верхнє Водяне, Рахівського району, Закарпатської області. Отже, ОСОБА_2 являвся законним власником будівлі телятника та земельної ділянки, що є предметом позову.

18 травня 2017 року був укладений договір, згідно з яким ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 будівлю телятника та земельну ділянку, на якій вказана будівля розташована, площею 0,36 га, що знаходяться за адресою с.Верхнє Водяне, вул.Центральна, 3 Д, Рахівського району, Закарпатської області, про що було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі та земельної ділянки. Продаж земельної ділянки здійснюється за 15000 доларів США. Згідно п.2.7 своїм підписом під цим договором ОСОБА_2 підтверджує факт повного розрахунку за нерухоме майно, що є Предметом Договору і відсутність до Покупця будь-яких претензій фінансового характеру. У договорі зазначено, що він вступає в силу з моменту його підписання з подальшим нотаріальним посвідченням.

Власноручно підписана ОСОБА_2 розписка про отримання коштів в сумі 15000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США є підтвердженням наміру ОСОБА_2 продати будівлю телятника та земельну ділянку, які є предметом позову.

У відповідності до ст. 181 ЦК України, придбана позивачем земельна ділянка, являється нерухомим майном, та згідно ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу вищевказаного нерухомого майна повинен бути нотаріально посвідчений.

Згідно ч.2. ст.219 ЦК України, суд може визнати правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

За правилами ч.2.ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , роз'яснено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилялася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК.

Згідно зі ст.228 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За статтею 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

За нормами частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана в письмовій формі.

Законодавством не передбачено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з підстави його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.

Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у Постанові від 27 січня 2016 року по справі №6- 1912цс15, від 12 жовтня 2016 року по справі №6-1587цс16, від 30 березня 2016 по справі №6-533цс16. Отже, відсутність письмової згоди дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не може бути перешкодою для визнання договору, що є предметом позову дійсним.

Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Згідно з частиною 4 статті 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З урахуванням наведеного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів в їх сукупності, враховуючи, що майно правомірно набуте позивачем на підставі оплатного договору з попереднім власником, будівля телятника та земельна ділянка була передана позивачу та знаходиться у його законному володінні, тобто він є власником майна, а тому є підставною та такою, що підлягає до задоволення позовна вимога про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 травня 2017 року, що був укладений між ОСОБА_2 (як Продавцем) та ОСОБА_1 (як покупцем), а також позовна вимога про визнання права власності за Позивачем на будівлю телятника та земельну ділянку, що розташовані в селі Верхнє Водяне, вул.Центральна, 3 Д, Рахівського району, Закарпатської області.

Питання про стягнення судових витрат Позивачем не ставилося.

Керуючись ст.ст. 3, 5, 6, 10, 11, 58, 60, 88, 131, 209, 212- 215, 223, 294 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі телятника та земельної ділянки площею 0,36 га, які розташовані в с.Верхнє Водяне, вул.Центральна, 3Д, Рахівського району, Закарпатської області, що був укладений 18 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будівлю телятника, загальною площею 307,7 кв.м. та земельну ділянку площею 0,36 га, кадастровий номер 2123681500:10:002:0073, що розташовані за адресою: с.Верхнє Водяне, вул.Центральна, 3 Д, Рахівського району, Закарпатської області.

Судові витрати залишити за Позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено у судову палату з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ємчук В.Е.

З оригіналом вірно:

Суддя Рахівського районного суду: Ємчук В.Е.