Постанова

від 23.11.2017 по справі 816/1979/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 листопада 2017 рокум. ПолтаваСправа №816/1979/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пилипенко А.В.

та представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Граніт-Агро" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Граніт-Агро" (надалі - позивач, ПП "Граніт-Агро") звернулось до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі також відповідач) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою не ґрунтується на вимогах частини третьої статті 123 Земельного кодексу України, статті 14 та частини другої статті 19 Конституції України. Звертав увагу на те, що наявність колективної форми власності не передбачено чинним законодавством України. Наголошував на тому, що земельні ділянки під господарськими будівлями та дворами відносяться до несільськогосподарських угідь, які є землями сільськогосподарського призначення, а право розпорядження такими землями, розташованими за межами населених пунктів, належить відповідачу.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому звертала увагу на те, що обрані позивачем земельні ділянки перебувають у колективній власності ПСП "Колос", а тому у Головного управління відсутнє право розпорядження ними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Суд встановив, що на підставі свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнових сертифікатів) серії ПО №№ 431861, 431865, 431841, 431866, 431850, 431851 /а.с. 10, 66, 68, 148/ позивачем оформлено право власності на чотири комплекси будівель та споруд (свиноферма; токове господарство, овочесховище, тракторна бригада, авто гараж, олійниця; молочно-товарна ферма; літній табір молочно-товарної ферми, вівчарник, пташник), що підтверджено залученими до матеріалів справи витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності /а.с. 4, 67, 69, 149/.

02.06.2017 ПП "Граніт-Агро" звернулось до відповідача із клопотаннями вих. №№ 101-104 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної власності орієнтовною площею 10,4 га17,3 га12,1 га, 20,8 га для обслуговування будівель і споруд, що перебувають у приватній власності ПП "Граніт-Агро" /а.с. 74-81/. До клопотань позивач додав копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та графічні матеріали із бажаним місцем розташування земельних ділянок.

Листом від 03.07.2017 вих. №19-16-0.332-4834/2-17 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомило позивача про те, що обрані земельні ділянки відносяться до земель колективної власності на підставі державного акта на право колективної власності серії ПЛ від 25.11.1996, а відтак у відповідача відсутні правові підстави для розпорядження такими землями /а.с. 188, 189-191/. Таким чином, у задоволенні клопотань ПП "Граніт-Агро" відмовлено.

Не погодившись з відмовою відповідача, ПП "Граніт-Агро" звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права фізичних та юридичних осіб на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено статтею 123 Земельного кодексу України, відповідно до частини першої якої надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Згідно з частинами другою, третьою статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

У цій справі відповідач відмовив у наданні ПП "Граніт-Агро" дозволів на розробку проектів землеустрою виходячи з того, що обрані позивачем земельні ділянки належать на праві колективної власності ПСП "Колос". При цьому в обґрунтування правомірності такої відмови відповідач посилався на державний акт на право колективної власності на землю /а.с. 189-191/.

Однак, відповідно до частини третьої статті 78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Крім того, главою 23 Цивільного кодексу України передбачено існування в Україні трьох форм власності: приватної, комунальної та державної.

Таким чином, Земельний та Цивільний кодекси України не виділяють такої форми власності як колективна.

Частиною другою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

А відповідно до частини п'ятої цієї статті, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У свою чергу, як визначено пунктом "е" частини першої статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

До того ж, частиною першою статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Аналіз наведених вище положень закону є підставою для висновку, що у разі набуття особою права власності на будівлю/споруду до такої особи переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована така будівля/споруда.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду України від 20.08.2013 у справі №3-15гс13.

Окрім того, суд звертає увагу на приписи статті 125 Земельного кодексу України, відповідно до якої право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Разом з цим, відповідачем не надано доказів реєстрації за ПСП "Колос" права власності на обрані позивачем земельні ділянки.

До того ж, як пояснив в судовому засіданні представник позивача, ПСП "Колос" (код ЄДРПОУ 03770052) ліквідоване у 2006 році без визначення правонаступника.

Суд також враховує, що згідно з пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя , передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Частиною другою статті 22 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами , землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Отже, землі під господарськими будівлями і дворами належать до несільськогосподарських угідь, які не підлягають паюванню.

Відповідно до підпункту "а" пункту 1 Указу Президента України від 03.12.1999 №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" визначено необхідність реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом, окрім іншого, запровадження обов'язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах; збереження, по можливості, цілісності господарського використання приватними формуваннями землі та майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств на основі оренди земельних часток (паїв) і майнових паїв у групи власників цих часток, паїв.

Таким чином, на підставі державного акта на право колективної власності на землю КСП/ПСП "Колос" мало укласти договір оренди землі. Доказів укладення відповідного договору суду не надано.

Разом з цим, залученими до матеріалів справи копіями свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнових сертифікатів) серії ПО №№ 431861, 431865, 431841, 431866, 431850, 431851 підтверджено, що ПП "Граніт-Агро" передано частку у майні КСП "Колос" /а.с. 10, 66, 68, 148/. На підставі згаданих свідоцтв позивач у встановленому законом порядку набув право власності на чотири комплекси будівель та споруд (свиноферма; токове господарство, овочесховище, тракторна бригада, авто гараж, олійниця; молочно-товарна ферма; літній табір молочно-товарної ферми, вівчарник, пташник), розташовані у селах Бурімка та Степанівка Степанівської сільської ради Семенівського району Полтавської області /а.с. 4, 67, 69, 149/.

Враховуючи вищевикладені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що обрані позивачем земельні ділянки належать до земель сільськогосподарського призначення та є несільськогосподарськими угіддями.

Залученою до матеріалів справи копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підтверджено, що основним видом діяльності ПП "Граніт-Агро" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур /а.с. 89/.

Відповідно до пункту "б" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

При цьому частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012 №5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" встановлено, що у державній власності залишаються землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу /земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій/.

А відповідно до частини першої статті 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи не заперечувала, що обрані позивачем земельні ділянки не відносяться до земель приватної чи комунальної власності, а також не передані у користування третім особам.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідач уповноважений розпоряджатись обраними позивачем земельними ділянками, зокрема, розглядати клопотання юридичної особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення таких земельних ділянок у користування.

Окрім того, у ході судового розгляду справи не виявлено наявності зареєстрованих у встановленому законом порядку прав на обрані позивачем земельні ділянки.

А відтак, відповідач безпідставно відмовив ПП "Граніт-Агро" у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв'язку з чим відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, викладену у листі від 03.07.2017 №19-16-0.332-4834/2-17, належить визнати протиправною та скасувати, а позов в цій частині - задовольнити.

Окрім того, суд враховує, що відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач мотивував формальними підставами, а саме - відсутністю у нього повноважень з розпорядження відповідними земельними ділянками.

Таким чином, клопотання позивача від 01.06.2017 вих. №№ 101-104 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області по суті не розглянуті, їх перевірка на відповідність вимогам статті 123 Земельного кодексу України не здійснена.

За таких обставин, суд зауважує, що належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ПП "Граніт-Агро" від 01.06.2017 вих. №№ 101, 102, 103, 104 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної власності орієнтовною площею 10,4 га, 20,8 га, 17,3 га, 12,1 га, для обслуговування будівель та споруд на території Степанівської сільської ради Семенівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ПП "Граніт-Агро" повністю.

З приводу визначення підсудності даного спору, суд врахував таке.

ОСОБА_3 Суд України у постанові від 13.07.2016 у справі №21-1265а16 (813/3482/14) зазначив, що відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідач (територіальний орган Держземагентства, правонаступниками яких є територіальні органи Держгеокадастру) здійснює владні управлінські функції, у зв'язку з чим спір належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Граніт-Агро" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, викладену у листі від 03.07.2017 №19-16-0.332-4834/2-17, у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної власності орієнтовною площею 10,4 га, 20,8 га, 17,3 га, 12,1 га, для обслуговування будівель та споруд на території Степанівської сільської ради Семенівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання Приватного підприємства "Граніт-Агро" від 01 червня 2017 року вих. №№ 101, 102, 103, 104 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної власності орієнтовною площею 10,4 га, 20,8 га, 17,3 га, 12,1 га, для обслуговування будівель та споруд на території Степанівської сільської ради Семенівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930) на користь Приватного підприємства "Граніт-Агро" (код ЄДРПОУ 32843846) судові витрати у розмірі 1600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 28 листопада 2017 року.

Суддя (підпис) О.О. Кукоба