Постанова

від 20.11.2017 по справі 805/1948/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2017 р. Справа № 805/1948/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління Донбас до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.09.2016 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 та від 11.01.2017 року № НОМЕР_3,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління Донбас звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.09.2016 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 та від 11.01.2017 року № НОМЕР_3.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що податкові повідомлення - рішення, які оскаржуються, прийняті відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказує на те, що правомірність включення сум ПДВ до складу податкового кредиту позивачем підтверджена фактичним отриманням товарів, наявністю у платника податку належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, передбачених чинним законодавством.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями податкового органу, вважає, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ Тріада гранд (ЄДРПОУ 39333712), ТОВ Мегаметалгруп (ЄДРПОУ 35923646), ТОВ Траф Альянс (ЄДРПОУ 39338409) та ТОВ Мегапром (ЄДРПОУ 31023892) спростовують висновки податкового органу стосовно безпідставного документального оформлення нереальних (безтоварних) операцій з отримання товарів.

Вважає неправомірним посилання податкового органу на відсутність реальності господарських операцій з контрагентами, оскільки фактичне виконання договорів, укладених з суб'єктами господарювання, підтверджене первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та, крім того, як вважає позивач, порушення норм законодавства його контрагентами не може нести для нього жодних негативних наслідків.

Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача з'явився до суду, через канцелярію суду надав письмові заперечення в яких зазначив, що Згідно висновків акту перевірки від 08.07.2016р. за №456/05-16-12-01/36982901 встановлені наступні порушення: п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.191 п.14.1, п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті безпідставного включення до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ за документами із назвою податкова накладна від ТОВ Тріада гранд (ЄДРПОУ 39333712), ТОВ Мегаметалгруп (ЄДРПОУ 35923646), ТОВ Траф Альянс (ЄДРПОУ 39338409) та ТОВ Мегапром (ЄДРПОУ 31023892), за правочинами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Зазначив, що перевіркою встановлено не можливість підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ Тріада гранд (ЄДРПОУ 39333712), ТОВ Мегаметалгруп (ЄДРПОУ 35923646), ТОВ Траф Альянс (ЄДРПОУ 39338409) та ТОВ Мегапром (ЄДРПОУ 31023892), а саме, встановлені порушення законодавчих актів на етапі укладання договорів; відсутні у контрагентів позивача кваліфікованих кадрів; видаткові накладні, акти прийому-здачі робіт/послуг, залізничні накладні оформлені з порушенням встановленого порядку; відсутня транспортна документація та документація щодо оприбуткування ТМЦ; не підтверджені належним чином оформленими документами бухгалтерські операції, не можливо підтвердити реальність здійснення фінансово-господарських операцій; відсутній перехід права власності. Просив відмовити у позові у повному обсязі.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, на підставі ст. 128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління Донбас зареєстровано в якості юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 36982901), місцезнаходження юридичної особи: 85400, АДРЕСА_1, перебуває на обліку як платник податків у Покровській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Судом встановлено, що з 24.06.2016 року по 02.07.2016 року відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при відображенні даних декларацій з податку на додану вартість за березень-квітень, червень, серпень-вересень та листопад 2015року, а саме формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ Тріада гранд (ЄДРПОУ 39333712), ТОВ Мегаметалгруп (ЄДРПОУ 35923646), ТОВ Траф Альянс (ЄДРПОУ 39338409) та ТОВ Мегапром (ЄДРПОУ 31023892) за результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 08.07.2016р. за №456/05-16-12-01/36982901.

Згідно висновків акту перевірки встановлені порушення пп.14.1.36, пп.14.1.191, пп.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.4 ст.200, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті безпідставного включення до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ за документами із назвою податкова накладна від ТОВ Тріада гранд (ЄДРПОУ 39333712), ТОВ Мегаметалгруп (ЄДРПОУ 35923646), ТОВ Траф Альянс (ЄДРПОУ 39338409) та ТОВ Мегапром (ЄДРПОУ 31023892), за правочинами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, встановлено:

1) завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 96602 грн., в тому числі по періодам:

за березень 2015 - 73407 грн.;

за серпень 2015 - 23195 грн.

2) завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 299904 грн., в тому числі по періодам:

за вересень 2015 - 258398 грн.;

за листопад 2015 - 41560 грн.

3) заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 9113615 грн., в тому числі по періодах:

квітень 2015 - 616667 грн.;

червень 2015 - 6190559 грн.;

серпень 2015 - 2248585 грн.;

листопад 2015 - 57804 грн.

За висновками акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 02 вересня 2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9187022 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 4593511 грн.

Позивач використав право на позасудове врегулювання спору шляхом оскарження податкових повідомлень-рішень від 02 вересня 2016 року до податкових органів вищого рівня.

Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області № 6437/10/05-99-10-01-12-1 від 10.11.2016 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 02.09.2016р. № НОМЕР_1 та частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.09.2016р. № НОМЕР_2, а саме в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 140797 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 02 вересня 2016 року, позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу про їх скасування, проте, рішенням про результати розгляду скарги від 16.02.2017 року, скарга позивача залишена без задоволення, а спірні рішення без змін.

Також 11 січня 2017 року на підставі акту перевірки від 08.07.2016р. за №456/05-16-12-01/36982901 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 про зменшення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 41560 грн., про зменшення від'ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ в розмірі 281593 грн.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюють норми Податкового кодексу України.

За приписами підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин), податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто, отримавши податкові накладні від контрагентів, у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувало те, що перевіркою не встановлено факт реального здійснення господарських операцій товариством з його контрагентами.

Судом встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що 12 березня 2015 року між позивачем, як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Тріада гранд , як Постачальником, укладений договір №12/03-2015, згідно умов якого Постачальник зобов'язується зробити поставку та передати у власність Покупця вугільну продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

На підтвердження виконання даного договору позивач надав до матеріалів справи копії специфікацій, листів-замовлень, рахунків-фактур, актів приймання-передачі вугільної продукції, залізничних накладних, листів про власність, податкових накладних.

Розрахунки з ТОВ Тріада гранд позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжні доручення про перерахування на рахунок вказаного контрагента суми грошових коштів.

Також 27 березня 2015 року між позивачем, як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Мегаметалгруп , як Продавцем, укладений договір №1/03, згідно умов якого Продавець зобов'язується зробити поставку та передати у власність Покупця запчастини до ГШО, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

На підтвердження виконання даного договору позивач надав до матеріалів справи копії специфікацій, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних.

Розрахунки з ТОВ Мегаметалгруп позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжні доручення про перерахування на рахунок вказаного контрагента суми грошових коштів.

Крім того, 18 червня 2015 року та 01 квітня 2015 року між позивачем, як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Траф Альянс , як Постачальником, укладено договори №18/06-1Д та №01/04-2015 відповідно, згідно умов яких Постачальник зобов'язується зробити поставку та передати у власність Покупця вугільну продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього в порядку та на умовах, визначених цими Договорами.

На підтвердження виконання даних договорів позивач надав до матеріалів справи копії листів, замовлень, рахунків-фактур, актів приймання-передачі вугільної продукції, розрахунків вартості вугілля, реєстрів залізничних накладних, залізничних накладних, посвідчень про якість, податкових накладних.

Розрахунки з ТОВ Траф Альянс позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжні доручення про перерахування на рахунок вказаного контрагента суми грошових коштів.

Також 22 березня 2010 року між позивачем, як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Мегапром , як Постачальником, укладений договір № 535, згідно умов якого Постачальник зобов'язується зробити поставку та передати у власність Замовника продукції, а Замовник зобов'язується прийняти продукцію та сплатити за неї в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

На підтвердження виконання даного договору позивач надав до матеріалів справи копії специфікацій, рахунків-фактур, видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортних накладних, листів, податкових накладних.

Розрахунки з ТОВ Мегапром позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжні доручення про перерахування на рахунок вказаного контрагента суми грошових коштів.

Суд, дослідивши податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді дійшов висновку, що вони оформлені згідно з нормами статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №957 від 22.09.2014 року.

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним було включено до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний період, що не заперечується актом перевірки.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу,нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Ст. 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV із змінами та доповненнями (далі Закону № 996-ХІV) встановлено, що дії цього Закону № 996- ХІV поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Ст. 3 Закону № 996-ХІV встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно ст. 1 Закону № 996- ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Ст. 4 Закону № 996-ХІV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі Положення № 88).

Згідно з п. 2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) передбачено, що …підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.… .

Відповідно до ст. 8 розділу ІІІ Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Здійснивши аналіз наявних в матеріалах справи документів, можна зробити висновок про їх відповідність вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та необґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача. Під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - постачальниками.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, фактично здійснений і підтверджений складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Частиною 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Окрім іншого, суд зазначає, що законодавець надав платнику податків право здійснювати господарську діяльність на власний ризик та можливість самостійно оцінювати її ефективність та доцільність, з огляду на мету отримання економічного ефекту і приросту активів в майбутньому, а також самостійно обирати виконавців послуг або постачальників товарів, що кореспонденція з приписами ст.ст. 3, 42 Господарського кодексу України та п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Так, економічна ефективність витрат відображає лише ступінь умілості ведення господарської діяльності та є якісним показником, що не впливає на податковий облік платника.

Зазначена правова позиція підтверджується ухвалами Вищого адміністративного суду України від 26.07.2016 року № К/800/8740/15, від 06.07.2016 року № К/800/34359/15, від 13.07.2016 року № К/800/14623/16.

Водночас, Акт перевірки податкового органу не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами, а лише на підставі припущень. Доказів на обґрунтування позиції про неможливість здійснення господарських операцій у спірному періоді позивачем з контрагентом-постачальником податковим органом не надано.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентами-постачальниками за спірний період не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 02 вересня 2016 року № НОМЕР_2, яким зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 41560 грн., зменшено від'ємне значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ в розмірі 281593 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 140 797 грн., суд зазначає наступне.

10 листопада 2016 року Головне управління ДФС у Донецькій області прийняло рішення про результати розгляду скарги ТОВ Шахтоуправління Донбас № 6437/10/05-99-10-01-12-1, яким податкове повідомлення-рішення від 02 вересня 2016 року № НОМЕР_1 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення від 02 вересня 2016 року № НОМЕР_2 скасовано в частині штрафних санкцій на 140797 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Статтею 60 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

- контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу (пп. 60.1.2 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України);

- контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України).

У випадках, визначених пп. 60.1.2 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги (п. 60.3 ст. 60 Податкового кодексу України).

У випадках, визначених пп. 60.1.3 і 60.1.5 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу (п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу України).

Крім того, відповідно до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/28254), податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання, суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства, що зазначені у раніше прийнятому податковому повідомленні-рішенні.

З урахуванням вищенаведеного, податкове повідомлення-рішення від 02 вересня 2016 року № НОМЕР_2 вважається відкликаним, а тому підстав для визнання його протиправним та скасування не має.

За таких підстав позовні вимоги щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Частина 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Між тим, частиною третьою цієї ж статті визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Такі строки встановлені, зокрема, Податковим кодексом України.

Так, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Статтею ж 102 Податкового кодексу України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів.

Водночас, відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Отже, зазначений пункт Податкового кодексу України встановлює місячний строк для оскарження податкових повідомлень-рішень, який, за змістом цієї норми, починає перебіг із дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Аналіз пунктів 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України свідчить про те, що ці норми по-різному регулюють питання строків судового оскарження рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання.

По-перше, відрізняється тривалість строку, протягом якого платник податків має право звернутися до суду з вимогою щодо протиправності рішення контролюючого органу. Якщо пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України відсилає до строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (1095 днів), то пункт 56.19 розглядуваної статті встановлює місячний строк для судового оскарження.

По-друге, передбачений пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України строк розпочинає свій перебіг від дня, що настає за днем отримання платником податків рішення контролюючого органу. А строк, установлений пунктом 56.19 цієї ж статті Податкового кодексу України, починає відлік від дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. При цьому на момент початку перебігу строку для судового оскарження за правилами пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України аналогічний строк згідно з приписами пункту 56.18 цієї ж статті є таким, що вже розпочався.

Таким чином, два зазначені приписи Податкового кодексу України по-різному регулюють ті самі правовідносини і при цьому суперечать один одному. За таких обставин пункти 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України не можуть застосуватися судом одночасно, натомість перевагу повинно бути надано одній із цих законодавчих норм.

Вищий адміністративний суд України в Інформаційному листі від 01.11.2011р. № 1935/11/13-11 роз'яснив, що при розв'язанні розглядуваної законодавчої колізії суди повинні виходити з мотивів, викладених у листі Вищого адміністративного суду України від 10.02.2011р. № 203/11/13-11. Зокрема, слід керуватися пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України. Цією нормою встановлено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У розглядуваній ситуації при прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов'язань суди повинні вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті (один місяць).

На необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено також в Остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Шокін проти України .

Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв'язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Ураховуючи викладене, строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв'язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.

Отже, з урахуванням наведених обставин, позивачем не було пропущено строк звернення до суду із даним адміністративним позовом

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 24, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління Донбас до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 вересня 2016 року № НОМЕР_1, від 02 вересня 2016 року № НОМЕР_2, від 11 січня 2017 року № НОМЕР_3 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 02 вересня 2016 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9187022,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 4593511,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 11 січня 2017 року № НОМЕР_3, яким зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 41560,00 грн. та зменшено від'ємне значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ в розмірі 281593,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління Донбас (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Щорса, 10/67, код ЄДРПОУ 36982901) судові витрати в розмірі 211555 (двісті одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 29 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Тарасенко І.М.