Постанова

від 28.11.2017 по справі 812/1668/17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1668/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, -

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач), до Білокуракинського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - Відповідач, Білокуракинський РВ ГУМВС України у Луганській області) про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, в якому позивач зазначив наступне.

У період з 28.07.2008 по 06.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, перебуваючи на посаді старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу № 5 Управління протидії злочинності у сфері економіки, у званні капітан міліції. На підставі наказу Головного управління МВС України у Луганській області № 405 о/с від 06.11.2015 позивач звільнений з ОВС за пунктом 64 з . Відповідно до довідки від 24.06.2015 № ВДЗ/6157/а позивач у період з 16.08.2014 по 24.06.2015 брав безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області. Рішенням комісії МВС з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій № 2/І/ХІІІ/5 від 01.02.2016 ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій як особі, яка брала безпосередню участь в АТО.

У серпні 2017 року від Білокуракинського РВ ГУМВС України у Луганській області позивач отримав лист-відповідь від 07.08.2017 № 4438 разом із довідками про нараховане грошове забезпечення за період з 16.08.2014 по 31.12.2014, з яких вбачається, що позивачу за вказаний період не нараховано та не виплачено винагороду за участь в АТО.

На підставі вищевикладеного, з підстав, викладених у позові, позивач вважає дії відповідача щодо ненарахування та несплати йому винагороди за участь в антитерористичній операції за період з 16.08.2014 по 31.12.2014 неправомірними, просить суд стягнути з Білокуракинського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії винагороду за безпосередню участь в АТО за серпень-грудень 2014 року в загальному розмірі 12975,21 грн.

Позивач у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі (арк. спр. 50).

Представник відповідача до суду не прибув, надав письмові заперечення від 27.11.2017 вхід. № 28911/2017 (арк.спр. 29-35), у яких просив розглядати справу без його участі та вказав, що відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 позивач включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 16.08.2014. Наказом АТЦ при СБУ від 17.11.2015 № 321 позивача виключено зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення, з 07.11.2015. Виплата винагороди за спірний період не здійснювалась, оскільки наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 видано по закінченню бюджетного періоду, а тому ГУМВСУ було позбавлено можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період.

Також відповідач зазначив, що відомості щодо початку ліквідації Білокуракинського РВ ГУМВСУ були внесені 09.11.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Згідно наказу МВС України від 30.10.2015 № 1325 Про затвердження голів ліквідаційних комісій територіальних органів МВС по Луганській області встановлено двомісячний строк з дати публікації оголошення про ліквідацію територіального органу для заяви кредиторами претензій до нього, які подаються в письмовій формі з наданням документів, що їх підтверджують. Відповідно до відомостей, оприлюднених з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 335 (30) 2015 зазначено, що строк заявлення вимог до Білокуракинського РВ ГУМВСУ встановлений до 10.01.2016. Згідно із частиною третьою статті 112 ЦК України визначено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Згідно із частиною п'ятою статті 112 ЦК України вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Окрім іншого, відповідач зазначив, що позивач звільнений з ОВС 06.11.2015, остаточний розрахунок по виплаті винагороди за безпосередню участь в АТО за травень - червень 2015 року здійснений 29.09.2015, а до суду звернувся лише 13.11.2017, тобто з часу, коли позивачу стало відомо про порушення своїх прав минуло майже два роки, а отже, строк звернення до суду із позовом, передбачений статтею 99 КАС України, на думку відповідача, сплинув.

На підставі викладеного, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Згідно з частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 28.07.2014 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ .

Згідно з довідкою ліквідаційної комісії Білокуракинського РВ ГУМВС у Луганській області від 20.11.2017 № 6/4-569АК ОСОБА_1 відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 був включений до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області з 16.08.2014, наказом АТЦ при СБУ від 17.11.2015 № 321 з 07.11.2015 виключений зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області (арк.спр. 36).

Відповідно до довідки ліквідаційної комісії Білокуракинського РВ ГУМВС України у Луганській області від 23.11.2017 № 7943/111/46-2017 ОСОБА_1 перебував у відпустці у період з 15.11.2014 по 19.11.2014 та у період з 24.12.2014 по 09.01.2015 (арк. спр. 38).

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України "Про міліцію" форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

У відповідності до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294 (далі - постанова № 1294) встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" (далі - Постанова № 158) встановлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання Постанови № 158 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 23 липня 2014 року № 719 «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України» , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08 серпня 2014 року за № 939/25716 (далі - наказ МВС № 719), яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди) за займаною особою вказаних вище категорій штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі в зазначених операціях і заходах. Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

З системного аналізу наведених вище нормативних актів (Постанови № 158 та Наказу № 719), з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у контексті п. 2 Постанови № 158, можна дійти висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі. Зазначеним наказом передбачено виплата винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.

Згідно з довідкою від 23.11.2017 № 79425/111/46-2017, виданою Білокуракинським РВ ГУМВС України у Луганський області, грошове забезпечення позивача становило у серпні 2014 року - 2900,09 грн (в тому числі індексація - 73,79 грн), у вересні 2014 року - 2925,72 грн (у тому числі індексація - 73,79 грн), у жовтні 2014 року - 2921,32 грн (у тому числі індексація - 73,79 грн), у листопаді 2014 року - 6619,75 грн (у тому числі індексація - 109,11 грн, матеріальна допомога - 3200,00 грн), у грудні 2014 року (у тому числі індексація - 139,56 грн) - 3749,03 грн. Грошове забезпечення позивачу за вказані місяці сплачено, однак не нарахована та не сплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції (арк. спр. 37).

Враховуючи положення Постанови КМУ № 158 та Наказу МВС України № 719 розмір винагороди позивача за серпень - жовтень 2014 року повинен розраховуватись з 3000,00 грн на місяць, оскільки, розмір грошового забезпечення позивача, за вирахуванням індексації та матеріальної допомоги, у вказаних місяцях становив менше 3000,00 грн.

Таким чином, відповідно до довідки Ліквідаційної комісії Білокуракинського РВ ГУМВС України у Луганській області від 23.11.2017 № 79425/111/46-2017, розмір середньоденної винагороди ОСОБА_1 у серпні 2014 року мав становити - 96,77 грн (3000,00 грн/31 день), у вересні 2014 року - 100,00 грн (3000,00 грн/30 днів), у жовтні 2014 року - 96,77 грн (3000,00 грн/31 день), у листопаді - 110,35 грн (6619,75 грн - 109,11 грн (індексація) - 3200,00 грн (матеріальна допомога)/30 днів), у грудні 2014 року - 116,43 грн (3749,03 грн - 139,56 грн (індексація)/31 день).

Враховуючи, що відповідно до наказів АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 ОСОБА_1 залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 16.08.2014 по 07.11.2015, то винагорода позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна була сплачуватись за весь вказаний період.

Таким чином, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за 2014 рік повинен становити за серпень 2014 року (16 діб) - 1548,32 грн, за вересень 2014 року - 3000 грн, за жовтень 2014 року - 3000 грн, за листопад 2014 року - 3310,64 грн, за грудень 2014 року - 3609,47 грн, а всього- 14 468,43 грн.

У запереченнях відповідач зазначає, що наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 про залучення позивача до участі в АТО виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому відповідач у справі був позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період.

Згідно з частинами першою та другою статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Щодо посилань представника відповідача на частину третю статті 112 ЦК України, суд зазначає, що у відповідності до частини третьої статті 81 ЦК України цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Щодо посилань представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого частиною третьою статті 99 КАС України, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, винагорода за участь в АТО, яка має виплачуватися за весь період безпосередньої участі в АТО, та є винагородою, що має постійний характер, входить до структури заробітної плати, і відповідно, є її складовою.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року поняття «заробітна плата» і «оплата праці» , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій ст. 233 КЗпП, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, винагороди за участь в АТО, яка є складовою грошового забезпечення) застосовні положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини третьої статті 99 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.

Оскільки, при здійсненні розрахунків розміру винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за жовтень-грудень 2014 року суд дійшов висновку щодо необхідності стягнення з відповідача коштів у сумі 14 468,43 грн, а вимоги позивача про стягнення на його користь коштів за жовтень-грудень 2014 року в сумі 12 975,21 грн ґрунтуються виключно на допущеній арифметичній помилці під час визначення розміру винагороди, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за жовтень-грудень 2014 року в сумі 14 468,43 грн.

З урахуванням наведеного суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача винагороди за безпосередню участь в Антитерористичної операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менше 3000 грн за період з 16.08.2014 по 31.12.2014, є обґрунтованими в частині стягнення з відповідача винагороди за серпень 2014 року- 1548,32 грн, за вересень 2014 року - 3000 грн, за жовтень 2014 року - 3000 грн, за листопад 2014 року- 3310,64 грн, за грудень 2014 року - 3609,47 грн, а всього за 2014 рік - 14 468,43 грн.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового Кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» , розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 94 КАС України не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Білокуракинського районного відділу ГУ МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити.

Стягнути з Білокуракинського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (ЄДРПОУ 08670800, адреса: 92200, Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Кірова, 25) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 92200, Луганська область, Білокуракинський район, смт. Білокуракине, прв. Робочий, б. 13), винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за серпень 2014 року- 1548,32 грн, за вересень 2014 року - 3000 грн, за жовтень 2014 року - 3000 грн, за листопад 2014 року- 3310,64 грн, за грудень 2014 року - 3609,47 грн, а всього - 14 468,43 грн (чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят вісім гривень 43 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя ОСОБА_2